Консультативної діяльності

Історія виникненняінформаційно-консультаційної діяльності

Сукупність дій та заходів, спрямованих на задоволення потреб виробників товарів чи послуг, а також населення у підвищенні рівня знань та удосконаленні практичних навичок ведення господарювання, поліпшення добробуту та розвитку бізнесу йменується інформаційно-консультаційною діяльністю.

Зазначена діяльність може стати ефективним інструментом поширення знань тільки коли вона комбінується з іншими, такими як інформаційно-аналітичні дослідження, забезпечення матеріальними і трудовими ресурсами, фінансовими кредитами, маркетингом. Вона призначена надавати поради виробникам як виробляти продукцію чи надавати послуги з найбільшим прибутком, як їм краще організувати спільне виробництво та налагоджувати інші форми співпраці.

Консалтинг, як вид інформаційно-консультативної діяльності, зародився в ХІХ столітті в Англії у ході промислової революції, коли почали з’являтися перші фабрики, а конкуренція змусила підприємців вдосконалювати свої справи та методи управління. Перші практичні спроби поширення знань були зроблені у 1867 – 1868 роках у Кембріджському університеті, й отримали назву extension (екстеншн).

В 1914 році у США був прийнятий Закон (закон Смітта) про створення сільськогосподарської служби екстеншн на базі державних університетів, які протягом багатьох років через своїх “агентів”, що працювали в округах штатів, проводили публічні університетські лекції.

З часом система дорадництва стала функціонувати у багатьох країнах під загальною назвою “ Extension Servise”. Основні принципи і методи дорадництва збігаються з консультуванням, хоча основний наголос робиться саме на розповсюдженні знань. Щоб краще зрозуміти сенс цього поняття, в табл. 1. наведемо значення його значення в різних спільнотах.

Таблиця 1.

Визначення дорадництва

У 20 – 30 роках XX ст. вплив консалтингу збільшився, з’явились перші професійні консультанти та консалтингові фірми. після “великої депресії” консалтинг поширився на промислово розвинуті країни світу. До середини минулого століття більш ніж 54 країни світу (США, Канада, Німеччина, Франція, Голландія, Великобританія та ін.) створили служби екстеншн, які підтримувалися їх урядами. У другій половині століття їх стало близько 130, в семидесятих роках в зв'язку з післявоєнним прискоренням розвитку та інтернаціоналізацією економіки потреба в консалтингових послугах зросла ще більше.

На початку 1980-х рр. у розвинених країнах почали створюватися національні і глобальні мережі передачі даних, й усе більш популярним видом інформаційно-консультаційних послуг став діалоговий пошук інформації у віддалених від користувача базах даних, швидко росло число невеликих інформаційних центрів, індивідуальних консультантів, що спеціалізувалися у наданні послуг в певній сфері.

Консультанти, як функціонально підготовлені фахівці, стали займатись пошуком опрацьованої іншими дослідниками інформації. Пошук і систематизація такої інформації, розкиданої по наукових звітах вітчизняних і зарубіжних учених, дослідженнях фахівців, в статтях і монографіях, що мають пряме або непряме відношення до предмета діяльності тих, хто відчуває в ній потребу, – процес практично безкінечний, але необхідний для розгортання " закодованої" інформації в концепції, теорії, проекти, конкретні управлінські рішення.

В результаті всіх цих процесів сформувався особливий вид інформаційно-консультаційних послуг – управлінський консалтинг. Маючи інтеграційні властивості, він надав можливість задіяти в консалтинговому процесі сучасні досягнення науки, узагальнити досвід і знання різних дослідників, ефективно застосувати їх в менеджменті.

Інформаційно-аналітична діяльність стає у низці найбільш значимих і затребуваних інструментів ефективного ведення бізнесу, а поява управлінського консалтингу надала право говорити про позитивні тенденції в розвитку управління соціально-економічними і культурними процесами в країні.