Навчальний проект

План

1. Основні заняття росіян у XIX – XX ст. Регіональні особливості поселень, будинків.

2. Регіональні особливості традиційного національного одягу та кухні росіян.

3. Громадський побут, сімейно-шлюбні відносини.

4. Духовна культура росіян: свята, вірування, фольклор, музика, декоративно-прикладне мистецтво.

Література:

Артюх Л.Ф. Народне харчування українців та росіян північно-східних районів України. – К., 1982.

Байбурин А.К. Жилище в обрядах и представлениях восточных славян. – Л., 1983.

Бернштам Т.А. Молодежь в обрядовой жизни русской общины XIX – начала XX в. – Л., 1988.

Власова М.Н. Русские суеверия: Энциклопедический словарь. – СПб., 2000.

Даль В.И. О поверьях, суевериях и предрассудках русского народа: Материалы по русской демонологии. – СПб., 1996.

Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография. - М., 1991.

Марченко О.М. Етнографія слов’янських народів. Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів. – Кіровоград, ПОЛІМЕД-Сервіс, 2012. - С.19 – 55.

Маслова Г.С. Народная одежда в восточнославянских традиционных обычаях и обрядах XIX – начала ХХ вв. – М., 1984.

Ривош Я.Н. Время и вещи: Очерки по истории материальной культуры в России начала ХХ века. – М., 1990.

Русский традиционный костюм: Иллюстрированная энциклопедия. – Автор-составитель Н.Соснина. – СПб., 1999.

Русские /Отв. Ред. В.А.Александров. – М., 1999.

Русская изба: Иллюстрированная энциклопедия: Внутреннее пространство избы. Мебель. Хозяйственная утварь. – СПб., 1999.

Русские: семейный и общественный быт /Сб. ст./. – М., 1989.

Страны и народы. Российская Федерация. – М., 1984.

Тиводар М. П. Етнологія: Навчальний посібник. – Львів, 2004.- С.530-535.

Чижикова Л.Н. Русско-украинское пограничье: История и судьбы бытовой культуры / XIX – ХХ вв./. – М., 1988.

Этнография восточных славян: очерки традиционной культуры /Под ред. Ю.В.Бромлея, К.В.Чистова. – М., 1987.

Методичні рекомендаціїпо вивченню теми

Розкриваючи зміст першого питання, треба мати на увазі, що основні заняття росіян розглядаються стосовно XIX – XX ст. Заняття росіян слід класифікувати за видами, районами поширення. Треба вказувати сільськогосподарські культури, які вирощували росіяни, якими користувалися знаряддями праці, які ремесла й домашні промисли були представлені в окремих регіонах Росії.

Характеристику поселень й будинків росіян треба давати за такими регіонами: північ, центр, захід та південь європейської частини Росії, а також райони Сибіру. Оселі аналізують за екстер’єром та інтер’єром. Доцільно при розгляді питання використати працю А.К. Байбуріна “Жилище в обрядах и представлениях восточных славян. – Л., 1983”, а також енциклопедію “Русская изба: Иллюстрированная энциклопедия: Внутреннее пространство избы. Мебель. Хозяйственная утварь. – СПб., 1999”.

Для аналізу одягу росіян бажано використовувати енциклопедію “Русский традиционный костюм: Иллюстрированная энциклопедия. – Автор-составитель Н.Соснина. – СПб., 1999“, а також працю Г.С. Маслової “Народная одежда в восточнославянских традиционных обычаях и обрядах XIX – начала ХХ вв. – М., 1984”. В цілому при характеристиці матеріальної та духовної культури росіян (як і білорусів) слід користуватися працею “Этнография восточных славян: очерки традиционной культуры /Под ред. Ю.В.Бромлея, К.В.Чистова. – М., 1987”, в якій подана етнографічна характеристика східних слов’ян у порівняльному плані.

Національну кухню росіян слід розглядати за видами: хлібні, мучні, круп’яні, овочеві, м’ясні, молочні страви, напої, обрядова їжа.

При з’ясуванні третього питання необхідно охарактеризувати види російської общини, становий стан населення у XIX ст., весільні обряди залежно від стану, становище жінки у сім’ї. Доцільно використати збірку статей учених “Русские: семейный и общественный быт /Сб. ст./. – М., 1989”.

Духовну культуру росіян слід розглядати за поданою схемою семінару, використовуючи працю В.К. Зеленіна “Восточнославянская этнография. - М., 1991”, а також “ Этнография восточных славян…”.

Тема 2.Етнографічна характеристика білорусів, (2 год.)

План

1. Основні заняття, підсобні господарства, знаряддя праці.

2. Особливості традиційної матеріальної культури білорусів у XIX – XX ст.: поселення, садиби, будинки, інтер’єр.

3. Традиційний національний одяг і кухня білорусів.

4. Громадський побут, сімейно-шлюбні відносини.

5. Духовна культура: фольклор, народний театр, музика, танці, декоративно-прикладне мистецтво.

Література:

Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография. - М., 1991.

Капица Ф.С. Славянские традиционные верования, праздники и ритуалы: Справочник. – 3-е изд. – М., 2001.

Марченко О.М. Етнографія слов’янських народів. Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів. – Кіровоград, ПОЛІМЕД-Сервіс, 2012. - С.56 – 79.

Пилипенко М.Ф. Этнография Белоруссии: Учебное пособие. - Минск, 1981.

Романюк М.Ф. Белорусская народная одежда. - Минск, 1981.

Страны и народы. Украина, Белоруссия. – М., 1983.

Тиводар М. П. Етнологія: Навчальний посібник. – Львів, 2004.- С.527-530.

Этнография восточных славян: очерки традиционной культуры /Под ред. Ю.В.Бромлея, К.В.Чистова. – М., 1987.

Методичні рекомендаціїпо вивченню теми

Заняття білорусів слід класифікувати за видами, часом виникнення й поширенням. Треба вказувати сільськогосподарські культури, які вирощували білоруси, якими користувалися знаряддями праці, які ремесла й домашні промисли були представлені в окремих регіонах Білорусі.

Матеріальну культуру білорусів слід розглядати, користуючись працею “Этнография восточных славян: очерки традиционной культуры /Под ред. Ю.В.Бромлея, К.В.Чистова. – М., 1987”.

При опису одягу білорусів треба користуватися працею М.Ф.Романюка “Белорусская народная одежда. - Минск, 1981”. Їжу білорусів треба характеризувати за видами, поділяючи її на повсякденну, обрядову, святкову.

Громадський побут і сімейно-шлюбні відносини білорусів розглядаються за період XIX – середина ХХ ст., звертаючи увагу на характеристику великої патріархальної сім’ї, весільних обрядів, з’ясовуючи становище жінки у сім’ї.

Духовну культуру білорусів слід розглядати за поданою схемою семінару, використовуючи працю В.К. Зеленіна “ Восточнославянская этнография. - М., 1991”, а також “ Этнография восточных славян…”.

Тема 3.Етнографічна характеристика поляків, (2 год.)

План

1. Основні заняття, знаряддя праці.

2. Матеріальна культура поляків: поселення, будинки, одяг, їжа.

3. Громадський побут, сімейно-шлюбні відносини.

4. Духовна культура: релігія, пісні, народна проза, драма, музика, танці.

5. Традиційні художні ремесла: ткацтво, вишивка, гончарство та інші.

Література:

Краткая история Польши: С древнейших времен до наших дней. – М., 1993.

Народы мира. Народы Зарубежной Европы. – Т.1. – М., 1964.

Марченко О.М. Етнографія слов’янських народів. Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів. – Кіровоград, ПОЛІМЕД-Сервіс, 2012. - С.80 – 95.

Страны и народы. Зарубежная Европа. Восточная Европа. – М., 1983.

Тиводар М. П. Етнологія: Навчальний посібник. – Львів, 2004.- С.545-549.

Этносоциальные аспекты изучения семьи у народов Зарубежной Европы. – М., 1987.

Методичні рекомендаціїпо вивченню теми

Заняття поляків слід класифікувати за видами, часом виникнення й поширенням. Треба вказувати сільськогосподарські культури, які вирощували поляки, якими користувалися знаряддями праці, які ремесла й домашні промисли були представлені в окремих регіонах Польщі.

Друге питання треба розглядати за схемою: з’ясувати регіональні особливості поселень, будинків, одягу поляків, які були поширені у Польщі у XIX – на початку ХХ ст. та на сучасному етапі. Розглядаючи їжу поляків, треба поділяти її на повсякденну, святкову, обрядову.

Третє питання бажано розглядати у такому порядку: громадський побут поляків у XIX – на початку ХХ ст., особливості традиційного передвесільного, весільного й післявесільного циклів, становище жінки у сім’ї, способи виховання дітей, сімейні традиції, обряди, свята.

Розглядаючи четверте питання, слід наголосити на загальних закономірностях розвитку традиційної духовної культури поляків, визначити її регіональні особливості, необхідно знати видатних діячів культури й мистецтва, визначні культурні пам’ятки та етнографічні місця Польщі. Можна до четвертого питання підготувати повідомлення про окремі сторони духовного життя поляків.

Тема 4.Етнографічна характеристика чехів, (2 год.)

План

1. Основні заняття, знаряддя праці.

2. Домашнє виробництво, ремесла.

3. Матеріальна культура: поселення, будинки, садиби, одяг, їжа.

4. Громадський побут, сімейно-шлюбні відносини.

5. Духовна культура: релігія, фольклор, народні пісні, музика, танці, театр.

Література:

Краткая история Чехословакии: С древнейших времен до наших дней. – М., 1988.

Народы мира. Народы Зарубежной Европы. – Т.1. – М., 1964.

Марченко О.М. Етнографія слов’янських народів. Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів. – Кіровоград, ПОЛІМЕД-Сервіс, 2012. - С. 96 – 107.

Страны и народы. Зарубежная Европа. Восточная Европа. – М., 1983.

Методичні рекомендаціїпо вивченню теми

Заняття чехів слід класифікувати за видами, часом виникнення й поширенням. Треба вказувати сільськогосподарські культури, які вирощували чехи, якими користувалися знаряддями праці.

У другому питанні треба визначити, які ремесла й домашні промисли були представлені в окремих регіонах Чехії.

Третє питання треба розглядати за схемою: з’ясувати регіональні особливості поселень, будинків, одягу поляків, які були поширені у Чехії у XIX – на початку ХХ ст. та на сучасному етапі. Розглядаючи їжу чехів, треба поділяти її на повсякденну, святкову, обрядову.

Четверте питання бажано розглядати у такому порядку: громадський побут чехів у XIX – на початку ХХ ст., особливості традиційного передвесільного, весільного й післявесільного циклів, становище жінки у сім’ї, способи виховання дітей, сімейні традиції, обряди, свята.

Розглядаючи п’яте питання, слід наголосити на загальних закономірностях розвитку традиційної духовної культури чехів, визначити її регіональні особливості, необхідно знати видатних діячів культури й мистецтва, визначні культурні пам’ятки та етнографічні місця Чехії. Можна до п’ятого питання підготувати повідомлення про окремі сторони духовного життя чехів.

Тема 5.Етнографічна характеристика словаків і лужичан, (2 год.)

План

1. Основні заняття, знаряддя праці.

2. Домашнє виробництво і народні ремесла.

3. Матеріальна культура: поселення, садиби, будинки, одяг, їжа.

4. Громадський побут, сімейно-шлюбні відносини.

5. Духовна культура: свята, народна проза, перекази, легенди, пісні, музика, танці.

Література:

Бокарнус С.Э. Обрядность и ассимиляционные процессы у серболужичан // Этносы и этнические процессы. – М., 1991. – С.262-269.

Брак у народов Центральной и Юго-Восточной Европы. – М., 1988.

Краткая история Чехословакии: С древнейших времен до наших дней. – М., 1983.

Марченко О.М. Етнографія слов’янських народів. Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів. – Кіровоград, ПОЛІМЕД-Сервіс, 2012. - С.108 – 130.

Народы мира. Народы Зарубежной Европы. – Т.1. – М., 1964.

Семиряга М.И. Лужичане. М., Л., 1955.

Страны и народы. Зарубежная Европа. Восточная Европа. – М., 1983.

Методичні рекомендаціїпо вивченню теми

Заняття словаків і лужичан слід класифікувати за видами, часом виникнення й поширенням. Треба вказувати сільськогосподарські культури, які вирощували словаки й лужичани.

У другому питання слід з’ясувати якими словаки й лужичани користувалися знаряддями праці, які ремесла й домашні промисли були представлені в окремих регіонах Словаччини й серед лужицьких сербів.

Третє питання треба розглядати за схемою: з’ясувати регіональні особливості поселень, будинків, одягу словаків й лужичан, які були поширені у Словаччині й серед лужичан у XIX – на початку ХХ ст. та на сучасному етапі. Розглядаючи їжу словаків й лужицьких сербів, треба поділяти її на повсякденну, святкову, обрядову.

Четверте питання бажано розглядати у такому порядку: громадський побут словаків та лужицьких сербів у XIX – на початку ХХ ст., особливості традиційного передвесільного, весільного й післявесільного циклів, становище жінки у сім’ї, способи виховання дітей, сімейні традиції, обряди, свята.

Розглядаючи п’яте питання, слід наголосити на загальних закономірностях розвитку традиційної духовної культури словаків й лужичан, визначити її регіональні особливості, необхідно знати видатних діячів культури й мистецтва, визначні культурні пам’ятки та етнографічні місця Словаччини та лужичан. Можна до п’ятого питання підготувати повідомлення про окремі сторони духовного життя словаків та лужичан.

Тема 6.Етнографічна характеристика болгар та сербів, (2 год.)

План

1. Основні заняття, знаряддя праці.

2. Ремесла і домашні художні промисли.

3. Матеріальна культура: поселення, будинки, одяг, їжа.

4. Громадський побут, сімейно-шлюбні відносини, поховальні, сімейні обряди.

5. Духовна культура: свята, народні танці, пісні, фольклор.

Література:

Брак у народов Центральной и Юго-Восточной Европы. – М., 1988.

Краткая история Болгарии: С древнейших времен до наших дней. – М., 1987.

Задорожнюк Н.І. святкова символіка болгарського народу // Початкова школа. – 1994. № 9-10.

Марченко О.М. Етнографія слов’янських народів. Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів. – Кіровоград, ПОЛІМЕД-Сервіс, 2012. - С.131 – 170.

Народы мира. Народы Зарубежной Европы. – Т.1. – М., 1964.

Стаменова К. Кукеры и сурвакары. – София, 1982.

Страны и народы. Зарубежная Европа. Восточная Европа. – М., 1983.

Тиводар М. П. Етнологія: Навчальний посібник. – Львів, 2004.- С.570-576.

Методичні рекомендаціїпо вивченню теми

Заняття болгар та сербів слід класифікувати за видами, часом виникнення й поширенням. Треба вказувати сільськогосподарські культури, які вирощували болгари, якими користувалися знаряддями праці.

У другому питанні треба визначити, які ремесла й домашні промисли були представлені в окремих регіонах Болгарії та Сербії.

Третє питання треба розглядати за схемою: з’ясувати регіональні особливості поселень, будинків, одягу болгар і сербів, які були поширені у Болгарії та Сербії у XIX – на початку ХХ ст. та на сучасному етапі. Розглядаючи їжу болгар і сербів, треба поділяти її на повсякденну, святкову, обрядову. Бажано зробити порівняльну характеристику національної кухні цих південних слов’ян.

Четверте питання бажано розглядати у такому порядку: громадський побут болгар і сербів у XIX – на початку ХХ ст., особливості традиційного передвесільного, весільного й післявесільного циклів, становище жінки у сім’ї, способи виховання дітей, сімейні традиції, обряди, свята. З’ясувати роль задруги у сім’ї південних слов’ян.

Розглядаючи п’яте питання, слід наголосити на загальних закономірностях розвитку традиційної духовної культури болгар і сербів, визначити її регіональні особливості, необхідно знати видатних діячів культури й мистецтва, визначні культурні пам’ятки та етнографічні місця Болгарії і Сербії. Можна до п’ятого питання підготувати повідомлення про окремі сторони духовного життя болгар і сербів.

Тема 7.Етнографічна характеристика хорватів та словенців, (2 год.)

План

1. Основні заняття, знаряддя праці хорватів та словенців.

2. Матеріальна культура: поселення, будинки, одяг, їжа.

3. Громадський побут, сімейно-шлюбні відносини хорватів.

4. Духовна культура: свята, народна творчість, фольклор.

Література:

Брак у народов Центральной и Юго-Восточной Европы. – М., 1988.

Культура и быт народов зарубежной Европы. Этнографическое исследование. – М., 1967.

Марченко О.М. Етнографія слов’янських народів. Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів. – Кіровоград, ПОЛІМЕД-Сервіс, 2012. - С.171 – 191.

Народы мира. Народы Зарубежной Европы. – Т.1. – М., 1964.

Страны и народы. Зарубежная Европа. Восточная Европа. – М., 1983.

Тиводар М. П. Етнологія: Навчальний посібник. – Львів, 2004.- С.580-583.

Методичні рекомендаціїпо вивченню теми

Розгляд етнографічної характеристики хорватів й словенців проходить за схожою схемою з іншими південними слов’янами.

Заняття хорватів й словенців слід класифікувати за видами, часом виникнення й поширенням. Треба вказувати сільськогосподарські культури, які вирощували хорвати й словенці, якими користувалися знаряддями праці, які ремесла й домашні промисли були представлені в окремих регіонах Хорватії й Словенії.

Друге питання треба розглядати за схемою: з’ясувати регіональні особливості поселень, будинків, одягу хорватів й словенців, які були поширені у Хорватії та у Словенії у XIX – на початку ХХ ст. та на сучасному етапі. Розглядаючи їжу хорватів й словенців, треба поділяти її на повсякденну, святкову, обрядову.

Третє питання бажано розглядати у такому порядку: громадський побут хорватів й словенців у XIX – на початку ХХ ст., особливості традиційного передвесільного, весільного й післявесільного циклів, становище жінки у сім’ї, способи виховання дітей, сімейні традиції, обряди, свята.

Розглядаючи четверте питання, слід наголосити на загальних закономірностях розвитку традиційної духовної культури хорватів й словенців, визначити її регіональні особливості, необхідно знати видатних діячів культури й мистецтва, визначні культурні пам’ятки та етнографічні місця Хорватії та Словенії. Можна до четвертого питання підготувати повідомлення про окремі сторони духовного життя хорватів й словенців.

Тема 8.Етнографічна характеристика македонців, чорногорців та боснійців, (2 год.)

План

1. Основні заняття, знаряддя праці македонців, чорногорців і боснійців.

2. Матеріальна культура: поселення, будинки, одяг, їжа.

3. Громадський побут, сімейно-шлюбні відносини македонців, чорногорців і боснійців.

4. Духовна культура: свята, фольклор, пісні, музика, танці.

Література:

Брак у народов Центральной и Юго-Восточной Европы. – М., 1988.

Марченко О.М. Етнографія слов’янських народів. Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів. – Кіровоград, ПОЛІМЕД-Сервіс, 2012. - С.192 – 221.

Народы мира. Народы Зарубежной Европы. – Т.1. – М., 1964.

Страны и народы. Зарубежная Европа. Восточная Европа. – М., 1983.

Тиводар М. П. Етнологія: Навчальний посібник. – Львів, 2004.- С.576-585.

Методичні рекомендаціїпо вивченню теми

Розгляд етнографічної характеристики македонців, чорногорців і боснійців проходить за схожою схемою з іншими південними слов’янами. Даючи етнографічну характеристику боснійцям треба мати на увазі ту обставину, що на їх матеріальну та духовну культуру мали великий вплив сусіднє турецьке та слов’янське населення, й особливо мусульманська релігія.

Заняття македонців, чорногорців і боснійців слід класифікувати за видами, часом виникнення й поширенням. Треба вказувати сільськогосподарські культури, які вирощували слов’яни, якими користувалися знаряддями праці, які ремесла й домашні промисли були представлені в окремих регіонах Македонії, Чорногорії, Боснії.

Друге питання треба розглядати за схемою: з’ясувати регіональні особливості поселень, будинків, одягу македонців, чорногорців, боснійців, які були поширені на Балканах у XIX – на початку ХХ ст. та на сучасному етапі. Розглядаючи їжу македонців та чорногорців, треба поділяти її на повсякденну, святкову, обрядову.

Третє питання бажано розглядати у такому порядку: громадський побут македонців, чорногорців, боснійців у XIX – на початку ХХ ст., особливості традиційного передвесільного, весільного й післявесільного циклів, становище жінки у сім’ї, способи виховання дітей, сімейні традиції, обряди, свята.

Розглядаючи четверте питання, слід наголосити на загальних закономірностях розвитку традиційної духовної культури македонців, чорногорців та боснійців, визначити її регіональні особливості, необхідно знати видатних діячів культури й мистецтва, визначні культурні пам’ятки та етнографічні місця Македонії, Чорногорії, Боснії та Герцеговини. Можна до четвертого питання підготувати повідомлення про окремі сторони духовного життя цих південних слов’ян.

6. САМОСТІЙНА РОБОТА

6. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Самостійна робота студента займає дуже важливе місце у виконанні ним навчального плану, вивченні курсу “Етнографія слов’янських народів”. Студент не лише готується до семінарських занять, які передбачені по темі курсу, але й самостійно вивчає певні питання з кожної із десяти тем курсу, які викладач визначає для самостійного опрацювання, знайомиться та аналізує найголовніші історичні документи, етнографічні матеріали по тій чи іншій темі, виписує і вивчає найголовніші терміни, поняття, дає етнографічну характеристику слов’янських народів, розкриває основні етапи походження та етнічної історії слов’ян.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ I

ЕТНОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОСІЯН ТА БІЛОРУСІВ

1. Питання для самостійного вивчення:

· Скласти словник етнографічних термінів.

· Розкрити зв’язок курсу з іншими науками.

· З’ясувати проблему походження східних слов’ян.

· Розкрити основні етапи етнічної історії росіян.

· Висвітлити основні етапи етнічної історії білорусів.

2. Основні терміни і поняття: етнографія, етнологія, етнос, національний характер, матеріальна і духовна культура, етнічна самосвідомість, рід, плем’я, нація, субетнос, етнічна група, національна меншість, польове спостереження, експедиційний та стаціонарний методи польової роботи, етнічне роз’єднання й об’єднання, східні, західні та південні слов’яни, венеди, склавини, анти, дунайська (балканська), автохтонна, вісло-дніпровська теорії слов’янської батьківщини, походження слов’ян від кельтів, лужицької, латенської, трипільської археологічних культур. Північноросійська, середньоросійська, південноросійська етнографічні зони, три етнографічні райони Білорусі: північно-східний, центральний, західно-поліський; “козаки”, соха, сошка, рало, плуг, відходництво, ямщицький, бурлацький промисли, “ізба”, “грешневик”, “сермяга”, “армяк”, сарафан, сукман, “поньова”, “плахта”, “андарак”, “сорока”, кокошник, бриль, кучомка, ликові лапті, постоли, млинці, пельмені, пироги, квас, брага, щі, окрошка, “большак”, “большуха”, “вено”, Петрушка, “батлейка”, “жлоб”, билини, весільні причитання, хороводи.

Література:

Алексеев В.П. Происхождение народов Восточной Европы. – М., 1969.

Бромлей Ю.В., Марков Г.Е. Этнография: Учебник.-М., 1982. – С.229-243.

Бромлей Ю.В. Народы мира. Энциклопедический словарь. – М., 1989.

Итс Р.Ф. Введение в этнографию. – Л., 1991.

Кісь Я.П. Етногенез слов’ян. – Львів, 1985.

Марченко О.М. Етнографія слов’янських народів. Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів. – Кіровоград, ПОЛІМЕД-Сервіс, 2012. - С. 4 – 79.

Мыльников А.С. Картина славянского мира: взгляд из Восточной Европы: Представление об этнической номинации и этничности XVI – начала XVIII вв. – СПб., 1999.

Петров В.П. Походження слов’ян. – К., 1991.

Седов В.В. Происхождение и ранняя история славян. – М., 1979.

Славяне: Этногенез и этническая история. Межвуз. сб. – Л., 1989.

Третьяков П.Н. По следам древних славянских племен. - М., 1982.

Щавелева Н.И. Происхождение и ранняя история славянских народов // Преподавание истории в школе. – 1990. № 1.

Этнические и этносоциальные категории. Свод этнографических понятий и терминов. – М., 1995.

Этнологическая наука за рубежом: проблемы, поиски, решения. – М., 1991.

Этногенез, ранняя этническая история и культура славян. – М., 1965.

Этноязыковая и этнокультурная история Восточной Европы. - М., 1995.

Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів

Словник етнографічних термінів складається протягом усього вивчення курсу. Понятійно-категоріальний апарат етнографічної науки треба не тільки записати, але певні теоретичні поняття та етнографічні назви предметів, явищ уміти застосовувати на практиці, при поданні етнографічної характеристики певного слов’янського народу.

З’ясувати на конкретних прикладах зв’язок курсу “Етнографія слов’янських народів” із суміжними історичними, народознавчими, суспільними, природничими дисциплінами.

Погляди учених щодо походження слов’ян слід подати у вигляді таблиці: справа – автор, автори, назва напрямку дослідження чи теорії, зліва – основні положення концепції.

Етногенез та етнічну історію росіян і білорусів доцільно розглядати, будуючи таблицю, в якій справа вказується дата, а зліва – відповідні події. Хронологію розвитку росіян і білорусів слід розглядати від самих витоків їх походження, аж до сучасного стану.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ II

ЕТНОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАХІДНИХ СЛОВ’ЯН

1. Питання для самостійного вивчення:

· Розкрити основні етапи етнічної історії поляків.

· З’ясувати походження та етнічну історію чехів.

· Проаналізувати етногенез та етнічну історію словаків.

· Висвітлити етнічну історію лужицьких сербів.

2. Основні терміни і поняття: Верхня Лужиця, Нижня Лужиця, Шпреєвальд, веверковський плуг, анабаптисти, стовпова, кам’яна, зрубна, риглова, комбінована конструкція забудови, причілковий і начілковий дахи, “шпароги”, “паздури”, дранка, краківський, білгораївський, підгалянський, ловичевський національний одяг поляків, “галена”, “парта”, “борта”, “слонка”, “вапа”, ногавиці, “кнедлики”, оломоуцький сир, “наволятки”, газда, газдиня, майорат, конфірмація, “вименек”, “брашка”, “осада”, шопки, полонез, оберек, краковяк, мазурка, полька, точіві, колові танці, вертеп, Ондраш, Кашпарек, Хандрій Зейлер,

Література:

Бромлей Ю.В., Марков Г.Е. Этнография: Учебник. – М., 1982.- С.214-224.

История южных и западных славян: В 2 т. – М., 1998.

Історія західних і південних слов’ян (з давніх часів до ХХ ст.). Курс лекцій: Навч.посібник / В.І.Яровий, П.М.Рудяков, В.П.Шумило та ін.- К., 2001.

Краткая история Чехословакии: С древнейших времен до наших дней. – М., 1988.

Краткая история Польши: С древнейших времен до наших дней. – М., 1993.

Марченко О.М. Етнографія слов’янських народів. Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів. – Кіровоград, ПОЛІМЕД-Сервіс, 2012. - С. 80 – 130.

Народы мира. Народы Зарубежной Европы. – Т.1. – М., 1964.

Народы мира. Энциклопедический словарь. – М., 1989.

Петров В.П. Походження слов’ян. – К., 1991.

Славяне: Этногенез и этническая история. Межвуз. сб. – Л., 1989.

Страны и народы. Зарубежная Европа. Восточная Европа. – М., 1983.

Яровий В.І. Історія західних та південних слов’ян у ХХ ст.: Курс лекцій: Навч. Посібник. – К., 1996.

Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів

Етногенез та етнічну історію західних слов’ян доцільно розглядати, будуючи таблицю, в якій справа вказується дата, а зліва – відповідні події. Хронологію розвитку західних слов’ян слід розглядати від самих витоків їх походження, аж до сучасного стану.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ III

ЕТНОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІВДЕННИХ СЛОВ’ЯН

1. Питання для самостійного вивчення:

· Розкрити основні етапи етнічної історії болгар.

· Висвітлити етнічну історію сербів.

· З’ясувати етнічну історію хорватів.

· Охарактеризувати етнічну історію словенців.

· Проаналізувати етнічну історію македонців.

· Висвітлити етнічну історію чорногорців.

· Розкрити своєрідність походження та етнічної історії боснійців.

2. Основні терміни і поняття: помаки, торбеши, “куча”, “брвнара”, “малаха”, “кишта”, “козелець”, кола, “баниця”, “боза”, “селамлук”, “харемлук”, “планіна”, мамалига, ракія, абаджийство, гайтанджийство, мутафчийство, дюлгерство, “опанки”, двохпрестилочний, сукманний, саєчний, белодрешковський, чорнодрешковський типи одягу, джердан, задруга, “моба”, “позаймиця”, “спрег”, “тлака”, “китки”, “піта”, “ручениця”, “бачивання”, домачин, домачиня, беги, “бінтам”, побратимство, посестримтсво, свято Слава, кукерські ігри, “сурвакара”, лазарок, “пеперуда”, русалії, рамазан, курбан, мевлюд, науруз, Марко Кралевич, гайдуки, севдалінка, “тужбалице”, “гламочко коло”, “оро”, “нестинарство”, дюдюк, гайда, тамбура, “мартениця”.

Література:

Бромлей Ю.В., Марков Г.Е. Этнография: Учебник. – М., 1982.- С.214-224.

История южных и западных славян: В 2 т. – М., 1998.

Історія західних і південних слов’ян (з давніх часів до ХХ ст.). Курс лекцій: Навч.посібник / В.І.Яровий, П.М.Рудяков, В.П.Шумило та ін.- К., 2001.

Краткая история Болгарии: С древнейших времен до наших дней. – М., 1987.

Марченко О.М. Етнографія слов’янських народів. Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів. – Кіровоград, ПОЛІМЕД-Сервіс, 2012. - С. 131 – 221.

Народы мира. Народы Зарубежной Европы. – Т.1. – М., 1964.

Народы мира. Энциклопедический словарь. – М., 1989.

Славяне: Этногенез и этническая история. Межвуз. сб. – Л., 1989.

Страны и народы. Зарубежная Европа. Восточная Европа. – М., 1983.

Яровий В.І. Історія західних та південних слов’ян у ХХ ст.: Курс лекцій: Навч. Посібник. – К., 1996.

Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів

Етногенез та етнічну історію південних слов’ян доцільно розглядати, будуючи таблицю, в якій справа вказується дата, а зліва – відповідні події. Хронологію розвитку південних слов’ян слід розглядати від самих витоків їх походження, аж до сучасного стану.

ФОРМИ КОНТРОЛЮ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

1. Написання рефератів.

2. Перевірка самостійно опрацьованого матеріалу у зошитах.

3. Контрольне тестування після закінчення вивчення тем.