Висунення положення про провідну роль навчання в психічному розвитку (Л.С.Виготський).

Процеси навчання і розвитку не збігаються. Між ними існує складний взаємозв'язок, який змінюється в процесі життя. Коли вища психічна функція формується в спільній діяльності з дорослим, вона знаходиться в зон і найближчого розвитку. Це сфера ще не дозрілих, а тільки дозріваючих психічних процесів. Вона визначається змістом тих завдань, які дитина не може вирішити самостійно, але вже вирішує за допомогою дорослого. Можливості навчання визначаються зоною його найближчого розвитку. Зона актуального розвитку визначається змістом тих задач, які дитина може вирішити самостійно. Навчання не повинно відриватися від розвитку дитини. Водночас навчання, опираючись на досягнутий дитиною рівень розвитку, повинно йти попереду його. Тільки те навчання буде правильним, яке знаходиться попереду розвитку. Отже, не будь-яке навчання, а лише правильно організоване, веде за собою розвиток. Педагогіка, за словами Л.С.Виготського, повинна орієнтуватися не на вчорашній, а на завтрашній день дитячого розвитку. Тільки тоді вона зуміє в процесі навчання викликати до життя ті процеси розвитку, які зараз лежать у зоні найближчого розвитку.

50.У ранньому віці (від 6 місяців до 3 років) провідною діяльністю є предметна, оскільки саме ній лежать головні інтереси дитини, відбувається найбільш інтенсивна розбудова усіх сторін психіки й особистості малюка. Крім оволодіння культурними способами дій зі предметами, у межах предметної діяльності реалізується пізнавальна активність дитини, що у ранньому віці проявляється у йоголюбознательном прагнення до отриманню нових вражень, ініціативному пошуку нову інформацію про світ. Рівень розвитку пізнавальної активності відбиваєпотребностно-мотивационную бік предметної діяльності, т. е. бажання й прагнення дізнатися нове, отримати бажаний чи передбачуваний ефект.

У ранньому віці предметна діяльність малюка може мати розвиваючий ефект лише співробітництво з дорослим. Дорослий для дитини як носієм культурних засобів і способів дії, а й джерелом нових смислів своєї діяльності Сенс дії дитини спочатку у тому, що його виробляється заради виконання доручення дорослого або поруч із ним. Саме дорослий передає дитині, як засіб дії, і бажання її виконувати, інтерес до не спираючись на поняття про зону найближчого розвитку, ми виходили речей визначення дійсного рівня розвитку недостатньо міряти і зафіксувати його актуальні дії, необхідно виявляти й уміти враховувати його потенційні можливості, які з'являються і виявляється у спільної з дорослим.

Виходячи з цього, як основних параметрів рівня розвитку предметної діяльності вирізняються такі:

1)операциональная сторона (характеристика власне дій): показникамиоперациональной боку предметної діяльності виступають різні види дій зі предметамиманипулятивние (неспецифічні і специфічні) та власне предметні (> культурно-фиксированние) дії;

2)потребностно-мотивационная сторона - рівень пізнавальноїактивности дитини. Показниками пізнавальної активності єинтерес дитину до предметів, прагнення обстеження та побічних дій із нею наполегливість, емоційна втягнутість у діяльність. Наявність таких ініціативних, самостійних дій, що охоплюють і пізнавальну, іаффективно-волевую сферу дитини, може можуть свідчити продействительном освоєнні діяльності, та не придбанні лише моторних чи сенсорних навичок;

3) включеність предметних дій в спілкування з дорослим.Отличительной особливістю всіх запропонованих методик, які виявлятимуть рівень розвитку діяльності" дитини, є включеність дитини на спілкування з дорослим. Ступінь прийняття допомоги й підтримки дорослого, можливості впливу дорослого на самостійні дії дитини для нас найважливішим показником потенційні можливості самої дитини.