Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Особливості ви­ко­нання су­до­вих рішень в адмініс­трати­вних справах




Правосуддя в адміністративних справах не може вважатися ефективним, якщо судові рішення адміністративних судів не вико­нуватимуться. Тому КАС передбачена активна участь суду у процесі виконання судових рішень в адміністративних справах. Зокрема, суд уже в самому судовому рішенні у разі необхідності може чітко встано­вити спосіб, строки і порядок його виконання. Так само на відповід­них суб'єктів владних повноважень може бути покладено обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

Виконувати належить судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, які відповідно до КАС виконуються негайно після постановлення або проголошення. Негайно виконуються ухвали з питань забезпечення адміністративного позову (частина п'ята статті 118 Кодексу), а також ціла низка постанов (стаття 256 Ко­дексу). Такими є постанови суду про:

1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів – у межах суми стягнення за один місяць;

2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утри­мання у відносинах публічної служби – у межах суми стягнення за один місяць;

3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби;

4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності;

5) уточнення списку виборців;

6) обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання;

7) усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання;

8) накладення арешту на активи, що пов’язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюції Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них;

9) примусове видвореня іноземця чи особи без громадянства в частині заритмання;

10) деякі постанови прийняті в порядку скороченого провадження (ст. 183-2 КАСУ).

За заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціа­тиви суд можесвоєю ухвалою звернути до негайного виконання по­станову:

1) про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби – щодо стягнення всієї суми боргу;

2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3) прийняту у справах за зверненням органів ДПС та митних органів, визначених ст. 183-3 КАСУ.

Заява про звернення постанови до негайного виконання, подана після проголошення постанови, розглядається судом протягом трьох днів у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі.



Порядок виконання деяких ухвал адміністративного суду ви­значено у самому КАС. Наприклад, згідно зі статтею 272 Кодексу ухвала про привід до суду особи, особисту участь якої визнано судом обов’язковою, свідка передається для виконання до органу внутрішніх справ. Під час виконання ухвали вона оголошується учаснику адміні­стративного процесу, до якого застосовується привід, особою, яка її виконує.

Інших спеціальних правил для виконання судових рішень в адміністративних справах практично не вироблено. Їх виконання відбува­ється за правилами Закону України «Про виконавче провадження».

Виконання постанови адміністративного суду про зобов'язання відповідача – суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення здійснюється за правилами статті 75 За­кону «Про виконавче провадження» щодо виконання рішень, за яки­ми боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

КАС визначаються повноваження суду щодо виконання судових рішень. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рі­шень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, крім питання про поворот виконання судового рі­шення, якщо воно вирішується судом апеляційної чи касаційної ін­станції.

Адміністративний суд вирішує такі питання, що пов'язані з ви­конанням судових рішень в адміністративних справах:

1) про видачу виконавчого листа (стаття 258 КАС);

2) про виправлення помилки у виконавчому листі або визнання його таким, що не підлягає виконанню (стаття 259 КАС);



3) про видачу дубліката втраченого виконавчого листа (стаття 260 КАС);

4) про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання (стаття 261 КАС);

5) про визнання мирової угоди сторін виконавчого провадження або прийняття відмови стягувача від примусового виконання (стаття 262 КАС);

6) про відстрочення і розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення (стаття 263 КАС);

7) про заміну сторони виконавчого провадження (стаття 264 КАС);

8) про поворот виконання судового рішення (статі 265, 266 КАС).

Примусове виконання судових рішень в адміністративних спра­вах здійснюється за виконавчим листом, який є виконавчим доку­ментом. Згідно зі статтею 18 Закону «Про виконавче провадження», у виконавчому листі повинні бути зазначені:

1) назва виконавчого документа - виконавчий лист, дата видання
та найменування адміністративного суду, прізвище та ініціали
судді, що видав документ;

2) дата і номер судового рішення, за яким видано виконавчий до­кумент;

3) найменування стягувача і боржника, їх місцезнаходження ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності, індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника, або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб – громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера а також інші відомості, якщо вони відомі суду, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи, місцезнаходження майна боржника тощо;

4) резолютивна частина судового рішення;

5) дата набрання законної сили судовим рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий лист видається за заявою особи, на користь якої воно ухвалено (стягувача), за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно. Якщо судове рі­шення ухвалено на користь кількох позивачів (стягувачів) чи проти кількох відповідачів (боржників), суд може видати кілька виконав­чих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним з них. Виконавчий лист про стягнення судового збору до бюджету надсилається судом до місцевих органів державної податкової служби.

На практиці можливі ситуації, коли суд допустив помилку при оформленні виконавчого листа або видав його помилково (наприклад, тоді, коли судове рішення ще не набрало законної сили). У цих випад­ках стягувач та боржник мають право звернутись до суду, який видав виконавчий лист, із заявою про виправлення помилки у виконавчо­му листі або про визнання його таким, що не підлягає виконанню, а боржник при потребі — й про стягнення на його користь безпідставно одержаного стягувачем за таким виконавчим листом.

Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним ви­конанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд ви­знає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбуло­ся повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

У разі втрати виконавчого листа адміністративний суд, що видав виконавчий лист, за заявою стягувача або поданням державного ви­конавця може видати дублікат виконавчого листа. Заява (подання) про видачу дубліката розглядається судом протягом десяти днів у су­довому засіданні з повідомленням стягувача або державного виконав­ця, що звернулися із заявою (поданням), та осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 22 Закону «Про виконавче провадження» ви­конавчий лист можна пред'явити до виконання протягом одного року з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили, а коли судове рішення належить виконати негайно, – з наступного дня після його ухвалення. Однак якщо строк для пред'явлення вико­навчого листа до виконання стягувач пропустив, він може звернутися до адміністративного суду, який видав виконавчий лист, або до ад­міністративного суду за місцем виконання із заявою про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву протягом десяти днів у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Якщо суд визнає поважними причини пропущення строку, то він сво­єю ухвалою поновлює його.

Сторони у виконавчому провадженні (стягувач і боржник) мо­жуть примиритися. Примирення на етапі виконання судового рішен­ня можливе у двох формах – укладення мирової угоди або відмови стягувача від примусового виконання. Ці дії сторін виконавчого про­вадження контролюються адміністративним судом за місцем вико­нання рішення. Так, мирова угода між сторонами виконавчого прова­дження або заява стягувача про відмову від примусового виконання подається в письмовій формі державному виконавцеві, який протя­гом трьох днів передає мирову угоду або заяву стягувач до суду. Суд розглядає мирову угоду або заяву стягувача про відмову від примусо­вого виконання протягом десяти днів у судовому засіданні з повідо­мленням осіб, які беруть участь у справі. Суд не може визнати мирову угоду або прийняти відмову стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону (наприклад, якщо мирова угода стосуєть­ся прав, свобод, інтересів та обов'язків не лише сторін або якщо вона виходить за межі предмета адміністративного позову), або порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси. За відсутності цих підстав суд ухвалою визнає мирову угоду між стягувачем і боржником чи при­ймає відмову стягувача від примусового виконання.

Якщо під час виконання судового рішення виявлено обставини, що перешкоджають належним чином виконати судове рішення (на­приклад, недостатність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), адміністративний суд, що видав виконавчий лист, у виняткових випадках може ухвалою відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб чи порядок виконання судового рішення. Питання про це розглядається судом за поданням державного виконавця або заявою сторони виконавчого провадження, або навіть за ініціативою суду. Розгляд повинен відбу­тися протягом десяти днів у судовому засіданні з повідомленням дер­жавного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звер­нулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі.

У разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (напри­клад, ліквідовано міністерство-боржник) суд за поданням держав­ного виконавця або за заявою заінтересованої особи може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником (наприклад, інше міністерство, якому передано повноваження ліквідованого міністерства-боржника). Питання про заміну сторони виконавчого провадження суд повинен розглянути протягом десяти днів у судово­му засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересо­ваної особи, що звернулися з поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі.

Якщо питання про поворот виконання скасованого судового рі­шення, що вже виконане, не було вирішене судом апеляційної чи касаційної інстанції, або судом, який переглянув справу за нововиявленими обставинами, то воно може бути окремо розглянуте адмі­ністративним судом, у якому знаходиться справа, за заявою відпо­відача (боржника). Заяву про поворот виконання може бути подано протягом одного року з дня набрання законної сили рішенням, яким скасоване судове рішення, що було виконане. Суд розглядає заяву про поворот виконання у судовому засіданні з повідомленням осіб, які бе­руть участь у справі. Задовольняючи заяву суд повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим судовим рішенням або визначити інший спосіб і порядок здійснення повороту виконання. Поворот виконання постанови про відшкодування шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень ка­ліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, постанови про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних дер­жавних фондів, а також постанови про присудження виплати заро­бітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби не допускається, крім випадків, коли скасована постанова була обґрунтована на завідомо неправдивих відомостях, повідомле­них позивачем, або поданих ним підроблених документах.

Крім повноважень щодо вирішення зазначених питань, адміні­стративний суд наділений юрисдикцією щодо контролю за виконан­ням судових рішень в адміністративних справах. По-перше, такий контроль здійснюється через розгляд адміністративних позовів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служ­би за правилами статті 181 КАС. По-друге, в силу принципу офіційності суд, який ухвалив судове рішення в адміністра­тивній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками роз­гляду звіту або у разі його ненадходження у встановлений строк суд може постановити окрему ухвалу (стаття 267 Кодексу). Такий меха­нізм контролю за виконанням судових рішень є особливістю адміні­стративного судочинства.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 і частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконан­ня на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

За загальним правилом обов'язковими до виконання є судові рі­шення (постанови та ухвали), що набрали законної сили. У випадках, визначених статтею 252 КАС, постанови суду належить виконувати негайно, не чекаючи набрання ними законної сили. Тож такі постано­ви є обов'язковими для виконання до набрання ними законної сили.

Судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, що під­лягають негайному виконанню, є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб, фізичних та юридичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої Законом України «Про виконавче провадження», КУпАП (штраф за залишення поса­довою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених в них порушень закону, а так само за несвоєчасну відповідь на окрему ухвалу суду) та КК України(штраф, обмеження волі, позбав­лення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю за умисне невиконання службовою особою судового рішення, що набрало законної сили, або перешкоджання їх виконанню).

Крім того, якщо невиконання судового рішення є порушенням трудових (службових) обов'язків, це є підставою длядисциплінарної відповідальності залежно від суб'єкта.

Невиконання судового рішення є підставою для цивільної відповідальності, якщо цим особі завдана шкода. Шкода, завдана невиконанням судового рішення, відшкодовується за загальними правила­ми глави 82 ЦК України.

Принцип обов'язковості судових рішень стосується і судів. Так, обов'язковим є судове рішення суду вищої інстанції в одній і тій самій справі для суду нижчої інстанції у разі направлення справи на новий розгляд. Обов'язковими для судів в частині встановлення обставин є так звані преюдиційні рішення (див. частини першу і четверту статті 72 КАС):

1) судове рішення в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, - є обов'язковим дляадміні­стративного суду при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено обставини;

2) вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду при розгляді справи про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок чи постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2018 год. (0.012 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал