Субвенції, як один із видів міжбюджетних трансфертів

Субвенція — це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції. В оновленій редакції БКУ визначено, що видатки на утримання медичних установ, загальноосвітніх закладів та закладів, які здійснюють підготовку робітничих кадрів, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів та субвенцій з державного бюджету.

Згідно з Законом № 80 Міністерству освіти і науки України за бюджетною програмою 2211190 «Освітня субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам» враховані видатки у сумі 43719443, 0 тис. грн., за бюджетною програмою 2211180 «Субвенція на підготовку робітничих кадрів з державного бюджету місцевим бюджетам» — 5839080, 1 тис. грн., за бюджетною програмою 2311410 «Медична субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам» — 46466042, 7 тис. грн. Зміна системи фінансування лікарень та шкіл викликана необхідністю забезпечення рівного фінансування всіх медичних та навчальних закладів незалежно від регіону. Тобто навчальні та медичні заклади незалежно від регіону будуть у рівних умовах. Порядок надання субвенцій

Як ми вже зазначили, субвенції мають надходити з Держбюджету до місцевих бюджетів та направлятись на утримання певних бюджетних установ. При цьому БКУ містить лише загальні вимоги щодо надання субвенцій. Самі формули для розрахунку субвенцій на 2015 рік містяться у статтях 25 — 27 Закону № 80. Загальні вимоги до надання зазначених субвенцій наведені у ст. 1032 — 1035 БКУ.

Для урегулювання цього питання Уряд нещодавно затвердив три порядки, а саме: — щодо медичної субвенції — Порядок № 11; — щодо освітньої субвенції — Порядок № 6; — щодо субвенції на підготовку робітничих кадрів — Порядок № 7. Крім того, були внесені відповідні зміни до Порядку № 1132 щодо перерахування коштів субвенцій. Тож, розглянемо все по черзі. Насамперед звернемо увагу на те, що тепер щодо бюджетних установ, які отримують субвенцію, дозволено здійснювати протягом бюджетного періоду видатки на фінансування одночасно з державного та місцевого бюджетів та/або одночасно з різних бюджетів. Звичайно, це є логічним, адже тепер медичні заклади та певні заклади освіти, одночасно фінансуються з місцевих бюджетів та отримують субвенцію з державного бюджету.

Як ми вже зазначали, установи, що отримують субвенції, фінансуються також і з місцевих бюджетів. При цьому у складі субвенції обов’язково передбачається резерв коштів, обсяг яких не може перевищувати 1 % загального обсягу субвенції, для здійснення видатків, що не могли бути враховані під час застосування формули, за якою визначається порядок розподілу субвенції між місцевими бюджетами.

Місцеві державні адміністрації повинні:

1) розробити і затвердити плани заходів щодо наповнення місцевих бюджетів, вишукання додаткових джерел надходжень до бюджетів, у тому числі за рахунок детінізації економіки (не менш як 2 % доходів загального фонду), дотримання жорсткого режиму економії бюджетних коштів (не менш як 1 % обсягу видатків на бюджетну сферу) та посилення фінансово-бюджетної дисципліни;

2) забезпечити відповідність повноважень щодо здійснення витрат бюджету обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

3) забезпечити дотримання вимоги п. 4 ст. 77 БКУ щодо врахування під час затвердження відповідного бюджету у першочерговому порядку потреби в коштах для оплати праці працівників бюджетних установ згідно із встановленими законодавством умовами оплати праці та розміром мінімальної заробітної плати, а також для проведення розрахунків за енергоносії та комунальні послуги, які споживаються бюджетними установами сфери охорони здоров’я;

4) забезпечити під час виконання бюджету проведення своєчасної та у повному обсязі оплати праці працівників бюджетних установ і розрахунків за енергоносії та комунальні послуги, не допускаючи прострочення заборгованості з таких виплат;

5) забезпечити укладення договорів за кожним видом енергоносіїв, що споживаються, у межах установлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання з урахуванням необхідності дотримання жорсткого режиму економії бюджетних коштів;

6) здійснити у разі виникнення заборгованості із заробітної плати та інших соціальних виплат і оплати енергоносіїв та комунальних послуг конкретні заходи щодо погашення такої заборгованості, забезпечивши використання не менш як 90 % наявних коштів, насамперед загального фонду місцевих бюджетів;

7) упорядкувати структуру штатної чисельності працівників у межах затверджених асигнувань на оплату праці, не допускати збільшення такої чисельності, крім випадків, пов’язаних з відкриттям (розширенням) установ та збільшенням кількості одержувачів відповідних послуг для задоволення суспільних потреб; Органи Держказначейської служби теж мають певні обов’язки в процесі надання субвенцій.

Так, Держказначейство має:

1) щодекадно перераховувати субвенцію на рахунки обласних, міських (м. Києва і міст обласного значення), районних бюджетів та інших бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті передбачені міжбюджетні трансферти, відкриті в органах Держказначейства, згідно з розписом державного бюджету відповідно до порядків № 1132 і № 1407;

2) подавати щодекади Мінфіну, МОЗ або Міносвіти (залежно від виду субвенції) інформацію про перераховані суми коштів в розрізі вищенаведених бюджетів та зведену в розрізі бюджетів. Розглянемо деякі правила перерахування коштів субвенції, визначені Порядком № 1132. Субвенції з державного бюджету, визначені п.п. 6 — 8 п. 1 ст. 97 БКУ, перераховуються Держказначейством обласним, міським (м. Києва і міст обласного значення), районним бюджетам та іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті передбачені міжбюджетні трансферти, щодекади рівними частинами в останній день декади відповідно до розпису державного бюджету*. * Згідно із змінами, унесеними Законом № 212 до ст. 108 БКУ, відповідно до розпису Державного бюджету України органами Казначейства України здійснюється перерахування базової дотації та реверсної дотації щодекадно, а освітньої субвенції, субвенції на підготовку робітничих кадрів і медичної субвенції двічі на місяць. У зв’язку з цим до п. 2 Порядку № 1132, ймовірно, скоро будуть унесені відповідні зміни. Облдержадміністрації розподіляють субвенції з державного бюджету обласним бюджетам між міськими міст обласного значення та районними бюджетами пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим таким бюджетам у рішеннях обласних рад про бюджет. Органи Держказначейства перераховують протягом двох операційних днів після подання платіжних документів відповідних фінансових органів субвенції з державного бюджету на рахунки загального та спеціального фондів міських міст обласного значення та районних бюджетів, відкриті в органах Держказначейства, для здійснення передбачених ними видатків.

Суми субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам перераховуються протягом двох операційних днів після подання платіжних документів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів, відкриті в органах Держказначейства. Учасники розрахунків додатково зазначають у графі «призначення платежу» платіжного доручення норму закону про Держбюджет або рішення ради про бюджет на відповідний рік, якими передбачено надання субвенцій. Увага! Субвенція може спрямовуватись лише на оплату поточних видатків установ.

Але освітню субвенцію та субвенцію на підготовку робітничих кадрів можна використовувати на капітальні видатки за умови:

— забезпечення у повному обсязі потреби у поточних видатках на бюджетний період за рахунок зазначених субвенцій;

— відсутності простроченої бюджетної заборгованості за захищеними видатками.

Така можливість передбачена Законом № 212, яким внесено відповідні зміни до ст. 1032 та 1033 БКУ. Не допускається спрямування субвенції на:

— закупівлю товарів, робіт і послуг, які безпосередньо не пов’язані з оплатою поточних видатків та заходів;

— здійснення заходів, видатки на які передбачені за іншими бюджетними програмами;

— здійснення заходів, метою яких є отримання прибутку;

— оплату посередницьких послуг. Також зазначимо, що використання коштів субвенції здійснюється з обов’язковим дотриманням вимог Закону № 1197, постанови № 65 та постанови № 117. Залишки субвенції на кінець бюджетного періоду зберігаються на рахунках відповідних місцевих бюджетів і використовуються у наступному бюджетному періоді для поточного утримання (крім заробітної плати) і оновлення матеріально-технічної бази навчальних закладів та навчальних закладів, які здійснюють підготовку робітничих кадрів, закладів охорони здоров’я та виконання програм у сфері охорони здоров’я відповідно до виду субвенції. Відповідні місцеві ради, об’єднані територіальні громади мають право розподіляти залишки субвенції на кінець бюджетного періоду відповідними рішеннями, а також додатково понад обсяги субвенції планувати та здійснювати з місцевих бюджетів оплату поточних і капітальних видатків, включаючи погашення бюджетних зобов’язань минулих років, узятих на облік в органах Держказначейства. Відображення у первинному та бухгалтерському обліку інформації про отримані (створені) оборотні і необоротні активи, а також відкриття рахунків, реєстрація, облік бюджетних зобов’язань в органах Держказначейства та операції, пов’язані з використанням субвенції, здійснюються в установленому законодавством порядку. Тобто бухгалтерський облік операцій, які здійснені за рахунок коштів субвенції, нічим не відрізняється від обліку операцій, які здійснені за рахунок інших бюджетних коштів. Це ж стосується і подання фінансової звітності, і здійснення контролю за використанням коштів субвенцій. Так, складення та подання фінансової і бюджетної звітності про використання субвенції, а також контроль за її цільовим витрачанням здійснюються в установленому законодавством порядку.

Тепер розглянемо нюанси надходження та витрачання кожного виду субвенцій. Медична субвенція Головним розпорядником цієї субвенції є МОЗ. Згідно з Порядком № 11 розпорядники медичної субвенції за місцевими бюджетами визначаються рішеннями про такі бюджети.

Місцеві держадміністрації, окрім визначних вище заходів, мають здійснювати у разі потреби розподіл цільових видатків на лікування хворих на цукровий та нецукровий діабет, які передбачені в обласних бюджетах, між місцевими бюджетами адміністративно-територіальних одиниць відповідної області. Також звернемо увагу на те, що щодо медичної субвенції п. 5 Порядку № 11 передбачений додатковий розподіл і перерозподіл загальних обсягів субвенції між місцевими бюджетами. Додатковий розподіл і перерозподіл здійснюється Кабміном.

Місцеві ради мають право передавати кошти субвенції у вигляді міжбюджетного трансферту іншим бюджетам для надання медичних послуг за місцем обслуговування населення. Як визначено у ст. 1034 БКУ, видатки місцевих бюджетів, передбачені у п.п. 3 п. 1 ст. 89 та п.п. 3 п. 1 ст. 90 цього Кодексу, проводяться за рахунок медичної субвенції. До таких видатків належать видатки на:

— первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, спеціалізовані медико-санітарні частини, пологові будинки, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, а також дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти, центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги);

— програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров’я і заходи з санітарної освіти);

— консультативну амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні республіканського АР Крим та обласного значення, центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станції екстреної (швидкої) медичної допомоги);

— спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні, центри, диспансери, госпіталі для ветеранів війни, будинки дитини, станції переливання крові);

— санаторно-курортну допомогу (санаторії для хворих на туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації);

— інші державні програми медичної та санітарної допомоги (медико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри медичної статистики, бази спецмедпостачання, центри здоров’я і заходи санітарної освіти, регіональні заходи з реалізації державних програм, інші програми і заходи).

Освітня субвенція Головним розпорядником цієї субвенції є Мін­освіти. Згідно з Порядком № 6 розпорядниками освітньої субвенції за місцевими бюджетами є структурні підрозділи з питань освіти і науки, які визначаються рішенням відповідної місцевої ради про такий бюджет, згідно із законодавством. Розподіл і перерозподіл загальних обсягів субвенції між місцевими бюджетами здійснює Кабмін. Субвенція спрямовується на оплату поточних видатків таких типів навчальних закладів:

1) загальноосвітні навчальні заклади усіх ступенів;

2) шкільні відділення навчально-виховних комплексів «дошкільний навчальний заклад — загальноосвітній навчальний заклад», «загальноосвітній навчальний заклад — дошкільний навчальний заклад»;

3) спеціалізовані школи (школи-інтернати), включаючи школи-інтернати з поглибленим вивченням окремих предметів і курсів для поглиб­леної підготовки дітей в галузі науки і мистецтв, фізичної культури і спорту, інших галузях, ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою; ліцеї (ліцеї-інтернати); гімназії (гімназії-інтернати); колегіуми (колегіуми-інтернати);

4) вечірні (змінні) школи;

5) загальноосвітні навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні санаторні школи-інтернати; спеціальні загальноосвітні школи-інтернати; загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки (крім дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей);

6) спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, навчально-реабілітаційні центри.

У разі забезпечення у повному обсязі потреби у поточних видатках на бюджетний період за рахунок зазначеної субвенції та за умови відсутності простроченої бюджетної заборгованості за захищеними видатками зазначених навчальних закладів ця субвенція може спрямовуватися на їх капітальні видатки. Субвенція може спрямовуватися на здійснення заходів з оптимізації мережі зазначених навчальних закладів. До редакції «Бюджетної бухгалтерії» надійшло чимало запитань стосовно можливості забезпечення харчуванням учнів 1 — 4 класів за рахунок освітньої субвенції. Відповідь на це запитання міститься на офіційному сайті Профспілки працівників освіти і науки України. Так, відповідно до ст. 25 Закону № 1060 з урахуванням змін, внесених Законом № 76, організація та відповідальність за харчування у навчальних закладах державної та комунальної форми власності покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, керівників навчальних закладів. До внесення цих змін було передбачено, що організація харчування у навчальних закладах здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань.

Згідно з п. 4 ст. 77 БКУ обласні, міські, районні, селищні, сільські ради при затвердженні відповідних бюджетів враховують у першочерговому порядку потребу в коштах на оплату праці працівників бюджетних установ відповідно до встановлених законодавством України умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати; на проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв’язку, які споживаються бюджетними установами. Згідно з п. 5 ст. 77 БКУ місцеві ради при затвердженні відповідних місцевих бюджетів враховують у повному обсязі цільові кошти, передбачені у складі видатків при визначенні міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами.

Обсяги таких коштів зменшенню не підлягають. Аналогічні завдання передбачені також держадміністраціям у пп. 3 та 4 п. 3 Порядку № 6. За рахунок освітньої субвенції має бути обов’язково забезпечено організацію харчування учнів із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, дітей-інвалідів/інвалідів I — III групи та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону № 1768. Стосовно спрямування частини освітньої субвенції на виконання таких повноважень органів місцевого самоврядування, як забезпечення харчуванням учнів 1 — 4 класів та інших за рахунок видатків з місцевих бюджетів, то це можливо, якщо після врахування в повному обсязі потреби в коштах на оплату праці працівників загальноосвітнього навчального закладу та на проведення розрахунків за комунальні послуги залишився резерв коштів для здійснення видатків, що не могли бути враховані при застосуванні формули. Субвенція на підготовку робітничих кадрів Головним розпорядником цієї субвенції є Міносвіти. Згідно з Порядком № 7 розпорядниками субвенції на підготовку робітничих кадрів за місцевими бюджетами є структурні підрозділи з питань освіти і науки обласних, Київської міської держадміністрацій, які визначаються рішенням відповідної місцевої ради про такий бюджет згідно із законодавством. Розподіл і перерозподіл загальних обсягів субвенції між місцевими бюджетами здійснюється Кабміном.

Ця субвенція із загального фонду державного бюджету спрямовується на оплату поточних видатків професійно-технічних та інших навчальних закладів державної та комунальної власності, які надають послуги з підготовки кваліфікованих робітників на умовах державного замовлення. У разі забезпечення у повному обсязі потреби у поточних видатках на бюджетний період за рахунок зазначеної субвенції та за умови відсутності простроченої бюджетної заборгованості за захищеними видатками зазначених навчальних закладів ця субвенція може спрямовуватися на їх капітальні видатки. Зазначена субвенція може спрямовуватися на реалізацію заходів з оптимізації мережі зазначених навчальних закладів.

63.Проблеми та перспективи розвитку міжбюджетних трансфертів в дохідній частині бюджету на сучасному етапі.