Основні закономірності індивідуальної адаптації. Перехід від термінового до довготривалого етапу адаптації - вузловий момент адаптаційного процесу.

Терміновий етап адаптації виникає безпосередньо після початку дії подразника на організм і може бути реалізований лише на основі фізіологічних механізмів, що раніше сформувалися. Прикладами прояву термінової адаптації є: пасивне збільшення теплопродукції у відповідь на холод, збільшення тепловіддачі у відповідь на тепло, ріст легеневої вентиляції й хвилинного обсягу кровообігу у відповідь на недолік кисню. На цьому етапі адаптації функціонування органів і систем протікає на межі фізіологічних можливостей організму, при майже повній мобілізації всіх резервів, але не забезпечуючи найбільш оптимальний адаптивний ефект. Довгострокова адаптація до довгостроково впливає стрессору виникає поступово, у результаті тривалого, постійного або багаторазово повторюваної дії на організм факторів середовища. Основними умовами довгострокової адаптації є послідовність і безперервність впливу екстремального фактора. Власне кажучи, вона розвивається на основі багаторазової реалізації термінової адаптації й характеризується тим, що в результаті постійного кількісного нагромадження змін організм здобуває нову якість - з неадаптованого перетворюється в адаптований. Така адаптація до недосяжного раніше інтенсивній фізичній роботі (тренування), розвиток стійкості до значної висотної гіпоксії, що раніше була несумісна з життям, розвиток стійкості до холоду, теплу, більшим дозам отрут. Такий же механізм і якісно більше складної адаптації до навколишньої дійсності. При дії на організм слабких, граничних подразнень (реакція тренування) у центральній нервовій системі розвивається збудження, що швидко переміняється охоронним гальмуванням, що забезпечує зниження її збудливості, реактивності стосовно слабкого подразника. При дії подразників середньої сили відбувається розвиток " реакції активації" - активації захисних систем організму, що, однак, не носить характеру патологічної гіперфункції. Рівень енергетичного обміну при цій реакції менш економічний, чим при реакції тренування, але, на відміну від стресу, не приводить до виснаження. Таким чином, адаптація організму до слабким і середнім по силі впливам відбувається без елементів ушкодження й енергетичних витрат, що виснажують організм. При цьому відзначається в першому випадку (реакція тренування) - поступове, а в другому (реакція активації) - швидке підвищення резистентності організму.