Переведення економіки на воєнні рейки. Евакуація

Одночасно з мобілізацією для Червоної Армії людських і матеріальних ресурсів, відбувалася перебудова народного господарства, як і всього життя народу, на воєнний лад. Проводилася ця перебудова жорсткими, командними методами, з застосуванням репресій. Робітники, селяни, службовці закріплялися на своїх робочих місцях, не могли самовільно залишати роботу, інакше оголошувалися дезертирами і підлягали віддачі до суду. За короткий час більшість підприємств було переведено на виконання замовлень фронту. Одночасно постала нагальна потреба перебазувати з районів, яким загрожувала окупація, в глиб країни промислові підприємства, колгоспи, радгоспи, вивезти наукові і культурно-освітні заклади, цінне майно, людей. Для керівництва евакуацією 24 червня 1941 р. ЦК ВКП(б) і Раднарком СРСР створили Раду по евакуації, головою якої було призначено першого секретаря ВЦРПС М. Шверника. В Україні 26 червня за рішенням ЦК КП(б)У та РНК УРСР була створена спеціальна комісія на чолі з заступником голови РНК УРСР Д. Жилою. Але оскільки воєнна доктрина передбачала війну “на чужій території”, то не було розроблено планів евакуації й не підготовлено для цього необхідних ресурсів. Усе робилося поспішно і негайно. І вже з першого дня війни на шляхах стали рухатися спочатку сотні, потім тисячі і сотні тисяч людей на машинах, возах, гарбах, колясках, пішки. Почалася велика хода народу на схід. Одночасно спішно розгорнувся демонтаж промислових підприємств і вивезення ешелонами їхнього устаткування і робітничих колективів. З України в інші республіки було евакуйовано понад 550 великих підприємств і не менше 3, 5 млн. чол. населення. На схід перебазувалися колгоспи, радгоспи, МТС, з яких у тил відправили понад 34 тис. тракторів, а також понад 6, 3 млн. голів худоби. У глибокий тил також було евакуйовано більшість науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів, театрів, музеїв, медичних закладів. Вивезено і збережено фонди багатьох архівів і музеїв. Але через непідготовленість і недостатню організованість багато з того, що варто було б вивезти, не було евакуйовано. А за розпорядженням керівних органів усе цінне майно, в тому числі хліб, пальне і т.п., яке не можна вивезти, слід було знищувати, що керівники і робили. Робітники, колгоспники, інтелігенція Радянської України, були евакуйовані в 43 східних областей і автономних республік Російської Федерації, Казахстану, Узбекистану, Киргизії, Таджикистану, Туркменії, де спільно з місцевими трудящими сумлінною працею створювали матеріальну базу для перемоги.