Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Молока ТОМ-2А (силове коло)


⇐ ПредыдущаяСтр 15 из 31Следующая ⇒




 

У положенні перемикача SA “Ручний” керування електро­приводами здійснюється тумблерами S1, S2, S3, S4 у колах відповідних магнітних пускачів. Вмиканням тумблера S1 у ручному режимі здійснюється початкове наморожування льоду на панелях випарника.

У положенні перемикача SA “Автоматичний” керування техно­логічним циклом реалізується за допомогою блока логічного керу­вання Е залежно від стану контакту датчика температури SK2. Блок Е призначений для вироблення тимчасових сигналів необхідної трива­лості, забезпечення технологічного алгоритму та організації вихідних сигналів у вигляді “сухих” контактів герконових реле К2 і КЗ. Як датчик температури використовується термоконтакт SK2, контакт якого замкнений ртутним стовпчиком при температурі + 4 0С та вище. Логічний сигнал про необхідність вмикання системи охолодження, надходячи до блока Е, викликає спрацювання вихідних реле К2 і К3. Замикаючий контакт реле К2, який увімкнено в коло котушки магніт­ного пускача КМ1, забезпечує роботу мішалки, а контакт К3 вмикає пускач КМ2 і подає команду на ввімкнення насоса охолодження.

Рис. 2.5.9. Принципова електрична схема танка-охолодника молока ТОМ-2

 

Надалі алгоритм керування передбачає таке функціонування схеми керування:

· за умов досягнення в процесі охолодження молока темпера­тури, нижчої за + 4 С, контакт SК2 розмикається, вихідне реле К3 вимикається і відповідно розмикає свій контакт у колі котушки пускача КМ2, що викликає вимикання насоса охолодження;

· мішалка після вимикання системи охолодження працюватиме, а після закінчення часу 3 ± 1 хв блок Е виробить команду вимикання вихідного реле К2, контакт якого вимкне пускач мішалки КМ1;

· у процесі зберігання охолодженого молока блок Е вмикає мішалку на 3 хв через кожні 30 хв;

· через зменшення кількості льоду на панелях випарника, який витрачається на охолодження молока, температура вихідних парів фреону з випарника підвищується, контакти температурного реле SK1 у колі магнітного пускача КМЗ замикаються і вмикається привод компресора і вентилятора;

· для контролю системи мащення компресора передбачене реле РКС. При кожному запуску компресора контакт реле РКС повинен замкнутися протягом 20 с, що контролюється елементом ДА9 (J-312), який у разі успішного функціонування системи замикання контакту РКС не дозволить вимкнутися проміжному реле К1. У випадку, коли контакт РКС за 20 с від початку запуску компресора не замкнеться, електро­магнітне реле в елементі ДА9 знеструмиться, контакт його розімкнеться вимикаючим реле К1, замикаючі контакти К1, розми­каючись вимкнуть ланцюг живлення, що забезпечить аварійне вимкнення устаткування ТОМ-2А;

· за умов неприпустимого підвищення тиску, який контролю­ється датчиком реле тиску SP, та спрацюванні теплових реле КК1-КК4 при можливих перевантаженнях електродвигунів M1-М5 їх розми­каючі контакти знеструмлюють коло живлення реле К1 і відбувається аварійне вимкнення устаткування ТОМ-2А, загоряється сигнальна лампа HL2 “Аварія”. Деблокування сигналу “Аварія” відбувається шляхом вимикання ввідного автоматичного вимикача QF та його повторного вмикання;

· за умов неприпустимого підвищення тиску, який контролю­ється датчиком реле тиску SP, та спрацюванні теплових реле КК1-КК4 при можливих перевантаженнях електродвигунів M1-М5 їх розми­каючі контакти знеструмлюють коло живлення реле К1 і відбувається аварійне вимкнення устаткування ТОМ-2А, загоряється сигнальна лам­па HL2 “Аварія”. Деблокування сигналу “Аварія” відбувається шляхом вимикання ввідного автоматичного вимикача QF та його повторного вмикання;

· технологічна операція “Миття” здійснюється у відповідному положенні перемикача SA. У цьому режимі передбачається керування електроприводом насоса мийки та електроприводом мішалки. Вмикання мішалки та насоса здійснюється за допомогою тумблера S4;

· за умов підвищення температури молока контакти SK2 замикаються і робота схеми повторюється.

Захист електроприводів та електроустаткування ящика керу­вання від струмів короткого замикання забезпечується автоматичними вимикачами.

Питання для самоконтролю

 

1. Яка необхідність первинної обробки молока?

2. Технологія первинної обробки молока при використанні пастеризаційної установки ОПФ-1?

3. Принципи автоматизації пастеризаційної установки ОПФ-1.

4.З якого обладнання складається танк-охолодник молока ТОМ-2А?

5. Як технологічно працює танк-охолодник молока ТОМ-2А?

6. Які автоматизовані операції виконуються танком-охолодни­ком молока ТОМ-2А?

ТЕСТИ

 

1. Які операції відносять до первинної обробки молока?

A. Первинна обробка полягає в очищенні молока від сторонніх домішок, його пастеризації та охолодженні.

B. Первинна обробка полягає у відцентровій очистці молока від сторонніх домішок.

C. Первинна обробка полягає у охолодженні і зберіганні молока на фермі.

2. Для чого призначена пастеризаційна установка ОПФ-1?

A. Для відцентрової очистки і охолодження молока у закритому потоці.

B. Для відцентрової очистки, пастеризації, витримування і охолодження молока у закритому потоці.

C. Для збирання, охолодження і зберігання молока на фермі.

3. Які засоби автоматизації використовуються в пастери­за­торі молока ОПФ-1?

A. Два регулятори температури пастиризації молока та лого­метрична установка контролю температури охолодженого молока.

B. Електроклапан подачі пари та перепускний клапан молока.

C. Поплавковий датчик рівня молока в урівнювальному бакові, регулятори температури пастиризації молока.

4. Використовуючи принципову електричну схему ОПФ-1, вкажіть, чим керує регулятор температури А1?

A. Контролює температуру молока в секції пастиризації та через перепускний клапан відправляє молоко на допастеризацію при його пониженій температурі.

B. Контролює температуру молока в секції пастиризації та через електрогідравлічний клапан керує подачею пари.

C. Регулює тепературу охолодження молока, керуючи потоком холодної води.

5. Використовуючи принципову електричну схему ТОМ-2, вкажіть, за допомогою чого здійснюється автоматичне керування технологічним циклом?

A. За допомогою блока логічного керування Е залежно від стану контакту датчика температури SK2.

B. За допомогою блока логічного керування Е.

C. За допомогою контакту датчика температури SK2.

6. Використовуючи принципову електричну схему ТОМ-2, вкажіть, при якій температурі термоконтакт SK2 замкнений?

A. При температурі + 0 0С та вище.

B. При температурі + 4 0С та вище.

C. При температурі + 8 0С та вище.

7. Використовуючи принципову електричну схему ТОМ-2, вкажіть, якими пристроями здійснюється керування мішалки в про­цесі зберігання молока?

A. Програмним пристроєм, який вмикає мішалку на 10 хв через кожні 30 хв.

B. Програмним реле часу, який вмикає мішалку на 3 хв через кожні 60 хв.

C. Блоком Е, який вмикає мішалку на 3 хв через кожні 30 хв.

8. За допомогою принципової електричної схеми ТОМ-2 вкажіть, для чого використовується реле SР1?

A. Для контролю системи мащення компресора.

B. Для контролю тиску фреону.

C. Для контролю молока.

9. За допомогою принципової електричної схеми ТОМ-2 вка­жіть, коли відбувається аварійне вимикання установки?

A. При підвищенні тиску, який контролюється датчиком реле тиску SP.

B. При спрацюванні теплових реле КК1-КК4 при можливих перевантаженнях електродвигунів M1-М5.

C. При підвищенні тиску, який контролюється датчиком реле тиску SP, та спрацюванні теплових реле КК1-КК4 при можливих перевантаженнях електродвигунів M1-М5.

2.6. АВТОМАТИЗАЦІЯ УСТАНОВОК ЕЛЕКТРИЧНОГО ОСВІТЛЕННЯ ТА ОПРОМІНЕННЯ

2.6.1. Автоматизація установок електричного освітлення

Керування виробничим освітленням повинне забезпечити необхідний світловий режим і сприяти економії електроенергії. Найбільш поширені такі способи керування виробничим освітленням: місцеве індивідуальне, місцеве централізоване, автоматичне у функції освітленості, автоматичне централізоване за заданою програмою.

Місцеве індивідуальне керування застосовують у підсобних, комунально-побутових та інших невеликих за розмірами приміщеннях. Місцеве централізоване керування (з одного місця керують багатьма світильниками) застосовують у корівниках, свинарниках, майстернях тощо. У коридорах з двома входами застосовують си­стему місцевого керування з двох місць за допомогою перемикачів. Ця система забезпечує керування освітленням з кожного місця незалежно від положення перемикача в іншому місці.

Автоматичне керування освітленням у функції освітленості найбільш характерне для управління зовнішнім освітленням за допо­могою фотореле. Принципова електрична схема керування освітлен­ням у функції освітленості з використанням фотореле зображена на рисунку 2.6.1. В автоматичному режимі вона працює так. При недостатній природній освітленості опір фоторезистора R3 великий і струм бази транзистора VT2 малий. Обидва транзистори будуть закритими. Про­міжне реле К одержить живлення через коло, в яке ввімкнені резистор R1, діод VD і резистори R2, R4. Реле К замкне свій кон­такт у колі живлення ко­тушки електромагнітного пускача KM. Пускач KM спрацює і ввімкне освітлення. Коли природне освітлення досягне заданого рівня, опір фоторезистора зменшиться, зросте струм емітера транзистора VT2, а отже, зросте потенціал на базі транзистора VT1. Транзистор VT1 відкриється і зашунтує котушку проміжного реле К. Контакт проміжного реле К в колі живлення котушки електромагнітного пускача розімкнеться, що приведе до вимикання освітлення. В схемі передбачено ручне керу­вання за допомогою перемикача SA (положення “Ручне керування”).

 

 

Рис. 2.6.1. Принципова електрична схема керування

освітленням у функції освітленості

 

Дія освітлення на живі організми різноманітна і, насамперед, визначається інтенсивністю, періодичністю і спектром. Але прийнято вважати, що найбільшу дію на біологічні процеси життєдіяльності організму тварин і птиці має періодичність, тобто зміна тривалості світлого періоду доби і частота зміни темного та світлого періодів.

Найбільш чутливими до цього фактора є птахи, де зміна періодичності дії видимого опромінення дозволяє керувати яйценосністю і підвищувати продуктивність м’ясного напрямку виробництва.

Сучасна наука рекомендує чітко слідкувати за тривалістю світло­го періоду доби та імітувати світанок і сутінки. Автоматичне керування режимами роботи освітлення забезпечує чітке дотримання вказаних вимог.

У пташниках з природним та штучним освітленням доступ природного світла обмежений. Освітленість у більшості випадків не перевищує 1% від зовнішньої і різко зменшується до центра приміщення. Разом з тим у світлий час доби на площадках, що примикають до стін з вікнами, рівень природної освітленості може бути цілком достатнім. У подібних приміщеннях повинна бути передбачена можливість відключення рядів світильників, найближчих до світлових прорізів. Керування освітленням у даних випадках може здійснюватися автоматично з використанням фотореле.

В пташниках без вікон необхідне чітке дотримання світлового режиму з забезпеченням необхідної періодичності та тривалості світлого періоду, рівня освітленості, імітації “світанку” і “сутінок”.

Для автоматичного керування освітленням у закритих пташниках для забезпечення необхідної періодичності і зміни тривалості світлового дня використовують різноманітні програмні пристрої, наприклад “УПУС”, “ПРУС”. Принцип дії даних пристроїв побудований на основі годинникового механізму з підзаводом від мікродвигуна.

Пристрій “ПРУС-1” має барабан з вирізом (рис. 2.6.2.), профіль якого визначає програму роботи освітлювальної установки на весь період вирощування курчат (150 днів) або утримання курок-несучок (400 днів). Барабан приводиться в дію годинниковим механізмом і автоматичним підзаведенням пру­жини від електродвигуна.

 

а б

Рис. 2.6.2. Прилад програмного керування освітленням ПРУС-1:

а – будова; б – принципова електрична схема; 1 – годинниковий механізм

з мікродвигуном; 2 – програмний барабан; 3 – рукоятка гвинта; 4 – гвинт;

5 – мікроперемикачі; 6 – гайка з плитою; 7 – шестірні; 8 – корпус;

9 – важіль для встановлення незмінної програми;

10 – добова шкала

 

 

Освітлювальні лампи поділяють на дві групи, які вмикаються електромагнітними пускачами КМ1 і КМ2. Коли спеціальний пристрій, що діє на мікроперемикачі 5, ковзає по поверхні барабана, то контакти останніх замкнені і освітлення ввімкнене. Якщо пристрій знаходиться над вирізом, то контакти мікроперемикачів розімкнуться і почергово з витримкою часу 2...5 хв вимкнеться освітлення. Вмикаються контакти мікроперемикачами у зворотній послідовності, що забезпечує створення штучних “світанку” та “сутінок”.

Рис. 2.6.3. Принципова електрична схема пристрою “ТИРОС-1”

 

Для плавного регулювання інтенсивності електроосвітлення з метою імітації “світанку” та “сутінок” застосовують тиристорні регулятори напруги. Принципова електрична схема автоматичного пристрою “ТИРОС-1” зображена на рисунку 2.6.3. Напруга на освітлювальні прилади надходить з мережі через блок 1, у якому відбувається його комутація тиристорами VS1 і VS2. Блок 2 забезпечує живлення ланцюгів керування і сигналізації HL1, HL2 і HL3, що показує наявність напруги і положення перемикачів SA2 і SA3. Блок 3 створює витримки часу зниження інтенсивності освітлення, що задаються резисторами R4, R5 і перемикачами SA2 і SA3, встанов­леними в блоці 3. Пристрій “ТИРОС-1” застосовується на додаток до пристроїв автоматичного керування тривалістю світлового дня.

Сучасні пристрої автоматичного керування освітленням у пташниках поєднують в собі мікропроцесорні програматори періодичності та тривалості світлового режиму, тиристорні регулятори освітленості з функцією “світанок – сутінки” та вбудовану систему захисту освітлювальної установки.

Питання для самоконтроля

 

1. Що дає автоматичне керування освітлювальними установ­ками?

2. За допомогою чого передбачають автоматичне керування освітленням територій сільськогосподарських підприємств у нічний час?

3. Які особливості керування освітленням у пташниках?

4. Для чого призначений програмний пристрій “ПРУС –1”?

5. Функціональні можливості пристрою керування “ТИРОС”?

ТЕСТИ

1. Для чого передбачають імітацію “світанку” та “сутінок” при управлінні освітленням у пташниках?

A. Для створення рівномірного рівня освітленості в зоні розміщення птахів.

B. Для зменшення травмування птахів при різких змінах освітленості.

C. Для збільшення яйценосності птахів.

2. Імітація “світанку” та “сутінок”, при управлінні освіт­лен­ням у пташниках з використанням пристрою" ПРУС–1" вико­ну­ється.

A. Двоступінчатим керуванням груп світильників.

B. Тритупінчатим керуванням груп світильників.

C. Плавним регулюванням напруги живлення світильників

3. Використовуючи принципову електричну схему програм­ного пристрою “ПРУС–1”, вкажіть, за допомогою якого пристрою здійснюється вмикання освітлення в ручному режимі?

A. За допомогою контактів проміжного реле К1 і К2.

B. За допомогою перемикача SА.

C. За допомогою контактів проміжного реле К1 і К2 та перемикача SА.

4. Використовуючи принципову електричну схему про­грамного пристрою “ПРУС–1” вкажіть як здійснюється вмикання освітлення в автоматичному режимі?

A. Програмний пристрій замикає контакти мікроперемикачів SQ1 та SQ2 в колі котушок проміжних реле К1 і К2, які своїми контактами подають напругу на магнітні пускачі КМ1 та КМ2 груп освітлення.

B. Програмний пристрій замикає контакти мікроперемикачів SQ1 та SQ2 в колі котушок магнітних пускачів КМ1 та КМ2 груп освітлення.

C. За допомогою контактів проміжного реле К1 і К2 та перемикача SА.

5. Використовуючи принципову електричну схему пристрою “ТИРОС”, вкажіть, за допомогою якого засобу здійснюється безпосереднє регулювання напруги на світильниках?

A. За допомогою резисторів R4, R5.

B. За допомогою перемикачів SА2, SА2.

C. За допомогою тиристорів VS1, VS2.

2.6.2. Автоматизація установок ультрафіолетового опромінення

При промисловій технології вирощування тварин і птахів значне місце відводиться використанню ультрафіолетового опромі­нення. Ультрафіолетове опромінення з довжиною хвилі 280..315 нм (в області – В) в малих дозах позитивно впливає на ріст, розвиток, обмін речовин, продуктивність тварин і птахів. Недостача природного ультрафіолетового опромінення особливо відчутна в осінньо-зимовий період і ранньою весною. Вона часто буває першопричиною порушення обміну речовин, зниження захисних функцій організму і його стійкості до різних захворювань. Під дією цих променів у шкірі тварин відбувається реакція утворення з провітаміну активно діючого вітаміну D, який відіграє важливу роль у регулюванні обміну речовин. При недостачі в організмі вітаміну D розвиваються такі хвороби, як рахіт, ацидоз та інші. Щоб цього не допустити, в системах зоотехнічних і ветеринарних заходів передбачається штучна компенсація ультрафіолетової недостачі, в результаті чого на 5…13% підвищуються надої корів, збільшуються на 4…20% середньодобові прирости маси поросят, телят, ягнят і птахів, на 10…15% збільшується яйценосність курей.

Для ультрафіолетового опромінення сільськогосподарських тва­рин і птахів використовують різні типи опромінювачів і установок: стаціонарні опромінювачі типів ЭО1-30М, ОЭ-1, ОЭ-2, і ОЭСП02- 2 ´ 40, переносні опромінювачі типів ОРК-2 і ОРКШ, пересувні опромінювальні установки типів УО-4 і УОК-1 та інші.

Основним критерієм ефективності ультрафіолетового опромі­нення є необхідна кількість опромінення – доза. Вона для кожного виду і віку тварин та птахів визначається на основі біологічних досліджень. Доза опромінення залежить від типу та потужності джерела опромінення, висоти підвісу опромінювача та тривалості процесу опромінення. Структурна схема керування процесом ультрафіолетового опромінення тварин і птахів зображена на рисунку 2.6.4.

Рис. 2.6.4. Структурна схема керування процесом ультрафіолетового опромінення: H – доза опромінення (вхідна дія); t – час опромінення (величина, що керується)

 

З точки зору автоматизації для стаціонарних і переносних опромінювальних установок тривалість опромінення може бути забезпечена шляхом використання програмних пристроїв. Вони забезпечуватимуть необхідну періодичність включення та тривалість роботи опромінювальної установки протягом доби. При використанні пересувних опромінювальних установок тривалість опромінення обумовлена швидкістю переміщення опромінювачів та кількістю проходів, що вони здійснюють. Отже, при керуванні ними використо­вують принцип управління кількістю проходів, з використанням програмних пристроїв та апаратів керування у функції шляху.

 

Рис. 2.6.5. Будова опромінювача ЭО-1-30М:

1 – кожух; 2 – розсіювач; 3 – лампа ЛЭ-30;

4 – лампа розжарювання; 5 – трансформатор

Рис. 2.6.6. Принципова електрична схема опромінювача ЭО-1-30М

 

Стаціонарний опромінювач типу ЭО-1-30М (рис. 2.6.5) призна­чений для ультрафіолетового опромінення тварин і птахів. В опро­мінювач входить одна ерітемна лампа типу ЛЭ-30 потужністю 30 Вт та одна лампа розжарювання потужністю 40 Вт і напругою живлення 127 В. Лампа розжарювання використовується в якості баластного опору. Опромінювач складається з кожуха 1, розсіювача 2, що виготовлені з оцинкованої та пофарбованої листової сталі. Всі прилади та арматура розміщені в кожусі. В опромінювач також входить одна ерітемна лампа 3 типу ЛЭ-30 потужністю 30 Вт та одна лампа розжарювання 4 потужністю 40Вт і напругою живлення 127В. Лампа розжарювання використовується в якості баластного опору та як освітлювальний прилад. Для захисту ламп від пошкоджень використо­вується захисна сітка. Ефективне запалювання ерітемної лампи здійснюється за допомогою трансформатора Т та полоси з алюмінієвої фольги на поверхні лампи (рис. 2.6.6).

При управлінні ультрафіолетовим опроміненням з використан­ням опромінювачів ЭО-1-30М їх поєднують в групи та передбачають програмне керування періодичністю і тривалістю процесу опромі­нення.

Самохідна установка УОК-1 (рис. 2.6.7, а) з двома лампами типу ДРТ-400 приводиться в дію від електродвигуна і застосовується для опромінення курей в багатоярусних клітках. Необхідна доза опромінення при використанні самохідної установки забезпечується кількістю проходів. Принципова електрична схема установки УОК-1 зображена на рисунку 2.6.7, б. Пересуваючись між клітковими батареями, установка опромінює птицю у клітках відразу з двох боків проходу. Апарати керування роботою електродвигуна і опромінювачів змонтовані на пересувному шасі. Керування роботою електродвигуна здійснюється за допомогою реверсивного електромагнітного пускача КМ1, кнопок SB1, SB2 і SB3 та кінцевих вимикачів SQ1 і SQ2. В передній частині шасі встановлено кінцевий вимикач SQ2, який переключає електродвигун на зворотний хід, а в задній частині – кінцеві вимикачі SQ1 та SQ3 відповідно для вимикання ламп і зупинки шасі в кінці робочого ходу установки. Пуск електродвигуна здійснюють кнопками SB3 (прямий хід) або SB4 (зворотний хід). Лампи запалюють повторно-короткочасним натисканням на кнопку SB1.

Електромеханізована підвісна опромінювальна установка УО-4 призначена для ультрафіолетового опромінення тварин і птахів при утриманні їх на підлозі. Схема розміщення опромінювальної установки показана на рисунку 2.6.8, а будова – на рисунку 2.6.9. Установка складається з чотирьох опромінювачів, що комплектуються лампами ДРТ-400, щита керування, приводної станції з електродвигу­ном і редуктором, несучої конструкції. Несучу конструкцію вико­нують зі стальної оцинкованої проволоки, яку закріплюють вздовж приміщення.

 

б

Рис. 2.6.7. Самохідна установка УОК-1:

а – будова; б – принципова електрична схемаю: 1 – самохідне шасі;

2 – привод від електродвигуна до ведучих коліс і пристрій для укладання кабелю; 3 – опромінювачі з лампами ДРТ-400; 4 – штанга; 5 – панель керування; 6 – кінцеві вимикачі

 

Під час роботи опромінювачі здійснюють зворотно-поступаль­ний рух за допомогою троса, що приводиться в рух від електродвигуна 0, 27 кВт. Довжина несучого дроту і троса розрахована на приміщення довжиною до 90 м. Швидкість переміщення опромінювачів становить 0, 3 м/хв. Необхідна доза опромінення забезпечується кількістю проходів і висотою підвісу опромінювачів.

Рис. 2.6.8. Схема розміщення установки УФ опромінення УО-4:

1 – ролик натяжний; 2 – гак; 3 – несучий провід; 4 – трос сталевий;

5 – розподільник; 6 – поводок з хомутами; 7 – опромінювач;

8 – шафа керування; 9 – привідна станція

Рис. 2.6.9. Опромінювальна установка УО-4:

1 – троси; 2 – каретка; 3 – несуча проволока; 4 – кабель; 5 – редуктор;

6 – електродвигун; 7 – щит керування; 8 – арматура; 9 – лампа;

10 – екрани; 11 – провідники; 12 – тримач

 

На рисунку 2.6.10. показана принципова схема автоматизації установки ультрафіолетового опромінення УО-4М, що дозволяє задавати щодоби необхідне число проходів опромінювача.

В автоматичному режимі роботи (тумблер SA1 розімкнути) час включення установки задається за допомогою реле часу KT1, а число проходів опромінювача – багатопозиційним перемикачем SA2.

 

Рис. 2.6.10. Принципова електрична схема автоматизації

установки ультрафіолетового опромінення УО-4М

У визначений час замикається контакт КT1 у ланцюзі котушки магнітного пускача КM1, що подає напругу на лампу і на паралельно приєднане до неї реле максимальної напруги КV3, KV4. У перший момент напруга на лампі висока і реле напруги КV3, KV4 починає спрацьовувати, періодично підключаючи замикаючим контактом конденсатор C2, що приводить до запалювання лампи. У процесі розігріву лампи напруга на ній падає і реле КV3, KV4 не спрацьовує.

Через 15...20 хв замикається контакт реле часу KT1 у ланцюзі котушки магнітного пускача KM2 і електродвигун М надає руху опромінювачіам.

У протилежному кінці приміщення приводний двигун реверсується кінцевим вимикачем SQ2, що виключає магнітний пускач KM2 і включає KM3. Опромінювачі почнуть рухатися в зворотному напрямку, котушка крокового шукача КV1 одержить живлення, і його щітки пересунуться на одну ламель.

Опромінювачі зроблять стільки повних проходів (туди і назад), на яке число буде встановлений перемикач SA2. Коли щітки шукача стануть на ламель, з’єднану з заданою оператором ламелью перемикача SA2, реле КV2 знеструмить пускач KM1, що відключить двигун і лампи.

Крім того, котушка крокового шукача одержить живлення через контакти реле KV2 і короткозамкнуте коло шукача КV1. У результаті щітки шукача будуть пересуватися доти, поки не потраплять на розімкнуті контакти. Кроковий шукач КV1 повернеться у вихідне положення, і схема виявиться підготовленою до наступного циклу роботи.

 

Питання для самоконтрою

1. Для чого використовують штучне ультрафіолетове опромі­нен­ня променями області УФ-В?

2. Від чого залежить доза УФ-опромінення тварин і птахів.

3. Принципи автоматизації стаціонарних, переносних та пересувних установок УФ-опромінення.

4. Для чого призначена самохідна установка УОК-1?

5. Будова та принцип дії установки УОК-1.

6. Будова та принцип дії установки УО-4.

 

ТЕСТИ

1. Штучне ультрафіолетове опромінення променями області УФ-В використовують

A. Для утворення в шкірі з провітаміну активно діючого вітаміну D.

B. Для утворення у шкірі вітаміну А.

C. Для посилення кровообігу в підшкірних тканинах.

2. Для автоматичного керування стаціонарними опроміню­ючими установками використовують

A. Апарати керування у функції шляху.

B. Програмні пристрої.

C. Прилади контролю інтенсивності ультрафіолетового опромінення

 

3. Для автоматичного керування пересувними опроміню­валь­ними установками використовують.

A. Апарати керування у функції шляху та програмні пристрої.

B. Програмні пристрої.

C. Регулятори освіленості.

4. Використовуючи принципову електричну схему УОК-1, вкажіть, чим подається команда для переключення електро­двигуна приводу на зворотний хід?

A. Кінцевим вимикачем SQ3.

B. Кінцевим вимикачем SQ2.

C. Кнопкою SB2.

5. Яке джерело ультрафіолетового опромінення використо­вують в пересувній установці УО-4?

A. Дугова ртутна лампа ДРТ-400.

B. Дугова ртутна лампа ДРЛ-400.

A. Люмінісцентна ерітемна лампа ЛЭ -15.

2.6.3. Автоматизація установок інфрачервоного опромінення

При промисловій технології вирощування тварин для збері­гання здоров’я молодняку, значне місце відводиться використанню інфрачервоного опромінення. Інфрачервоне випромінювання – оптичне випромінювання з інтервалом довжини хвиль від 0, 002 м до 760 нм, інтервалом частот від 150 ГГц до 400 ТГц. Оскільки інфра­червоні промені погано поглинаються повітрям, то основна їх частина передається безпосередньо тілу, що опромінюється.

Довгохвильове інфрачервоне випромінювання поглинається верхніми шарами шкіри і викликає їх почервоніння, а короткохвильове проникає в підшкірні шари тканин і органів, де його енергія перетворюється в теплову, в результаті чого посилюється кровообіг, активізуються біологічні процеси і процеси обміну речовин. Все це підвищує біологічні функції організму, сприяє зростанню опору простудним захворюванням, а в результаті сприяє кращому росту і розвитку молодняку. Інфрачервоне випромінювання має також позитивний вплив на нервову систему, а через неї і на внутрішні органи.

Інфрачервоне опромінення рекомендується проводити в осінньо-зимовий і ранньовесняний період для курчат, індичат до віку 40…60 днів; качат і гусенят – 15…20 днів; поросят-сисунів – 30 …45; телят і ягнят – до 10…15 денного віку. Залежно від кліматичних умов тривалість сезону опромінення може бути продовжена чи зменшена. Інфрачервоне опромінення можна використовувати також з лікувальною метою.

Джерелом інфрачервоного випромінювання є будь-яке нагріте тіло. В якості джерел інфрачервоного випромінювання широко використовують інфрачервоні дзеркальні лампи типу ИКЗ, ИКЗК, ИКЗС (світлі випромінювачі), ТЕНи, керамічні електронагрівникита інші низькотемпературні електронагрівники (темні випромінювачі). Максимум спектрального розподілу енергії “світлих” випромінювачів не співпадає з максимумом спектральної чутливості шкіри тварин. В цьому відношенні перевагу мають “темні” випромінювачі. З енергетич­ної точки зору вони на 10–25% ефективніші “світлих”. “Темні” випромінювачі порівняно з “світлими” мають переваги за надійністю роботи, строком служби, рівномірністю поля під опро­міню­вачем. В їх спектрі відсутнє видиме випромінювання, що непокоїть тварин. Переваги “світлих” випромінювачів -незначні втрати теплоти через теплопровідність і конвекцію.

Вказані джерела використовуються в інфрачервоних опроміню­вачах ОРИ-1, ООИ-1, ССПО-250, ИКО, брудерах, установках комбіно­ваного опромінення “ИКУФ”, “Луч” та інших.

Аналізуючи дію інфрачервоних випромінювачів, слід звернути увагу, що вагому роль визначає температура обігріву. Вона залежить від типу джерела випромінювання, його потужності та напруги жив­лення, висоти підвісу опромінювача. Використання високо­темпера­турних “світлих” випромінювачів крім того повинно обмежуватися в тривалості, адже тривалий перегрів згубно впливає на білкові тканини, призводить до “спалювання” кисню. Враховуючи це, автоматизація інфрачервоного опромінення повинна передбачати регулювання темпера­тури в зоні дії опромінювачів, а для “світлих” ще й програмне керування тривалістю обігріву.

Для інфрачервоного опромінення молодняку тварин промисло­вість випускає опромінювач ОКБ-3296Т (рис. 2.6.11). Опромінювач має три нагрівальних елементи типу ТЕН потужністю по 400 Вт кожний. Трубчасті нагрівники розміщені в конусоподібному сталь­ному кожусі з подвійними стінками, простір між якими заповнено теплоізоляцією. Знизу нагрівники захищені сіткою. Кожен нагрівний елемент має свій вимикач, розміщений на захисному кожусі 2. Опромінювач забезпечує обігрівання опоросу в одному станко-місці. Зміною висоти підвішування опромінювача та вмиканням різної кількості нагрівних елементів можна регулювати температуру в зоні обігріву.

 

Рис. 2.6.11. Інфрачервоний опромінювач ОКБ-3296Т:

1 – сітка; 2 – кожух; 3 – нагрівник; 4 – кожух виводів

 

Для обігрівання 500...600 курчат віком від 1 до 30 днів при утриманні їх на підлозі використовують брудери БП-1А (рис. 2.6.11). Це зонт у вигляді шестигранної зрізаної металевої піраміди. Він складається з системи блоків 1, вантажу противаг 2, що призначені для регулювання підйому зонта 6. Під зонтом розміщено чотири трубчатих електронагрівачі 4, які забезпечують обігрів. Для освітлення під зонтом знаходиться освітлювальна лампа 5. Всередині зонта встановлено чотири нагрівальних електричних елементи потужністю по 250 Вт кожний, терморегулятор і термометр. Дві секції піраміди мають круглі отвори з відкидними кришками для забезпечення обміну повітря під брудером. На кришці встановлена сигнальна лампа.

Принципова електрична схема брудера зображена на рисунку 2.6.12, б. При вмиканні брудера в електричну мережу напівпро­відниковий регулятор температури одержить живлення і ввімкне нагрівальні елементи ЕК1...EK4 в електричну мережу. Нагрівальні елементи складені за схемою рівноплечого моста, в діагональ якого ввімкнена сигнальна лампа. Сигнальна лампа засвічується при перегорянні одного з нагрівальних елементів. Якщо температура під брудером досягає заданої норми, то регулятор вимикає нагрівальні елементи. При зниженні температури повітря під брудером нагрівальні елементи знову вмикаються.

Опромінювач інфрачервоний ССП 05, що використовується для місцевого обігріву молодняку тварин, виконаний у вигляді сферичного відбивача, в якому за допомогою патрона Е-27 кріпиться інфрачервона дзеркальна лампа ИКЗК-220-250, захищена металевою сіткою. Кріплення опромінювача до перекриття здійснюється за допомогою підвісного пристрою. Висота підвісу для створення відповідного теплового режиму регулюється в межах 0, 7м і вище.

 

б

Рисунок 2.6.12. Брудер БП-1А:

а – зовнішній вигляд; б – принципова електрична схема; 1– система блоків;

2 – вантаж противаги; 4 – ТЕНи; 5 – освітлювальна лампа; 6 – зонт

Для управління процесом інфрачервоного обігріву при вико­ристанні опромінювача ССП05-250-003-У3 може бути використана система керування, яка передбачає програмне керування періодич­ністю та тривалістю обігріву і регулювання температури в зоні дії опромінювача. Добова циклічність ввімкнення і вимкнення опроміню­вача здійснюється за допомогою програмного реле часу, яке своїм контактом забезпечує ввімкнення та вимкнення магнітного пускача та подачу напруги в кола лампи опромінювача.

Підтримання температурного режиму на заданому рівні вико­нується пропорційним регулятором температури з регулюванням напруги живлення на лампі.Температура обігріву задається резисто­ром. В основі системи підтримання температурного режиму вико­ристано регулятор напруги, виконаний на базі тиристора. Контроль температури обігріву здійснюється за допомогою терморезистора, що установлений в зоні дії опромінювача.

Особливо ефективним є одночасне опромінення тварин і птиці інфрачервоними і ультрафіолетовими променями. Промисловість випускає для одночасного інфрачервоного і ультрафіолетового опро­мінення установки “ИКУФ”, “Луч”, “СОЖ”. Деякі установки комбіно­ваного опромінення крім того комплектуються аероіонізаторами.

 

Рисунок 2.6.13. Опромінювач установки ІКУФ-1:

1– інфрачервона лампа; 2 – еритемна лампа; 3 – кожух пуско-регулюючого апарата з перемикачами; 4 – підвіска; 5 – захисна решітка

 

До складу однієї установки ІКУФ-1М входить 40 опроміню­вачів, силовий щиток і блок програмного керування. Кожен опро­мінювач (рис. 2.6.13) має дві інфрачервоні лампи типу ІКЗК-220-250 і одну ультрафіолетову лампу ЛЕ-15, які змонтовані в загальній арматурі разом з пусковою апаратурою для лампи ЛЕ-15. Один опромінювач забезпечує обігрівання і опромінювання поросят-сисунів у двох станко-місцях, а телят – в одному станко-місці.

Принципіальну електричну схему установки ІКУФ-1М зображено на рис. 2.6.14. В схемі передбачено ручне і автоматичне керування. При ручному керуванні тумблери SA1 і SA2 встановлюють у положення “А”. Якщо подати на схему напругу, то спрацює реле часу КТ1 типу 2РВМ і через свої контакти подасть напругу на котушки електромагнітних пускачів КМ1 і КМ2. Пускачі спрацюють і ввімкнуть інфрачервоні та ультрафіолетові лампи. Ультрафіолетові лампи розраховані на напругу 127 В і живляться від спеціальних трансформаторів. Програмне реле регулюють на потрібний режим роботи, і воно автоматично підтримує потрібну тривалість роботи ламп.

 

Рис. 2.6.14. Принципіальна електрична схема установки ІКУФ-1М

Універсальна автоматизована установка “Луч” призначена для інфрачервоного обігрівання і ультрафіолетового опромінення молод­няку тварин і птиці. Вона складається з пульта керування і 40 опромінювачів (рис. 2.6.15).

 

Рис. 2.2.15. Опромінювач установки " Луч":

1 – еритемна лампа; 2 – інфрачервона лампа; 3 – кожух

пускорегулюючої апаратури; 4 – підвіска; 5 – захисна решітка

Опромінювач – це жорстка овальна конструкція, в якій на кронштейні змонтовані дві інфрачервоні лампи 2 і між ними одна еритемна лампа типу ЛЭ-15 або ЛЭО-15. Шарнірне кріплення інфра­червоних ламп дає можливість регулювати їх положення до 90º. Зверху в кожусі 3 розташована пускорегулююча апаратура лампи ЛЭ-15. Знизу опромінювач закритий захисною решіткою 5. Для ступінчастого регулювання напруги на інфрачервоних лампах призна­чені автотрансформатори типу AT-10, що забезпечують зміну температурного режиму у процесі вирощування молодняку.

Принципіальна електрична схема установки “Луч” зображена на рис. 2.6.16. Схема забезпечує ручне і автоматичне керування. При ручному керуванні вмикають і вимикають інфрачервоні лампи перемикачем SA1, а необхідну напругу на лампах встановлюють перемикачами Q2 і Q3. При автоматичному керуванні перемикач SA1 встановлюють у положення “А”. Після цього перемикачами Q2 і Q3 встановлюють необхідну напругу для інфрачервоних ламп. Тривалість періодів роботи і перерв регулює реле часу типу 2РВМ, яке має дві програми.

Ручне керування лампами ЛЕ-15 здійснюють вимикачем SA2. При автоматичному керуванні лампами ЛЕ-15 перемикач SA2 встановлюють у положення “ А ”, а режим роботи забезпечує друга програма реле часу 2РВМ (контакт KT1: 2) відповідно до заданої добової дози.

Рис. 2.6.16. Принципова електрична схема установки “Луч”

В сучасних установках інфрачервоного опромінення для регулювання напруги живлення на інфрачервоних лампах, з метою регулювання температурного режиму використовують тиристорні регулятори напруги.

 

 

Питання для самоконтролю

 

1. Що використовують в якості джерел інфрачервоного випро­мінювання?

2. Як поділяються за спектральним складом джерела інфра­червоного випромінювання та особливості їх використання?

3. Охарактеризуйте будову і принцип дії установок інфрачерво­ного опромінення.

4. Які основні принципи керування установками інфрачервоного обігріву.

5. Які установки використовуються для одночасного інфрачер­воного і ультрафіолетового опромінення?

6. Принципи керування установками комбінованого опромінен­ня.

 

ТЕСТИ

1. Які лампи використовують в інфрачервоних випромінюва­чах?

A. Лампи типу ИКЗ, ИКЗК, ИКЗС.

B. Лампи типу ЛЭ-15, ЛЭ0-3.

C. Лампи типу ИКЗ, ЛЭ-15, ИКЗК.

2. Для чого використовується інфрачервоне випромінювання?

A. Інфрачервоне випромінювання використовують для освітлен­ня молодняку тварин і птиці.

B. Інфрачервоне випромінювання використовують для обігрі­ван­ня молодняку тварин і птиці.

C. Інфрачервоне випромінювання використовують для утворен­ня з провітаміну активно діючого вітаміну D.


3. Які переваги “темних” випромінювачів порівняно зі “світлими”?

A. “Темні” випромінювачі мають переваги – незначні втрати теплоти через теплопровідність.

B. “Темні” випромінювачі мають переваги за надійністю роботи, строком служби, рівномірністю поля під опромінювачем.

C. “Темні” випромінювачі мають переваги за надійністю роботи.

4. До яких випромінювачів відносяться брудери БП-1А?

A. До “світлих”.

B. До “червоних”.

C. До “темних”.

5. Який пристрій здійснює автоматичне керування електро­брудером БП-1А?

A. Терморегулятор

B. Програмне реле часу.

C. Датчик температури.

6. Які пристрої використовуються для автоматичного керування опромінювачем ССП05-250-003-У3?

A. Терморегулятор

B. Фотореле.

C. Програмне реле часу та регулятор температури.

7. Які пристрої використовуються для автоматичного керування установкою “ІКУФ-1М”?

A. Терморегулятор

B. Автотрансформатор.

C. Програмне реле часу.

8. Використовуючи принципову електричну схему “Луч”, вкажіть, за допомогою якого пристрою здійснюється регулювання напруги на інфрачервоних лампах?

A. За допомогою перемикача SА2 та електромагнітного пускача КМ1.

B. За допомогою перемикача SА1 та автотрансформатора ТV1.

За допомогою програмного реле часу КТ.

 

2.7. АВТОМАТИЗАЦІЯ ЗБИРАННЯ ЯЄЦЬ ТА ЗАБІЙ ПТИЦІ

 

2.7.1. Автоматизація збирання яєць

 

Механізація та автоматизація збору яєць характерна для кліткового утримання курей. У кліткових батареях для збирання яєць застосовують стрічкові конвеєри, а також пересувні лотки. Яйце із гнізда або клітки скочується по похилій поверхні підніжної решітки в бік конвеєра або пересувного лотка. Скочується яйце відразу ж після того, як його знесла птиця, на стрічковий конвеєр. Збирають всі яйця на пересувні лотки під час руху кормороздавача.

Курок-несучок на великих птахівничих підприємствах утримують в багатоярусних, розміщених у кілька рядів кліткових батареях. Щоб забезпечити вихід яєць з усіх ярусів і рядів на загальний приймально-нагромаджувальний стіл, використовують яйцезбиральні конвеєри з елеватором.

На рисунку 2.7.1 зображено кінематичну схему яйцезбираль­ного механізму, який складається з трьох яйцезбиральних конвеєрів 7, в кінці яких розміщений елеватор 5. Із кліток яйця викочуються на стрічкові конвеєри, які транспортують їх у службове приміщення, де вони скочуються на полиці-валки елеватора. З полиць елеватора яйця забирають на приймально-нагромаджувальний стіл спеціальними гребінками.

 

Рис. 2.7.1. Кінематична схема механізму яйцезбирання на механізованій клітковій батареї для утримання курок-несучок:

1 – ланцюгові передачі; 2 – редуктор; 3 – електродвигун; 4 – приймально-нагромаджу-вальний стіл; 5 – елеватор: 6 – приводний і натяжний

барабани конвеєра; 7 – конвеєр

У кліткових батареях типу ОБН-1 один елеватор збирає і подає яйця на приймально-нагромаджувальний стіл із кількох рядів батарей. Із кліток яйця поздовжніми конвеєрами подаються на поперечний конвеєр, з якого відсікач спрямовує їх на полиці елеватора. Пере­міщуючись елеватором вгору, а потім униз, яйця знімаються з нього переднім барабаном і скочуються на приймально-нагро­маджувальний стіл.

Основну частину свого робочого часу пташниці затрачають на укладання яєць. Автоматизація укладання дає змогу у 2, 5–3 рази збільшити продуктивність праці у пташнику.

Автоматичний укладач яєць складається з орієнтатора, укладального механізму, вічкового конвеєра, магазина порожньої тари, стопуючого пристрою, нагромаджувача і конвеєра заповнених прокладок. Працює укладальник так. Яйцезбиральний конвеєр подає яйця на роликовий орієнтатор, який переміщує і перевертає яйця гострим кінцем в один бік.

Орієнтовані яйця надходять на вічковий конвеєр. Після заповнення п’яти його вічок висовується заслінка механізму укладання яєць, і вони опускаються у тару гострим кінцем униз. Після цього тара зміщується на один рядок. Заповнена прокладка подається до стопуючого пристрою, у якому набирається від двох до десяти прокладок. Зібрана стопа автоматично передається на конвеєр. У процесі нагромадження стопи (комплекту) прокладки через одну згідно зі схемою їх укладання автоматично перевертаються на 90°.

Принципова електрична схема керування збором яєць у пташнику (рис. 2.7.2.) передбачає роботу в ручному, налагоджуваль­ному й автоматичному режимах. Вибір режиму здійснюється багато­позиційним перемикачем SA1. Тумблерними перемикачами SA2...SA7 здійснюється дистанційне вмикання окремих установок у налагоджу­вальному режимі, a SA8 – при ручному керуванні. При вмиканні поперечного транспортера М3 магнітним пускачем КМ3 блок-контактами KV1: 1 і KV1: 2 через KV9.1 та KV9.2 підготовляється вмикання подовжніх транспортерів першого ярусу M1 і приводу щіток очищення стрічок М2. На другому ярусі поперечний транспортер М4 через реле KV7 зблокований з електроприводом подовжнього транспортера М6, а через реле KV10 – з електроприводом очищення щіток М5.

 

Рис. 2.7.2. Принципіальна електрична схема керування

збиранням яєць в пташнику

В автоматичному режимі керування за заздалегідь розрахованим алгоритмом здійснює багатоканальний пристрій програмного керу­вання (наприклад, КЭП-12У), що своїми контактами дублює функції контактів вимикачів SA2...SA7 і автоматично керує транспортерами.

При централізованому збиранні яєць, щоб не втратити контроль над продуктивністю птахів, вводять автоматичний облік яєць, для чого використовують лічильники різних конструкцій (наприклад, СИСЭ-5), датчиками імпульсів для яких можуть служити фотореле або з мікроперемикачами (герконами) релейні елементи.

 

Питання для самоконтролю

1. Як здійснюється збирання яєць в кліткових батареях?

2. Який пристрій здійснює автоматичне керування лінією зби­рання яєць?

3. Вкажіть правильну послідовність вмикання лінії збирання яєць

4. Які пристрої використовують для збирання яєць?

ТЕСТИ

1. Які пристрої використовують для збирання яєць?

A. Стрічкові конвеєри

B. Пересувні лотки

C. Стрічкові конвеєри, а також пересувні лотки.

2. Використовуючи принципову електричну схему, вкажіть, в яких режимах працює лінія збору яєць у пташнику?

A. Передбачається робота в ручному, налагоджувальному й автоматичному режимах, які встановлюються багатопозиційним перемикачем SA1

B. Передбачається робота в ручному, автоматичному режимах які встановлюються багатопозиційним перемикачем SA1

C. Передбачається робота в налагоджувальному й автоматич­ному режимах, які встановлюються багатопозиційним перемикачем SA1

3. Використовуючи принципову електричну схему лінії збору яєць у пташнику, вкажіть, для чого використовується тумблер SA8?

A. Здійснюється автоматичне вмикання окремих установок у налагоджувальному режимі

B. Здійснюється дистанційне вмикання окремих установок у налагоджувальному режимі

C. Здійснюється ручне вмикання лінії

4. Використовуючи принципову електричну схему лінії збору яєць у пташнику, вкажіть, в якій послідовності вмикаються двигуни М1, М2, М3 першого ярусу?

A. При вмиканні поперечного транспортера М1 магнітним пускачем КМ1 блок-контактами KV1: 1 і KV1: 2 через KV9.1 та KV9.2 вмикаються подовжній транспортер першого ярусу M3 і привід щіток очищення стрічок М2.

B. При вмиканні поперечного транспортера М3 магнітним пускачем КМ3 блок-контактами KV1: 1 і KV1: 2 через KV9.1 та KV9.2 вмикаються подовжній транспортер першого ярусу M1 і привід щіток очищення стрічок М2.

C. При вмиканні поперечного транспортера М2 магнітним пускачем КМ2 блок-контактами KV1: 1 і KV1: 2 через KV9.1 та KV9.2 вмикаються подовжній транспортер першого ярусу M1 і привод щіток очищення стрічок М2.

5. Використовуючи принципову електричну схему лінії збору яєць у пташнику, вкажіть, для чого використовуються тумблерні перемикачі SA2...SA7?

A. Здійснюється дистанційне вмикання окремих установок у налагоджувальному режимі

B. Здійснюється ручне вмикання окремих установок у налагоджувальному режимі

C. Здійснюється автоматичне вмикання окремих установок у налагоджувальному режимі

 


2.7.2. Автоматизація процесу забою птиці

Для забою птахів й обробки тушок до товарних кондицій сучасні спеціалізовані птахівничі господарства мають забійні цехи, обладнані напівавтоматичними забійними лініями (рисунок 2.7.3). Птахів, доставлених із пташників у клітках, підвішують за ноги закрепами на ланцюзі підвісного конвеєра, що рухається повільно зі швидкістю 0, 08 м/с убік робочого місця забою і знекровлювання.

Перед забоєм апаратом для електроглушіння, на який подається слабкострумова напруга від 650 до 900 В, птахів приводять у спокій­ний стан. За допомогою спеціальних ножиців птахів умертвля­ють. Над жолобом для стоку крові кожен птах рухається протягом 2 хв, а потім надходить у камеру теплової обробки, де протягом наступних 2 хв. її обробляють паром при температурі 52...54°С (для курчат 51...53°С). Потім тушка проходить по черзі ряд машин, де знімається махове перо з крил і хвоста, оперення з голови і шиї. Далі тушки миють теплою водою протягом 30 с і піддають воскуванню, підсушують і попередньо прохолоджують. Потім віск із тушок видаляють, обробляють лапки, тушки знімають з конвеєра, упаковують у тару і відправляють у камеру охолодження.

Запускають забійну лінію з центрального пульта керування. Послідовність включення в роботу окремих машин здійснюється багатоканальним програмним пристроєм.

Забійна лінія В2-ФЦЛ-3 використовується для переробки бройлерів, курей та курчат.

Цех призначений для обслуговування бройлерних птахофабрик потужністю 1 млн голів на рік, а також великих птахофабрик яєчного напрямку, племптахозаводів.

Продуктивність цеху – 3000 гол/год з випуском м’яса птиці в і готовому вигляді, супових наборів із ніжок та голів, кісткового борошна та пір’я.

Для збереження птиці у забійному цеху передбачені чотири універсальні холодильні камери на 240 т. До забійного цеху входять такі технологічні лінії (ділянки):

· ділянка транспортування птиці до місця її підвішування на конвеєрі;

· лінія забою птиці та первинної обробки тушок;.

· лінія обробки тушок;

· лінія охолодження тушок та харчових субпродуктів;

· лінія запаковування внутрішніх органів у поліетиленову плівку;

· ділянка сортування, фасування та запаковування тушок у пакети з поліетиленової плівки;

· ділянка переробки відходів тваринницького походження на кормове борошно.

Пристрій для санітарної обробки К7-ФО-2-Л6 призначений для очищення та дезінфекції всіх рухомих елементів конвеєра. Його встановлюють перед ділянкою підвішування живої птиці. Це механізм, який складається з двох щіток, що обертаються, розташовані на відкритих стінках.

 

Рис. 2.7.3. Технологічна схема напівавтоматичної лінії забою птиці:

1 – загін для птахів; 2 – підвісний конвеєр; 3 – жолоба для забою і знекровлювання; 4 – камера для теплової обробки тушок; 5, 6, 7, 8 –машини

для видалення пір’я; 9 – автоматична машина для видалення пуху з тушки;

10 – стіл для збору залишків пера при ручній обробці тушок; 11 – стіл для обробки тушок; 12 – ванна для автоматичного воскування тушок;

13 – охолоджувач для воскованих тушок; 14 – візок для збору і транспортування воскової маси; 15 – автоматична машина для

зняття воскового покрову з тушок; 16 – стіл для збору залишків

воскової маси при ручній обробці тушок; 17 – машина для миття

лапок; 18 – машина для упакування тушок; 19 – візок для

транспортування тушок; 20 – бак розплавленої воскової маси;

21 – бак для регенерації воскової маси; 22 – центрифуга

для відділення воскової маси

 

Апарат електроглушіння РЗ-ФЗО призначений для анестизу­вання живої птиці електричним струмом під час її руху на конвеєрі. У вигляді контактного електроду в ньому використовують воду, яка знаходиться в ізольованому об’ємі. Апарат складається із стояка, ванни, контактної напрямної лебідки для регулювання висоти встановлення ванни та електричного блока.

Птиця, занурюючись з головою у воду, до якої підведений електричний контакт, замкне електричне коло вода – напрямна (другий електрод), під дією струму впадає в шоковий стан, що полегшує подальший забій. Наявність води забезпечує надійний контакт та дозволяє значно знизити робочу напругу струму, потрібну для глушіння птиці. Пропускна здатність апарату для бройлерів, курей та курчат до 6000 гол/год, а для каченят та качок 2000 гол/год. Діючу напругу електричного струму можна змінювати в межах 15–220 В, габаритні розміри установки 1350× 950× 2200 мм, маса 150 кг. Час глушіння – 6с. Напруга робочого середовища для бройлерів (курей, цесарок) – 90–110 В, а для каченят (гусенят, індичат) – 120–135 В.

Машина для зовнішнього забою В2-ФЦЛ-6/ 4 складається із каркасу, регульованого за висотою стояка, привода, дискового ножа, двох напрямних та двох підпружинених важелів.

Лічильник птиці В2-ФЦЛ-6/66 складається із системи важелів, напрямних, змонтованих на металевій рамці, та ящика, який винос­иться за межі забійного цеху.

На рамі кріпиться клемна коробка та дві напрямні, до однієї з яких кріплять датчики з вимикачем, важелем та противагою.

Машина для зняття пір’я К7-ФЦЛ/7 складається з двох панелей, двох опорних рам, зрошувальної системи та системи важелів. Кожна панель – це каркас, зварений з листів та стяжок. На одному з листів кожного каркасу, який також є передньою стінкою, змонтовані три ряди ротодисків (по сім вузлів у кожному ряду). Всі ротодиски обладнані рифленими гумовими робочими органами (формовими виробами) – пальцями. Верхній та нижній ряд ротодисків зроблені з нахилом.

 

Питання для самоконтролю

1. Як здійснюється процес забою птиці?

2. Які основні лінії та ділянки входять до забійного цеху птиці?

3. Які технологічні операції виконуються в лінії забою птиці?


ТЕСТИ

 

1. За допомогою якого пристрою здійснюється послідовність вмикання окремих машин лінії забою птиці?

A. Вручну.

B. Багатоканальним програмним пристроєм.

C. За допомогою реле часу.

2. За допомогою чого здійснюється вмикання окремих машин лінії забою птиці?

A. Програмним реле часу.

B. Здійснюється багатоканальним програмним пристроєм.

C. За допомогою реле часу.

 

3. Для чого призначений апарат електроглушіння РЗ-ФЗО лінії забою птиці?

A. Для анестизування живої птиці електричним струмом під час її руху на конвеєрі, у якому використовують воду в вигляді контактного електроду.

B. Для умертвіння живої птиці електричним струмом під час її руху на конвеєрі.

C. Для умертвіння живої птиці електричним струмом під час її руху на конвеєрі, у якому використовують воду у вигляді контактного електроду.

4. Як здійснюється зняття пір’я машиною К7-ФЦЛ/7 лінії забою птиці?

A. За допомогою витяжних вентиляторів, які розміщені в два ряди.

B. За допомогою працівників лінії, які розміщені в два ряди.

С. За допомогою ротодисків, які обладнанні рифленими гумовими робочими органами (формовими виробами) – пальцями і розміщеними в два ряди.

 


3. АВТОМАТИЗАЦІЯ КОРМОВИРОБНИЦТВА

 

 

3.1. АВТОМАТИЗАЦІЯ АГРЕГАТІВ ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ ТРАВ’ЯНОГО БОРОШНА

 

Раціональна годівля тварин та птахів – найважливіша умова збільшення виробництва молока, м’яса та яєць. Збалансовані раціони зменшують витрати кормів, позитивно впливають на племенні властивості тварин, здоров’я та довголіття, підвищують якість та знижують собівартість продукції.

У якості основних компонентів кормів використовують подрібнене зерно, зелені, грубі корми, коренеплоди. Для подрібнення зерна використовують в основному молоткові дробарки КДМ-2, ДБ-5, ДКМ-5. Грубі корми подрібнюють на подрібнювачах ИГК-30Б, КДУ-2, “Волгарь-5”, ИРТ-Ф-80. Коренебульбоплоди – на подрібнювачах ИСК-3, ИКМ-Ф-10. Крім вказаного обладнання приготування кормів, використовують агрегати приготування трав’яного борошна, облад­нан­ня пресування кормів, плющилки зерна, екструдери та агрегати приготування кормосумішей.

Приготування трав’яного борошна методом високотемператур­ного сушіння – ефективний спосіб консервування зелених кормів. При цьому забезпечується збереження до 95 % поживних речовин, що містяться в рослині, засвоювання організмом тварин даних речовин досягає 70 %. Приготування трав’яного борошна відбувається в ос­новному на пневмобарабанних сушарках безперервної дії. Основними операціями приготування трав’яного борошна є сушіння попередньо подрібнених частинок трави та їх подрібнення на дробарці.

Для приготування трав’яного борошна або січки використо­вують агрегати АВМ продуктивністю 0, 65 та 1, 5 т/год. Агрегати можуть працювати на рідкому, твердому паливі та природному газу.

У модифікації АВМ-0, 65РГ агрегат працює на природному газі. Він складається з живильника зеленої маси, транспортера, тепло­генератора, сушильного барабана, дробарки, системи відведення борошна, системи рециркуляції відпрацьованого теплоносія, електроприводів.

Скошена і подрібнена кормозбиральним комбайном або косаркою-подрібнювачем трава доставляється до сушильного агрегату. Живильник зеленої маси (рис. 3.1) типу ПЗМ-1, 5, який включає в себе лоток 7; конвеєр 8; бітери 9, 10; гвинтовий транспортер 11, призначений для приймання сировини і дозованої її подачі на транспортер 12 агрегату. Транспортер дозує і подає сировину в сушильний барабан 13.

Теплогенератор, який включає в себе вентилятор 1; пальник 2; камеру газифікації 3; топку 4, виробляє теплоносій при спалюванні природного газу і направляє його в сушильний барабан. Температура теплоносія в різних режи­мах роботи коливається від 500 до 900 °С.

Сушильний барабан 13 складається з трьох концентричних циліндрів, встановлених таким чином, що висушувана сировина при русі проходить послідовно кожний з них.

 

Рис. 3.1. Технологічна схема АВМ–0, 65:

1 – вентилятор; 2 – пальник; 3 – камера газифікації; 4 – топка; 5 – бітер;

6 – гідроциліндр; 7 – лоток; 8 – конвеєр; 9, 10 – бітер; 11 – транспортер гвинтовий; 12 – транспортер; 13 – барабан; 14 –система рециркуляції;

15, 16, 17 – заслінка; 18 – циклон; 19 –вентилятор; 20 – шнек; 21 – дозатор; 22 – вентилятор; 23 – система охолодження борошна – циклон;

24 – вентилятор; 25 – циклон; 26 – дозатор; 27 – повітропровід;

28 – решето; 29 – дробарка; 30 – заслінка; 31 – забірник зерна;

32, 33 – заслінка; 34 – шлюзовий затвор; 35 – відбірник

 

Система відведення сухої маси складається з циклона 18 і вентилятора 19. Вентилятор працює на відсмоктування і створює повіт­ряний потік, що необхідний для транспортування маси разом з теплоносієм і видалення відпрацьованого теплоносія. Циклон зв’язаний з сушильним барабаном трубопроводом, обладнаним відбірником важких сторонніх предметів 35. У нижній частині циклона розміщений шлюзовий


⇐ Предыдущая10111213141516171819Следующая ⇒




© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.