Дієтотерапія.

В перші дні нагодувати тварину провокують приступи блювання. Тому спочатку голодна дієта. Потім показане ректальне введення поживних розчинів (в т.ч. міцного м`ясного бульйону з глюкозою). По мірі зниження інтенсивності блювання тварину починають годувати рідкими поживними сумішами на основі бульйону, а потім поступово підвищують консистенцію корму за рахунок додавання фаршу із вареного м`яса або птиці, сиру, варених яєць, рисового відвару.[5]

Ефективне застосування специфічної імунної сироватки в дозі 2мл і сироватка реконвалесцентів. Їх вчасне застосування разом із симптоматичним лікуванням і належними умовами утримання та годівлі хворих тварин призводить до одужання більшої частини хворих собак. Для специфічного лікування парвовірозу собак застосовують гамма-глобулін або полівалентну гіперімунну сироватку проти чуми м’ясоїдних, парвовірусного ентериту та інфекційного гепатиту. Сироватку застосовують в дозі 1, 0 – 2, 0 см3 на 1 кг живої маси тварини, залежно від ступеня тяжкості перебігу. При особливо тяжкому перебігу сироватку вводять через добу повторно в тій же дозі. Перед повторним введенням обов’язково проводять десенсибілізацію (введення 0, 5 см3 сироватки і через 30-40 хвилин усю дозу). Сироватку вводять дрібними частками внутрішньом`язово, або підшкірно, підігрітою до температури 38-40 оС.[14, 23]

Для зниження тяжкості симптоматики і прискорення елімінації збудника із організму можуть бути призначені препарати інтерферону(кінорон) та інтерфероногени (камедон, максидин, неотим, риботан, фоспреніл, циклоферон).[5]

Схеми лікування включають комплексну терапію (специфічне і неспецифічне лікування), регідратаційну терапію й застосування ентеросорбентів.

Комплексна терапія включає:

-застосування антибіотиків гентаміцину або стрептоміцину сульфату – 10-20 мг/кг маси тіла двічі на добу упродовж 6-8 днів. Добрі результати давало застосування енрофлоксацину натрієвої солі або байт рилу; вітамінів групи В (В1, В6, В12)- почергово 5-10 ін`єкцій кожного, аскорбінову кислоту (5%розчин) по 1-3 мл упродовж 5 днів; [14, 23]

- застосування одного з імуномодуляторів (Т-активіну, тимогену, тимопоетину, імунофану, притриду, РБС) упродовж 10 днів; [14]

- протиблювотний засіб метоклопрамід (церукал) внутрішньом`язево, внутрішньошкірно, внутрішньовенно в дозі 1-2 мг/кг/день.). [5] реглан [18]

- для підтримання серцево-судинної діяльності препаратів камфори – кордіаміну, сульфокамфокаїну, камфори (20%-гий олійний розчин) по 0.5 1, 0 мл 2 рази на день підшкірно, упродовж 3-5 днів.

- для покращення роботи печінки та її глікогенізації використовували сирепар по 1, 0 мл внутрішньом`язово один раз на день протягом 10 днів; гепатопротектор карсил по 1 пігулці двічі на добу протягом 25-30 днів.

- лікування парвовірусного ентериту починають з промивання шлунка і кишечнику 0, 001% розчином KMnO4.

- усередину задають ентеросорбент поліфепан(вермікуліт) по 5-10 г 3 рази на день упродовж 3-5 днів.

- для зняття діареї застосовували всередину відвари кори дуба, кореня бедану по 50-150 мл протягом дня.

- На 3-4 день захворювання застосовували гормональні препарати (преднізолон – 3% по 0, 3-0, 5 мл протягом 6-7 днів, з наступним зменшенням дози, дексаметазону фосфат – 0, 4%, внутрішньом`язово по 0, 2-0, 5 мл один раз на добу).

- На ранніх стадіях непогані результати були отримані після застосування розчинів Рінгера-Локка, дисолі (натрію ацетату – 2, 0 г, натрію хлориду – 6, 0 г) та трисолі(натрію хлориду – 5, 0 г, калію хлориду – 1, 0 г. натрію гідрокарбонату – 4, 0 г).

- При сильному зневодненні, а також профілактика анафілактичного шоку вводили реополіглюкін крапельно (20-40 крапель за хвилину) від 3 до 10 мл на 1 кг маси тіла.[14]

- Сечогінні засоби – фуросемід, лазикс, урикс, діакарб.

- Для попередження гіпокаліємії доцільно застосовувати калію сорорат, аспаркам по 0, 125- 0, 25 мг/кг маси тіла двічі на добу.[16]