Патогенні мікроорганізми.

Мікроорганізми, які можуть спричинити захворювання людини, тварин і рослин, дістали назву патогенних або хвороботворних. В результаті зміни генетичного матеріалу утворили­ся різноманітні види мікроорганізмів, у тому числі й патогенні, які за певних умов зумовлюють різні захворювання людини, тварин і рос­лин. Патогенні види мікробів у процесі свого еволюційного розвитку пристосувалися до паразитичного типу живлення в тканинах і ріди­нах організму хазяїна. Інфікований організм відповідає на проник­нення патогена відповідними реакціями, які виражаються у виявлен­ні симптомів хвороби, а також у різних захисних пристосуваннях. До патогенних мікроорганізмів належать багато представників бактерій, грибів, мікоплазм, рикетсій, вірусів і найпростіших. Па­тогенність є видовою ознакою мікроорганізму, яка характери­зує його здатність спричиняти інфекційне захворювання. Патогенні мікроорганізми характеризуються своєю специфічніс­тю. пецифічність інфекції є важливою ознакою; вона про­являється у вибірковості ураження тканин і органів, локалізації збуд­ників, клінічній картині хвороби тощо. Патогенність визначається вірулентністю, агресивністю і токсиногенністю. Вірулентність означає ступінь патогенності даної культу­ри (штаму) мікроба. Для характеристики патогенних мікробів установлено одиницю вірулентності — Del (Dosis certata letalis), яка являє собою таку кіль­кість живих мікробів, від якої повинні загинути всі 100 % тварин, що їх взято для досліду. Агресивність — це здатність бактерій проникати в орга­нізм, закріплюватись в ньому, розмножуватися і поширюватися. Матеріальною основою агресивності є фактори інвазивності, агресини, полісахариди.

В основі патогенності переважної більшості мікробів — збудників інфекційних хвороб людського, тваринного і рослинного організмів — лежить їхня токсиногенність, тобто здатність утворювати токсини — різні за хімічним складом речовини, які можуть зумовлювати специфічні розлади і навіть смерть інфіковано­го організму. За характером утворення, токсини поділяють на екзо­токсини й ендотоксини, які відрізняються між собою за хімічною структурою. Екзотоксини — це отруйні речовини, що виділяються в середовище мікробною клітиною як продукт життєдіяльності. Екзотоксини характеризуються вибірковістю, наприклад, дифтерій­ний ендотоксин уражає надниркові залози і серцевий м’яз, а правце­вий — рухові нервові клітини. До мікробів, яким притаманна найбільша здатність виділяти ек­зотоксини, відносять збудників: правця, дифтерії, ботулізму, газової анаеробної інфекції, холери та інші. Ендотоксини — сполуки, які найчастіше пов’язані з пев­ними структурами мікробних клітин і можуть вивільнятися тільки після автолізу (руйнування) клітин. Їх було ви­ділено майже з усіх патогенних грамнегативних бактерій, насамперед з представників родів Salmonella, Shigella і Escherichia.