Якості повноцінного читання: правильність, свідомість, виразність, плавність і швидкість, методи роботи щодо їх формування.

Найголовнішою якістю читання є свідоме читання, яке забезпечує уміння читати з ясним розумінням тексту, описаних подій, зв'язку між ними й уміння оцінити вчинки дійових осіб. Усе це ґрунтується на усвідомленому сприйманні учнями лексичного значення всіх слів, що завдяки граматичній пов'язаності формують думку, виражену реченням. Свідомим визначається читання, якщо учень спроможний не тільки переказати, а й висловити своє ставлення до прочитаного.

Словникова робота у зв'язку з пояснювальним читанням сприяє глибшому усвідомленню змісту читаного тексту, його ідейної направленості і є важливим видом роботи з розвитку мови учнів. В процесі читання діти відчувають багатство української мови, її силу, красу, точність, виразність, усвідомлюють різні відтінки слова, але це можливо лише тоді, коли діти добре розуміють кожне слово.

З'ясування значення незнайомих слів є основою розуміння фактичного змісту та основним прийомом роботи, що приводить учнів до свідомого читання.

Під правильністю читання ми розуміємо безпомилкове читання складів, речень, тобто без будь-яких перекручень (пропуск букв, складів, слів, вставка зайвих букв, перестановка звуків, неправильні наголоси і ін.). Правильність читання характеризується такими ознаками: силою вимови; гучністю голосу; правильною розстановкою змістових, інтонаційних та логічних наголосів; чіткістю та якістю промовляння.

Між правильністю і свідомістю читання є тісний зв'язок. Правильність читання сприяє досягненню свідомого читання.

Швидкість читання слід розглядати як уміння і навичку, яка сприяє успішному засвоєнню тексту, яка спонукає учнів до пошуку найважливіших проблем у тексті, що опрацьовується і до повного розуміння у ньому ідеї.

Швидкість читання полягає в навичці схоплювати зором буквений склад слова й відтворювати його в звуках. Це досягається поволі, шляхом довгих вправ, тому не можна відривати швидкість читання від усвідомлення читаного.

Якщо учень читає надто повільно через недостатність вправ з читання, то від такого учня слід вимагати більше читати дома, треба давати окремі індивідуальні завдання з прочитаного раніше чи нового матеріалу (добре підготуватися до читання в класі) і обов'язково перевіряти.

Для розвитку швидкості читання доцільно запроваджувати вправи на швидке розпізнавання слів на картках (учитель показує картку зі словом і негайно приймає, а учень, розпізнавши слово, зараз же проказує його напам'ять).

Виразне читання сприяє свідомості читання. Виразне слово і свідоме виразне читання - це ознака загальної і мовної культури.

Виразне читання має виключне значення в навчальному процесі як для поглиблення розуміння, так і для розвитку емоцій, уяви і вихованням естетичних почуттів. Виразне читання є ключем до розуміння тексту, особливо художнього твору. Виразність читання знаходиться в тісному зв'язку з усіма якостями голосного читання. Отже, виразність читання сприяє кращому усвідомленню читаного тексту, а свідоме допомагає виробленню виразності.

Розвиток дихання - одна з основних вимог виразного читання (і вчителя, і учнів). Учням слід казати, що для поповненням легень повітрям, необхідним для читання, потрібно використовувати паузи - великі і малі. Це значить, що треба намагатися набирати повітря не тільки по закінченні речення, а й до його завершення, використовуючи короткі зупинки.

Слід застосовувати вправи для розвитку дихання. Серед них - гра в загадки, скоромовки; заучування і проговорювання прислів'їв і приказок.

Одну з важливих вимог виразного читання становить уміння читати з дотриманням розділових знаків (пунктуаційне читання). На уроках читання з перших кроків навчання в дітей виробляються уміння й навички відтворювати відповідні паузи й інтонацію на розділових знаках.

Важливе значення при виразному читанні має розстановка та дотримання логічних пауз та наголосів, психологічних пауз.

Формуванню навички виразного читання сприяє використання на кожному уроці пам'ятки, яка передбачає:

1. Прочитування тексту учнями мовчки. Визначення змісту, настрою, задуму автора.

2. Визначення власного ставлення до описаних в тексті подій.

3. Творча уява про описане в тексті (Як ви собі уявляєте...).

4. Визначення, про що необхідно повідомити слухачам і що вони мають зрозуміти (Яке значення читання).

5. Продумати у відповідності до завдань читання інтонаційні засоби (паузи, наголоси, темп, тон тощо).

6. Прочитати текст вголос, пам'ятаючи, що читається текст слухачам і йде з ними спілкування.