Валіза— див. Дипломатична пошта.

Валютне застереження — форма обмеження та застереження т. зв. валютних ризиків у галузі зовнішньоторговельного обігу — використо­вується в міжнародних кредитних, платіжних та інших відносинах, а та­кож у довгострокових зовнішньоторговельних договорах у зв'язку із знеціненням валют.

Ввічливість міжнародна — акти добросусідства, дружелюбства, доброзичливості, підкресленої поваги, а також скасування формально­стей, надання пільг, привілеїв та послуг іноземним державам та їхнім

Короткий довідник дипломатичних термінів і понять

громадянам не в силу вимог міжнародно-правових норм, а з доброї волі держави, яка здійснює такі акти.

Акти В. м. не обов'язково тягнуть за собою відповідні дії і не супро­воджуються вимогами взаємності, проте такі дії часто очікуються і є ба­жаними.

Невиконання актів В. м. може бути розцінене як недружелюбна дія, але не вважається порушенням міжнародних обов'язків і не тягне за собою відповідальності держави.

Вето — брак одностайності, що дає змогу відхилити певне рішення, наприклад, на засіданнях Ради Безпеки ООН достатньо незгоди одного постійного члена Ради.

Взаємність — загальновизнаний принцип міждержавних відносин, за яким держави повинні будувати відносини між собою на взаємо­вигідній, рівноправній основі, з урахуванням законних інтересів другої сторони. На основі В. держава може приймати належні дії у відповідь на будь-яку акцію з боку іншої держави. Застосування принципу В. не­припустиме, якщо такі дії-відповіді супроводжуються порушенням міжнародно-правових норм чи загальноприйнятих норм людськості чи моралі.

Відомство закордонних справ — внутрішньодержавний орган зов­нішніх відносин, який здійснює практичну діяльність щодо втілення зовнішньої політики держави. В більшості країн це — міністерство за­кордонних справ. В. з. а представляє і захищає права й інтереси держави в сфері міжнародних відносин, здійснює дипломатичні та консульські відносини з іноземними державами, забезпечує участь у міжнародних міжурядових організаціях, дає вказівки дипломатичним представникам і консульським установам за кордоном, направляє та контролює їхню діяльність. Відомство закордонних справ підтримує зв'язки і веде пере­говори з іноземними дипломатичними представниками та делегаціями, готує проекти угод, обробляє інформацію, що надходить. На В. з. с. по­кладено захист прав й інтересів громадян держави за кордоном. Воно подає на рішення уряду важливі питання зовнішньої політики.

Глава В. з. в. входить до складу уряду. При перебуванні за кордоном він користується дипломатичними привілеями та імунітетами.

Віза дипломатична — особлива позначка, яку проставляє відом­ство закордонних справ, дипломатичне представництво або консульська

242 Короткий довідник дипломатичних термінів і понять

установа й означає визнання дипломатичного статусу особи, в паспорті якої вона ставиться: членів урядів та вищих посадових осіб держав, делегатів на міжнародні конференції, осіб, які направляються з надзви­чайними дипломатичними місіями, дипломатичних співробітників відомства закордонних справ, відряджених з офіційною метою, дипло­матичних кур'єрів тощо. В. д. прийнято надавати і тоді, коли особи, що мають на них право, їдуть у приватних справах. В. д. може видаватися в порядку люб'язності й особі, яка не має дипломатичного паспорта.

Візити державні — одна із важливих форм зовнішньополітичної діяльності держав, яка сприяє розвитку міжнародних зв'язків, терміно­вому авторитетному вирішенню важливих міжнародних чи міждержав­них питань. До В. д. належать візити глав держав, урядів, офіційних делегацій на високому рівні. Відповідно до дипломатичного протоколу, В. д. мають класифікацію, порядок їхнього здійснення та відповідний церемоніал.

Візити дипломатичні — важливий засіб установлення, підтриман­ня та розвитку зв'язків з представниками офіційних, громадських та ділових кіл країни перебування, а також з дипломатичним корпусом.

До В. офіційного характеру й обов'язкових належать візити, які на­носяться дипломатичним представником до та після вручення вірчих грамот. В., які наносить дипломатичний представник з метою підтри­мання знайомств та поза передбаченими місцевими протокольними пра­вилами, вважаються приватними. В. наносять у точно обумовлений час. Ініціатива в закінченні В. належить гостю, за винятком В. до глави дер­жави, який першим дає знати, що В. закінчений. В. також наносять дип­ломатичні співробітники представництв та їхні дружини.

Візитна картка — широко використовується в дипломатичній прак­тиці. На В. к. друкується ім'я (в деяких країнах також по батькові) та прізвище, а під ними посада. В. к. прийнято передавати, надсилати або залишати особисто. Якщо В. к. доставляється адресату особисто її влас­ником, але без нанесення візиту, її загинають з правого боку по всій ширині картки. На В. к., яку надсилають жінці, посада не зазначається. Розмір та шрифт В. к. залежить від місцевої практики.

Залежно від конкретного випадку, в лівому нижньому куті В. к. олів­цем пишуть такі літери латинського алфавіту: p.f. — вітання, р.г. — подяка, p.c. — співчуття, p.p. — заочне представлення нового співро­бітника дипломатичного представництва (надсилається разом з В. к.

Короткий довідник дипломатичних термінів і понять

старшого дипломатичного співробітника представництва); р.р.с. — остаточний від'їзд із країни перебування (замість нанесення особисто­го візиту) і p.p.N.a. — вітання з Новим роком. На В. к. можуть бути й інші написи в третій особі: " вітає зі святом", " дякує за вітання", " дякує за увагу" тощо.

Вірчі грамоти — документ, який посвідчує представницький ха­рактер дипломатичного представника й акредитує його в цій якості в іно­земній державі. В. г. адресуються главі приймаючої держави, підпису­ються главою держави, який призначає дипломатичного представника, та міністром закордонних справ. В. г. видаються послам, посланникам, а також главам спеціальних (надзвичайних) делегацій. Мають характер загальних повноважень дипломатичного представника; для ведення переговорів з будь-якого питання чи підписання угоди або договору йому видаються спеціальні повноваження.

Гарантії міжнародні — один із способів забезпечення норм міжна­родного права та виконання міжнародних зобов'язань. Міжнародні га­рантії бувають колективними (з боку кількох держав) або односторон­німи.

" Гаряче переслідування" — юридична доктрина, яка застосовуєть­ся на морі і дозволяє затримувати судна, котрі здійснили злочини в те­риторіальних водах будь-якої держави, а потім сховались у відкритому морі. Цей термін використовується для визначення подібних дій сто­совно осіб, які нелегально перетнули сухопутний кордон.

Генеральна Асамблея ООН (ГА ООН) — один із основних органів Організації Об'єднаних Націй. До її складу входять всі члени ООН. Уповноважена розглядати загальні засади міжнародного співробітниц­тва в справі підтримання міжнародного миру і безпеки, у тому числі щодо розброєння та регулювання озброєнь, а також будь-які інші пи­тання або справи в межах ООН, які належать до повноважень і функцій будь-якого органу ООН, і давати рекомендації з цих питань. До функцій ГА ООН належить затвердження бюджету ООН.

Генеральна угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ) — багатостороння угода-кодекс правових норм, на яких будуються торговельні відносини між країнами-учасницями. Таку назву мала міжнародна організація з питань торгівлі, зараз — СОТ.

Геноцид — дії, які вчиняються з наміром знищити повністю або частково будь-яку національну, етнічну, расову або релігійну групу.

Короткий довідник дипломатичних термінів і понять

Короткий довідник дипломатичних термінів і понять

Гімн державний — урочиста пісня, символ суверенітету держави. Виконується під час офіційних державних заходів, на зустрічах і прово­дах іноземних державних делегацій, високопоставлених іноземних го­стей.

Глава держави — вищий конституційний орган державного керів­ництва та зовнішнього представництва країни. Може бути одноосібним (президент країни тощо) або колективним. Користується всіма дипло­матичними привілеями й імунітетами при перебуванні в іноземних дер­жавах.

Глава уряду — посадова особа, яка керує діяльністю уряду. Під час перебування на території іноземних держав користується дипломатич­ними привілеями та імунітетами.

Група семи — провідні промислові країни — Великобританія, Іта­лія, Канада, Німеччина, США, Франція, Японія, а також Росія і прези­дент Європейської комісії.

Даунінг стріт — вулиця в центрі Лондона, названа на честь англій­ського дипломата часів Реставрації Дж. Даунінга. На Д. с розташоване Міністерство закордонних справ та офіційна резиденція прем'єр-міністра Великої Британії.

Декларація — одно-, дво- чи багатостороння заява, в якій держави проголошують принципи своєї зовнішньої і внутрішньої політики або висловлюють свою позицію з конкретних питань. У формі Д. може здій­снюватись визнання держав і урядів.

Демаркація кордону — проведення державного кордону на місце­вості з позначенням його спеціальними знаками.

Демарш — дипломатична акція, яка застосовується урядом, відом­ством закордонних справ перед урядом іншої держави. Д. може бути різним за формою (нота, меморандум, заява тощо) та змістом (від про­стого зондажу чи прохання до протесту).

Демілітаризація — міжнародно-правовий режим певної території, який забороняє використовувати її у військових цілях у мирний час.

Демпінг — продаж товарів на зовнішніх ринках за цінами, нижчи­ми від їхньої " чистої' вартості на вітчизняному ринку. Термін " некомер-ційна конкуренція" застосовується щодо послуг, наприклад, транспорту­вання.

Денонсація — належним чином оформлена відмова держави від укладеного нею міжнародного договору.

Депозитарій — одна або кілька держав, міжнародна міжурядова організація або головна адміністративна особа такої організації, які збе­рігають оригінал міжнародного багатостороннього договору і всіх до­кументів, що належать до нього (заяви, ратифікаційні грамоти, денонса­ції тощо).

Депонування — передача на зберігання депозитарію оригіналу між­народного договору та інших, що належать до нього.

Джентльменська угода — прийнята в міжнародній практиці назва договору, який укладено в усній формі.

Дипломат — посадова особа держави, яка веде роботу, спрямовану на здійснення офіційних відносин власної держави з іноземною і має для цього спеціальну підготовку; досягає своєї мети, діючи обережно і вміло, тактовна в стосунках з іншими.

Дипломатичне листування — сукупність різних видів офіційної кореспонденції і документації дипломатичного характеру, за допомо­гою якої здійснюються відносини між державами. Види Д. ял послан­ня, телеграми, листи, ноти, а також декларації, заяви, офіційні повідом­лення інформаційних агентств.

Дипломатичне представництво — закордонний державний орган зовнішніх зносин, який очолює дипломатичний працівник: посоль­ство — посол, місію — постійний повірений у справах.

Дипломатичний корпус — сукупність глав іноземних дипломатич­них представництв, акредитованих у країні. У широкому розумінні Д. к. — всі дипломатичні працівники дипломатичних представництв, визнані в цій якості урядом країни перебування, та члени їх сімей.

Дипломатичний притулок — надання укриття в приміщеннях дип­ломатичних та консульських представництв.

Дипломатичні відносини — основна форма підтримання офіцій­них відносин між державами відповідно до норм міжнародного права і практики міжнародного спілкування.

Дипломатичні контакти — особисті контакти між керівними дія­чами держав або особами, які мають спеціальні повноваження. Д. к. підтримуються на рівні глав держав і урядів, міністрів закордонних справ та інших офіційних представників. На практиці Д. к. здійснюються під час періодичних зустрічей у ході дипломатичних конференцій, візитів, переговорів, дипломатичних прийомів тощо.

246 Короткий довідник дипломатичних термінів і понять

Дипломатичні переговори — офіційне обговорення представни­ками держав політичних, економічних та інших питань дво- та багато­сторонніх відносин з метою погодження зовнішньополітичної стратегії, практики або відповідно акцій обміну думками та інформацією, підго­товки й укладання договорів, урегулювання спірних питань. Д. п. здій­снюються шляхом особистих зустрічей їх учасників або письмово — дипломатичним листуванням.

Дипломатичні привілеї та імунітети — права і переваги, які нада­ються дипломатичним представництвам, спеціальним місіям, представ­ництвам держав та міжнародних міжурядових організацій, їх главам та співробітникам. Д. п. та і. викладені у Віденських конвенціях про дип­ломатичні відносини 1961 року, про консульські відносини 1963 року та про представництва держав в їх відносинах з міжнародними органі­заціями універсального характеру 1975 року.

Дипломатія — засіб здійснення зовнішньої політики держави; офі­ційна діяльність глав держав і урядів, міністрів закордонних справ, ві­домств закордонних справ, дипломатичних представництв, делегацій на міжнародних конференція з метою втілення завдань зовнішньої полі­тики держави, захисту прав і інтересів держави, її установ і громадян за кордоном; мистецтво досягти своєї мети методами, притаманними дип­ломатові.

Дипломатія багатостороння — дипломатична діяльність за учас­тю представників кількох держав, пов'язаних з роботою міжнародних міжурядових організацій та конференцій, проведення переговорів, кон­сультацій тощо.

Добрі послуги — один із засобів мирного вирішення міжнародних суперечок і конфліктів. Являє собою сукупність дій держав чи міжна­родних організацій, що не є учасниками суперечки чи конфлікту, як посередництво в їхньому вирішенні. Д. л. здійснюють за особистої ініціа­тиви або на прохання конфліктуючих сторін.

Договори міжнародні — явно виражена згода між двома або кілько­ма суб'єктами міжнародного права, яка регулює їхні відносини шляхом створення взаємних прав та обов'язків у політичній, економічній, нау­ково-технічній, культурній та інших галузях.

Порядок укладання, виконання та денонсаціїД м. регулюється пра­вом міжнародних договорів. Д. м. присвячені Віденська конвенція про

Короткий довідник диплом атичних термінів і понять _________________ 247

право міжнародних договорів 1969 року і Віденська Конвенція про пра-воприємність держав у відношенні договорів 1978 року.

Доктрини зовнішньополітичні — прийнята в тій чи іншій державі система поглядів на цілі, завдання і характер зовнішньополітичної діяль­ності, а також на способи її реалізації та забезпечення.

Дуайєн дипломатичного корпусу — глава дипломатичного пред­ставництва, який перший серед колег по дипломатичному корпусу в краї­ні перебування вручив вірчі грамоти. Функції Д. д. к. мають передусім протокольний характер.

Експансія — 1) загарбання чужих територій, ринків, джерел сирови­ни; 2) політика, спрямована на економічне і політичне поневолення ін­ших країн.

Експатріація — утрата громадянства. Е. виникає, наприклад, при оптації, виході із громадянства, а також у примусовому порядку за рішен­ням вищих законодавчих або судових органів держави (позбавлення громадянства).

Екстрадиція — видача іноземній державі особи, що вчинила зло­чин проти цієї держави.

Ембарго — заборона або обмеження на ввезення в яку-небудь краї­ну певних товарів або валюти, на передачу науково-технічної інформа­ції, авторських та інших прав, на певні види комерційної діяльності тощо. Заборона входити в порти і виходити з них іноземним суднам.

Емігрант — особа, яка покинула країну свого громадянства або по­стійного мешкання і виїхала на постійне проживання в іншу країну.

Емісар — спеціальний представник держави або приватної організа­ції (інколи особистий представник якоїсь особи), який виконує різні (переважно таємні) доручення в іншій країні. Як правило, місія Е. не має офіційного характеру.

Європейське космічне агентство (ЄКА) — міжнародна міжуря­дова організація зі співпраці держав у галузі космічних досліджень та розробки космічної техніки в мирних цілях.

Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) — створе­ний у 1991 році з метою сприяння країнам Центральної і Східної Європи та Співтовариства Незалежних Держав (СНД) у встановленні ринкової економіки. Основними формами фінансування ЄБРР є кредити, вклади в акціонерні капітали (акції) та гарантії.

Короткий довідник дипломатичних термінів і понять

Короткий довідник дипломатичних термінів і понять

ЄБРР — міжнародна організація, до складу якої входить 58 країн, Європейський Союз та Європейський інвестиційний банк. Штаб-квар­тира ЄБРР розташована в Лондоні.

Європейський економічний союз (ЄЕС) — міжнародна міжуря­дова організація європейських країн, основним завданням якої є фор­мування " спільного ринку" шляхом поступової відміни між держава­ми-членами мита та кількісних обмежень для ввезення та вивезення товарів; встановлення загального митного тарифу та погодженої торго­вельної політики у відношенні до третіх країн тощо. ЄЕС заснований Римським договором 1957 року.

Головні органи ЄЕС: Європейська Рада (ЄР), Комісія Європейсько­го Союзу (КЄС), Європейський парламент. ЄЕС має статус наглядача в ООН, Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), а також у деяких інших спеціалізованих установах ООН. При ЄЕС акредито­вані представники більше ніж 130 держав.

Закони та звичаї війни — сукупність принципів та норм міжна­родного права, які встановлюють права й обов'язки сторін, що воюють, та нейтральних держав у зв'язку зі збройним конфліктом.

Заручники (міжнародно-правові аспекти) — особи, які захоплені або затримані, в тому числі під загрозою смерті або нанесення тілесних пошкоджень, з метою примусити третю сторону здійснити або утрима­тись від здійснення будь-якої акції.

Зовнішньополітична інформація — одна із повсякденних функцій дипломатичного представництва за кордоном. Вона має подвійне при­значення: інформування свого уряду про положення та події в країні перебування; інформування країни перебування про політику держави, яку представляє дипломатичне представництво.

Зовнішня політика — загальний курс держави в міжнародних спра­вах. 3. п. регулює відносини держави з іншими державами і народами відповідно до її принципів та цілей, здійснюваних різними засобами та методами. Найважливішим методом 3. п. є дипломатія.

Іммігранти — громадяни однієї держави, які оселилися на постій­но або на тривалий час на території іншої держави в пошуках заробітку, внаслідок причин політичного або релігійного характеру.

Інкорпорація (у міжнародному праві) — 1) включення до свого складу, приєднання інших організацій; 2) надання відповідно до аме-

риканських законів групі осіб статусу юридичної особи, корпорації, що завершується видачею сертифіката; 3) систематизація норм міжнародно­го права; 4) об'єднання та розміщення міжнародно-правових норм без змін їх суті в окремих збірниках у хронологічному, алфавітному, тема­тичному чи іншому порядку.

Іноземці — особи, які не є громадянами цієї держави і мають дока­зи своєї приналежності до громадянства іншої держави (іноземні гро­мадяни).

Інтервенція — один із видів застосування сили, який проявляється в агресивному втручанні однієї або кількох держав у справи іншої дер­жави як із застосуванням збройних сил з метою збройної агресії, так і в будь-якій іншій формі.

Капітуляція — припинення опору та здача збройних сил супротив­ника. Конкретні умови К. можуть бути погоджені шляхом переговорів між командуванням сторін, що воюють.

Комюніке — один з видів дипломатичного документа — офіційне повідомлення про наслідки дипломатичних переговорів.

Конвенція — угода, міжнародний договір з якихось спеціальних питань.

Кондомініум — співвласність, спільне здійснення верховної влади над однією і тією ж територією двома або кількома державами. К. може бути установлений і над водним простором.

Конкордат — спеціальний договір (угода) між Папою Римським як главою католицької церкви та урядом тієї чи іншої держави, яка регу­лює положення і привілеї католицької церкви у цій державі.

Консенсус — процедура, метод прийняття рішень у міжнародних організаціях та міжнародних конференціях без проведення голосуван­ня при відсутності формальних заперечень з боку учасників проти прий­няття рішення в цілому.

Консульська легалізація — встановлення та засвідчення консулом особистим підписом та печаткою консульської установи оригіналу під­писів на документах, зроблених владою консульського округу, а також відповідності документів законам держави перебування.

Консульська установа — постійний державний орган зовнішніх зносин, заснований в іноземній державі на основі двостороннього дого­вору для виконання консульських функцій.

Короткий довідник дипломатичних термінів і понять

Короткий довідник дипломатичних термінів і понять

Консульський округ — територія держави перебування, в межах якої консульська посадова особа виконує консульські функції.

Консульський патент — документ, що підтверджує призначення даної особи главою консульської установи. К. п. видається главою дер­жави, главою уряду або керівником відомства закордонних справ дер­жави, що призначає.

Консульський щит — емблема держави із зображенням її герба та назвою консульської установи мовами представленої держави та дер­жави перебування.

Консульські збори — платежі, які стягуються консулом (консуль­ством) за дії, що ними виконуються: видача паспортів та віз, реєстрація актів громадянського стану, легалізація документів тощо.

Консульські привілеї та імунітети — пільги та переваги, що нада­ються державою перебування консульським посадовим особам і співро­бітникам консульських установ з метою забезпечення без перешкод здійснення ними своїх функцій.

Консульські ранги — службові звання консулів. Як правило, вони відповідають посадам, які носять аналогічні найменування: генераль­ний консул, консул, віце-консул, консульський агент.

Конфедерація — форма державного устрою, який представляє со­бою постійний союз двох або кількох суверенних держав, створений для здійснення певних цілей (взаємна оборона, зовнішні відносини тощо).

Конференція дипломатична (повноважна) — засідання конферен­ції з метою підготовки або перегляду міжнародного документа, делега­ти якої мають широкі повноваження.

Конфронтація — 1) напруженість, вибухонебезпечний стан у від­носинах між державами, що може призвести до воєнного конфлікту; 2) протистояння, протиборство політичних систем, поглядів, ідейно-по­літичних принципів; 3) максимальне загострення суперечностей.

Кувертна картка — картка з гербом, на якій пишеться ім'я і прізви­ще гостя, що запрошується на дипломатичний прийом з росадкою, для позначення його місця за столом.

Кур'єр дипломатичний — особа, якій доручається доставка дип­ломатичної пошти. К. д. користується особистою недоторканністю і не підлягає арешту або затриманню в будь-якій формі.

Ліга націй — міжнародна організація, яка діяла між Першою і Дру­гою світовими війнами.

МАГАТЕ — міжнародне агентство з атомної енергії, створене за рішенням Генеральної Асамблеї ООН у 1955 році з метою розвитку міжнародної співпраці на терені мирного використання атомної енергії.

Меморандум — вид дипломатичного документа. Відмінною рисою М. є докладне викладення фактичної чи юридичної сторони будь-якого питання у відносинах між державами. М. може бути додатком до дип­ломатичної ноти. Як окремий документ М. друкують на нотному блан­ку, він не має звернення та компліментів, під текстом зазначають місце та дату відправлення, печатка не ставиться. М, який надсилається з но­тою, друкують на папері для нот (не на бланку). Місце і дату в цьому випадку не проставляють.

Міждержавний банк реконструкції і розвитку (МБРР) — міжна­родна міжурядова організація, спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй; створена 1945 року відповідно до рішення Бреттон-Вудської конференції Об'єднаних Націй 1944; спільно з Міжнародною асоціацією розвитку (МАР) та міжнародною фінансовою корпорацією (МФК) утворює так звану групу Світового Банку. Членами МБРР мо­жуть бути тільки члени Міжнародного валютного фонду.

Міжнародна Федерація Товариств Червоного Хреста і Червоно­го Півмісяця — заснована у 1919 році у Парижі. Штаб-квартира — в Женеві. Об'єднує понад 160 національних товариств Червоного Хре­ста і Червоного Півмісяця, у тому числі — Національне Товариство Чер­воного Хреста України.

Міжнародне право — система юридичних принципів і норм, які регу­люють відносини між державами та визначають їхні права й обов'язки.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) — міжнародна міжурядова організація, спеціалізована установа ООН. Офіційне завдання МВФ — сприяння міжнародному валютному співробітництву та торгівлі. Діяль­ність фонду здійснюється шляхом контролю за дотриманням міжнарод­них угод у цій сфері, надання країнам короткострокових кредитів для вирівнювання платіжних балансів, сприяння утворенню багатосторон­ньої системи валютних розрахунків.

Міжнародний Комітет Червоного Хреста — заснований у 1863 ро­ці. Штаб-квартира — у Женеві. Україна є членом Комітету з 1949 року як держава-учасник Женевської конвенції про захист жертв війни.

252 Короткий довідник дипломатичних термінів і понять

Міжнародні відносини — сукупність економічних, політичних, ідео­логічних, правових, дипломатичних, військових та інших зв'язків та взаємовідносин між державами та об'єднаннями держав, соціальними, економічними, політичними силами, організаціями, рухами, які діють на міжнародній арені. Основну роль у М. в. відіграють міждержавні відносини.

Міжнародні міжурядові організації — об'єднання держав, ство­рених на основі багатосторонніх міжнародних договорів та відповідно до міжнародного права для здійснення певних цілей.

Міжнародні неурядові організації — будь-яка міжнародна органі­зація, заснована не на основі міждержавних угод.

Місія дипломатична — дипломатичне представництво, яке очолює посланник або повірений у справах. М. д. часто називають представ­ників або делегацію, які направляються для виконання разового дипло­матичного доручення свого уряду.

Модус вівенді — тимчасова короткострокова угода, яку укладають за обставин, що не дають можливості досягти постійної або тривалої угоди.

Модус проседенді — спосіб та порядок виконання будь-якого обо­в'язку чи дії за міжнародною угодою.

Мораторій — домовленість суб'єктів міжнародного права щодо відстрочки або утримання від будь-яких дій на визначений чи невизна-чений час.

Морське міжнародне право — система принципів і норм міжна­родного права, які регламентують правовий режим морських просторів і регулюють відносини між державами, що виникають у зв'язку з вико­ристанням світового океану. Принципи і норми М. м. п. викладені в Кон­венції ООН з морського права 1982.

Найбільшого сприяння режим — міжнародно-правовий режим, відповідно до якого кожна із договірних сторін зобов'язується надати другій стороні, її фізичним та юридичним особам такі ж сприятливі умови в галузі економіки, торгівлі та інших відносин, які вона надає або буде надавати в майбутньому третій державі, її фізичним та юри­дичним особам.

Натуралізація — надання державою свого громадянства іноземцю або особі без громадянства.

Короткий довідник дипломатичних термінів і понять 253

Національний режим — вид правового режиму, який поширюєть­ся на іноземних юридичних та фізичних осіб на території даної держа­ви. Н. р. означає надання зазначеним особам тих же прав і привілеїв, якими користуються в державі її власні юридичні і фізичні особи.

Невтручання — один із головних принципів міжнародного права, згідно з яким держава чи група держав не мають права втручатися у внутрішні та зовнішні справи іншої держави.

Нейтралітет — особливий міжнародно-правовий статус держав. У міжнародному праві розрізняють: Н. під час війни (зберігає з воюю­чими державами мирні відносини і не подає жодній з них воєнної допо­моги) та Н. постійний (у міжнародному праві становище держави, яка не бере участь у війні, воєнних блоках).

Незастосування сили в міжнародних відносинах — один із голов­них принципів міжнародного права, закріплений у статусі ООН та інших міжнародних угодах і документах, який передбачає вирішення всіх спірних питань мирним шляхом.

Нота дипломатична — вид документа дипломатичного листуван­ня — офіційне дипломатичне письмове звернення. Н. д. поділяють на особисті і вербальні. У дипломатичній практиці ширше використову­ють Н. вербальні, в яких викладають поточні справи різного характеру. Н. особиста, в основному, стосується питань важливого і принципового значення.

Нунцій — постійний дипломатичний представник Папи Римського вищого рангу в державах, з якими Ватікан підтримує дипломатичні зв'язки.

Ne varietur (не підлягає зміні) — термін, який вживається в дипло­матичній практиці при остаточному погодженні тексту договору або його парафуванні на позначення того, що у майбутньому в документ не мо­жуть бути внесені доповнення чи зміни.

Обмін нотами — одна із форм укладання міжнародних договорів. Використовується при укладанні між державами угод з таких питань, як встановлення дипломатичних відносин, перетворення дипломатич­ної місії на посольство, уточнення окремих положень договору, закін­чення його дії, передачі власності тощо.

Окупація військова —тимчасове зайняття збройними силами однієї держави території іншої держави (або її частини) та встановлення вла­ди військової адміністрації на окупованій території. Існують норми

Короткий довідник дипломатичних термінів і понять

міжнародного права щодо окупованих територій, порушення яких є міжнародним злочином, а особи, які несуть відповідальність за їх по­рушення, розглядаються як воєнні злочинці.

Олігархія — одна з форм державного правління, за якої політичне й економічне правління здійснюється невеликою групою осіб — влас­ників найбільших банківських і промислових монополій, яка фактично підпорядковує весь апарат держави і визначає її внутрішню й зовнішню політику.

Оптація — добровільний вибір одного громадянства із двох у ви­падку переходу території за договором від однієї до іншої держави (збе­реження свого колишнього громадянства чи перехід у громадянство іншої держави шляхом подачі індивідуальних заяв). У широкому ро­зумінні О. застосовується, якщо йдеться про вибір громадянства в будь-якому випадку.

Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) — створена на початку 1970-х років під назвою " Нарада з безпеки та співро­бітництва в Європі" як багатосторонній форум для ведення діалогу і пе­реговорів між Сходом і Заходом. Основні її принципи зафіксовані в За­ключному акті Гельсінської наради глав держав у 1975 році.

З 1994 року організація носить назву ОБСЄ, є одним із головних інструментів у справі раннього запобігання, недопущення конфліктів та врегулювання криз у регіоні ОБСЄ.

Сьогодні членами ОБСЄ є 55 держав (всі європейські держави, дер­жави, утворені після розпаду СРСР, США та Канада). Рішення в ОБСЄ приймаються на основі консенсусу.

ОБСЄ підтримує тісні відносини з ООН, НАТО, Радою Європи, За­хідноєвропейським Союзом та іншими організаціями.

Організація Об'єднаних Націй (ООН) — міжнародна організація, утворена в 1945 році основними учасниками антигітлерівської коаліції.

Метою ООН є: збереження міжнародного миру та безпеки, запобі­гання та усунення загрози щодо миру та зупинення актів агресії, ула­годження або розв'язання мирними засобами міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру; розвиток дружніх відносин між націями на основі поваги принципу рівноправності та са­мовизначення народів; здійснення міжнародного співробітництва у ви­рішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру та у заохоченні й розвитку поваги до прав

Короткий довідник дипломатичних термінів і понять

людини та основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови і релігії; виконання ролі центру з погодження дій держав, спрямованих на досягнення цієї мети.

Головними органами ООН є Генеральна Асамблея, Рада безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Рада з опіки, Міжнародний суд та Секре­таріат. Головна адміністративна особа ООН — Генеральний секретар. Штаб-квартира ООН у Нью-Йорку, філіали — у Відні та Женеві. Чле­нами ООН є 185 держав.

Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культу­ри (ЮНЕСКО) — міжнародна міжурядова організація, спеціалізована установа ООН. Створена у 1945 році.

Основне завдання ЮНЕСКО — сприяти зміцненню миру та безпе­ки шляхом розширення співробітництва народів у галузі освіти, науки, культури та інформації. Головні органи ЮНЕСКО — Генеральна кон­ференція, Виконавча Рада, Секретаріат на чолі з Генеральним директо­ром. Штаб-квартира ЮНЕСКО в Парижі.

Організація північноатлантичного договору (НАТО) — військо­во-політичний блок держав Європи та Північної Америки. Утворена у 1945 році за ініціативою США. Членами НАТО є США, Канада, Ве­ликобританія, Німеччина, Бельгія, Данія, Італія, Іспанія, Туреччина, Гре­ція та інші держави. В 1998 році членами НАТО стали Польща, Угор­щина та Чехія. У 2003 році до НАТО запрошено нових членів (країни Балтії та Центральної і Південної Європи). Україна знаходиться у взає­мовідносинах з НАТО на правах особливого партнерства. Штаб-квар­тира керівних органів НАТО в Брюсселі.

Оренда міжнародно-правова — надання на договірній основі од­нією державою іншій державі частини своєї території в користування на визначений строк, для певних цілей та на визначених умовах. Дер-жава-орендодавець зберігає суверенітет у відношенні території, яка на­дається в оренду, обмежуючи деякі свої права на неї згідно з договором на користь держави орендаря.

Пакт — назва дво- або багатостороннього міжнародного договору, який регулює питання забезпечення взаємної та колективної безпеки, встановлення принципів і норм, які мають загальне значення для конк­ретної галузі співробітництва держав тощо.

Пам'ятна записка — один із видів дипломатичного листування. Ча­сто передається особисто під час бесіди на підтвердження усної заяви.

Короткий довідник дипломатичних термінів і понять

Короткий довідник дипломатичних термінів і понять

Парафування — попереднє підписання міжнародного договору (або його окремих частин) ініціалами повноважних представників кожної із договірних сторін на знак узгодження тексту договору. 77. не є обов'яз­ковим при підписанні договорів.

Паризький клуб — асоціація головних держав-кредиторів, яка пе­реглядає і, при потребі, складає нові списки офіційних іноземних боргів.

Паритет — у міжнародних відносинах означає ведення переговорів при рівному представництві сторін та на основі рівності.

Персона грата —дипломатичний представник, на призначення яко­го главою дипломатичного представництва дана згода уряду держави, в яку він призначається. 77. г. — це також будь-який інший дипломат, який одержав візу на в'їзд у країну свого перебування (роботи в по­сольстві).

Персона нон грата — член дипломатичного персоналу, який вва­жається державою перебування небажаною особою. У випадку оголо­шення дипломата 77. н. г. акредитуюча держава повинна його відклика­ти або припинити виконання ним функцій у представництві.

Повірений у справах — глава дипломатичної місії, акредитується при главі відомства закордонних справ. П. у с слід відрізняти від тим­часового повіреного у справах, який призначається на період відсут­ності глави представництва.

Посланник — 1) глава дипломатичного представництва 2-го класу. Повна офіційна назва, яка використовується в міжнародній практиці: Надзвичайний Посланник і Повноважний Міністр, скорочено Повно­важний Міністр або Міністр; 2) дипломатичний ранг дипломата.

Посол — 1) глава дипломатичного представництва 1-го класу. Пов­на назва — Надзвичайний і Повноважний Посол; 2) вищий диплома­тичний ранг дипломата.

Правонаступництво держав — перехід прав і обов'язків однієї держави до іншої. Питання 77. д. виникає у разі утворення кількох дер­жав на території їхнього попередника, об'єднання двох або кількох дер­жав в одну тощо.

Правонаступництво урядів — перехід прав і обов'язків від одного уряду до іншого при внутрішніх змінах у державі.

Преамбула — вступна частина міжнародного договору. Як прави­ло, в 77. дається перелік сторін, які укладають договір, його мотиви, мета та принципи, взаємозв'язок з іншими договорами та угодами тощо.

Прерогатива — виключне право конкретного державного органу або посадової особи.

Преференції — спеціальні переваги в галузі торгово-економічних зв'язків, які надаються однією державою іншій чи групі держав у формі митних або інших пільг.

Прецедент (у міжнародному праві) — вирішення будь-якого пи­тання міжнародних відносин з використанням прикладу, який мав місце при розгляді аналогічних випадків. Він не є витоком міжнародного пра­ва і може застосовуватися тільки як допоміжний засіб.

Прийоми дипломатичні — офіційні заходи, які відбуваються для відзначення важливих подій та ювілейних дат, шани високих держав­них посадових осіб, а також у порядку здійснення дипломатичним пред­ставництвом своїх функцій.

Пролонгація — продовження строку дії міжнародного договору. Умови 77. можуть бути обумовлені при укладанні договору.

Промульгація — внутрішньодержавна публікація міжнародного договору засобами масової інформації.

Протокол — одна з назв міжнародного договору. В формі 77. мо­жуть бути викладені важливі дво- та багатосторонні угоди. 77. може бути і додатком до основного договору.

Протокол дипломатичний — сукупність загальноприйнятих пра­вил, традицій, умовностей, яких дотримуються уряди, відомства закор­донних справ, дипломатичні представництва й офіційні особи в міжна­родному спілкуванні.

Рада Європи (РЄ) — міжнародна організація, заснована у 1949 році. Штаб-квартира — ум. Страсбурзі (Франція). Парламентська асамблея РЄ скликається щорічно. Україна — член РЄ з 1995 року. В парла­ментській асамблеї їй надано 12 місць. При РЄ діє Європейський суд з прав людини.

Ратифікація — затвердження вищим органом державної влади міжнародного договору, підписаного від імені цієї держави чи уряду його повноважним представником. Р. є однією із форм вираження зго­ди держави щодо обов'язковості договору.

Резолюція — вид рішень, які приймаються міжнародною конфе­ренцією або органом міжнародної міжурядової організації; як правило, Р. носить характер рекомендації.

Короткий довідник дипломатичних термінів і понять

Короткий довідник дипломатичних термінів і понять

Репарації — форма матеріальної відповідальності суб'єктів міжна­родного права за збитки, нанесені іншому суб'єкту міжнародного права внаслідок міжнародного правопорушення.

Репатріація — повернення в країну громадянства, постійного про­живання чи надходження осіб, які з різних обставин опинилися на те­риторії іншої держави.

Rebus sic stantibus (лат.) — клаулула, юридична формула міжна­родно-правового звичаю — основа для припинення дії міжнародного договору чи виходу з нього за умови докорінної зміни обставин, що існували на момент підписання договору

Посилання на клаулулу R. s. s. використовується у виняткових ви­падках і не повинно порушувати стабільності міжнародних зобов'язань.

Салют (у міжнародній практиці) — урочиста форма привітання та вияву шани (наприклад, артилерійськими залпами або іншою вогне­пальною зброєю, прапорами тощо). " С. націй" -21 — артилерійський залп.

Співдружність — міждержавне об'єднання Великобританії та біль­шості її колишніх домініонів, колоній та залежних територій, яке ви­никло внаслідок розпаду британської колоніальної імперії.

Справедливості принцип — принцип, що застосовується в міжна­родних відносинах, в силу якого вирішення міжнародних проблем повин­но здійснюватись на основі та з дотриманням інтересів держав і народів.

Старшинство дипломатичне — одне із найважливіших правил дип­ломатичного протоколу, якого дотримуються у відношенні: колективного старшинства дипломатичного корпусу, запрошеного на публічні захо­ди; старшинства між главами дипломатичних представництв; старшин­ства між дипломатичними представниками та представниками влади країни перебування; старшинства дипломатів даного дипломатичного представництва тощо.

Статус — правове положення фізичної або юридичної особи в міжна­родному праві. Інколи термін С. використовується для означення пра­вового положення або режиму певної території.

Статус-кво — повернутися до положення, яке було до звершених з будь-яких обставин змін.

Статут ООН — міжнародний договір, який обумовлює мету, прин­ци™ і порядок діяьності Організації Об'єднаних Націй та її головних органів.

Суверенітет держави — повнота законодавчої, виконавчої і судо­вої влади держави на її території; непідлеглість її владі іноземної держа­ви в сфері міжнародного спілкування, за винятком випадків безумовно вираженої і добровільної згоди з боку держави на обмеження свого С. (як правило, на основі взаємності).

Status quo post antebelum (лат.) — положення, яке існувало до війни, до спричинених нею змін.

Status quo post belum (лат.) — положення, яке склалося після війни.

Ультиматум — категорична вимога уряду держави до уряду іншої держави про виконання у зазначений ним строк певних дій, що супро­воджується погрозою вжити ті чи інші заходи у разі, якщо ці дії не бу­дуть виконані. У. може бути усним або письмовим; під час війни У. мо­же бути пред'явлено військовим командуванням військами (угрупуван-ням військ)супротивника.

Цесія — передача частини території однієї держави іншій за пого­дженням між ними. Згідно з сучасним міжнародним правом, Ц. допус­тима тільки в тому разі, якщо не порушує права на самовизначення.

Чорноморське економічне співтовариство (ЧЕС) — засноване у 1992 році 11 -ма країнами Чорноморського регіону, в тому числі Украї­ною. Штаб-квартира в Стамбулі.

Складено на основі:

Большой словарь иностранных слов. — М.: Центрполиграф, 2001. — 815 с.

Большой толковый словарь иностранных слов: В 3-х т. — Ростов-на- Дону: Феникс, 1997. — Т. I. — 526 с; Т. II. — 528 с; Т. III — 492 с.

Руденко Г. М. Україна дипломатична. — К., 1999.

Словник іншомовних слів. — К.: Наукова думка, 2000.

Фэльмхэм Р. Дж. Настольная книга дипломата. — Минск: Новое знание, 2001.

Навчальне видання САГАЙДАК Олександра Петрівна ДИПЛОМАТИЧНИЙ ПРОТОКОЛ ТА ЕТИКЕТ

Навчальний посібник

Головний редактор М. Д. Іваник Редактори 3.1. Наконечна, Н. В. Скосарьова Комп'ютерна верстка Ю. Т. Дзумедзей Коректор Ю. В. Колеснікова Обкладинка О. Я. Квик, А. Б. Кучерука

Підп. до друку 08.11.2004. Формат 60х84У₁₆ Папір офс. Друк офс. Гарнітура Times. Умов. друк. арк. 15, 05. Обл.-вид. арк. 13, 45. Зам. №4-619.

Видавництво " Знання"

01034, м. Київ-34, вул. Стрілецька, 28.

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру

видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції

ДК № 1591 від 03.12.2003.

Тел.: (044) 234-80-43, 234-23-36

E-mail: sales@znannia.com.ua

https://www.znannia.com.ua

Віддруковано на ВАТ " Білоцерківська книжкова фабрика", 09117, м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.