Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






ТЕМА 2.2. Взаємозамінність і поняття про допуски та посадки






Один із найважливіших показників якості машин, що суттєво впливає на всі критерії працездатності та надійності, а також на експлуатаційні параметри - це точність виготовлення та складання деталей.

Принцип конструювання та виготовлення деталей, що забезпечує можливість правильного складання чи заміни при ремонтах незалежно виготовлених деталей та складальних одиниць без додаткової обробки і припасовки їх із збереженням відповідної якості та надійності, називається взаємозамінністю.

Параметри деталей кількісно оцінюють за допомогою розмірів. При виготовленні деталей машин неможливо дістати ідеально точні розміри. Разом з тим для нормальної роботи машини ідеальна точність виготовлення її деталей, не потрібна. Щоб спряження деталей відповідало цільовому призначенню, його розміри повинні знаходитись між двома допустимими граничними значеннями.

Розмір - числове значення лінійної величини (діаметра, довжини та ін.) у вибраних одиницях. У машинобудуванні розміри позначають в міліметрах. Розміри бувають дійсні, граничні і номінальні.

Дійсний розмір - розмір елемента, що встановлюють вимірюванням. Граничні розміри - два граничнодопустимі розміри елемента, між якими повинен знаходитись (або яким може дорівнювати) дійсний розмір. Номінальний розмір - розмір, відносно якого визначаються відхилення. Номінальні розміри вибирають під час конструювання на основі розрахунків на міцність або за конструктивними міркуваннями і проставляють на кресленні деталі або з'єднанні деталей.

Допуск - різниця між найбільшим і найменшим граничними розмірами чи алгебраїчна різниця між верхнім і нижнім.

Поле допуску - поле, що обмежене найбільшим і найменшим граничними розмірами і визначається допуском та його положенням щодо номінального розміру. При графічному зображенні поле допуску обмежене двома лініями, що відповідають верхньому і нижньому відхиленням щодо нульової лінії.

Поля допусків для розмірів спряжених елементів деталей встановлені різними для трьох діапазонів номінальних розмірів: малих - до 1 мм; середніх - від 1 до 500 мм та великих - від 500 до 3150 мм.

Стандарт передбачає 20 квалітетів. Квалітет (ступінь точності) - сукупність допусків, що відповідають одному рівню точності для всіх номінальних розмірів. У порядку зменшення точності квалітету позначаються так: 01, 0, 1, 2, 3,..., 18. У квалітетах 5...13 даються допуски для спряжених поверхонь деталей.

Оскільки поле допуску визначається квалітетом, а його положення щодо нульової лінії позначається буквою, граничні відхилення лінійних розмірів можуть бути вказані на кресленнях деталей умовними позначеннями полів допусків. При цьому за числом, що вказує розмір, йде умовне позначення поля допуску, яке складається з букви та цифри, що позначає квалітет, наприклад 20Н7 або 42е8. Поле допуску і граничні відхилення даються в таблицях стандарту, і деколи вони проставляються в дужках після умовного позначення поля допуску: 20Н7 (+0, 021). Відхилення, що дорівнюють нулю, у позначенні не проставляються.

Під час складання двох спряжених деталей розрізняють охоплюючу та охоплювану поверхні. Хоча не всі такі поверхні є циліндричними, умовно називають охоплюючу поверхню отвором, а охоплювану - валом.

За різницею між розмірами отвору та вала можна судити про вільність відносного руху спряжених деталей або про міцність їхнього нерухомого з'єднання. Характер з'єднання деталей визначається поняттям " посадка".

Посадка - характер з'єднання двох деталей, що визначається різницею їхніх розмірів до складання.

 

Номінальний розмір посадки - номінальний розмір, спільний для отвору і вала, що створюють з'єднання. Залежно від розмірів спряжених поверхонь деталей у з'єднанні може виникнути зазор або натяг. Зазор - різниця розмірів отвору і вала до складання, якщо розмір отвору більший за розмір вала.

Натяг - різниця розмірів вала і отвору до складання, якщо розмір вала більший за розмір отвору.

Всі посадки поділяють на три групи: посадки із зазором, посадки з натягом і перехідні посадки. Розрізняють дві системи утворення посадок - систему отвору і систему вала.

Посадки в системі отвору - посадки, в яких потрібні зазори і натяги утворюються з'єднанням різних полів допусків валів із полем допуску основного отвору.

Посадки в системі вала - посадки, в яких потрібні зазори і натяги утворюються з'єднанням різних полів допусків отворів із полем допуску основного вала.

Посадки в системі отвору утворюються зміною розміщення полів допусків валів щодо поля допуску основного отвору, а посадки в системі вала - зміною розміщення полів допусків отворів щодо поля допуску основного вала.

Якщо в технічній документації зазначається розмір з'єднаних елементів двох деталей, то в позначення посадки в системі отвору входять номінальний розмір і поля допусків кожного елемента, починаючи з отвору, наприклад 40Н7/g6 або 40Н7-g6, або .

Поле допуску основного отвору позначається літерою Н. У системі вала основним є вал і його поле допуску позначається літерою h. У позначення посадки у системі вала входить номінальний розмір, спільний для двох з'єднаних елементів (отвору та вала), за яким іде позначення полів допусків для кожного елемента, наприклад 30F7/h6 або 30F7-h6, або .

Обидві системи утворення посадок є рівноправними. Однак система отвору в деякій мірі має переваги, що обумовлено використанням певного асортименту різального інструменту для обробки отворів.

Приклади проставлення посадок та полів допусків на складальних кресленнях та кресленнях деталей

Щоб мати рухоме з'єднання деталей, треба призначати посадки із зазором. При цьому слід використовувати поля допусків валів від 0 до h для посадок в системі отвору і поля допусків отворів від A до H для посадок в системі вала.

Перехідні посадки призначені для утворення нерухомих з'єднань, що підлягають періодичному розбиранню та складанню. Найширше використовують перехідні посадки H7/k6, K7/h6, що вживаються для з'єднання валів із маточинами зубчастих коліс, розміщених на них, шківів та інших деталей, а також посадку H7/m6 для установки центрувальних штифтів.

Посадки з натягом використовують для утворення нерухомих нероз'ємних з'єднань деталей.

При призначенні полів допусків для посадки деталей дозволяється вибирати їх з різними квалітетами: для отворів, які обробляти складніше, беруть більший допуск (більший квалітет), ніж допуск вала (різниця не повинна бути більшою, ніж два квалітети). Інколи використовують комбіновані посадки, що утворюються комбінацією полів допусків вала та отвору, взятих із різних систем утворення посадок, наприклад Ø 40F8/e7.

ТЕМА 2.3 Шорсткість поверхонь деталей машин.

На поверхнях деталей є сліди механічної обробки, які проявляються у вигляді сукупності виступів та впадин різних форм і розмірів.

Критерій оцінки якості обробки поверхонь - це показник, який називається шорсткістю поверхні.

Вимоги до шорсткості поверхні деталі встановлюють одним або кількома параметрами, якщо це потрібно для забезпечення експлуатаційних властивостей поверхні. Найуживанішими є параметри Ra або Rz; параметр Rz використовують для грубо оброблених та особливо чистих поверхонь. Надають перевагу параметрам Rz чи Ra згідно таблиці.

Чисті поверхні з малою шорсткістю підвищують міцність та корозійну стійкість деталей, зменшують тертя та спрацьовування в спряженнях рухомих деталей. Однак при цьому в значній мірі зростає вартість механічної обробки деталей. Тому вибір параметрів шорсткості поверхонь деталей повинен бути економічно обґрунтованим.







© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.