Д) стратегії відновлення, економії та реструктурування

Даного роду стратегії застосовуються, коли керівництву корпорації слід змінити ситуацію на підприємствах з показниками, які погіршуються. Важкий фінансовий стан може бути викликаний значною збитковістю одною або більше дочірніх компаній, що веде до зниження фінансових показників корпорації в цілому, дизпропорціональною кількістю підприємств у найменш привабливих галузях, складною економічною ситуацією, яка несприятливо впливає на багато дочірніх фірм, високим рівнем заборгованості або невдалими придбаннями, що не оправдали сподівань.

Стратегія відновлення робить акцент на відродження збиткових підприємств, а не на позбавлення від них. Мета такої стратегії є оздоровлення корпорації в цілому шляхом вирішення проблем тих підприємств, які вносять “найбільший вклад” у зниження сукупних показників. Стратегія відновлення найбільш прийнятна у випадках, коли причини погіршення носять короткостроковий характер, збиткові підприємства відносяться до галузей з привабливими перспективами, і позбавлення від них не має сенсу в довгостроковому аспекті.

Корпоративна стратегія економії фокусує свою увагу на скороченні масштабу диверсифікації і зменшенні кількості підприємств. Зазвичай вона застосовується у тих випадках, коли керівництво компанії приходить до висновку, що корпорація надзвичайно диверсифікована і необхідна концентрація зусиль на ключових напрямках. Деколи диверсифіковані компанії повертаються до стратегії економії, коли впродовж декількох років вони не можуть отримати прибуток від будь-яких підприємств або їм не вистачає коштів для підтримки інвестиційних потреб усіх напрямків у власному портфелі. Зазвичай здійснення такої стратегії супроводжується позбуттям від підприємств, які або досить малі для отримання значних прибутків або їх присутність в портфелі не відповідає стратегічним цілям корпорації. Позбавлення від таких підприємств вивільняє кошти, які можуть бути використані для скорочення заборгованості основних підприємств корпорації або для підтримки їх подальшого розширення.

Реструктурування портфеля включає в себе кардинальні стратегічні заходи з перетворення структури диверсифікованої корпорації шляхом продажу одних підприємств і придбання інших.

Кандидатами на продаж можуть бути не лише слабкі і нестійкі компанії, але також і ті, які більше не відповідають інтересам корпорації (навіть якщо вони і відносяться до прибуткових і досить привабливих напрямків). Багато широко диверсифікованих корпорацій, розчарувавшись у деяких своїх надбаннях і які стали не в змозі успішно управляти такою кількістю не зв'язаних між собою підприємств, у кінцевому рахунку приходять до висновку про необхідність реструктурування портфеля. Дочірні фірми, які не відповідають новим критеріям диверсифікації, можуть виявитись за порогом, а підприємства, що залишилися, перегруповуються і перебудовуються для одержання великих стратегічних переваг.

Стратегія реструктурування портфеля включає в себе радикальний перегляд складу і відсоткових співвідношень в діловому портфелі корпорації.

Потреба в реструктуруванні може виникнути в таких випадках:

1) стратегічний аналіз корпорації дозволяє зробити висновок про те, що довгострокові перспективи компанії втратили свою привабливість внаслідок наявності у портфелі великої кількості підприємства, які повільно розвиваються, збиткових або слабких у конкурентному аспекті;

2) один або декілька ключових напрямків переживають важкі часи;

3) нове керівництво компанії приймає рішення переглянути стратегічну політику корпорації;

4) з'являються нові технології або продукти і необхідна зміна структури портфеля для завоювання позицій у новій і перспективній галузі;

5) у фірми виникає унікальна можливість придбати настільки велике підприємство, що для фінансування цього проекту необхідно продати декілька дочірніх фірм;

6) більшість напрямків в портфелі стає все менш і менш привабливими і вимагає його серйозного перегляду для покращення довгострокових показників корпорації в цілому.