Релігійні організації і релігійне виховання.

Релігія як один із соціальних інститутів традиційно відіграв певну роль у життєдіяльності різних суспільних об'єднань. В соціалізації людини релігія і релігійні організації завжди були надзвичайно важливим чинником.

Соціолізуючий вплив релігійних організацій завжди відчувають на собі як віруючі, так і члени їхніх сімей. Соціалізація в релігійних організаціях здійснюється під впливом практично всіх механізмів соціалізації процесі соціалізації віруючих релігійні організації реалізують ряд функцій.,

Перша з них - ціннісно-орієнтаційна, яка проявляється в тому, що релігійні організації пропонують своїм членам і намагаються відповідно у них сформувати певну систему вірувань /віру в Бога, безсмертя душі та ін./, позитивне ставлення до релігійних цінностей і норм. Друга функція - регулятивна. Вона проявляється в тому, що релігійні організації культивують серед своїх членів поведінку, яка була б співвідносною до релігійних норм. Наступна функція - комунікативна. Вона реалізується у створенні умов для спілкування віруючих, в певних формах його організації, а також в культивуванні норм спілкування відповідно до повчальних принципів конкретної релігії. Милосердна функція релігійних організацій реалізується в багатогранних сферах і формах діяльності милосердя і благочинства як в рамках самих організації, так і за межами їхнього впливу. Компенсаторна /утішлива/ функція проявляється в гармонізації духовного світу віруючих, в наданні допомоги їм усвідомлювати свої проблеми, в наданні їм духовного захисту від світських потрясінь та неприємностей. Й, нарешті, виховна функція - релігійне виховання людини.

Релігійне виховання, як правила, здійснюється священослужителями, віруючими агентами соціалізації /батьками, родичами, знайомими, членами релігійної громади та ін, /; педагогами конфесійних навчальних закладів; різними об'єднаннями, в тому числі дитячими та юнацькими, діючим при релігійних організаціях або під їхньою опікою; засобами масової комунікації, які перебувають під контролем релігійних організацій та ін.

У релігійному вихованні виділяють два рівні - раціональний і містичний. Раціональний рівень виховання включає в себе три основних компоненти: інформаційний, моральний і діяльнісний, зміст яких, як правило, майже завжди характеризується своєю конфесійною специфікою. Наприклад, у православ'я інформаційний компонент - це той обсяг знань, який одержують вихованці з історії церкви, віровчення, догматики, священної історії; моральний - це навчання вихованців втіленню в життя власного досвіду через вимоги християнської моралі; діяльнісний компонент - участь у богослужіннях, церковна творчість, милосердя.

Містичний рівень тісно зв'язаний з раціональним хоча й має свою специфіку в різних конфесіях.

В процесі релігійного виховання використовуються різні форми, значна кількість з яких аналогічна за зовнішніми ознакам формам соціального виховання /урочна система, семінари, лекції та ін., клуби для різних груп віруючих, самодіяльні хори, оркестри, екскурсії і т.п./, але вони набувають сакрального смислу, наповнюються специфічним для релігійного виховання змістом.

Багатогранні й засоби релігійного виховання, вони завжди наповнюють конфесійними особливостями. Наприклад, в християнських конфесіях таких особливостями є: церковне богослужіння, приєднання віруючих до церковного життя, до таємничості спілкування з Богом; молитва, яка допомагає віруючому в будь-який час навчитися виробляти в собі необхідний духовний настрій; сповідь, яка привчає до самоаналізу й думки про неминучість покарання за гріх; піст, допомагає віруючому приборкати плоть, утихомирювати гординю, виробляти в собі стійкість та ін.

В процесі та в наслідок релігійного виховання у віруючих формуються специфічні для тієї або іншої конфесії ціннісно-нормативна система, особливості мислення та поведінки, смисл життя, а в цілому - старатегії адаптації і уособлення в соціумі.