Залишкове згасання каналу ТЧ.

Канали зв’язку БКСП є універсальними, придатними для передачі різної інформації як в аналоговій, так і в дискретній формі з використанням додаткової апаратури перетворення (апаратура тонального телеграфування, апаратура передачі даних, факсимільна апаратура та ін.)

При побудові стаціонарних і розгортанні польових багатоканальних систем передачі незавжди відомо, для якого виду зв’язку буде використаний той або інший канал, тому необхідно забезпечити високу якість усіх каналів, щоб кожний був придатний для передачі будь-якого виду інформації.

З цією метою якість каналів визначається сукупністю часткових електричних параметрів, кожний з яких можна об’єктивно оцінити, користуючись відповідними вимірювальними приладами.

В каналах ТЧ і в групових трактах систем передачі з частотним розподілом каналів оцінюються такі основні параметри: залишкове згасання і його стабільність; частотна характеристика залишкового згасання; амплітудна характеристика; коефіцієнт нелінійних викривлень; фазова характеристика каналу; рівень шуму в каналі; захищеність від виразних перехідних завад між каналами; зміна частоти сигналу по каналу; стійкість каналу.

Залишкове згасання – це різниця між сумарним згасанням та сумарним підсиленням каналу зв’язку

Канал зв’язку являє собою сукупність активних підсилювачів та пасивних чотириполюсників (лінії зв’язку та інші пристрої).

Щоб канал не був схильним до самозбудження, сумарне підсилення повинне бути меншим від сумарного згасання, тобто сигнал на виході каналу має бути обов’язково слабкішим, ніж на вході. Тобто, чим менше значення сумарного підсилення, тим буде більшим залишкове згасання і тим слабкіше буде чути сигнал на прийомній станції. Таким чином, чутливість сигналу визначається величиною залишкового згасання.

Номінальне значення залишкового згасання каналу ТЧ не залежить від структури (кількості транзитів) та довжини каналу, а залежить від режиму каналу, тобто рівнів сигналу на вході/виході каналу.

У каналі ТЧ величина залишкового згасання нормується і вимірюється на частоті 800 Гц.

На практиці залишкове згасання визначається як різниця рівнів сигналу на вході і виході каналу, тобто

= L _вх – L _вих , де L _вх і L _вих – рівні на вході і виході каналу.

Наприклад, при чотирипровідному закінченні каналу (режим 4 ПР. КІН)

а_r = –13 дБ – (+4, 3 дБ) = –17, 3 дБ (–2 Нп).

Важливе значення для якості зв’язку має стабільність залишкового згасання ∆ а_r, яке для каналу ТЧ нормується і повинне бути ∆ а_r = ±1 дБ (0, 1 Нп).

Зміна ∆ а_r впливає на зміну гучності мови. Регулювання величини залишкового згасання проводиться в тракті прийому каналу ТЧ потенціометром, встановленим на виході підсилювача низької частоти каналу.

Якщо установити номінальне значення залишкового згасання не можна, то необхідно перевірити

регулювання групового тракту системи або зняти внутрішню діаграму рівнів каналу, визначити несправність й усунути її.

Для стабілізації залишкового згасання в апаратурі каналоутворення БКСП встановлюють пристрої автоматичного регулювання підсилення, які автоматично змінюють рівень згасання каналу при зміні згасання сигналу лінії зв’язку.

Схема вимірювання залишкового згасання

Вимірювання величини залишкового згасання каналу проводиться методом різниці рівнів з використанням відомого генератора. Для вимірів використовуються вбудовані в апаратуру каналоутворення прилади (вимірювальний генератор і вимірювач рівня), а також переносні прилади П-321 (П-321М), П-322 та ін. При вимірах залишкового згасання в каналах працюючих систем, щоб уникнути перенавантаження підсилювачів групових трактів, на вхід каналу необхідно подавати сигнал з рівнем на 10 дБ (1 Нп) нижче номінального.