Текстовий режим роботи користувача в ОС Linux.

Досі розглядалася робота користувача у графічній оболонці ОС Linux. Окрім графічного, є ще текстовий режим (інші терміни: режим терміналу, консолі) функціонування ОС Linux. Багато користувачів, а тим паче спеціалістів, надають йому перевагу. Є низка корисних програм та команд, які можуть функціонувати або лише у текстовому режимі, або як у текстовому, так і у графічному режимах. Це пов'язано з тим, що із самого початку Linux розроблялась як система, що успадковувала головні риси ОС Unix, яка працює здебільшого у текстовому режимі.

Під текстовим режимом розуміють введення команд користувачем лише з

командного рядка, для чого їх потрібно спочатку набрати на клавіатурі. Прикладом консольної команди для запуску програми менеджера файлів МС є mc. Розглянемо три варіанти запуску сеансу роботи ОС Linux у текстовому режимі:

• реєстрація у текстовому режимі (Session — Failsave);

• використання спеціальних програм-емуляторів терміналу;

• переведення на іншу віртуальну консоль.

Щоб запустити текстовий режим з графічної оболонки, потрібно за допомогою пункту меню Виконати ввести назву відповідної програми, наприклад, xterm, konsole тощо. Програма konsole є стандартною для KDE. В ОС Linux реалізована можливість одночасної роботи на одному комп'ютері декількох користувачів — це багатокористувацька система. Завдяки концепції віртуальних консолей користувачам не потрібно кожного разу перереєстровуватись. Для переходу на консоль з номером n слід натиснути Ctrl + Alt + Fn. Під час переходу на іншу консоль користувач автоматично потрапляє у текстовий режим, де необхідно увести свій логін (localhost login) та пароль (Password). Після закінчення сеансу роботи потрібно виконати логоф, увівши команду logout. Для повернення у графічну оболонку треба натиснути Alt + F8. У текстовому режимі можна виконувати практично усі дії, я у графічному. Однак для цього потрібно знати відповідні команди. Оскільки команд є багато і їх усіх запам'ятати складно, варто користуватися командою man < назва команди>, щоб [мати довідку про призначення, синтаксис та дію тієї чи іншої команди. Щоб запустити набрану на клавіатурі команду необхідно натиснути на клавішу Enter. Команда негайно буде

виконана. Якщо в тексті команди допущено помилку, система виведе повідомлення: команда не знайдена (command not found). Зауважимо, що команди набирають у командному рядку, що містить запрошення системи у вигляді символу „$". Загальний вигляд команди такий: < назва команди> < список опцій> < список параметрів> Команд є багато. Назва команди складається з декількох малих латинських літер. Назва опції — це одна літера, перед якою є символ мінус. Опцій у списку може бути 0, 1 або декілька. Якщо опцій декілька, їх можна записувати підряд з одним символом мінус на початку. Команди можуть мати багато опцій. Повний список опцій для певної команди можна знайти у довідниках або в help-описах команди.

Одні й ті ж опції в різних командах мають різне призначення. Параметри, якщо вони є, наприклад, назви файлів, на які поширюється дія

команди, записують через пропуск.

Розглянемо основні команди ОС Linux.

2. Сервісні команди та програми.

Сервісні команди та програми призначені для налаштування екрану та параметрів системи. Розглянемо деякі у табл: 3.

Таблиця 3. Сервісні команди та програми:

Деякі команди мають параметри. Наприклад, команда cal виведе на екран

календар за поточний місяць, а саі 2005 — за)5 рік. Тут 2005 є параметром команди саі.

3. Деякі команди для роботи з файлами. Поняття про жорсткі та

символічні посилання.

Розглянемо у табл. 4 команди роботи з файлами.

Таблиця 4. Команди для роботи з файлами

Розглянемо дію команд:

cр filel file2 — для файлу filel робить копію з назвою file2;

cр.< шлях призначення> — копіює усі файли із поточного залогу за шляхом

призначення;

cр.< повний шлях звідки/*.*> — копіює усі файли із зазначеного каталогу в

поточний.

Для копіювання варто використовувати маску файлів. Наприклад, щоб скопіювати усі файли поточного каталогу, назва яких починається з літери „а", у підкаталог Stud, треба застосувати команду ср a*.* Stud.

Кожний файл в ОС Linux має свій ідентифікаційний номер, наприклад, 1230, який називають індексним дескриптором, під яким файл реєструється у системі. Отримати на екрані індексні дескриптори можна командою ls -і. В ОС Linux виділяють два види посилань: жорсткі та символічні. Жорсткі посилання можна створити лише в текстовому режимі за допомогою команди ln < назва файлу> < назва посилання>. Вони мають той самий індексний дескриптор, що й файл. Отримати список усіх жорстких посилань можна командою ln -і. Система веде облік кількості жорстких посилань на файл і відображає відповідне число в таблиці детальних властивостей файлу (див. далі).

Посилання, які ви створювали у графічній оболонці, є символічними. Символічне посилання - це окремий короткий файл, який містить адресу того файлу, на який воно вказує. У текстовому режимі символічне посилання можна створити за допомогою команди ln -s < назва файлу> < назва посиланнях>. Відмінність між посиланнями така: якщо файл-оригінал перемістити на інше місце у файловій системі, то його символічні посилання не функціонуватимуть без переналаштування, а жорсткі функціонуватимуть далі. Якщо вилучити файл-оригінал із системи, то символічні посилання не функціонуватимуть зовсім, а жорсткі будуть. Лічильник обліку жорстких посилань зменшиться на одиницю. Власна назва файлу трактується як його (перше) жорстке посилання. Отже, файл-оригінал буде вилучено із системи після вилучення його останнього жорсткого посилання.

4. Архіватори і редактор текстів.

В ОС Linux є декілька стандартних архіваторів: zip (підтримується також в ОС Dos), tar, cpio тощо. Тут розглядатимемо архіватор zip.

Заархівувати групу файлів можна так: zip < повна назва архівного файлу>

< файл 1> < файл 2>...< файл n>.

Наприклад, заархівувати усі файли з поточного каталогу і розмістити архів з

назвою myarhiv.zip у підкаталозі /Stud можна за допомогою команди zip

/Stud/myarhiv. Тут тип архівного файлу зазначати не обов'язково. Розархівувати файл можна так: unzip < назва архівного файлу>. Щоб розархівувати файл і розташувати результати у заданому каталозі, потрібно виконати таку команду: unzip < назва архівного файлу> -d < назва каталогу>.

Наприклад, командою unzip /Stud/myarhiv.zip файл myarhiv.zip буде розархівований у поточний каталог, а командою unzip /Stud/myarhiv.zip -d /Stud/Name файли з архіву myarhiv.zip будуть розархівовані у підкаталог Name каталогу Stud.

Для створення та редагування файлів призначені текстові редактори. Одним з

найпоширеніших редакторів, призначених для роботи у текстовому режимі, є

редактор vi. Щоб викликати редактор, треба виконати команду vi або vi < назва файлу>.

Якщо такий файл уже існує, то він буде відкритий для редагування, інакше буде створено новий файл. Для переміщення у файлі можна використовувати клавіші із зображенням стрілок, а також клавіші PageUp та PageDown. Щоб перейти з режиму введення інформації у командний режим, потрібно натиснути на клавішу Esc. Щоб зберегти інформацію, треба увести команду: w або: w < назва файлу>, щоб вийти із редактора — команду: q, щоб вийти без збереження змін —: q! Створити файл за допомогою клавіатури можна також командою cat > < назва файлу>, наприклад, cat > text.txt. Тут символ „> " означає операцію перенаправлення введення з клавіатури у відповідний файл. Закінчують введення даних за допомогою комбінації клавіш Ctrl+D.

5. Основні команди для роботи з каталогами.

У текстовому режимі над каталогами можна виконувати ті ж самі дії, що й у графічному. Для цього

призначені команди, наведені у табл. 5.

Таблиця 5. Команди для роботи з каталогами

Зауважимо, що команди chown, chsrp доступні лише користувачеві root.

Розглянемо приклади застосування команди cd:

cd < назва каталогу> — відбудеться перехід у каталог із зазначеною назвою;

cd.. — повертає користувача у надкаталог;

cd../.. — перехід на два рівні (надкаталоги) вгору;

cd / — активізує кореневий каталог.

6. Права доступу до файлів і каталогів та керування ними.

Кожний файл чи каталог має власний набір атрибутів щодо прав доступу до

нього. Є три основні типи (рівні) Власників, які можуть мати різні права доступу:

1) власник файлу чи каталогу,

2) група, до якої належить власник,

3) усі інші користувачі системи.

Є три головні способи (дії) доступу до файлу та до каталогу: читання (атрибут

r), записування (w), виконання (х). Права доступу до файлу чи каталогу треба

задавати у зазначеному порядку. Дозвіл на читання файлу означає, що його вміст

можна переглядати, а дозвіл на записування — що його вміст можна переглядати та

редагувати (змінювати, записувати зміни). Дозвіл на виконання означає, що файл

можна запускати на виконання; це стосується програм і сценаріїв. Для каталогу дія

читання означає; що його вміст можна переглядати, записування - у ньому можна

створювати та вилучати підкаталоги та файли, виконання — стають доступними усі

атрибути прав доступу для підкаталогів чи файлів, які у ньому розміщені.

Щоб з'ясувати усі атрибути файлів та каталогів, треба застосувати команду ls -l

< назва каталогу>. Нехай у поточному каталозі є підкаталог Grupa та два файли

grl.txt та gr2.txt, власником яких є Petro, який належить до групи користувачів Class.

Після виконання команди ls -l отримаємо такі властивості файлу (можливий

результат):

-rw-rw-r- 1 Petro Class 9 Jan 10 12: 29 grl.txt

-rw-rw-r» 1 Petro Class 37 Jan 10 20: 15 gr2.txt

drwxrwxr-x 1 Petro Class 9 Jan 10 22: 29 grl.txt

Розглянемо отриману інформацію. Перший символ кожного рядка вказує на

тип обє'кта:

Наступні три групи з трьох символів кожна (наприклад, rw-rw-r-- для файлу

grl.txt) означають права доступу до файлу, які належать відповідно власникові (rw- означає, що файл доступний для читання, записування та недоступний для виконання), групі rw-) та усім іншим користувачам (r-). Далі зазначено кількість імен файлу разом з жорсткими посиланнями, імена власника та групи, обсяг, дата і час створення та власна назва файлу. Визначити чи змінити права доступу для певного файлу чи каталогу можна за допомогою команди chmod. її загальний вигляд такий: chmode < рівень> + або < спосіб доступу> < назва > файлу чи каталогу>

Можливі такі рівні:

і такі способи доступу:

Символи " +" чи " -" відповідно вмикають або вимикають спосіб доступу. Наприклад, розглянемо файл gr2.txt, описаний вище. Він має такі атрибути прав доступу: rw-rw-r--. Змінити (скасувати) право на читання для власника можна командою chmod u-r gr2.txt. Отримаємо такий набір прав: -w-rw-r--.

Заборонити групі та усім іншим переглядати файл можна командою chmod gr, о-r gr2.txt. Після виконання цієї команди будуть визначені такі права доступу: -w— w----. Дозволити усім користувачам системи читати файл можна командою chmod a+r gr2.txt. Після її виконання отримаємо такі права: rw-rw-r--.

Хід роботи

1. Після завантаження ОС перейдіть у текстовий режим.

Увімкніть першу віртуальну консоль Ctrl+Alt+F1.

2. Зареєструйтесь у системі.

Уведіть свій логін та пароль, якщо потрібно.

3. Перегляньте, хто на цей момент працює у мережі.

Зазначимо, що імена користувачів мережі можна отримати командою who.

Скільки людей на цей момент зареєстровано у мережі? Запишіть декілька імен у звіт.

4. Отримайте інформацію про себе. Уведіть команду who am і.

5. Перевірте поточну дату. Виконайте команду date. Уточніть дату, якщо потрібно.

6. Отримайте інформацію про розподіл дискового простору (команда df). Скільки розділів має ваш комп'ютер? Занотуйте відповідь у звіті.

7. Проаналізуйте розподіл пам'яті на вашому комп'ютері (free). Занотуйте у звіт кількість загальної, використаної та вільної пам'яті на вашому комп'ютері.

8. Перейдіть у режим калькулятора (be).

9. Обчисліть значення таких виразів: а) 2956 + 8754; б) 345 * 143; в) 193: 54. Для виконання обчислень почергово вводьте вирази та натискайте на клавішу Enter. Для обчислення суми використовуйте знак " +", різниці - " -", добутку - " *", ділення -" /". Щоб задати точність обчислень, тобто явно задати, скільки цифр треба відображати після десяткової коми, використовують команду scale = < кількість цифр>. Обчисліть значення третього виразу з точністю дві цифри після коми та п'ять цифр після коми. Занотуйте значення виразів у звіт. Щоб вийти з режиму калькулятора, натисніть на Ctrl + D.

10. Отримайте довідку про роботу калькулятора. Уведіть команду man be.

11. Виведіть календар за поточний місяць (саl).

12.Виведіть календар за поточний рік. Уведіть команду саl < номер року>.

13.Дізнайтесь, якого дня випало 1 квітня 1950 року. Уведіть саl 4 1950.

14.Дізнайтесь, якого дня тижня ви народилися. Формат використаної команди запишіть у звіт.

15.Очистіть екран (clear).

16.Запустіть менеджер файлів МС (mс) і вийдіть з нього. Для виходу з менеджера натисніть F10, далі виберіть Yes => Enter.

19. Визначте шлях до вашого поточного каталогу (pwd). Під час реєстрації система автоматично активізує каталог з вашою домівкою. Занотуйте шлях до каталогу домівки у звіт.

20. Перегляньте вміст поточного каталогу (dir).

21. Вилучіть усі файли з поточного каталогу. Виконайте команду rm. Що у вас не вийшло і чому?

22.Створіть у каталозі домівки каталог Katl. Виконайте команду mkdir Kat1.

23.Активізуйте (увійдіть у) Katl. Виконайте команду cd Katl.

24.У Katl створіть каталог Kat2.

25.У Kat2 створіть текстовий файл text.txt. Активізуйте Kat2 та викличте текстовий редактор командою vi text.txt. Уведіть текст — назву вашого навчального закладу. Для збереження тексту та виходу з текстового редактора почергово натисніть Esc =>: w =>: q.

27. Перегляньте вміст створеного файлу. Виконайте одну з команд less text.txt або more text.txt.

28. Вилучіть файл text.txt. Уведіть команду rm text.txt.

29. Вилучіть Kat2. Для вилучення каталогу спочатку з нього треба вийти (піднятись на рівень вище). Для цього виконайте команду cd.. Enter. Далі задайте команду rmdir Kat2 і каталог буде вилучено.

30.Вилучіть Katl з домашнього каталогу.

31.Виконайте контрольне завдання.

32.Вийдіть із системи (logout).