Тема 4.

Методологія діяльнісного підходу.

Діяльнісний підхід як методологічна засада формування особистості учня, її музичного сприймання, музичного мислення, музичного виконання.

1. Сутність. Діяльнісний підхід є конкретно-науковим методологічним принципом, який проявляється у прагненні вчених використовувати основні положення теорії діяльності для пояснення проблем і завдань музичної освіти. Основними характеристиками діяльності є предметність (у нашому випадку це є музика, музичний твір) та суб»єктність (автор музики, виконавець, слухач, вчитель, учень). Вчені визначають, що специфікою предметної діяльності є більшою мірою перетворюючий вплив предмета (музики) на суб»єкта згідно його потреб, суб»єктивних значень, дій, соціальних ролей, цінностей, норм. Суб»єктивна сторона діяльності знаходить своє відображення у таких аспектах активності суб»єкта як установки, емоції, цілі, мотиви, що мають особистісний сенс та значення.

2.Аналіз музичної діяльності дозволяє виділити генетичний, структурно-функціональний та динамічний її аспекти. У генетичному вимірі висхідною формою музичної діяльності особистості є соціальна діяльність (концертно-просвітницька, музично-педагогічна), яка через інтеріоризацію забезпечує засвоєння та перехід досвіду музичної культури з сумісного в індивідуальний, із зовнішньої форми у внутрішню.

Структурно-функціональний аспект музичної діяльності дозволяє розглядати її як систему, що має певні одиниці (композиторська, виконавська, слухацька, творення, сприймання, аналіз, оцінка), функції (гедоністична, виховна, навчальна, розвивальна тощо), властивості (усвідомлені – неусвідомлені, довільні-недовільні).

Динамічний план музичної діяльності дозволяє вивчати механізми, що забезпечують її рух (розвиток, саморозвиток, активність, пасивність).

Принципи, механізми, структура. Для діяльнісного підходу характерним є опора на принципи розвитку та історизму, предметності, активності, інтеріоризації-екстеріоризації як механізмів засвоєння музичного досвіду, єдності побудови зовнішнього та внутрішнього аспектів діяльності, системного аналізу музичної діяльності особистості, концепції про провідну діяльність як основу та рушійну силу розвитку особистості, механізмах формування музичного образу, про структуру музичної діяльності (дія, операція, функція), про значушість та особистісний смисл як основу свідомості, про ієрархію мотивів та особистісних смислів як одиницях побудови особистості.

Елементи. Основні положення діяльнісного підходу дозволяють виявити та описати елементи діяльності, які дозволяють з»ясувати зміст поняття, допомагають засвоїти відповідні знання. Засвоєння учнями або студентами музичних знань (понять, суджень, узагальнень) призводить до закріплення відповідних спеціальних дій, оволодіння новими діями, які сприяють становленню музичних здібностей, спеціальних музичних умінь та прийомів музичної діяльності. Отже, за діяльнісним підходом, музичні знання та уміння не просто передаються, а досягаються учнем або студентом у процесі його власної музичної діяльності.

Діяльнісно-особистісна концепція стверджує, що дієвою музична освіта може бути за умов, якщо її суб»єкт включається у різноманітні види діяльності і оволодіває досвідом музичної культури через ефективне стимулювання педагогом її активності (пізнавальної та творчої), завдяки врахуванню мотивів (пізнавальних, соціальних, особистісних) його музичної діяльності. За діяльнісним підходом (структурно-функціональний аспект), основними компонентами музичної (мистецької) діяльності є: суб»єкт (дитина) з її потребами; мета, відповідно до якої перетворюється предмет в об»єкт, на який спрямовано музичну діяльність; засіб реалізації мети, тобто система способів та засобів, спрямованих на активізацію усіх видів музичної діяльності; результат діяльності.

Загальним засобом діяльності музичної є сукупність знарядь праці (музичний інструмент, ноти, голос, руки – техніка) і технологія як послідовність спеціальних прийомів, елементів рухів пальців, рук, м»язів (голосової м»язи), необхідних для оволодіння музичною діяльністю у всій її різноманітності. Музична діяльність як система включає певну структуру, що містить основні компоненти.

Діяльнісний підхід дозволяє досліджувати музичну діяльність особистості учня як складну систему музичних знань, умінь, прийомів, елементів дій унапрямках формування:

1. когнітивної сфери особистості, що проявляється як процес музичного пізнання. Когнітивна (інтелектуальна) сфера особистості учня, що навчається музиці (музичне сприймання, емоційно-естетичні відчуття та почуття, розвиток та формування музичної пам»яті, музичної уваги учня; музичного мислення, музичної уяви, здатності до творчого розв»язання музичних завдань.

2. Афективна сфера особистості учня-музиканта (формування та розвиток емоційної сфери, волі музиканта, оцінки та спонукання, психічних станів особистості упроцесі музичної освіти та музичного виховання).

3. Діяльність та поведінка особистості учня-музиканта (формування його потребнісно-мотиваційної сфери, спрямованості на музичну діяльність).

4. Мета формування та розвиток основних психомоторних дій, спеціальних музичних прийомів; формування знань, елементів знань, умінь складати план дій та приймати рішення стосовно елементів музичних дій; процес саморегуляції музичної діяльності; виховання індивідуального стилю діяльності).

5. Індивідуальна діяльність та групова музична діяльність, музичне спілкування як музичний діалог, музична взаємодія, музична творчість.

Основні категорії. Саме в аспекті музичної діяльності та поведінки особистості учня розглядаються основні категорії: музичне сприймання, музичне пізнання, музичне виконання, музична оцінка.

Музичне сприймання як загальна категорія музичної діяльності. Остання чверть минулого століття була присвячена аналізу та обгрунтуванню вченими різних підходів щодо специфіки діяльності музичного сприймання. Зокрема, вітчизняні вчені О.П. Рудницька та О.Я. Ростовський присвятили цій темі свої докторські дослідження. О.Я. Ростовський обгрунтував концепцію педагогічного керівництва музичним сприйманням учнів загальноосвітньої школи. О.П. Рудницька розглядала діяльність музичного сприйняття як основну ланку художньо-освітньої практики. Спираючись на твердження О.Ф. Лосєва, О.П. Рудницька дійшла висновку, що сприйняття є складною формою емоційно-пізнавальної діяльності учнів, воно спрямовано до розуміння, тобто до особистісного пошуку художнього смислу, вираженого у формі символічних значень мистецького твору. Кожен твір допускає різні варіанти розуміння, його сутність вимагає максимально повного вираження особистості сприймаючого й митця. Художня форма та її сприймання є творчим процесом самовираження, внаслідок якого розуміння стає «самовиявленням» особистості. Ефективним педагогічним прийомом досягнення глибокого і повного розуміння є постановка питань (або визначення завдань) та пошук (знаходження) на них відповідей. Це дозволяє досягти якісного рівня сприймання – виявлення новизни художньої форми. Саме тому, вважає О.Я. Ростовський, процес музичного сприймання вимагає педагогічного керівництва, про що йдеться у його дисертації та посібнику для вчителів.

Вчені приділяють значної уваги іншим категоріям, зокрема, активно дискутується зміст поняття «музичне пізнання» та «музична оцінка», які розглядаються як основа музичної діяльності. Дійсно, музичне пізнання є найбільш широким процесом, що включає декілька компонентів: а) музичне сприймання (елементарне, а згодом - усвідомлене як розуміння, пізнання смислу і змісту); б) музичний аналіз, порівняння за схожістю та відмінністю; в)музична оцінка як результат узагальненого пізнання музичного твору (судження, інтерпретація). Зазначається, що розвиток у учнів усіх форм музичної діяльності (сприймання, пізнання, розуміння, оцінки) є необхідна умова забезпечення ефективності музичної освіти, підготовки до глибокого розуміння музичних цінностей.

Музичне виконання як результат музичної діяльності. Однією з форм музичної діяльності вважається музичне виконання, що є процесом, системою керованих пізнавально-рухових дій, що складаються у систему умінь, які відбивають своєріднисть особистісних і професійно важливих якостей творчої індивідуальності (або колективу). Музично-виконавська діяльність має специфічний характер і забезпечується: а)спеціальними, безпосередньо-виконавськими професійно- важливими якостями; б)виконавською технікою; в)виконавською надійністю у концертному виступі та артистизмом. Діяльнісний підхід дозволяє визнати, що важливим регулятором музичного виконання стають музичні здібності (музикальність) як складна ієрархічна структура, що діє на рівні музичної уяви (сприймання, асоціації), музичного мислення та музичної комунікації (виконавця із автором та текстом музичного твору, виконавця із слухачами). Музичне виконавство як діяльність залежить від рівня розвитку майстерності музиканта-виконавця (студента): музично-виконавської спрямованості, вмінь (комунікативні, гностичні, рухові), знань (загальні та спеціальні). Компонентами виконавської техніки є м»язова сила, витримка, швидкість руху, міжм»язова і сенсомоторна координація, рухова пам»ять. Компонентами надійності є саморегуляція, стабільність та підготовленість. Структуру артистизму складають сценічне перевтілення, сценічна увага і сценічний рух. Отже, музично-виконавська діяльність та окремі її компоненти характеризуються внутрішньою творчою (варіативною) послідовністю, що проявляється у поетапній роботі музикантів-виконавців над музичним твором, у поетапному формуванні ідеального музичного образу, у поетапному формуванні компонентів музичної майстерності.