Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тема. Інженерне обладнання систем вентиляції будівель






1. Системи вентиляції та їх класифікація

Вентиляція – це організований, контрольований та регульований обмін повітря в закритих від зовнішнього середовища просторах, який здатний видалити з приміщень забруднення повітря і замінити його на чисте у безперервному чи періодичному режимі.

1.1. За способом приміщення повітря:

· Природна вентиляція;

· Примусова – коли різниця тисків між атмосферою і приміщенням створюється вентилятором;

· Комбіновані.

1.2. За призначенням:

· Робоча – забезпечує необхідні параметри повітря у визначених приміщеннях;

· Аварійна – встановлюється додатково до робочої у тих приміщеннях, де може відбутися раптовий викид шкідливих речовин у повітря у кількості такій, з якою не впорається робоча вентиляція.

1.3. За напрямком руху повітряних потоків:

· Припливна (приточна) - забезпечує організоване надходження повітря у приміщення, підвищуючи тиск у ньому, за рахунок чого надлишок повітря виходить з нього через щілини;

· Витяжна (витяжка) – забезпечує лише організоване видалення повітря з приміщення, знижуючи тиск у ньому. Завдяки цьому зовнішнє повітря надходить у приміщення;

· Приточно-витяжна – коли організовується як подача так і видалення повітря.

В залежності від призначення приміщень тиск у них може бути більший або менший атмосферного.

1.4. За місцем:

· Загально обмінна, яка забезпечує вентиляцію всього приміщення;

· Місцева – коли встановлюються місцеві «зонти», відсоси, які ловлять забруднення в повітрі у місцях їх виникнення;

· Комбінована.

Системи вентиляції.

До місцевої припливної вентиляції типове для більшості готелів, розташованих у помірних та холодних широтах обладнання, яке називається теплова завіса.

Перпендикулярно потоку холодного повітря через спеціальне сопло вдувається потік нагрітого повітря, який відсікає холодне.

Теплова завіса складається з:

· Повітрозбірника з решіткою;

· Вентилятора, який створює тиск і рух повітря вбік дверей;

· Нагрівача повітря (повітряні ТЕНи, теплообмінники);

· Сопла, яке рівномірно роз приділяє нагріте повітря по усій висоті;

· З’єднувальних каналів між вказаними елементами, які облаштовуються пластиковими коробами.

2. Основні елементи системи вентиляції.

Якщо природна вентиляція не потребує спеціальних вузлів, агрегатів тощо, то спеціально організовані системи являють собою певні комбінації таких вузлів:

1) Припливна:

· Повітрозбірний пристрій – це будівельна конструкція, яка знаходиться за межами будівлі;

· Припливна шахта, по якій повітря надходить до підвалу будівлі;

· Припливна камера – це головний вузол припливної вентиляційної системи. Він починається з повітряного клапана;

· Блок фільтрів, який може складатися з осадової камери (звичайне розширення каналу, у якому швидкість повітря нижча, що призводить до випадання пилу), мембранних тканинних фільтрів, масляного повітряного фільтра, до якого прилипають всі включення; УФ-випромінювача, для знищення патогенної мікрофлори;

· Вентилятор – використовується двох типів: осьовий або відцентрований;

· Калорифер – пристрій, який при необхідності нагріває повітря до заданої температури;

· Магістральні припливні повітропроводи, які розподіляють підготовлене повітря на окремі потоки (до поверхів, до ресторану, до вестибюлю і т.д.) Вони вбудовані в конструкції будівлі;

· Підвідні повітропроводи до приміщень;

· Припливні отвори в приміщеннях з декоративними решітками;

· Регульовані пристрої (дроселі, клапани, засувки тощо), які регулюють рух повітря. Можуть бути ручними або дистанційними;

2) Витяжна:

Конструктивно вона складається з тих елементів, що й припливна (витяжні отвори, решітки, горизонтальні і вертикальні повітропроводи, вентиляційна камері, фільтри).

На відміну від припливної, у витяжній вентиляції вентиляційна камера розташовується на технічному поверсі. Від неї приблизно на 1-2 м над дахом піднімається труба витяжної шахти.

3) Припливно-витяжна:

Вона поєднує у собі обладнання вказаних вище систем та може мати так звані місцеві системи у місцях особливо інтенсивного забруднення повітря. У місцевих системах застосовують таке обладнання: вентилятори настінні, напідложні, потолочні; повітроприймальні зонти; повітроочисники місцевого застосування, які під єднаються до системи витяжних каналів.

3. Обладнання системи кондиціонування будівель.

Кондиціонування – це створення та автоматичне підтримання певних метеоумов у приміщеннях.

Воно забезпечує:

· Регулювання температури, вологості, швидкості руху повітря;

· Додаткову обробку повітря (озонування, іонізація, дезодорація, дезінфекція тощо).

Системи кондиціонування бувають:

- Місцеві (безпосередньо в приміщеннях);

- Центральні, коли робочий агрегат розташований в окремому приміщенні;

- Лише для охолодження (літні);

- Лише для підігрівання (зимові);

- Комбіновані;

- Прямоточні (використовують лише зовнішнє повітря);

- Рециркуляційні.

Місцеві кондиціонери:

· Моноблочні (єдиний агрегат);

· Спліт-стстеми (зовнішні і внутрішні блоки). Але вони малопродуктивні, максимум 45-50 м² площі приміщення вони можуть обслужити.

Тому в громадських будівлях широко застосовуються так звані мультисистеми, коли з одним зовнішнім блоком працює до n-блоків (до 10) на відстані до 100м.

Внутрішні блоки таких систем часто вмонтовують в елементи будівлі, тобто маскують їх. Це найкраще сьогодні рішення, яке отримало назву канальної системи кондиціонування.

4. Системи центрального пиловидалення.

Принцип роботи пилососа побудований на засмоктуванні повітря з приміщення до певного ізольованого об’єму (пилозбірника), де воно очищається і знову повертається у приміщення.

Недоліки:

1) Велика кількість приладів у великих будівлях; неприйнятний рівень шуму при їх одночасній роботі;

2) Після очищення, повітря не є достатньо чистим.

Вказаних недоліків вдається уникнути при застосуванні центральної системи вакуумного пиловидалення.

Її склад:

· Вакуумна система;

· Вакуумний ресівер (ємність для формування вакууму);

· Мережа вакуумних трубопроводів по будівлі;

· Вакуумні приєднувані у приміщеннях («розетки»);

· Шланги з тримачами щіток та механізмом підключення до вакуумних приєднувачів.

 

 

До центрального пиловидалення відноситься також і система сміттєвидалення. Вона складається з: сміттєпроводів (вертикальні шахти), завантажувальних клапанів, приймального бункера у підвалі, блока чищення і дезінфекції шахти на технічному поверсі.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.