Евакуація населення

У містах та інших населених пунктах, де є об'єкти підвищеної небезпеки, при неповному забезпеченні захисними спорудами основним способом захисту населення є евакуація та розосередження і розміщення його в зонах, безпечних для проживання людей і тварин.

Евакуація – організоване вивезення (виведення) робітників та службовців підприємств, організацій й установ, що припиняють або перенаправляють свою діяльність у заміську зону, а також непрацездатного й незайнятого у виробництві населення із зон можливих сильних руйнувань міст і важливих об'єктів, розташованих поза цими містами.

Евакуація населення планується на випадок: аварії на АЕС з можливим радіоактивним забрудненням території; усіх видів аварій з викидом сильнодіючих ядучих речовин, загрозі катастрофічного затоплення місцевості, лісових та торфових пожеж, землетрусів, зсувів та інших геофізичних та гідро-метеорологічних явищ з тяжкими наслідками. У воєнний час – від факторів зброї масового ураження, що уражають, та від звичайної зброї.

Евакуація здійснюється за виробничо - територіальним принципом.

Виробничий принцип евакуації передбачає вивезення і розміщення в позаміській зоні працівників та членів їхніх сімей.

Територіальний принцип евакуації передбачає вивезення непрацюючого населення з місць проживання в безпечні райони позаміської зони.

В залежності від обстановки, яка склалася на час НС може бути проведено загальну або часткову евакуація населення тимчасового або безповоротного характеру.

В залежності від часу і термінів проведення, евакуація може бути завчасна і негайна.

В залежності від розвитку НС і чисельності населення, яке виводиться із зони НС можуть бути варіанти евакуації: локальна, місцева, регіональна.

Загальна евакуація в особливий період здійснюється в окремих регіонах держави за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення (працівників) у разі:

- небезпеки радіоактивного забруднення навколо АЕС (для АЕС до 4 ГВт у радіусі 30-км зони та для АЕС більше 4 ГВт у радіусі 50-км зони);

- загрози катастрофічного затоплення місцевості з менш ніж 4-годинним добіганням проривної хвилі;

- виникнення загрози життю та здоров'ю населення, яке проживає в зоні виникнення надзвичайної ситуації військового характеру.

При повній евакуації у місті може залишитися 10% мешканців.

Часткова евакуація населення здійснюється, як правило, в умовах переведення за рішенням Кабінету Міністрів України системи ЦЗ на воєнний стан до початку застосування агресором сучасних засобів ураження.

Під час проведення часткової або загальної евакуації не зайняте у виробництві та сфері обслуговування населення, студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом із викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їх сімей евакуюються в першу чергу.

Евакуація населення здійснюється комбінованим способом, який передбачає вивезення основної частини населення з міст і небезпечних районів усіма видами наявного транспорту, у поєднанні з виведенням найбільш витривалої частини населення пішим порядком.

Піші колони формуються за об'єктами господарювання, чисельність колони не повинна перевищувати 1000 осіб. Швидкість руху колони планується 2-3 км/год., дистанція між колонами до 500 метрів. Величина добового переходу може складати 20-30 км, тривалість привалів складає:

малих-10-15 хвилин;

великих-1-2 години.

Малі привали призначаються кожні 1-1, 5 години руху, великий - на початку другої половини добового переходу, як правило, за межами зон (районів) можливих негативних факторів надзвичайної ситуації.

Задачі розосередження і евакуації вирішують евакуаційні органи, до яких належать

- міські (районні) евакуаційні комісії (МЕК),

- збірні евакуаційні пункти (ЗЕП),

- об’єктові евакуаційні комісії (ОЕК),

- проміжні пункти евакуації (ППЕ),

- приймальні евакуаційні комісії (ПЕК)

- приймальні евакуаційні пункти (ПЕП).

Міські (районні) евакуаційні комісії(МЕК) призначені для:

- обліку населення, установ і організацій, що підлягають евакуації;

- обліку можливостей населених пунктів заміської зони з приймання та розміщення евакуйованого населення;

- розподілення районів і населених пунктів заміської зони між районами міста, підприємствами, організаціями і установами;

- обліку транспортних засобів і розподілення їх по об’єктах для проведення евакуації;

- визначення складу піших колон і маршрутів їх руху;

- вирішення питань матеріального, технічного і других видів забезпечення;

- розроблення відповідних документів і визначення строків проведення евакуації.

Збірні евакуаційні пункти(ЗЕП) призначені для:

• збирання і реєстрації населення;

• формування піших колон і відправлення їх до заміської зони;

• надання звітів у МЕК о проведені вищезазначених заходів.

ЗЕПи розгортуються у громадських місцях (палаци культури, клуби, навчальні заклади та ін.) поблизу від місць посадки людей на відповідний транспорт.

Об’єктові евакуаційні комісії(ОЕК) призначені для:

- обліку кількості робітників і службовців і членів їхніх родин, що підлягають евакуації;

- визначення складу піших колон і уточнення маршрутів їх руху;

- рішення питань транспортного забезпечення;

- підготовки проміжних пунктів евакуації, районів евакуації, пунктів посадки і висадки;

- організації зв’язку і взаємодії з районною евакуаційною комісією і ЗЕП.

Проміжні пункти евакуації(ППЕ) створюються за рішенням голови облдержадміністрації - начальника цивільногозахисту області для проведення евакуації населення (працівників) із зон можливого радіоактивного або хімічного забруднення.

Розгортаються на зовнішніх межах зон можливого радіоактивного або хімічного забруднення поблизу залізниць, портів, та автомобільних шляхів.

Приймальні евакуаційні комісії (ПЕК) призначені для:

- підготовки для приймання і розміщення населення (при можливості і тимчасового працевлаштування);

- організації забезпечення продовольством, предметами першої необхідності, медичного та іншого обслуговування і забезпечення.

Приймальні евакуаційні пункти (ПЕП) призначені для зустрічі, приймання, реєстрації і розселення евакуйованого населення.

Розгортаються в місцях висадки евакуйованого населення (працівників) поблизу залізничної станції, пристані та пункту висадки з автотранспорту.

При слідуванні на ЗЕП кожний повинен взяти з собою паспорт, військовий білет, документи про освіту, трудову книжку або пенсійне посвідчення, свідоцтво про народження дітей, необхідний запас води та продуктів (на 2…3 доби), білизну, постільне приладдя та інші необхідні речі з урахуванням довготривалого перебування у заміській зоні, а також медичні засоби.

Дітям дошкільного віку необхідно вкласти у кишені або пришити до одягу записки з указівкою прізвища, ім’я, по-батькові і місця мешкання або роботи батьків дитини.