ЧАСТИНА з.

товлення, зміни стану, властивостей, форми сировини матеріалу або напівфабрикату, здійснюваних у процес] виробництва продукції.

Науково-технічна революція впровадила в економічну діяльність систематичне теоретичне знання (інформацію), перетворивши науку в безпосередню виробничу силу суспільства. Звідси випливає зростання актуальності, значення і ролі інформаційної технології. Історія свідчить, що кожне вдосконалення технології дозволяє зменшити число людей, безпосередньо зайнятих у сфері матеріального виробництва. Відповідно розширюються невиробничі сфери - управління, освіта тощо.

У даний час технологія розуміється як методологія сучасного виробництва або, іншими словами, як наука про побудову вироб­ничих процесів, як зміст від ідеї до реальності, від логічної побудови проекту до готового виробу з корисними властивостями. Технологія є ланкою, яка стоїть на стику науки і виробництва й об'єднує їх у єдиний процес: наука - технологія - виробництво.

Зростання ролі технології в житті суспільства й окремої людини -характерна риса XX ст. Воно пояснюється різким прискоренням розвитку технології внаслідок систематичних перетворень досягнень фунда­ментальних наук у нові технічні пристрої і нові технологічні процеси. Сучасні зміни в техніці настільки великі, що для них використовується термін технологічна революція. З нею пов'язують зникнення старих і виникнення нових галузей виробництва протягом одного-двох десятиліть, порівняно швидкі зміни характеру праці, спілкування, комунікації. За останні 10-15 років виник і набув поширення дуже важливий фактор прискорення технологічної революції- використання технологічних досягнень для автоматизованої розробки нових технологій. Завдяки цьому з'явилися реальні перспективи побудови постіндустріального суспільства.

Багатогранність поняття технологія не дозволяє навести в одному параграфі вичерпні визначення і рекомендації з усіх питань, пов'язаних з розвитком сучасних технологій взагалі та іформаційною технологією зокрема. Розгляд суті і змісту поняття інформаційної технології здійсню­ється на основі вивчення характеристик її особливостей і виявлення зв'язків з близькими поняттями.

Лише незначна частина інформації використовується виробництвом безпосередньо в тому вигляді, у якому вона надходить ззовні або

РОЗДЩЛ: ________________.____________________________ 413

виробляється всередині системи. Більша частина інформації підлягає збору, переробці, зберіганню, передачі, доведення до користувачів. У цілому, слід говорити про процеси обігу і переробки інформації- про інформаційні процеси. В інформаційних процесах інформація виступає як предмет праці. Реалізація інформаційних процесів здійснюється засобами праці (уданому випадку-апаратними і програмними засобами автоматизації), які діють на об'єкт (предмет) праці. Тому інформацію разом із вказаними засобами (знаряддями) праці вважають частиною засобів виробництва, які беруть участь у технологічних процесах, з яких складається виробничий процес.

У визначенні будь-якої технології, що лежить в основі виробничого процесу, можна виділити наступні головні елементи: предмет, спосіб і методи обробки, знаряддя виробництва, опис способів виробництва. Технології, як процесу, властиві впорядкованість і організованість, які протиставляються стихійним процесам. На основі наведених загально-методологічних положень можна розкрити поняття " інформаційної технології" ".

! & Інформаційна технологія (IT) — це, по-перше, сукупність процесів руху і переробки інформації та, по-друге, описи цих процесів.

Об'єктом переробки і руху є інформація, дані. Складовими частинами описів є схеми технологічного процесу (маршруту) і сценарії (інструкції) процесів переробки інформації.

У сучасній науково-технічній літературі під терміном інформаційна технологія розуміється складне і різноаспектне явище. IT, залежно від об'єкту дослідження, розглядається або як взаємопов'язаний ланцюжок процедур чи операцій, або як система правил і регламентуючих доку­ментів, або як об'єднання складних і простих дій. Однак, у всіх випадках по відношенню до суб'єкта управління, технологія проявляється, насамперед, у регламентуючих аспектах.

В останні два десятиліття, у зв'язку зі становленням загальносис-темних підходів до аналізу науково-технічного розвитку, регулярно використовується трактовка технології: " системи, за допомогою якої ^сУспільство забезпечує своїх членів тими предметами, які необхідні або бажані".

Науково і практично обґрунтована IT характеризують наступними ^трьома ознаками:

414__________________________________________________ ЧАСТИНА^

перша- розділення на внутрішні, взаємопов'язані етапи фази, операції-

друга - координоване і поетапне виконання дій, направлених на досягнення бажаного результату;

третя- однозначність виконання включених у технологію процедур і операцій, що с вирішальною умовою досягнення результатів, адекватних поставленій меті. Крім перерахованих ознак, концепцію сучасної IT характеризують наступні критерії; масовість, граничність її параметрів, складність. Поєднання цих ознак робить IT не набором рецептів (методів), а наукою. У ній загальність і універсальність наукових і інже­нерних рішень та підходів базується на єдності закономірностей інформаційних процесів у природі, техніці, суспільстві.

Розвиток IT як науки останнім часом зумовлюється швидким зростанням кількості різних її компонент: машинна пам'ять, банки та бази даних і знань, датчики, термінали, читаючі автомати, засоби зв'язку і передачі даних, процесори, інтелектуалізовані периферійні пристрої тощо. Залежно від призначення сучасні комплекси можуть утворюватись і комбінуватися з різних компонент, тобто, сучасна IT володіє потужною внутрішньою розмаїтістю, а це потребує розвитку наукових засобів для аналізу і синтезу її структур.

1.2. Компоненти і структура IT

Розглядаючи IT як систему, частини якої вступають у певні відно­шення з іншими її частинами, можна виділити наступні компоненти: > функціональні, які реалізують певні процеси;

> змістовні (головні), які складають базу знань;

> опорні (інваріантні), які дозволяють побудувати опорну технологію.

сз= Функціональні компоненти — це конкретний зміст про­цесів руху і переробки інформації, обумовлених особли­востями предметної області.

Основою IT є інформація, яка рухається в системах обробки даних (СОД) і АІС. У складі IT реалізуються такі види процесів:

1. Збір інформації і забезпечення системи управління таким об'ємом даних, який необхідний і достатній для досягнення поставленої менш■

2. Передача інформації - переміщення інформації в просторі -функція засобів доставки інформації (системи обміну даними).

3. Переробка інформації- обгрунтування рішень і доцільних способів дії.

РОЗДАН

4. Зберігання інформації - переміщення інформації в часі -запам'ятовування даних про перебіг розвитку процесів досягнення мети.

5. Доведення інформації до користувачів - перетворення даних про перебіг виробничого процесу і відомостей, які впливають на його перебіг, у форму, яка забезпечує оперативне і безпомилкове сприйняття їх користувачами.

Кожний процес на кожному етапі виробничого циклу й управління має свою специфіку. Вона відбиває його функціональний зміст і визначається предметною областю.

в^Змістовні компоненти — це база знань (БЗ), яка склада­ється з концептуальної частини (моделі предметної області) фактуальної частини — бази даних (БД) — і алгоритмічної (прикладного програмного забезпечення).

У нашому випадку предметна область - це торговельне (або будь-яке інше комерційне) підприємство, його підрозділи, служби, товари тощо. Розглядають предметну область в цілому і організаційні одиниці цієї предметної області (окремо склади, відділи, зали тощо).

Предметну область визначають як множину об'єктів і відно­шень між ними, обмежену потребами конкретного господарського процесу. Об'єктом може бути людина, предмет, подія, товар, місце, поняття тощо. Об'єкт характеризується даними, що його описують. Відношення визначають взаємозв'язки між об'єктами.

Основою розробки СОД (АІС) є модель системи управління (предмет­ної області), яка відображає склад об'єкта, характер взаємодії його елементів і їх особливості. Процес розробки моделі предметної області полягає в дослідженні й описуванні процесів функціонування об'єкта, ■ кий вивчається. Головним завданням розробки є формалізоване пред­ставлення процесів взаємодії елементів, які утворюють цей об'єкт.

Модель предметної області утворюється сукупністю описів, які повинні забезпечувати повне взаєморозуміння всіх учасників техно­логічного процесу і правильну інтерпретацію вхідних даних і вимогу ланцюжку осіб від розробника до користувача системи.

Для класифікації головних типів описів, які розрізняються спосо­бами розробки і використання, введено шість класифікаційних ознак:

1- Характеризує призначення опису за різновидами описуваних процесів.

2. Характеризує призначення за різновидами використання.

416__________________________________________________ ЧАСТИНА з

3. Характеризує масштаб опису.

4. Характеризує спосіб представлення.

5. Характеризує різновиди взаємопов'язаних компонент.

6. Характеризує динамічність процесу.

Уведення вищевказаних процесів руху і переробки інформації як самостійних компонент IT дозволяє забезпечити об'єктивний аналіз перебігу інформаційних процесів і створити умови для багатоваріантності побудовиГТ.

в^ Фактуальна частина (БД) — це сукупність спеціальним чином структурованих одиниць інформації на машинних носіях. її метою є відображення предметної області.

За функціональним призначенням усю інформацію, незалежно від її належності до того чи іншого типу СОД (АІС), розділяють на директивну, нормативно-довідкову, обліково-виробничу і допоміжну. Обсяг вище­вказаних різновидностей інформації на практиці залежить від типу господарської діяльності (виробництва), його виду, складності, техно­логічного циклу, тематики і цілого ряду інших факторів.

сзг Алгоритмічна частина або прикладне програмне забезпе­чення (ППЗ) — це сукупність математичних методів, моделей, алгоритмів і програм, які регламентують правила формалізованої переробки інформації.

Склад прикладного ПЗ визначає функціонування АІС і обумовлюється її функціями.

Традиційно прикладне ПЗ в АІС є комплексом завдань переробки інформації. Позадачний підхід найбільш очевидним способом враховує специфіку автоматизованої переробки інформації, в основі якої є отри­мання наперед усталеного результату (певної підсумкової, результатно) інформації, конкретного документа чи групи документів) на основі певних вхідних даних.

Альтернативою позадачного підходу є організація прикладного ПЗ у вигляді сукупності інформаційно-технологічних процесів (ІТП), які складаються з сукупності технологічних операцій, реалізованих для конкретної IT. Змістовна сторона IT відображається в ІТП блоками переробки інформації (БПІ). Такий підхід все частіше використовується при створенні прикладного ПЗ сучасних АІС.

Таким чином, реальна IT є сукупністю трьох одночасно існуючих технологій на основі:

P03BULL _________________________________.______ 417

>. реалізації ІТП;

у позадачної організації;

у неавтоматизованої обробки інформації (СОІ).

Перша з вищевказаних технологій найпрогресивніша. Слід очікувати, що вона розвиватиметься й далі і поширюватиметься все більше за рахунок двох інших видів технології. Однак, слід мати на увазі, що для деяких прикладних областей (у першу чергу це відноситься до добре структурованих видів діяльності людини) позадачний підхід є природнім і його заміна на ІТП не завжди оправдана. Неавтоматизовану технологію обробки інформації можна вважати відмираючою, хоча й процес її " відмирання" напевно буде досить тривалим.

в^ Опорна інформаційна технологія — це сукупність базових (інваріантних) компонент, яка є основою автоматизованої переробки інформації для конкретних класів прикладних областей.

Основу опорної технології утворюють базові апаратні і програмні засоби зберігання, переробки й обміну даними та утворені на їх основі комплекси переробки інформації разом із засобами їх взаємодії. Указані засоби та їх комплекси об'єднуються в підсистеми, які утворюють наступний рівень опорної технології.

У даний час виділені і розвиваються наступні чотири різновиди підсистем:

> управління даними;

> обміну даними;

> переробки даних;

> адміністративного управління. Підсистема управління даними забезпечує:

• ввід і контроль вхідної інформації;

• переформатування у відповідності з описом даних користувача;

• підтримку опису даних;

• управління сукупністю БД, класифікацію і пошук даних;

• звертання до користувачів різних категорій;

• обмін даними між користувачами і взаємодію між локальними і Центральними БД;

• генерування звітів із використанням інформації БД і даних
користувача.

Підсистема обміну даними забезпечує взаємодію всіх елементів IT