Молодший шкыльний вік як сензитивний щодо морального розвитку.

Молодший шкільний вік – сенситивний період для розвитку спеціальних творчих здібностей: музичних, літературних, організаторських, конструктивно-технічних, художніх. В цей період активно розвиваються уява, дар фантазувати, творчо мислити, помітно проявляється допитливість, формується вміння спостерігати, порівнювати, критично оцінювати діяльність.

Так, Л. Виготський вважає, що малювання дитини складає переважний вид дитячої творчості в ранньому віці. І це не випадково, але тому, що саме малювання надає дитині цього віку можливість найлегше виразити те, що ним володіє [2, с. 36]. В. Роменець доводить, що малювання є ігровим видом творчості, образотворчою модифікацією гри з усіма властивими її рисами: вживанням и перенесенням у ситуацію, наслідувальним характером, симпатійною уявою. Дитина створює інший світ, в якому вона повний володар речей, людей, ситуацій. Проте малювання, безперечно, виходить за межі ігрових визначень.

Здібності у художній діяльності проявляються у так званій гостроті бачення, у високому рівні уяви. На думку О. Мелік-Пашаєва, специфіка творчої уяви художника - не в операції образами зовнішнього світу, не в їх перекомбінуванні. Вона полягає у формуванні образу, що виражає переживання, емоцію, «оцінку», художню ідею - явища, по власній своїй природі не образні.

В структурі художньо-творчих здібностей пріоритетну роль відіграють творча уява, образно-емоційна сфера і особливості особистісних якостей людини. Як структурні компоненти художньо-мистецьких здібностей вченими виділяються емоційно чуттєва сфера і пізнавальні здібності. У свою чергу, пізнавальні здібності розділяються на інтелектуальні, які носять універсальний характер і необхідні для успішних занять будь-яким видом художньо-мистецької діяльності (мислення, уява, пам'ять); сенсорні, залежні від особливостей системи аналізаторів людини, і часткові (наприклад, особливості рухово-моторної сфери, затребувані в певній художньо-мистецькій діяльності) [3, с. 2]. Таким чином, художня творчість може відіграти важливу роль у розвитку таких творчих здібностей учнів як мислення і уява.

З усіх форм творчості літературна, словесна творчість є найхарактернішою для шкільного віку. Діти залюбки складають вірші, казки, оповідання. Літературні твори молодших школярів недосконалі за змістом і формою, проте вони мають велике значення для розвитку їхньої психіки в цілому. Л.С. Виготський вважає, що сенс і значення цієї творчості в тому, що вона дозволяє дитині, вправляючи свої творчі прагнення і навики, оволодіти людською мовою.