Методичні вказівки. Безготівкові розрахунки в Україні регулюються Інструкцією Національного банку України “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”

Безготівкові розрахунки в Україні регулюються Інструкцією Національного банку України “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженій Постановою Правління НБУ 21.01.2004 р. №22. У зазначеній інструкції визначені загальні правили, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб у грошовій одиниці України на території держави, що здійснюється за участю банків.

Безготівкові розрахунки між підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами здійснюється тільки через банки шляхом перерахування грошових коштів з поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів грошових коштів.

Студентам необхідно враховувати, що списання грошових коштів з розрахунків здійснюється банками тільки за розпорядженням власника цих рахунків або за розпорядженнями стягувачів – у випадках, передбачених розділом V Інструкції.

Банки приймають до виконання від доручення платників тільки в межах коштів, що маються на їх рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності чи недостатності коштів на цих рахунках.

У разі відсутності чи недостатності коштів на рахунку платника банк не здійснює облік заборгованості платника, не сплаченої в строк, та не веде реєстр розрахункових і виконавчих документів, не оплачених у строк у зв’язку з відсутністю коштів на рахунку платника, за винятком здійснення банком таких операцій в межах укладених ним цивільно-правових договорів і в порядку, визначеному цими договорами.

При здісненні розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді.

Інструкція встановлює правила використання при здійсненні розрахункових операцій платіжних інструментів у формі:

- меморіального ордера;

- платіжного доручення;

- платіжної вимоги-доручення;

- платіжної вимоги;

- розрахункового чека;

- акредитива.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюються чинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Національного банку.

Студентам необхідно приділити увагу питанням примусового списання (стягнення) коштів з рахунків клієнтів банку.

У відповідності зі ст. 381 ЦК України, без згоди юридичних і фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності списання коштів, що знаходяться на рахунках у банку, не дозволяється, за виключенням випадків, передбачених законами України.

Розпорядження про примусове списання (стягнення) коштів оформляється на бланку платіжної вимоги, яка подається стягувачем до банку, в якому він обслуговується. Банк приймає розпорядження стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника та виконує частково в межах наявного залишку коштів, а у невиконаній сумі повертає стягувачу.

Відповідальність учасників безготівкових розрахунків у розрахункових відносинах врегульовується чинним законодавством, зокрема, законом України від 05.04. 2001 р. “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” та укладеними договорами.

Б. Відповідаючи на тестові завдання, необхідно ознайомитися з темами «Предмет, метод, система і джерела фінансового права».

В. Вирішуючи ситуаційну задачу, слід ознайомитися з нормативними актами, зазначеними у переліку літератури за номерами 1-3.

Література: