Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Модель попиту






Для того, щоб описати роботу ринкового механізму необхідно проаналізувати одну з фундаментальних ринкових категорій – попит. Попит споживача характеризується тим, що він насправді здатний купити в даній ситуації. Попит – це платоспроможна потреба.

Величина (обсяг) попиту визначається тією максимальною кількістю даного блага, що може придбати даний покупець (покупці) за певний період часу за даних умов. По-перше, обсяг попиту — це потік, що протікає в часі. Тому треба визначати, до якого періоду часу він відноситься (місяць, рік). По-друге, надзвичайно важливими є умови, при яких формується даний обсяг попиту, бо саме вони характеризують середовище, у якому діє споживач. ……. Головними факторами, що впливають на вибір покупця є наступні:

- ціна даного товару (Р);

- ціни товарів, що заміняють даний у споживанні, чи товарів-субститутів (Рs1,..., Psn);

- ціни товарів, що доповнюють дане благо у споживанні, чи комплементарних благ (Pc1, …, Р cm);

- доход споживача, що виділяється ним для покупки даного товару (Y);

- смаки і переваги споживача (Z);

- об'єктивні, природні (зовнішні) умови споживання (N);

- сподівання споживача (Е).

Функцією попиту називається залежність величини попиту від відповідних величин:

QD = f(P, Рs1,..., Psn, Pc1, …, Р cm, , У, Z, N, Е).

Функція попиту в узагальненому виді дозволяє описати залежність між зазначеними змінними навіть у випадку, коли кількісне співвідношення між ними невідомо. Наприклад, знаючи, що при підвищенні ціни на товар з 2 до 3 одиниць, обсяг попиту на нього зменшується, ми можемо не знати, на скільки саме він зменшиться, але ми можемо виразити залежність між ними в загальній функціональній формі: Р ↑ QD↓.

Звичайно перелік факторів, що впливають на попит можна розширити. Але найчастіше роблять інакше: скорочують число факторів впливу до мінімуму, вважаючи інші фактори незмінними. У крайньому випадку залишається залежність обсягу попиту від ціни даного товару: QD = f(P). Цю функціональну залежність значно легше оцінити, проводячи відповідні виміри й узагальнюючи отримані в ході статистичних спостережень дані у вигляді таблиць (шкал) або графіків, наприклад:

 

Ціна товару, грн.            
Кількість товару, що купується, одиниць на тиждень            

Отже, функція попиту може бути задана аналітично, таблично чи графічно.

При всім різномаїтті конкретних функцій попиту їх поєднує така загальна властивість: зі зменшенням ціни (за інших рівних умов) кількість товару, яку у змозі купити споживач, зростає. Ця емпірично доведена залежність вважається законом попиту. Графічно її виражає крива попиту (рис. 4.1), яка має від’ємний нахил.

Коли ціна товару змінюється, то має місце рух вздовж кривої попиту. Коли змінюється принаймні одне з " інших рівних" умов — ціни на інші товари, доход, смаки і переваги і т. ін. — відбувається зрушення самої кривої попиту. Важливо розрізняти рух уздовж кривої попиту і зрушення самої кривої, що відбиває відповідно зміну величини (обсягу) попиту і в попиті.

При зміні ціни даного товару значення функції попиту теж зміниться: величина попиту стане іншою, і відповідна точка ринкової кон'юнктури на графіку переміститься вздовж кривої попиту. У таблиці попиту при цьому відбудеться перехід від однієї пари відповідних величин ціни й обсягу попиту до іншої.


Якщо ж зміни відбудуться в якому-небудь іншому факторі, що впливає на попит, то це змінить саму функцію попиту. На графіку це буде виражено зрушенням усієї кривої попиту вниз або уверх. Відповідно всю таблицю попиту доведеться переписувати заново. Такі зміни, з одного боку, величини попиту і, з іншого боку, самого попиту як сукупності усіх відповідних величин, завжди треба чітко розмежовувати.

2. Модель пропозиції

Як і у випадку з попитом, одного бажання, навіть можливості виробити товар і доставити його на ринок, недостатньо. Пропозиція виникає тоді, коли економічний суб'єкт буде готовий скласти угоду з продажу доставленого на ринок товару. Величина (обсяг) пропозиції визначається максимальною кількістю товару, виготовленого для продажу за певний період часу за даних умов. Обсяг пропозиції — це потік, що протікає в часі. Тому завжди треба визначати, до якого періоду часу відноситься дана величина пропозиції. Умови, за яких визначається даний обсяг пропозиції, надзвичайно важливі, тому що саме вони характеризують те середовище, у якому знаходиться приймаючий рішення про продаж виробник. Умови, що впливають на вибір продавця відносно обсягу виробництва та реалізації продукції наступні:

- ціна даного товару (Р);

- ціни товарів-субститутів (Рs1,..., Psn);

- ціни комплементарних благ(Pc1, …, Р cm);

- витрати виробництва (С), що охоплюють як технології виробництва, що визначають необхідні кількості використовуваних ресурсів, так і ціни цих ресурсів;

- податки і субсидії (Т);

- об'єктивні, зовнішні (природні) умови виробництва (N);

- очікування виробників (Е).

Побудована з урахуванням цих впливів функція пропозиції буде характеризувати залежність обсягу пропозиції від даних факторів:

QS = f(P, Рs1,..., Psn, Pc1, …, Р cm, С, Т, N, Е).

Як і у випадку з функцією попиту, використовуючи припущення про те, що усі фактори, за винятком ціни, залишаються незмінними, можна одержати спрощену формулу функції пропозиції: QS = f(P).

Отриману залежність обсягу пропозиції від ціни товару можна представити в табличному, графічному й аналітичному вигляді. Таблиця пропозиції може мати наступний вигляд:

Ціна товару, грн.            
Запропонована кількість товару, одиниць на тиждень            

Узагальнюючи емпіричні спостереження, можна стверджувати, що (коли всі фактори, крім ціни, не змінюються) чим вище ціна даного товару, тим більше обсяг його пропозиції за даний період. Ця залежність називається законом пропозиції. Визначена таким чином крива пропозиції має позитивний нахил. Найпростіший і внаслідок цього найпоширенішою формою функції пропозиції є лінійна: QS = а + b Р, де а і b — параметри зв'язку ціни і величини пропозиції, обумовлені на основі конкретних спостережень і статистичних обчислень.

Коли ціна даного товару буде мінятися, то й значення даної функції пропозиції теж відповідно зміниться. Наприклад, при зростанні ціни величина пропозиції також збільшиться, і, відбиваючи цю зміну, точка ринкової кон'юнктури підніметься уздовж кривої пропозиції. У таблиці пропозиції теж відбудеться перехід від однієї пари відповідних величин ціни й обсягу пропозиції до іншої.

Якщо ж зміни торкнуться якого-небудь іншого з факторів, що впливають на пропозицію, то це спричинить за собою зміну усієї функції пропозиції, а це буде означати зрушення всієї кривої пропозиції. При цьому треба відзначити, що ріст пропозиції відображається зсувом кривої пропозиції донизу-праворуч, а скорочення пропозиції – уверх-ліворуч. Відповідно і всю таблицю пропозиції прийдеться переписувати заново.


Зміни, з одного боку, величини пропозиції і, з іншого боку, самої пропозиції як сукупності усіх відповідних величин також треба розмежовувати.

3. Механізм встановлення ринкової рівноваги:

статичний та динамічний підходи

Проаналізовані функції попиту та пропозиції характеризують кожна свою окрему сторону ринку даного товару. Але для того, щоб зрозуміти, як функціонує даний ринок у цілому і як у результаті цього встановлюються ринкові ціна і кількість товару, що купується, необхідно розглянути взаємодію попиту та пропозиції. Для цього накладемо графік кривої попиту на графік кривої пропозиції. Відзначимо, що при даному аналізі можна використовувати як прямі, так і зворотні функції.

 

а б

Рис. 4.3 – Рівновага:

а – за Л.Вальрасом; б – за А.Маршалом

 

На рис. 4.3 DD-лінія попиту, SS-лінія пропозиції. Абсциси їх точок характеризують відповідно обсяги попиту й обсяги пропозиції, а ординати — ціни попиту і ціни пропозиції. Ринкова рівновага визначається координатами точки перетинання ліній DD і SS, яким відповідають обсяг QE і ціна РЕ. Вони мають назву відповідно рівноважний обсяг (QE = QD = QS) і рівноважна ціна (РЕ = Р D = РS).Рисунок ілюструє одиничність ринкової рівноваги (тут лінії попиту та пропозиції перетинаються в єдиній точці). У стані рівноваги ринок збалансований: а ні в продавців, а ні в покупців немає внутрішніх спонукань до його порушення. Якщо реальна ринкова ціна (P1) буде вище рівноважної, то при такій ціні обсяг попиту складе QD1, тоді як обсяг пропозиції — QS1. У цьому випадку надлишок пропозиції (QS1 — QD1) буде робити понижуючийтиск на ціну P 1. Якщо ж реальна ринкова ціна виявиться нижче рівноважної, скажемо на рівні P2, обсяг попиту QD2 виявиться вище обсягу пропозиції QS2. Тут надлишок попиту (QD2 — Q S2) буде робити підвищувальний тиск на ціну Р2. У першому випадку цей тиск буде виявлятися через конкуренцію продавців, у другому — через конкуренцію покупців. Такий підхід до опису рівноваги називають рівновагою за Л.Вальрасом. Існує й альтернативний підхід, відомий як рівновага за А.Маршалом. Суть його в тім, що рівновага на ринку складається не під впливом тиску надлишкового попиту та пропозиції, а під впливом перевищення ціни попиту над ціною пропозиції, або навпаки, ціни пропозиції над ціною попиту, на що продавці реагують відповідно збільшенням чи скороченням обсягу пропозиції. Рівновагу за Маршалом ілюструє рис. 4.3 б.

Розходженню в цих підходах ми зобов'язані «зворотним» розташуванням осей координат на графіках попиту та пропозиції. Сучасна економічна теорія оперує функціями попиту та пропозиції за Вальрасом, а їхніми графічними відображеннями - за Маршалом.

Моделі, що описують економічні процеси, поділяються на статичні і динамічні. У статичних моделях фактор часу не враховується. Цей спосіб розгляду називається порівняльною статикою. Саме його в основному застосовують при аналізі встановлення рівноваги на ринку. Але цілком можливо зосередитися і на переходах від одного рівноважного положення до іншого, використовуючи динамічний підхід.

Що ж відбувається на ринку, коли під впливом зміни одного з розглянутих вище факторів попиту чи пропозиції він виходить зі стану рівноваги? Припустимо, що на ринку у вихідному положенні вже існувала рівновага, що була потім порушена зміною попиту під впливом росту доходу, виділеного споживачами для покупки даного товару. Хоча метод порівняльної статики не враховує в явному виді фактор часу, непряме його включення стає можливим за допомогою обліку розходжень у швидкості пристосування пропозиції до змін у попиті. Для цього при використанні методу порівняльної статики прийнято розрізняти три періоди. Перший, у якому усі фактори виробництва розглядаються як постійні, називають миттєвим періодом. Другий, у якому одна група факторів розглядається як постійна, а інша як змінна, називають коротким (короткостроковим) періодом. Третій, у якому усі фактори виробництва розглядаються як змінні, називають тривалим (довгостроковим) періодом.

У миттєвому періоді продавець не має можливості пристосувати обсяг пропозиції до обсягу попиту, оскільки кількість виробничих ресурсів і інтенсивність їхнього використання задані. Якщо товар швидкопсувний і не підлягає збереженню, лінія пропозиції буде перпендикулярною вісі абсцис (рис. 4.4 а).

Якщо товар не підлягає псуванню і може бути збережений, то лінія пропозиції може складатися з двох сегментів: одного, що має позитивний нахил, і другим, представленим вертикальним відрізком (рис. 4.4 б). При ціні РЕ0 продавець запропонує до продажу весь фіксований обсяг товару QK.. Однак при ціні нижче РЕ0, наприклад РЕ2, обсяг пропозиції QE2, тоді як кількість товару в розмірі QK — QE2 може бути збережена до настання більш сприятливої кон'юнктури.

 

 
 

а б

Рис. 4.4 – Рівновага у миттєвому періоді:

а – швидкопсувні товари; б – товари, що зберігаються

 

У короткому періоді лінія пропозиції (рис. 4.5) також складається з двох сегментів. Перший, що має позитивний нахил, обмежений по вісі абсцис точкою, що відповідає виробничої потужності QK. Друга ділянка кривої пропозиції представлена вертикальним відрізком, що вказує на неможливість вийти в умовах короткого періоду за межі, виробничих потужностей. До цієї границі рівноважний обсяг і ціна визначаються перетинанням ліній попиту та пропозиції, а за її межами, як і в миттєвому періоді, ціна визначається попитом, а обсяг пропозиції - розміром виробничих потужностей.


У тривалому періоді виробник може не тільки варіювати інтенсивність використання виробничих потужностей, але й змінювати їхні розміри, а виходить, і масштаби виробництва. У тривалому періоді можливі три ситуації. У першому випадку, коли зміна масштабу виробництва відбувається при незмінних витратах, ріст рівноважного обсягу відбувається без зміни рівноважної ціни (рис. 4.6 а). В другому, коли зміна масштабу виробництва відбувається при зростаючих витратах (скажемо, за рахунок росту цін на використовувані ресурси), ріст рівноважного обсягу супроводжується і ростом рівноважної ціни (рис. 4.6 б). У третьому, коли зміна масштабу виробництва відбувається при витратах, що знижуються, (скажемо, за рахунок зниження цін на використовувані ресурси), ріст рівноважного обсягу супроводжується зниженням рівноважної ціни (рис. 4.6 в).

Неодиничність рівноваги. Можливі неодиничні ситуації рівноваги. Лінія пропозиції може змінювати нахил (рис. 4.7). Такий вид має крива пропозиції праці завдяки ефектам заміщення і доходу. Спочатку ріст зарплати збільшує обсяг пропозиції праці і число людей, що бажають працювати. Після досягнення визначеного рівня зарплати подальший її ріст супроводжується вже не збільшенням, а, навпаки, зниженням пропозиції праці. Лінія пропозиції змінює, таким чином, нахил і може двічі перетинатися лінією попиту, у результаті чого з'являються дві рівноважні ціни і два рівноважних стани ринку.



Два других випадки неодиничності рівноваги представлені на рис. 4.8. Вони характеризуються наявністю в ліній попиту та пропозиції загального сегмента (вертикального або горизонтального). У першому випадку ринок виявляється збалансованим при обсязі QE при будь-якій ціні, що лежить в інтервалі між РЕ1 і РЕ2. У другому — при строго визначеній ціні рівноваги РЕ рівноважний обсяг ринку може коливатися в інтервалі від QE1 до QE2.

Стабільністю рівноваги називають здатність ринку, виведеного зі стану рівноваги, знову повернутися до рівноваги під впливом лише своїх внутрішніх сил.

Розглянутий механізм досягнення ринкової рівноваги, звичайно, не є єдино припустимим. Наприклад, якщо припустити, що попит швидко змінюється під різними впливами, а реакція пропозиції буде більш уповільненою, то ми одержимо інший варіант, відомий в економічній теорії за назвою " павукоподібної моделі". У цьому випадку можливість досягнення нового стану рівноваги буде визначатися співвідношенням конкретних параметрів функцій попиту та пропозиції.

Рис. 4.9 - Стійка та нестійка рівновага у " павукоподібній моделі"

 

Перший варіант має місце, якщо нахил прямої SS більш крутий, чим нахил прямої DD, другий варіант відповідає однаковому нахилу прямих SS і DD, третій варіант має місце, якщо нахил прямої SS більш положистий, чим нахил прямої DD. У зв'язку з тим, що траєкторії руху ринкової ціни відповідає геометрична ілюстрація, схожа на павутину, дана динамічна модель і одержала назву " павукоподібної моделі". Біржовий ринок (наприклад, ринок цінних паперів чи іноземної валюти) є прикладом такої моделі.

Вигоди, що одержувані від обміну. З поняттям ринкової рівноваги пов’язане й таке важливе явище, як надлишок покупця і надлишок продавця. Надлишок покупця (п р одавця) з’являється тому, що увесь рівноважний об’єм товару купується (продається) за однією рівноважною ціною. На рис. 4.10 видно, що ринкова рівновага встановлюється на рівні 3 грн. за одиницю товару та об’ємі – 3 одиниці. В результаті виторг продавця (витрати покупця) складають 9 грн. Але якщо кожна одиниця обсягу продаж купується споживачем за індивідуальною ціною попиту, то він сплатив би 12 грн. (5 + 4 + 3). Таким чином, його виграш складає 3 грн. Споживчий надлишок є р ізниця між максимумом того, що готові були б заплатити споживачі і тією величиною, що вони фактично сплачують за ринковою ціною.

Крива пропозиції показує мінімум ціни, на який погодяться виробники замість того, щоб використовувати свої ресурси в іншій області. Надлишок продавця – це різниця між тією величиною, що він фактично одержав, продавши товар за ринковою ціною, і тим мінімумом, на який він охоче погодився б. Допустивши, що рівновага досягається в точці перетинання двох кривих, дійдемо висновку, що сумарний доход від торгівлі дорівнює приблизно площі трикутника, обмеженого кривими попиту та пропозиції, а також вертикальною віссю.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.