Побут виховної організації.

Успішний розвиток людини, ступінь позитивної її соціалізації, в певній мірі залежить від того, який побут сформувався у виховних організаціях, до яких відноситься та або інша людина. Побут - це своєрідна кристалізація життя. Він відіграє велике значення у виробленні людиною свого власного соціального досвіду, та, на жаль, можливості виховання у відносно цілеспрямованому формуванні людиною соціального досвіду досить невеликі. Вони обмежуються головним чином тим, що може дати їй виховна організація: її побутом, різними сферами життєдіяльності, змістом, формами та стилем взаємодії між і членами.

Побут виховної організації - це своєрідний уклад повсякденного життя її членів. Він в себе включає просторові, матеріальні, духовні умови для суспільних видів діяльності її членів, а також природні, необхідні і традиційно звичні для людини норми і цінності поведінки та взаємовідносин.

За своїм змістом побут має такі характеристики: загальні для організації певного типу /школи, літні табори/, особливі, характерні для соціокультурного середовища й специфічні в залежності від складу членів організації /діти, підлітки, молодь/. Побут виховної організації характеризується також архітектурно-планувальними особливостями приміщень і організацією предметно-просторового середовища, його упорядкованість та технічним обладнанням, а також режимом життя, етикетом.

Архітектурно-планувальна структура, предметно-просторове середовище та відповідне технічне обладнання приміщень виховної організації відіграють істотну роль в укладі їхнього життя і у виховній ефективності, Як показує досвід, саме в процесі життєдіяльності груп - первинних колективів - об'єктивно виникає явище групової персоніфікації простору. Ознаками персоніфікованого групового простору можна вважати прагнення відокремити його фізично /свій клас, своя група, своя спальня/; прагнення відокремили його соціально, тобто бажання вважати його своїм володінням.

Наявність у групи фіксованої персоніфікованої території відіграє певну роль як у внутрішньогрупових, так і в міжгрупових процесах взаємодії. Вона, зокрема, сприяє: формуванню групової ідентичності; згуртуванню групи; росту інтенсивності взаємодії в первинних колективах і між ними; зниженню частоти агресивної поведінки всередині первинних колективів та між ними; більш інтенсивному використанню вторинних територій; організації соціальних взаємовідносин в групах і між ними.

Уклад життя багато в чому визначає часовий режим функціонування організації, бо саме режим передбачує певну довготривалість і чергування різних занять, сну і відпочинку, регулярність виконання правил особистої гігієни. А.С. Макаренко, наприклад, вважав, що режим виховної організації з одним з найважливіших засобів виховання. Доцільність режиму полягає насамперед в обґрунтованості і логіці його елементів та вимог, які були б зрозумілими для кожного з членів організації. Він визначається типом організації, умовами її життєдіяльності. Суворе дотримання норм та установок режиму привчає членів організації до чіткого та організованого виконання встановлених норм та обов'язків.

Певна річ, в різних виховних організаціях в залежності від їхнього типу та умов життєдіяльності режим може /або/ і повинен бути більш або менш імперативним, жорстким або гнучким, охоплювати більшу або меншу частину життя членів організації.

Важливим елементом побуту виховної організації є етикет - як сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських відносин. У виховних організаціях етикет включає в себе норми звернення їхніх членів один до одного, старших до молодших і навпаки, загальні правила дисципліни - навчальної, побутової, правила розв'язування конфліктів, пра­вила дотримання порядку в приміщеннях. В етикет входять також ті вимоги зовнішньої культури людини і норми, необхідні для нормального функціону­вання виховної організації, які набувають характеру більш або менш стро­го регламентованого церемоніалу і в дотриманні яких мають особливе зна­чення певні форми поведінки. В кінцевому рахунку певні характеристики етикету стають ритуалами, традиційними для конкретної виховної організації.

Далеко не останню роль в життєдіяльності виховних організацій відіграють традиції. Традиції як форми і установки життя, ідеї, цінності, норми поведінки в значній мірі сприяють становленню бережливого ставлення членів виховної організації до дотримання правил і норм сформованого раніше укладу життя організації; уважному ставленню не тільки до змісту життя і поведінки в складі виховної організації, а й до їхнього зовнішнього оформлення та прояву в практичній діяльності. Життєздатність тієї або іншої традиції залежить від її підтримки та розвитку новими членами організації.