Західноруські літописи Литовсько-Руської доби.

Староруська літописна традиція в 14— 16 ст. продовжувалася в Лит.-Руській державі, гол. на Білорусі, яка найменше потерпіла від тат. спустошення. Тому літописи цієї доби мають назву лит. або зах.-руських літописів. З багатьох списків (13), опублікованих в «Полном собрании русских летописей» (тт. 16—17), для укр. історіографії більше значення мають; Супрасльський літопис, скомпільований 1520 р. з різних іст. джерел, Літопис Биховця (кін. 16 в.), Баркулабівський літопис (кін. 16 — поч. 17 в.), складений в с. Баркулабові б. Могилева, що, крім іст. подій подає відомості про діяльність церк. братств.

Західнорус. літописи висвітлюють гол. чин. події сусп.-політ. і соціально-екон. життя Литви й Білорусі, історію міст Вел. князівства Литовського, але містять також відомості про соціально-політ. й екон. відносини в Україні, боротьбу укр. народу проти лит. і польс. загарбників.

СУПРÁ СЛЬСЬКИЙ ЛІТÓ ПИС, Короткий Київський літопис — складений у кінці 15 — на поч. 16 ст. в Білорусії. Знайдений в Супрасльському монастирі (біля Білостока, нині Польща), звідки й походить його назва. С. Л. висвітлює події з 9 ст. до 1515 р. Літопис поєднує в собі дві пам'ятки історичної літератури — Короткий Новгородський і Короткий Київський літописи.

Перша, більша за розміром, частина С. Л. є компіляцією. У формі стислих порічних записів тут викладено історію київських, московських і литовських князів від 862 до 1500 р. В другій частині невідомий автор виступає вже як сучасник. Останній запис зроблено 1543 р. Ця частина відзначається точним датуванням і вірогідністю викладу історичних подій. В літописі оповідається про зруйнування Києва кримськими татарами (1482 р.), вторгнення татар на Волинь (1491, 1496 рр.), змову київського князя Михайла Олельковича проти Литви і страту змовників (1481 р.), про перемогу князя К.І.Острозького над військами московського великого князя Василія ІІІ під Оршею (1514 р.) та інші події.

Так само багатою є інформація про боротьбу Свидригайла з Жигімонтом Кестутовичем за великокнязівський престол у 30-40-х роках XV ст. При цьому особливо виразно показані методи боротьби, які нічим не відрізнялися від татарських.

Одна частина Супральського списку має назву " Краткая Киевская Летопись. От начала земли русской до 1516 года". Давня історія Русі подана на основі київського і галицько-волинського літописання XI—XIII ст., а період 1491-1516 рр. — крізь призму очевидця подій, котрий жив на Волині. Дуже чітко передані руйнування і плюндрування Волинської землі, вчинені татарськими ордами 1491 р.

С. Л. становить цінне джерело з історії Русі-України та Білої Русі 14 — 1-ї пол. 16 ст. Вперше С. Л. опублікував М. А. Оболенський 1836 р.

Літопис Биховця — один із списків так званого Литовського літопису 16 століття, який близько 1840 року був власністю О. Биховця, голови волковиського межового суду.

Літопис Биховця охоплює події з історії Литовського великого князівства з 13 до початку 16 століття, висвітлює міжусобну боротьбу литовських князів за владу: війни Литви з Польщею, Тевтонським орденом, Золотою Ордою, кримськими татарами; боротьбу українського народу проти литовських і польських загарбників.

БАРКУЛÁ БІВСЬКИЙ ЛІТÓ ПИС — українсько-білоруський літопис, складений у кінці 16 — на початку 17 ст. Автором Б. Л. вважається священик білоруського міста Баркулабово (обл. Орші) Ф.Филипович. Б. Л. охоплює події з 1563 по 1608 рр. Головне місце в ньому посідають оповідання про боротьбу українського і білоруського народів проти польсько-шляхетської агресії, католицизму та унії, про боротьбу козацтва з Польщею під проводом С.Наливайка, загони якого діяли і в Білорусі. В Б. Л. відображено життя і побут українців і білорусів, історія білоруських міст (Орші, Мінська та ін.), події в Москві й Литві та ін. Укладач цього твору виявив себе як прихильник православ'я і політичний виразник інтересів тих сил, що прагнули до єднання українського і білоруського народів проти соціального і національного гноблення.