Основні функції філософії

Питання про функції філософії – підсумкове питання даної теми, завер­шує обговорення філософії як особливого світогляду, співвідношення філо­софії і науки, особливостей філософського знання. Питання про функції фі­лософії – це також питання про її призначення, про її роль у житті людини і суспільства. Серед її функцій виділимо найбільш важливі.

Світоглядна функція припускає розгляд філософії (що є досить зрілою, теоретичною формою світогляду) як умову вдосконалювання світогляду лю­дини, виведення її з рівня світовідчуття на рівень світорозуміння. Про цю фун­кцію досить докладно вже йшла мова раніше.

Гносеологічна функція припускає розгляд філософії як вчення про піз­нання. В кожній досить розвинутій філософській системі є спеціальний розділ (правда, він може і не бути виділений явно), присвячений виявленню закономірностей пізнавального процесу, виявленню можливостей і меж пізнання, співвідношенню почуття і розуму в пізнанні і т.п. Такий розділ називають звичайно гносеологією, на відміну, наприклад, від онтології як філософського вчення про буття. Останнім часом використовують частіше термін “ епістемологія ”, що відбиває вплив англо-американської і французької культурної і мовної традиції, у той час як термін “гносеологія” ближче до німецькомовної філософської традиції.

Методологічна функція припускає розгляд філософії як особливий ме­тод пізнання і як особливий засіб осмислення дійсності. Тим самим можна говорити про власне філософські методи (наприклад, діалектика) і засоби (рефлексія, категоріальний апарат і т.п.). Арсенал філософських методів і за­собів розглядається філософією в спеціальному розділі, названому методоло­гією, використовуючи також порівняння, зіставлення з неформальними мето­дами і засобами. Серед філософських методів окрім діалектики можна відмі­тити, наприклад, феноменологічний и герменевтичний (див. детальніше про них у темі 3 під час розгляду, відповідно, феноменології та філософської гер­меневтики).

Аксіологічна функція орієнтує на те, що філософія, будучи теоретич­ною формою світогляду, обґрунтовує основні духовні цінності, включаючи їх у контекст філософських дискусій про проблеми людського буття.

При цьому обґрунтування здійснюється також й в етиці, естетиці, або взагалі в аксіології (як загальному вченні про цінності) з використанням бага­того категоріального досвіду філософії. Виділені тут чотири функції – основ­ні. Крім них, однак, говорять і про логічну, соціокультурну, виховну, ідеоло­гічну і деякі інші функції. Що стосується, наприклад, ідеологічної функції, то вона внутрішньо не властива філософії як такій, хоча під ідеологією в пер­шому наближенні можна зрозуміти теоретичну концепцію, що обґрунтовує інтереси деякої соціальної групи чи класу. Однак у деяких історичних періо­дах ідеологічна функція все-таки може висуватись на передній план в окре­мих філософських системах. Так було, наприклад, з марксистською філософією в СРСР, коли вона виступала теоретичною основою комуністич­ної ідеології.