Культура кам`яної, мідної та бронзової доби.

ЛЕКЦІЯ 2

Витоки української культури

Культура кам`яної, мідної та бронзової доби на території України.

Культура кочових народів: кіммерійців, скіфів, сарматів.

Культурні надбанні античних міст-держав півдня України.

Культура кам`яної, мідної та бронзової доби.

Періодизація первісної культури (з датами).

Палеоліт. Біля 600 000 років тому значна частина України була вкрита льодовиками. Перше зледеніння не досягло меж України, але друге своєю південною межею пройшло недалеко від Полісся та Чернігівщини. Трете зледеніння захопило вже значну частину України. Льодовики дійшли до підніжжя Карпат. Два величезних льодовики спускалися до Дніпра та Дону. Льодова маса поволі посувалася на південь, проходячи від 3 до 5 км на рік, у залежності від рельєфу місцевості.

Первісний період історії людства має назву «доби каменя». Він почався близько 3 млн років тому і продовжувався до 5 - 4 тис. до н.е. Найдавніший період кам’яної доби називається «давньокам'яним періодом», або палеолітом. Ця назва походить від грецьких слів: «палеос» — давній та «літос» — камінь. Перша знахідка палеолітичних знарядь праці разом із кістками мамонтів була викрита на території України у 1871 р. Ф. І. Камінським біля села Гонців на Полтавщині. Після того на території України було зроблено багато знахідок того ж роду.

Перша людина з`явилася на території України близько 1 млн. років тому. Територія, де перебувала людина доби палеоліту, дуже обширна: на південь від Пінських боліт, басейну Десни, до Сіверського Дінця. Пам'ятки перебування людини знайдено на Чернігівщині (біля Деркуль), на Дніпрі (Кодак, Запоріжжя), на Волині (Житомир), у Галичині (с. Касперівка) тощо. Знаряддя праці первісної людини були з каменю (ножі, списи, скребки), кісток (голки), дерева.

До доби палеоліту належить найбільше відкриття людства: вміння здобувати вогонь. Людина користувалася ним для обігрівання й освітлення житла, для печення та варення їжі. Глиняного посуду ще не було, і людина використовувала для варення черепи тварин. До цієї доби належать житла людини в землянках. Решток людини раннього-середнього палеоліту знайдені лише у Криму у печері Кіїк-Коба, серед крем'яних знарядь та кісток тварин знайдено такі рештки: руку та кістки дитини. Типом ця людина належить до «неандертальського», названого так за річкою Неандер, у Німеччині, де вперше було знайдено її череп. Неандертальська людина була невелика на зріст, присадкувата, з низькочолим черепом, великими надбрівними дугами. Можливо, вона ще не володіла мовою. Але неандертальська людина вже відчувала існування вищої сили, що керує життям, і намагалася привернути до себе її увагу та прихильність. Так постали складні магічні заходи.

До доби палеоліту стосуються й початки вірувань у містичних предків людини, «тотеми». Таким предком могли бути тварини, рослини, камені тощо. Пережитки цих тотемічних уявлень збереглися до наших часів у мистецтві, в байках, казках, піснях. За цієї доби вперше констатовано ритуальні поховання мерців, здебільшого у самих селищах. При покійниках ставили їжу та різне знаряддя. Пізній палеоліт поділяється теж на три доби; Оріньякську, Со-Яютрейську та Мадленську. За час пізнього палеоліту людність зайняла вже широкі простори в Європі: Францію, Іспанію, Баварію, Бельгію, Саксонію, Чехію, Білорусь, Україну, Крим, Кавказ. На півночі — фінські землі: верхів'я Волги, Перміцину до Уралу.

У похованнях видно вже певний ритуал. Покійника часто скорчують, навіть зв'язують. Його посипають червоною вохрою, що символізувало трупоспалення. З покійником ховали зброю, прикраси, їжу в горщиках — усе, що йому потрібно на тому світі. Людина палеоліту вірила у те, що життя не припиняється зі смертю на землі. Поховання свідчать про появу первісних релігійних уявлень людини та появу духовної культури як такої. Перші її елементи з`явилися у неандертальської людини приблизно 150 тис. років тому. Однією з головних причин появи релігії є намагання людини вплинути на оточуючий її світ, від якого вона залежала повністю. Віра у різного роду духів, містичних предків давала впевненість у можливість впливати на оточуючий світ, робити його більш принадним для існування. Виділяють наступні первісні форми релігії:

1. Тотемізм – віра у наявність споріднених зв’язків певного плем’я або роду з якоюсь твариною чи рослиною.

2. Анімізм – віра у двомірне існування усього на землі. Кожна людина, тварина рослина, взагалі кожна річ окрім своєї матеріальної оболонки має ще й душу (анімус), яка є безсмертною та вічною. Впливаючи на цю душу можна вплинути і на саму річ.

3. Фетишизм – віра у магічну властивість певних матеріальних об’єктів оточуючого світу (дерев, каменів, річок тощо).

4. Магія – віра у можливість людини вплинути на оточуючий світ за допомогою певних ритуалів, дій. Не всі люди мають можливість впливати на світ за допомогою магічних ритуалів, на це здатні лише жерці, шамани.

За доби пізнього палеоліту-мезоліту люди жили родовими групами, об'єднаними особою жінки-матері, бо діти, з-за відсутности постійних шлюбів, не знали батьків, і споріднення велося за розрахунком зв'язків з матір'ю. Так утворився лад, в якому жінці належало першість в житті групи: матріархат. Матріaрхат відбився на релігійних уявленнях, на культі богині - матері.

На території України проживало три види первісної людини – людина прямоходяча (з 1 млн. років до 500 тис. років до н.е.) неандертальська (у період з 500 тис. років до н.е. – 45 тис. років до н.е.) та кроманьйонська (з 45 тис. років до н.е.). До останнього типу належать сучасні люди.

Найбільш відомими пам`ятками культури пізнього неоліту - енеоліту (мідної доби) в Україні є пам’ятки трипільської культури. Трипільська культура датується ІV–III тисячоліттями до н. е. Характерними її особливостями є такі: поселення зводилися на відкритих місцях без оборонних споруд; житло споруджувалося по колу, одне біля одного, середина залишалася порожньою; хати будувалися каркасні; проміжки між стовпами запліталися лозою та обмазувались іззовні та зсередини товстим шаром глини; розміри будівель були великими — 100–140 кв. м; стіни розписувались яскравими фарбами, різнокольо-ровим орнаментом. Житло ділилося на кімнати, в яких, напевно, жили окремі члени родини. Помешкання опалювалося піччю, складеною з глиняних вальків. За підрахунками, у такому будинку мешкало 20 осіб, отже, поселення налічувало близько 500–600 чоловік. На чолі такої родини стояла жінка, оскільки, як свідчать пам’ятки, це був час матріархату. Більшість статуеток, знайдених в ареалі цього періоду, присвячено жінці. Центр селища використовувався як загін для громадської худоби. Це були скотарсько-хліборобські громади з колективною власністю на худобу. Великого поширення дістало виготовлення керамічних виробів побутового призначення: мисок, горщиків, макітр, глечиків, декоративної кераміки та модельок жител. Характерна їх ознака — яскравий декоративний розпис.

Отже у первісну добу історії української культури відбувалося зародження та розквіт матеріальної культури (основні знаряддя праці вироблялися з каменю) та зародження духовної культури, зокрема первісних релігій (тотемізму, анімізму, фетишизму та магії).