Тема 7. Міжнародна правова охорона інтелектуальної власності

1. Міжнародні аспекти охорони та захисту інтелектуальних прав

Охорона права інтелектуальної власності здійснюється за територіальним принципом, тобто патент видається відповідно до національного законодавства і всі пов'язані з ним права географічно обмежені кордонами країни чи регіону. Для того, щоб виникла правова охорона в інших державах необхідно погодити це питання на міжнародному рівні.

Міжнародне право – це це правова система, яка складається з принципів і норм, якими регулюються відносини між її суб’єктами, державами, міжнародними організаціями.

	Міжнародне право
міжнародне приватне право регулює визначення меж свободи, в рамках яких суб’єкти вільні у виборі своєї поведінки.	міжнародне публічне право регулює все те, що відноситься до держави, нав’язування суб’єктам певної поведінки.

Відповідно до Угоди TRIPS право інтелектуальної власності належить до приватного права (ст. 1 Угоди).

Одним зі способів погодження питань правової охорони права інтелектуальної власності на міжнародному рівні є встановлення угод (договорів) між державами.

Міжнародний договір – це міжнародна угода, укладена між державами в письмовій формі і регульовану міжнародним правом, незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, двох чи кількох зв'язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування (ст. 1 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1986 року)

Основні принципи міжнародного права, які відносяться до всіх договорів, закріплені у Віденській конвенції про право міжнародних договорів:

Ø Pacta sund servanda (ст. 26) – кожний чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись

Ø пріоритет міжнародного права (ст. 27, 29, 46) – норми міжнародних договорів мають пріоритет над нормами національного законодавства

Ø зворотна сила міжнародного договору (ст. 28) – договори не мають зворотної сили

Ø добросовісність тлумачення (ст. 31) – договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об'єкта і цілей договору

Учасниками міжнародних договорів є суб’єкти міжнародного публічного права - держави та міжнародні організації, але користувачами суб’єкти приватного права – фізичні та юридичні особи.

Міжнародний договір є чинним на території України за умови, що Верховна Рада України надала згоду на його обов’язковість, при цьому нормам договору надається пріоритет, якщо у ньому містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом національного законодавства України.

У сфері інтелектуальної власності найбільш поширеною класифікацією міжнародних договорів є їх поділ за об’єктами правової охорони:

Ø договори про охорону авторського права і суміжних прав;

Ø договори про охорону об’єктів промислової власності.

2. Поняття, основні завдання і напрями діяльності міжнародної системи охорони інтелектуальної власності

Головними компонентами системи правової охорони інтелектуальної власності є Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) та Світова організація торгівлі (СОТ).

Всесвітня організація інтелектуальної власності заснована у 1970 р. у рамках Стокгольмської конвенції 1967 року. З грудня 1974 р. ВОІВ є спеціалізо­ваною установою ООН. Це означає: що ВОІВ здійснюватиме ряд міжнародних проектів із залученням коштів цієї організації. Високий міжнародний авторитет ВОІВ проявляється в тому, що жоден національний закон в галузі промислової власності в світі за останні 16 років на приймався без попередньої консультації з ВОІВ.

ВОІВ підтримує контакти із міждержавними організаціями, серед яких:

· Міжнародна торговельна палата (ІСС)

· Міжнародна асоціація по охороні промислової власності (АІРРІ)

· Міжнародна Федерація винахідницьких асоціацій (IFIA)

· Міжнародна Федерація повірених в галузі промислової власності (FICPI)

· Комітет національних інститутів патентних повірених(CNIPA)

· Союз європейських спеціалістів, що практикують в галузі промислової власності(VEPIP

Участь у Конвенції ВОІВ дозволяє державі-учасниці залучатися до міжнародної співпраці в галузі інтелектуальної власності в початковій та загальній формі.

Членство ВОІВ оформлюється шляхом здаванням на охорону ратифікаційної грамоти або акта про приєднання Генеральному директору ВОІВ у Женеві.

Структура ВОІВ:

Функції керівних органів ВОІВ:

ВОІВ прийняла ряд спеціальних програм:

Ø Постійна програма зі співробітництва з метою розвитку, пов’язаного з промисловою власністю (почала діяти з 1975 року).

Мета програми: забезпечити країни, що розвиваються, безплатними звітами про патентний пошук для встановлення сучасного рівня техніки та іншими послугами в галузі патентної інформації в рамках угод.

Ø Постійна програма ВОІВ зі співробітництва у цілях розвитку в галузі авторського права.

Мета програми: полягають в заохоченні в країнах, що розвиваються, творчої діяльності в галузі літератури, науки, мистецтва; розповсюдженні в межах компетенції ВОІВ на чесних та розумних умовах творів літератури, науки, мистецтва, аудіо записів, захищених авторським правом та суміжним правом; розробка та вдосконалення законодавства та створення установ для охорони авторського права та суміжних прав в країнах, що розвиваються.

3. Міжнародне співробітництво у сфері інтелектуальних прав