Філософська категорія «буття». Види буття

Якщо раніше мова йшла про предмет філософії, її основні функції, історичний розвиток її основних ідей і концепцій, то тепер ми приступаємо до вивчення основних філософських проблем. Серед них найбільш фундаментальними і значимими є три: проблеми буття, проблеми людини і проблеми суспільства. Наступні три розділи курсу присвячені їхньому розгляду.

З проблеми буття ми починаємо тому, що, по-перше, вона історично була першою, справді філософською проблемою, що була поставлена і своєрідно, філософськи, вирішена філософськими ж засобами. По-друге, дві інші проблеми у певній мірі логічно підлеглі проблемі буття, тому що, наприклад, питання про природу (тобто походження і сутність) людини тісно пов'язане з питанням про її особливе буття, з питанням про повноту буття людини (життя, суб'єктивність, цінності, діяльність з набором її норм і ідеалів і т.п.).

Одним з перших проблему буття розглядав у IV ст. до н.е. Парменід. Він ввів у філософську мову категорію «буття», а також представив першу теоретичну модель буття. У цей час в античному суспільстві, у світогляді його представників відбувалися “несприятливі” процеси: поступово втрачалася віра у всесилля богів; звичний життєвий комфорт, який забезпечував грецьку міфологію, був порушений. Необхідно було знайти іншу опору, що забезпечила б стійкість, яка втрачається, стабільність у суспільстві. Таку опору Парменід знайшов у філософії, проголосивши перехід від влади богів до влади розуму. Не речі, явища, а думки – от справжнє буття. «Одне і те ж є думка і те, про що думка існує», – стверджував Парменід. Для нього буття – це те, що існує за світом чуттєвих речей, що може бути предметом мислення, умоглядним. Надаючи буттю абсолютну значимість, Парменід думав, що воно має такі властивості:

– воно єдине і неподільне;

– воно ідеальне і має справжню досконалість;

– воно самодостатнє, тобто не вимагає ніяких зовнішніх причин і основ;

– воно вічне.

Буття, що так розуміється, можна тільки мислити: воно, як кажуть в філософії, - лише умоосягаєме. Однак тут треба врахувати важливу особливість парменідівського розуміння буття: буття є думка, але не як людська суб’єктивність, а деяка знеособлена думка, яку можна співвіднести з таким важливим для духовної культури античності поняттям, як Логос, під яким спочатку мали на увазі загальний ідеальний закон, основу світу, його порядок і гармонію.

Наступні рішення філософських питань, пов'язаних з різними трактуваннями буття, привели до формування онтології (філософського вчення про буття), де «буття» – базова філософська категорія. Ця категорія позначає все те, що якось існує, – об'єкти, речі, явища, процеси, а також способи і типи існування. Таких способів виділимо три:

1) Дійсне існування, тобто реальність, яка, у свою чергу, поділяється на об'єктивну (світ матеріальних об'єктів і процесів) і суб'єктивну (світ людських почуттів, емоцій, бажань і т.п.).

2) Можливе існування, що його допускають, наприклад, закони природи, але поки ще не виявлене в досвіді, на експерименті (наприклад, передбачення існування нових елементарних часток).

3) Віртуальне існування, що знаходиться мов би «між» першими двома. Такий спосіб існування можна знайти тепер не тільки у світі елементарних часток (де він і був уперше зафіксований і описаний), але і більш доступним чином – наприклад, в інформаційно-комунікаційній мережі Інтернет, різноманітних комп'ютерних тренажерах і т.п. (див. докладніше в [8]).

Онтологія вивчає не тільки різні способи існування, але й розмаїтість типів, об'єктів і процесів, що назвемо видами буття:

1. Буття речей (світ матеріальних об'єктів і процесів як природних, так і штучних).

2. Буття ідеального, духовного (Бог, числа, ідеї Платона, гегелівська абсолютна ідея і т.п.).

3. Буття людини з усім багатством і багатоманіттям його внутрішнього світу і зовнішнього поведінки. Цьому виду буття буде присвячений ряд тем з наступного, IV розділу нашого курсу.

4. Буття суспільства (соціуму). З ним пов'язане існування і динаміка таких об'єктів, як, наприклад, нація, держава, культура і т.п., чому буде присвячений заключний розділ нашого курсу.

5. Буття інформації. Цей вид буття (як і особливий спосіб віртуального існування) ми виділяємо, щоб підкреслити те нове в сучасному світі, що зв'язано з комп'ютерною революцією і її впливом на рішення засобів комунікації. Тут мається на увазі, наприклад, буття файлів у комп'ютері, сайтів чи електронних книг і газет в Інтернеті, гіпертекстів у інтернетівському кіберпросторі і т.п.