РОЗДІЛ 2. представляє собою складний процес, який включає вибір і реалізацію певного набору управлінських дій на поточних часових відрізках з метою розв'язування

представляє собою складний процес, який включає вибір і реалізацію певного набору управлінських дій на поточних часових відрізках з метою розв'язування стратегічного завдання забезпечення його стійкого фінан­сового і соціально-економічного розвитку. Інформаційні технології в значній мірі розширюють можливості ефективного управління, оскільки надають в розпорядження менеджерів, фінансистів, маркетологів, керівників торгово-виробничих підрозділів найновіші методи обробки і аналізу економічної інформації, необхідної для прийняття рішень. Управління підприємством -динамічний процес, пов'язаний з викорис­танням значних постійно зростаючих обсягів інформації, яка характе­ризується постійною зміною параметрів і показників, що відображають зовнішнє і внутрішнє середовище підприємства.

Починаючи з середини XX століття обсяги інформації почали невпинно зростати. Великі обсяги інформації не дають людині можливості сприй­няти її повною мірою; орієнтуватися у щоденній інформації стає важче; часом вигідніше створювати новий матеріальний або інтелектуальний продукт, ніж вести пошук зробленого раніше аналога. На думку Урсу­ла А.Д. утворення великих обсягів інформації зумовлюється:

> надзвичайно швидким зростанням кількості документів, звітів, дисертацій, доповідей тощо, в яких викладаються результати наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт;

> кількістю періодичних видань з різних сфер людської діяльності, що постійно збільшується;

появою різноманітних даних (метеорологічних, геофізичних, медичних, економічних та ін.), що записуються на магнітних носіях і тому не потрапляють повною мірою у сферу дії сучасних комунікацій.

Як результат, настає інформаційна криза, яка має такі прояви:

• з'являються протиріччя між обмеженими можливостями лю­дини щодо сприйняття та опрацювання інформації та існу­ючими могутніми потоками й масивами інформації, що зберігається. Так, загальна сума знань на протязі XVIII століть змінювалася дуже повільно, але вже з 1900 р. вона подво­ювалася кожні 50 років, до 1950 р. подвоєння відбувалося колені 10років, до 1970р. -уже кожні 5років, з 1990р. - щорічно;

• існує великий обсяг надмірної інформації, яка утруднює сприйняття корисної для споживача інформації;

Розділ1 Цей термін все настирливіше витискує термін " комп'ютеризація суспільства". Ці поняття не є тотожними і істотно різняться. Різниця між ними зумовлена різницею між об'єктами і предметами цих процесів. Так, об'єктом комп'ютеризації є інформаційні технології та системи, а предметом її - засоби автоматики, електроніки, обчислювальної та іншої інформаційної техніки. За комп'ютеризації суспільства основна увага приділяється розвитку і впровадженню технічної бази - комп'ютерів, що забезпечують оперативне отримання результатів опрацювання інформації та її накопичення.

Об'єктом інформатизації є суспільство в цілому, а предметом її -інформаційні технології та системи. За інформатизації суспільства основна увага приділяється комплексу заходів, спрямованих на забезпечення повного використання, вичерпного і своєчасного знання в усіх видах людської діяльності. Тобто інформатизація поширюється також і на соціальні системи, а комп'ютеризація - тільки на технічні.

Суб'єктами взаємодії і відносин у сфері інформатизації є фізичні та юридичні особи, державні органи тощо, які є джерелами виникнення інформації, накопичувачами, власниками і споживачами результатної інформації, програмних засобів, інформаційних систем, технологій або послуг.

Інформатизація повинна бути зорієнтована на всі можливі сфери діяльності окремої людини, будь-якого суб'єкта ринку і держави. Інформатизація передбачає масове використання інформаційних техно­логій, створення інформаційних систем, які ефективно підтримують функціонування будь-якої економічної, організаційної і соціальної структури. Низький рівень інформатизації в Україні є однією з головних перешкод на шляху ефективного застосування вітчизняного наукового потенціалу. Звідси головне завдання - прискорення інформатизації суспільства. Соціально-економічні результати інформатизації суспільства проявляються в наступному:

• різкому збільшенні питомої ваги наукоміеиих галузей у суспільному виробництві;

• інтелектуалізації суспільства за рахунок поліпшення доступу до баз знань, що являють собою сукупність даних та істотних зв 'язків між ними;

• широкому використанні в ролі електронних радників експертних систем, які на основі інформації, що міститься в базі знань.

ЧАСТИН А 1

відіграють роль експертів, неформалізовано аналізуючи ситу. ацію та подаючи поради щодо кожного конкретного рішення

• підвищенні комфортності життя завдяки організації " електрон-моїпошти" та інформаційних комп'ютерних мереж зв'язку для швидкого оперативного обміну інформацією між: людьми, котрі перебувають у різних місцях, і розвитку комп 'ютерної сфери послуг: створенням електронних крамниць, здійсненням без­готівкових розрахунків за допомогою кредитних карток і т. ін.,

• підвищенні рівня освіченості суспільства за рахунок персо- налізації навчання, розширення самоосвіти і т. ін.;

• зміні характеру та кваліфікації трудового потенціалу (поси­лення творчого начала та збільшення частки висококваліфі­кованої праці).

В даний час Україна робить певні кроки щодо поліпшення інфор­матизації економіки і держави в цілому - сформовано державну політик)' інформатизації. Державна політика інформатизації — це системно уз­годжені концептуальні засади та принципи, які визна­чають і регламентують функції, форми і зміст правових, організаційних, економічних та інших дозволених чинним законодавством взаємовідносин між державою та суб'єк­тами, а також між самими суб'єктами у сфері інфор­матизації-

Метою політики інформатизації є:

• підвищення рівня інформаційного забезпечення особи та суспільства;

• використання засобів інформатизації для розвитку освіти, охо­рони здоров'я, науки, культури та інших сфер суспільного життя;

• задоволення потреби в інформаційному забезпеченні громад­ських організацій, суб'єктів господарської діяльності всіх форм власності;

• реалізація структурної перебудови, модернізації і технологіч­ного оновлення засобів інформатизації та зв 'язку;

• розвиток інформаційної інфраструктури;

• інформаційне забезпечення вирішення завдань національної
безпеки.

__________________________________________________ 33

Основними завданнями державної політики у сфері інформатизації є створення відповідних умов для досягнення поставленої мети. Зокрема, координація діяльності центральних органів виконавчої влади з вирішення проблем інформатизації, виконання функцій генерального державного замовника проектів Національної програми інформатизації (покладено на Державний комітет зв'язку та інформатизації), організація міжнародного співробітництва з питань інформатизації тощо.

Державна політика інформатизації охоплює весь комплекс взаємовідносин, які виникають:

у процесі створення, збирання, накопичення, обробки, збере­ження, пошуку і розповсюдження інформатизації;

при отриманні та використанні інформації та інформаційних ресурсів;

=> при забезпечені інформаційного суверенітету, інформаційної безпеки та захисту інформації.

Державна політика інформатизації базується на принципах міжна­родного права у сфері інформатизації, на Законах України " Про інформатизацію", " Про науково-технічну інформатизацію", " Про захист інформатизації в автоматизованих системах", " Про зв'язок", " Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності", " Про авторське право та суміжні права", " Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", " Про охорону прав на промислові зразки", " Про наукову і науково-технічну експертизу", " Про державну таємницю" тощо та інших правових актах України.

Успішна реалізація Національної програми інформатизації можлива за наявності цілеспрямованої і довготривалої програми створення інформаційної інфраструктури.

Національна інфраструктура інформатизації включає:

• міжнародні та міжміські телекомунікаційні та комп'ютерні мережі;

• систему інформаційно-аналітичних центрів різного рівня;

• інформаційні ресурси;

• інформаційні технології;

• систему науково-дослідних установ з проблем інформатизації;

• виробництво та обслуговування технічних засобів інформатизації;

• системи підготовки висококваліфікованих фахівців у сфері
інформатизації.