Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Мистецтво Арабського халіфату VII–IX ст.ст.






На початку VII ст. виникла нова велика держава Арабський халіфат. Осереддям Арабського халіфату був Аравійський півострів. У VI ст. в Аравії йшов розпад первісного суспільства, існували союзи племен, панувало язичництво. Араби поклонялися богу війни та родючості Астару, місячному богу Сіну, сонцю, зіркам, богині-матері Лот і багатьом іншим богам. яких вони втілювали в ідолах. Ідола вважали вмістилищем Бога. Найбільшим релігійним центром була Мекка. Посеред якої знаходилось головне святилище Кааба. Кааба являла собою прямокутну будівлю, в один кут якої був вмонтований чорний камінь – великий оплавлений метеорит, який вважали посланцем богів. Довкола Кааби було поставлено 3 сотні ідолів аравійських богів. До Кааби приходили на прощу всі араби.

На початку VII ст. виникає нова релігія – іслам, засновником якого був Мухаммед (571-632), що походив з купецького роду корейшитів. Він був людиною кришталевої чистоти, надзвичайно доброю, тихою, смиренною. Втративши у молодому віці батьків, Мухаммед працював наймитом, пастухом. Згодом одружився з багатою вдовою Хаджижлю. Не дивлячись на те. Що вона була старша за нього на 14 років, Мухаммед все життя вірно кохав її, любив її дітей, як і тих, що народились від їхнього шлюбу. Мухаммед часто любив молитися, усамітнюючись в горах. Одного разу, коли він молився, до нього з’явився архангел Джебраїл (Гавриїл) і розповів йому про єдиного бога Аллаха і про те, що Мухаммед стане його пророком. До Мухаммеда, мусульмани вважають, було 5 пророків: Адам, Авраам, Ной, Мойсей, Ісус Христос. Повернувшись з гір, Мухаммед почав проповідувати нову релігію у своєму рідному місті Мецці. У 622 р. Мухаммед переселився з Мекки в місто Ястриб. Переселення Мухамеда мусульмани називають хіджрою і від цієї події ведуть своє літочислення. Місто Ястриб почали називати Медіною (містом пророка), тут Мухаммед зробив першу мечеть, яка являла собою двір, обсаджений пальмами. Згодом Мухаммед пішов війною на Мекку, захопив Каабу, повикидав з неї всіх язичницьких ідолів і перетворив Каабу на мусульманське святилище. В перекладі з арабської мови Іслам означає покірність – віддання себе Богу. Той. Хто сповідує іслам –азивається муслім – покірний, або в європейській транскрипції – мусульманин.

Нова релігія стала духовною ідеологічною основою нової держави. Так само, як слов’янські племена об’єднались на основі християнства, арабські племена об’єднались на основі ісламу – монотеїстичної релігії, яка відповідала єдиновладдю в державі. Користуючись слабістю Візантії та Ірану, через 100 років після смерті Мухаммеда араби завоювали величезну територію, дійшовши до Піреней на Заході і до кордонів Індії на Сході. Утворилась величезна держава, якої ще не знала вся попередня історія – Арабський халіфат.

Мистецтво Арабського халіфату можна поділити на два періоди.

1). VII – перша половина VIII ст – халіфат Омеядів із столицицею –Дамаск. Це був період становлення держави, утворення феодальних відносин, поширення ісламу, боротьба з язичництвом. Характерною ознакою мистецтва того часу є сильний вплив античних традицій, з якими зустрічалися араби в завойованих ними еліністичних країнах.

2). Друга половина VIII ст. – IX ст. – халіфат Аббасидів із столицею Багдад. Період розквіту держави. Для мистецтва того часу хараактерно те. що воно повністю розвивається під впливом мусульманської віри, яка забороняла зображення людини. З мистецтва майже повністю щезають античні реалістичні елементи. Воно стає абстрактним, символічним. Заборона зображувати людину привела до того, що майже не розвивається образобворче мистецтво, зате розквітає орнаментально-декоративне мистецтво. Найбільш важливими галузями декоративно-ужиткового мистецтва були: виготовлення килимів, зброї, особливого люстрового посуду (спочатку посуд покривався білою емаллю, випалювався. Потім розписувався люстром – фарбою, що мали солі міді та срібла. Коли посуд випалювали вдруге відбувалось відновлення металу з солей люстрової фарби і посуд набував золотаво-коричневого блиску).

Архітектура. Планування міст Арабського халіфату відрізеялось від еліністичних міст. Якщо еліністичні міста були прямокутними в плані, перерізувались прямими вулицями, що перетинались під прямим кутом, то міста Арабського халіфату, як і всі феодальні міста того часу, мали центричне планування, при якому обов’язково виділявся центр – резиденція феодала-воєначальника, намісника, а від цього центру радіально розходились вулиці. За часів Омеядів будували спочатку військові табори, які потім переростали в міста (Басра 635р. Фустат 642 (район Каїра), зодчество носило більш оборонний характер. За часів Аббасидів виникали пишні міста резиденції Бандад 762 р., Самарра 836 р.

Характерною ознакою арабських міст були вузькі вулиці (від 1, 5 до 6 м. – такі вулиці знайшли археологи у Фустаті), які часто були перекриті склепіннями, щоб захистити людей від сонця. Будинки виходили на вулиці глухими стінами, приміщення групувались навколо внутрішніх дворів. Характерним було і те, що один квартал займали люди однієї професії: ковалі, гончарі, ювеліри і т. д. Квартали були обгороджені стінами і закривались на ніч.

Культова архітектура. Архітектура мусульманського храму була обумовлена вимогами ісламу. За часів Омеядів виник тип дворової мечеті. Мечеть – арабською мовою – масджид – місце поклоніння. Мечеть являла собою прямокутний двір, обнесений товстими стінами, які могли використовуватися для оборони. До стін примикала галерея, яка являла собою кілька рядів колон перекритих склепіннями або плоскими перекриттями. На відміну від християнських храмів мечеті орієнтувались не на схід, а на священне місто Мекку. Головна стіна мечеті, зорієнтована на Мекку, була товвщою, ніж інші. Колони галереї біля неї стояли в декілька рядів і утворювали колонний зал, який мав від 17 до 22 вузьких нефа і був відкритий у двір. Із сторони двору ставили молитовну нішу – міхраб – головне священне місце мечеті. Люди ставали в колонному залі та у дворі, повертаючись лицем до Мекки. Молились 5 раз на день, вимовляючи формулу сповідання: «Немає бога крім Аллаха і Мухаммед – пророк його». На молитву кликав мулла з високої башти – мінарету, що будувався біля мечеті. У центрі двору обов’язково був розташований басейн для ритуального омовіння ніг перед молитвою.

Найдавнішою мечеттю, що збереглась до нині, є мечеть Амра в Фустаті. Характерної її особливістю є те, що колонни були привезені арабами з елліністичних храмів. Вони перекриті стрільчастими арками. Щоб загасити силу ваги арок на колони, між колонами протягнуті додаткові дерев’яні стяжки. Хоча в мечеті немає живопису і скульптури, сама архітектура мала великив емоційний вплив на віруючих. Сотні колон, що уходили перспективними рядами вглибину залу, ніби уводили погляд віруючого в нескінченність, він втрачав орієнтацію в просторі і часі і ніби переносився в надреальний простір.

Однією з найбільших мечетей, збудованих за часів Аббасидів була мечеть Ібн-Тулуна (879р.) біля Каїра. Характерної її ознакою було те, що замість колон тут поставлені складені з цегли стовпи, оздоблені по куткам півколонами, перекриті стрільчастими арками, багато декоровані орнаментом. У мечеті Ібн – Тулуна можемо бачити три характерні види орнаменту:

1.Рослинний стилізований орнамент“арабески” мав походження від елліністичного мистецтва. Головними мотивами орнаменту були рослини: виноградна лоза, пальметти (пальми), листки аканту, стебла, але передані не натурально, а стилізовано, перетворені фактично на геометричний орнамент. По принципу калейдоскопа, нескінченно переставляючи різні елементи, художники досягали великої різноманітності візерунків.

2. Геометричний орнамент складався з стрічок і смуг, що переплітались між собою у складні геометричні фігури.

3.Епіграфічний фриз – декоративний напис висловів з Корану, подібний до церковнослов’янської в’язі.

Орнаменти вирізьблювались по штуку – сирому гіпсу від руки.

Поряд з дворовими мечетями зводились і центричні купольні мечеті, подібні до візантійських баптистеріїв (хрещалень) а бо мартиріїв(місць поховань святих). У Ієрусалимі є мечеть Омара 7 ст. (так званий “купол скелі” або «купол скрижалей»). Мечеть зведена над місцем «святая святих» Ієрусалимського храму, в тому місті, де скеля виходить на поверхню, і де колись зберегалися скрижалі із заповідями Господа, дані Мойсею.

Світська архітектура збереглася набагато гірше ніж культова. В пустелях Мірії та Іорданії були розкопані розвалини палаців Омеядів. За 130 км від Багдада розкопали Самарру – місто-резиденцію Аббасидів. У центрі міста був величезний палац, у якому всі приміщення групувались навколо внутрішніх дворів.

В середині IX ст. Арабський халіфат поступово розпадається на ряд окремих держав. Одним з найбільших міст став Каїр, розквіт якого припадає на XII–XV ст.ст. Від європейських міст він відрізнявся грандіозними архітектурними ансамблями, які включали мечеть, медресе (школу), палац халіфа, мавзолей. бібліотеки, шпиталі, бані. До сьогодні в Каїрі залишився комплекс гробниць династії Мамлюків, так зване “Місто мертвих”. Гробниці мають кубічну форму і перекриті шоломовидним куполом. Кути куба зрізані (скошені) під циліндричний барабан.

На Піренейському півострові в період розпаду Арабського халіфату утворилось дві могутні держави: Кордовський халіфат та Гранадський емірат. Найвидатнішою пам’яткою архітектури є резиденція гранадських емірів – замок Альгамбра (червоний) (XIII-XIV ст). Замок оточений стіною з червоної цегли. Всі приміщення групуються навколо вдох дворів: миртового та лев’ячого. Миртовий двір має офіційний парадний вигляд. Посеред двору – прямокутна водойма, навколо якої ростуть миртові кущі. На цей двір виходила тронна зала з 18-метровою стіною, зала послів, мечеть, баня та інші приміщення.

Посеред лев’ячого двору – фонтан, оточений 12 скульптурами левів. Цей двір має більш інтимний характер. Його головне очарування у галереї, що складається з парних або тройних мармурових колон, з’єднаних стрілчастими арками, оздоблених сталактитовим орнаментом та ажурним різьбленням. Альгамбра мала великий вплив на інші замки мавританських володарів, наприклад на замок Альказар в Севільї.

Скульптура. За часів омеядів, коли на мистецтво ще сильно впливало елліністичне мистецтво, палаци халіфів прикрашались об’ємною скульптурою, яку надихали два джерела: античність і Давній Схід. Скульптурою прикрашений палац омеядів Каср альХейр (“західний”724-743 р.Сірія). На головному фасаді зображені напівлежачі постаті в античному одязі, пропотопом яких були зображення людей на римських поповальних трапезах. Юнак, що несе на руках ягня, нахадує давньогрецького Мосхофора (чоловіка, що несе жертовне ягня, або тільця; «мосхофор» – «тільценосець»). Статуя Халіфа, від якої залишились лише фрагменти, виконана на основі традицій Давнього Сходу, вона площинна, фронтальна, волосся, збірки одягу передані орнаментально.. – сильно відрізняється від еліністичних скульптур.

Живопис. Незважаючи на те, що іслам забороняв зображення живих істот. Зображення людей і тварин були поширені в розписах палаців за часів Омеядів. В Іорданії зберігся палац Кусейр Амра, у якому є розписи. Зокрема, на стелі бані зображена сітка з ромбів, оточених рослинними пагонами. У ромби закомпоновані різні зображенні тварин, птахів, а також погрудні та ростові зображення людей. У центрі композиції розміщено алегоричні зображення трьох вікових станів людини: дитинства, зрілості і старості.

Іноді зображення зустрічаються в мечетях. Наприклад, в мечеті Омеядів в Дамаську, яка була перероблена з християнського храму 3 ст. халіфом Валідом в 705 р. на мечеть. У ній залишились мозаїки із зображенням міських пейзажів.

За часів Аббасидів живописом рідко могли оздоблювати палаци. В палаці Джаусак є зображення мисливиців та танцюючих дівчат, зображених схематично у дзеркальній симетрії.

Мініатюра. На відміну від візантійських, армянських, грузинських, давньоруських книг, що писались на пергаменті, арабські книги з кінця VIII ст. писалися на папері. До того часу книги писали на пергаменті; арабськтй історик Х ст. Масуді згадує, що біля Персеполя бачив книгу 715 року з зображення 25 портретів іранських царів династії Сасанидів. Отже, на розвиток арабської мініатюри мала вплив мініатюра Сасанідського Ірану. У к. VIII ст. з Китаю араби перейняли спосіб виготовлення паперу.

Іншою важливою відміною арабської мініатюри від християнської було те, що вона мала світський характер, ілюстрували не Святе Письмо –Каран, а в основному наукову та учбову літературу, призначену для вчених і студентів, наприклад “Фармакологію” Діоскорида, “Трактат про автомати” Аль Джазарі, “Історію Світу” Рашид ад Дина. Ці малюнки мали схематичний, лаконічний характер, були пов’язані з текстом трактату, не відрізняються великими художніми якостями. В художньому плані набагато цікавішими є ілюстрації до художніх творів світської літератури. Особливо поширені були байки “Каліла і Дімна”. А також повісті про пригоди міщанина Абу Зейда (прототипа Хаджи Насредина) – “Маками”, написані Харірі. Ілюстровані збірники Макам є в Інституті Азії в Петербурзі, в Національній бібліотеці в Парижі. Особливо виразні ілюстрації художника Яхья Махмуда. Це правдиві реалістичні картинки з життя арабів. На ілюстрації «Святкова процесія» зображений загін кіннотників з прапорами та сурмами, що сповіщають про свято. Малюнок немає глибини композиції, всі постаті зображені на першому плані. Зображення людей площинні, але не статичні, а рухливі, з різними рухами, жестами. Яскраві кольори посилюють відчуття атмосфери свята. Ілюстрації Яхья Махмуда очаровують цікавими деталями та подробицями, взятими безпосередньо з життя.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.