Дати загальну характеристику пошуковим проектам групи «Архігрем».

Британська група молодих архітекторів «Архігрем», які об’єднались навколо журналу Архігрем, молодіжного органу протесту. Найвідомішими членами групи були: Пітер Кук, Рон Херрон, Уорен Чок, Деніс Кромптон, Майкл Уебб, Девід Грін.

Перші малюнки в Архігремі можна було віднести до продовження футурологічної хвилі. Парадоксальна винахідливість авторів зробила їх центром суспільної уваги. Групою Архігрем було створено:

1) проект «Крокуючого міста» (The Walking City) (1964 р., арх. Рон Херрон)

2) проект Плаг-ін-сіті (Plug-in-City) (1964 р., арх. Пітер Кук) – нерухома структура, яка являє собою діагональну сітку інфраструктур, що нагромаджувалися над існуючим поселенням. Ще називається Штепсельним містом. Міста, де функціональні чарунки підключаються – як настільна лампа через штепсель – до будь-якого гнізда у системі комунікацій. Система складається з чарунок, які можуть переміщуватись чи заміщуватись.

3. Миттєве місто (Розчинне місто) (Instant City) (1969 р) - місто виникало в той час і в тому місці, де воно було потрібне. Місто могло мати вигляд повітряної кулі чи дирижаблю і дрейфувати в сірих і слаборозвинених містах через повітря.

Для цих проектів характерною було розширення мови арх-ри шляхом неочікуваних комбінацій. Сама атмосфера такої своєрідної гри характерна для постмодернізма.

Ідеологія групи «Архігрем» ґрунтувалась на принципах необруталізму. Архігремовці стверджували, що головні характеристики сучасної архітектури – текучість, динамізм, нічим не стримувана змінність.

Діяльність «А.» мала велике значення для становлення теорій постмодернізму, для якого важливими були її теоретичні розробки, звернення до масового мист-ва. Рухливі будівлі «А.» перевтілилися у концепцію «готових заводських деталей», з яких можно було вибирати будь-яку самому замовнику, і які він міг сам вписувати в будівлю. З’явилось яскраве забарвлення будівель, яка потім перейшла до хай-теку. «А.» обігрує ідеї Ле Корбюзье та Фуллера про індустріалізацію м/б. І, можливо, саме з діяльності журналу «А.» слід починати відлік сучасної «журнальної» арх.-ри.

Истоки и влияния: Своими корнями их идеология восходит к необрутализму. Аркигрэмовцы утверждали, что главные свойства современной архитектуры — текучесть, динамизм, ничем не сдерживаемая изменчивость. С одной стороны, это не противоречило концепциям модернизма, в которых утверждалось, что город должен воплощать свою эпоху, а каждая эпоха имеет своё лицо. Но с другой стороны, это уже не был проект «Лучезарного города», это были совершенно фантастические проекты: «крокуюче місто», «компьютер-сити», «плаг-ин-сити», «компьтерне місто».

Творческая концепция: Один из приверженцев идей «Аркигрэма» Седрик Прайс выдвинул концепцию «недетерминирующей архитектуры», последовательно отвергающей монументальность, образность, вообще стабильную форму и, наконец, саму архитектуру. На ее место он предлагает понятие «обслуживания», обеспечивающее абсолютную несвязанность, свободу поведения. Это не что иное, как доведение до абсурда представления модернизма об архитектуре как о функции, через характерную для последующего этапа постмодернизма иронию. В этих проектах очень мало места отведено человеку, происходит разрушение индивида, характерное для постмодернизма. Впоследствии эта концепция в рамках позднего «Аркигрэма» перерастет в представление о городе не как системы архитектуры, но как совокупность бесконечно разнообразных ситуаций, объединяющую людей.

Группа «Аркигрэм» создала серию проектов «вне архитектуры». В этих проектах, кроме иронии, появляется интерес к массовому искусству (комиксы)../ Скафандр космонавта превращен в „дом-одежду“, упаковку человеческого тела, которая может быть пальто, домом и даже автомобилем, если ввести в нее мотор. / „Аркигрэм“ пророчествует о превращении города в россыпь мобильных капсул среди природной идиллии». Проекты «Аркигрэм» были одновременно и утопичны и антиутопичны одновременно, так как антигуманны по сути.

Значение для современной архитектуры: В целом деятельность «Аркигрэм» имела значительные последствия для архитектуры и становления теории постмодернизма. Для совсем близкого постмодернизма важны ее теоретические разработки, черный юмор по отношению к модернизму, обращение к массовому искусству. Появилась яркая раскраска зданий, перешедшая затем в хай-тек. «Аркигрэм» обыгрывает идеи Ле Корбюзье и Фуллера об индустриализации градостроительства. Возможно, именно с деятельности журнала «Аркигрэм» также следует начинать отсчет современной «журнальной» архитектуры. Аркигрэм» внес значительный вклад в развитие теорий архитектуры, но что касается города, то отношение оставалось прежним — их города мало соприкасались с реальными городами и с реальными проблемами сложившегося города. «Бравый новый мир» визионерских проектов Меймона и Й. Фридмана с его «городами-мостами», «городами-кратерами», «городами-пирамидами», простершимися в воздухе над старыми поселениями, долинами и реками, плывущими по водам или укрывающимися под землей, стал вызывать раздражение у тех, кто так или иначе соприкасался с подлинными проблемами городской жизни".