Призначення та структурна схема радіоприймача прямого підсилення.

Радіоприймач призначений для:

1 - прийому і виділення корисного високочастотного сигналу кореспондента з безлічі сигналів різних радіостанцій,

2 - перетворення прийнятого сигналу (фільтрація від завад, посилення виділеного слабкого сигналу, детектування в сигнал звукової частоти до величини, що забезпечує нормальну роботу вихідного пристрою).

3 - відтворення прийнятого повідомлення.

Склад радіоприймача: антена, приймач, пристрій відтворення.

Військові Р/ПРМ повинні працювати в широкому діапазоні частот, забезпечувати високу чутливість і гарну вибірковість.

Чутливість приймача – це найменша величина корисного сигналу в прийомній антені, яка здатна забезпечити нормальну роботу кінцевого приладу. Вимірювати чутливість можна по напрузі (у мікровольтах), по потужності (у мікроватах).

Вибірковість приймача характеризує його здатність відокремлювати корисний високочастотний сигнал від всіх завад, які виникають у прийомній антені.

За принципом побудови радіоприймачі бувають двох типів:

· прямого підсилення

· супергетеродинного типу

У приймачі прямого підсилення тракт високої частоти складається з двох функціональних елементів: вхідного кола (ВК) та одно або багатокаскадного підсилювача радіочастоти (ПРЧ), які виконують підсилення та фільтрацію коливань на частоті прийнятих сигналів.

Структурна схема радіоприймача прямого підсилення

Вхідне коло являє собою поодинокий коливальний контур, а іноді – систему зв’язаних контурів.

Каскади ПРЧ це резонансні підсилювачі, транзисторні або лампові підсилювачі з навантаженнями у вигляді одиночних коливальних контурів, рідше – смугові підсилювачі з фільтрами у вигляді систем зв’язаних контурів.

Обидва елементи тракту ВЧ (і вхідне коло і ПРЧ) настроюють на частоту сигналу, що приймається. Звідси і витікає назва приймача – приймач прямого підсилення, тобто підсилення безпосередньо, прямо на частоті прийнятого сигналу.

Функція ПРЧ – основне підсилення сигналу та забезпечення високої частотної вибірності приймача, виконання квазіоптимальної фільтрації сигналів.

Переваги приймачів прямого підсилення:

- прості схемні рішення, оскільки тракт високої частоти має однотипні каскади ПРЧ;

- вони не мають побічних каналів приймання, які мають супергетеродинні приймачі;

- через відсутність перетворення частоти в них менші, ніж у супергетеродинних приймачах

спотворення структури сигналів.

Недоліки:

- неможливість на достатньо високих частотах забезпечити вузьку смугу пропускання.

- при перестройці приймача на інші частоти його смуга пропускання буде змінюватися, отже вибірність приймача не буде зберігатися постійною в діапазоні робочих частот.

- при достатньо великій кількості каскадів, працюючих на частоті, знижується стійкість роботи приймача, підвищується можливість самозбудження, особливо при роботі на високих частотах.

- затруднюється перестройка таких приймачів через необхідність узгодженої перестройки

вхідного кола й великої кількості каскадів ПРЧ.

Внаслідок указаних недоліків приймачі прямого підсилення застосовуються рідко. Різновидом приймача прямого підсилення є детекторний приймач. Такий приймач не має ПРЧ, його вхідне коло приєднано безпосередньо до детектора. Тому підсилення сигналів створюється тільки в тракті звукової частоти. Детекторний приймач простий в перестроюванні, але має низькі чутливість і вибірність. Такі приймачі вживалися у початку розвитку радіо.