Підсистема управління якістю продукції і процесів

Менеджмент якості – це цілісна система знань, яка має свою теоретичну основу (термінологію, концепцію й методологію), і напрямок практичної діяльності, у процесі якої реалізуються дії по створенню й підтримці необхідного споживачеві рівня якості продукції й послуг, а також використовуються специфічні принципи, методи й функції управління.

Відокремлюють наступні основні положення ефективного менеджменту якості:

По-перше, взаємодія різних структурних підрозділів компанії повинна відбуватися, починаючи з визначення запитів споживачів до участі в післяпродажному технічному обслуговуванні.

По-друге, перенесення центра ваги на стадію проектування й розробки як виробу, так і надійного технологічного процесу його виготовлення.

По-третє, покладання відповідальності за якість безпосередньо на робочих виробничих ліній з одночасним наданням їм повноважень в організації виробництва й навчанням методам контролю якості.

По-четверте, використання програмно-цільового підходу шляхом впровадження й реалізації програм забезпечення й поліпшення якості.

Менеджмент якості в закордонній практиці пройшов наступні еволюційні етапи розвитку: технічний контроль якості на інспекційному рівні; забезпечення якості в процесі виробництва; комплексне управління якістю; всебічне (загальне, тотальне) управління якістю; універсальне управління якістю.

Технічний контроль якості на інспекційному рівні. Перший етап історії менеджменту якості (початок XX ст.) був пов'язаний з вирішенням завдання запобігання поставок дефектної продукції споживачам. Механізм управління якістю ґрунтувався на трьох функціях:

· технічному нормуванні якості (конструктори й технологи),

· контролі за дотриманням норм (відділ технічного контролю-ВТК),

· адміністративному й економічному примусі (адміністративні служби).

Основним завданням ВТК було виявлення й вилучення неякісних виробів.

В 70-і роки відомий фахівець в області якості К.Ісікава підкреслив: «Ефективне управління якістю неможливо без статистичного аналізу якості й процесу». Нова методологія, заснована на статистичних методах і статистичному аналізі, передбачала повне збереження тейлорівського механізму управління якістю й доповнювала його новими інструментами, що дозволяють попереджати брак. Таким чином, на початку 30-х років почався другий еволюційний етап в історії управління якістю, якій можна позначити як період забезпечення якості в процесі виробництва.

Комплексне управління якістю (початок 60-х). Реальним об'єктом управління якість стала в 60-і роки. Виникли перші системи управління, що охоплювали весь виробничий ланцюжок. Величезну роль у становленні системного підходу до управління якістю зіграли національні організації по якості, Європейська організація якості (ЄОК), які пропагували досягнення й передові методи управління.

Концепція комплексного управління якістю, розроблена американськими вченими А.Фейгенбаумом, Дж.Джураном, Е.Демінгом, Ф.Кросбі й іншими.

Серед основних принципів комплексного управління якістю виділяють:

· поширення процесу формування якості на всю виробничу діяльність, охоплення всіх етапів життєвого циклу;

· участь всіх функціональних підрозділів і персоналу;

· відповідальність керівництва за всі процеси;

· забезпечення безперервного вдосконалення від проекту до проекту.

Основні принципи комплексного управління якістю в 90-і роки були покладені в основу міжнародних стандартів (МС ISO 9000, МС ISO 14000) і нових напрямків у менеджменті якості.

Всебічне управління якістю- ТQМ (з 80-х років). Подальший розвиток менеджмент якості отримав, коли стало очевидно, що поряд з роботою з поліпшення якості продукції, варто приділяти рівноцінну увагу управлінню витратами, обсягами і часовими параметрами діяльності. Відбувся поступовий зсув уваги із проблем якості продукції до проблем якості управління основними факторами конкурентоспроможності.

В основі концепції ТQМ лежать розробки всесвітньо відомих вчених в області якості В.Шухарда, Е.Демінга, Д.Джурана, А.Фейгенбаума, А.Кросбі, К.Ісікави, Г.Тагуті. Найважливіший внесок у створення й розвиток концепції ТQМ вніс Е.Демінг. Суть філософії Демінга виражається девізом “дорога до якості нескінченна”. Серед головних цільових настанов:

· в області якості: прагнення до повної відсутності дефектів,

· в області витрат: відсутність непродуктивних витрат і здійснення управління ресурсами відповідно до принципу “точно-в-строк”,

· в області управління часовими параметрами: прискорення протікання всіх процесів, повне дотримання договірних зобов'язань.

Іноді ця філософія позначається спеціальним терміном “постійне поліпшення якості”.

Концепція ТQМ не містить суворих вимог, а пропонує керівникам широкий набір управлінських інструментів, які застосовуються при наявності на підприємстві будь-якої системи управління якістю. Концепція ТQМ базується на наступних фундаментальних принципах:

· орієнтація всієї діяльності підприємства на споживачів, від задоволення вимог яких залежить успіх у ринковій економіці;

· безперервне вдосконалення виробництва й діяльності в області якості;

· участь всього персоналу у вирішенні проблем якості;

· зсув центру ваги зусиль у сфері якості в бік людських ресурсів;

· основна увага на попередження невідповідностей.

Одним з положень концепції ТQМ є обґрунтування вигідності якості. “Економічність” якості визначається здійсненням наступних процесів: поліпшення якості - зниження витрат - підвищення продуктивності - зниження ціни - розширення ринку - утримання ринку - забезпечення роботою - повернення інвестицій.

Універсальне управління якістю (з 90-х років). Це зовсім нова управлінська парадигма, заснована на тому, що менеджмент якості, охопивши всі області управління підприємством, послідовно поширюється також на різні види суспільної діяльності, такі як медицина, освіта, наука, комунікації. Крім того, підкреслюється, що в умовах глобалізації вимоги до якості продукції трактуються однозначно: якість виробленої продукції повинна бути на настільки високому рівні, щоб вироби будь-якого підприємства світу користувалися довірою в глобального споживача.