Особливості вегетативного розмноження. Оцінка вегетативного розмноження з позицій філогенії.

Вегетативне розмноження (від лат. vegetativus — рослинний) — розмноження рослин за допомогою вегетативних органів або їх частин. Розрізняють природнє і штучне вегететивне розмноження. Природне в.р. відбувається в природі відчленуванням пагонів, кореневищами, бульбами, цибулинами, вусами, батогами, кореневою поростю без втручання людини. Штучне в.р. здійснюється бульбами, цибулинами, кореневищами, паростками, поділом кущів, відгілками, живцями, щепленням тощо під впливом спрямовуючої лбдської діяльності.
Бульбами розмножують цінні харчові і кормові культури, такі як картьопля, топінамбур. З декоративних рослин — жоржину, анаемони.
Цибулинами — харчові культурні рослини цибулю, часник, з декоративних – тюльпани, нарциси, гіацинти, лілії.
Кореневищами розмножують рослини, які їх утворюють. Із культурних — м’яту, ревінь, спаржу.
Кореневими паростками — малину, ожину, вишню, сливу, черемху та ін.
Розмноження поділом кущів застосовують в декоративному озелененні. Цей спосіб застосовують при розмноженні півонії, стокроток, примули, флоксів, а також рослин в яких утворюються бульби — жоржини, бегонії, анемони. В останньому випадку кущ треба ділити так, щоб на кожній його частини залишилась хоча б одна брунька.
Розмноження живцями. Живець — відокремлена від материнського організму частина пагона або кореня. Розрізняють живці стеблові, листкові і кореневі. За характером формування стеблові живці бувають зелені, або літні і зимові, або осінні.
Зимові живці — це живці, заготовленівосени з одно -, дво – та тррирічних пагонів. Довжина коливається від 15 – 20 до 40 – 60 см. Заготовляють в безлистяному стані. Листки, які залишились на живці наполдовину зрізують, щоб зменшити вмпаровування. Зелені живці висаджують в основному в парники, а після їх вкорінення пересаджують у відкритий грунт.
За допомогою листкових живців розмножують такі квіткові рослини як бегонії, фіалки, лілії та ін.
Літні живці заготовляють з пагонів, на яких вже розвиваються листки. Вони значно коротші, досягають 3 – 4 см.
Живцювання (вівіпарія) (лат. viviparus — живородний) — утворення в пазухах листків, в суцвіттях або на листках маленьких зелених рослинок, що падають на землю і з яких потім розвиваються дорослі особини (спостерігається напр., у бріофілюма, тонконога бульбистого).
Щеплення — процес пересадження частини (живця або бруньки) однієї рослини (прищепи) на другу (підщепу). Розрізняють основні види щеплення: копулювання, щеплення в розщіп, окулірування, аблактування та ін. важливою умовою при кожному способі є співпадання камбію прищепи та підщепи.
Копулювання — це спосіб Щ., який застосовують тоді, коли підщепа і щепа мають однакові діаметри. Головною умовою копуліровки є відповідність камбію.
Щеплення підж кору застосовують в тих випадках, коли прищепа дуже тоненька, а підщепа товста. Тоді зрізують підщепу і на зрізаній частині розрізають кору і туди вставляють прищепу. Місце дотику прищепи з підщепою міцно обв’язують, а а поражені місця замащують садовим варом.
Регенерація рослин (лат. regeneratio —відродження, відновлення) — процес відновлення рослиною втрачених органів або частин тіла (напр., відновлення всієї рослини при вегшетативному рохзмноженні кореневищами, живцями тощо). Термін запропонував французький природознавець Р. Реомюр (1712).