Схема 3. Трубопровід виводять у створ розворотом його на плаву від одного берега до іншого

Трубопровід виводять у створ розворотом його на плаву від одного берега до іншого. Застосовується на водоймах з крутими берегами, коли для облаштування спускових доріжок необхідно розробляти глибокі берегові виїмки, а трубопровід має на кінцях криві вставки. Схема виведення трубопроводу у створ переходу наведена на рис. 7.14.

Рисунок 7.14 –Установка трубопроводу в створ розворотом на плаву

На одному з берегів, вище або нижче створу переходу (краще вище), облаштовують площадку шириною 3 м і більше, довжина якої рівна або більша за довжину переходу. На цій площадці збирають трубопровід проектної довжини з кривими вставками (якщо вони передбачені), ізолюють його та футерують. На площадці трубопровід можна збирати з готових секцій довжиною 80-120 м, що доставляють сплавом.

Підготовлений до укладання трубопровід спускають з площадки на воду. Потім нитку буксують катером до створу переходу і встановлюють вздовж одного з берегів (положення І).

Трубопровід виводять у створ за такою схемою.

Один кінець трубопроводу шарнірно закріплюють у точці 0, а другий відштовхують від берега. Під дією течії води трубопровід вільно повертають у точці 0 до упирання незакріпленого кінця у протилежний беріг (положення ІІ). Для утримання трубопроводу у створі його закріплюють відтяжками. Напередодні виведення трубопроводу у створ точно вимірюють швидкості течії у різних точках по ширині водойми, знаючи які можна легко визначити інтенсивність гідродинамічного впливу, і, відповідно, розрахувати необхідну кількість відтяжок. Відтяжки закріплюють на лебідках, встановлених на понтонах.

Понтони 1, 2, 3, на кожному з яких встановлено по три лебідки, прикріплюють до трубопроводу в положенні І. Двома тросами з кожного понтона трубопровід стропують до початку розвороту у точках а, б, в, г, д, е. В точках 4, 5, 6 (по числу понтонів з лебідками) у 80-100 м вище створу замивають у ґрунт якорі, здатні утримати весь трубопровід на поверхні води від знесення течією. До нерухомих якорів прикріплюють відрізки тросів, кінці яких утримують поплавками на поверхні води.

При проході трубопроводу разом з понтонами над відповідними якорем (положення ІІІ), трас від останнього прикріплення до линви, що йде від однієї з лебідок, що призначений для утримання понтона у потрібному положенні. Одночасно понтон відкріплюють від трубопроводу і за рахунок розмотування відтяжок, закріплених на двох інших лебідках, понтон відстає від трубопроводу. Понтон переміщується вниз по течії повільніше, ніж розвертається трубопровід. При цьому послідовно вступають у роботу нерухомі якорі 4, 5 і 6. Поступово швидкість розмотування відтяжок зменшується, а переміщення понтонів по течії припиняється. Вони займають положення 7, 8 і 9, утримуючись на нерухомих якорях. Швидкість розвороту трубопроводу сповільнюється, і після вступу у роботу всіх якорів, трубопровід повністю зупиняється і утримується відтяжками у точках а, б, в, г, д і е.

Оскільки довжина трубопроводу більша, ніж ширина урізу водойми, то в який-небудь момент незакріплений кінець трубопроводу врізає у берег (положення ІІІ). До цього моменту всі понтони повинні стояти на якорях. Кінець трубопроводу (точка 0) вводять у берегову траншею. Якщо цього недостатньо для введення другого кінця в траншею, то, регулюючи довжину руслових ділянок, дають можливість трубопроводу прогнутися (положення IV) до тих пір, доки другий кінець трубопроводу не ввійде у траншею.

Натягом линв-відтяжок трубопровід установляють точно у створ переходу (положення V). При наявності берегових кривих вставок, їх піднімають у вертикальне положення трубоукладачами.

Після встановлення трубопроводу у створ його зразу ж загортають. Розглянута технологія дозволяє досить швидко, без облаштування спеціальних спускових доріжок укладати підводні трубопроводи любих діаметрів.