Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Субвенції, як один із видів міжбюджетних трансфертів






Субвенція — це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції. В оновленій редакції БКУ визначено, що видатки на утримання медичних установ, загальноосвітніх закладів та закладів, які здійснюють підготовку робітничих кадрів, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів та субвенцій з державного бюджету.

Згідно з Законом № 80 Міністерству освіти і науки України за бюджетною програмою 2211190 «Освітня субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам» враховані видатки у сумі 43719443, 0 тис. грн., за бюджетною програмою 2211180 «Субвенція на підготовку робітничих кадрів з державного бюджету місцевим бюджетам» — 5839080, 1 тис. грн., за бюджетною програмою 2311410 «Медична субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам» — 46466042, 7 тис. грн. Зміна системи фінансування лікарень та шкіл викликана необхідністю забезпечення рівного фінансування всіх медичних та навчальних закладів незалежно від регіону. Тобто навчальні та медичні заклади незалежно від регіону будуть у рівних умовах. Порядок надання субвенцій

Як ми вже зазначили, субвенції мають надходити з Держбюджету до місцевих бюджетів та направлятись на утримання певних бюджетних установ. При цьому БКУ містить лише загальні вимоги щодо надання субвенцій. Самі формули для розрахунку субвенцій на 2015 рік містяться у статтях 25 — 27 Закону № 80. Загальні вимоги до надання зазначених субвенцій наведені у ст. 1032 — 1035 БКУ.

Для урегулювання цього питання Уряд нещодавно затвердив три порядки, а саме: — щодо медичної субвенції — Порядок № 11; — щодо освітньої субвенції — Порядок № 6; — щодо субвенції на підготовку робітничих кадрів — Порядок № 7. Крім того, були внесені відповідні зміни до Порядку № 1132 щодо перерахування коштів субвенцій. Тож, розглянемо все по черзі. Насамперед звернемо увагу на те, що тепер щодо бюджетних установ, які отримують субвенцію, дозволено здійснювати протягом бюджетного періоду видатки на фінансування одночасно з державного та місцевого бюджетів та/або одночасно з різних бюджетів. Звичайно, це є логічним, адже тепер медичні заклади та певні заклади освіти, одночасно фінансуються з місцевих бюджетів та отримують субвенцію з державного бюджету.

Як ми вже зазначали, установи, що отримують субвенції, фінансуються також і з місцевих бюджетів. При цьому у складі субвенції обов’язково передбачається резерв коштів, обсяг яких не може перевищувати 1 % загального обсягу субвенції, для здійснення видатків, що не могли бути враховані під час застосування формули, за якою визначається порядок розподілу субвенції між місцевими бюджетами.

Місцеві державні адміністрації повинні:

1) розробити і затвердити плани заходів щодо наповнення місцевих бюджетів, вишукання додаткових джерел надходжень до бюджетів, у тому числі за рахунок детінізації економіки (не менш як 2 % доходів загального фонду), дотримання жорсткого режиму економії бюджетних коштів (не менш як 1 % обсягу видатків на бюджетну сферу) та посилення фінансово-бюджетної дисципліни;

2) забезпечити відповідність повноважень щодо здійснення витрат бюджету обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

3) забезпечити дотримання вимоги п. 4 ст. 77 БКУ щодо врахування під час затвердження відповідного бюджету у першочерговому порядку потреби в коштах для оплати праці працівників бюджетних установ згідно із встановленими законодавством умовами оплати праці та розміром мінімальної заробітної плати, а також для проведення розрахунків за енергоносії та комунальні послуги, які споживаються бюджетними установами сфери охорони здоров’я;

4) забезпечити під час виконання бюджету проведення своєчасної та у повному обсязі оплати праці працівників бюджетних установ і розрахунків за енергоносії та комунальні послуги, не допускаючи прострочення заборгованості з таких виплат;

5) забезпечити укладення договорів за кожним видом енергоносіїв, що споживаються, у межах установлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання з урахуванням необхідності дотримання жорсткого режиму економії бюджетних коштів;

6) здійснити у разі виникнення заборгованості із заробітної плати та інших соціальних виплат і оплати енергоносіїв та комунальних послуг конкретні заходи щодо погашення такої заборгованості, забезпечивши використання не менш як 90 % наявних коштів, насамперед загального фонду місцевих бюджетів;

7) упорядкувати структуру штатної чисельності працівників у межах затверджених асигнувань на оплату праці, не допускати збільшення такої чисельності, крім випадків, пов’язаних з відкриттям (розширенням) установ та збільшенням кількості одержувачів відповідних послуг для задоволення суспільних потреб; Органи Держказначейської служби теж мають певні обов’язки в процесі надання субвенцій.

Так, Держказначейство має:

1) щодекадно перераховувати субвенцію на рахунки обласних, міських (м. Києва і міст обласного значення), районних бюджетів та інших бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті передбачені міжбюджетні трансферти, відкриті в органах Держказначейства, згідно з розписом державного бюджету відповідно до порядків № 1132 і № 1407;

2) подавати щодекади Мінфіну, МОЗ або Міносвіти (залежно від виду субвенції) інформацію про перераховані суми коштів в розрізі вищенаведених бюджетів та зведену в розрізі бюджетів. Розглянемо деякі правила перерахування коштів субвенції, визначені Порядком № 1132. Субвенції з державного бюджету, визначені п.п. 6 — 8 п. 1 ст. 97 БКУ, перераховуються Держказначейством обласним, міським (м. Києва і міст обласного значення), районним бюджетам та іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті передбачені міжбюджетні трансферти, щодекади рівними частинами в останній день декади відповідно до розпису державного бюджету*. * Згідно із змінами, унесеними Законом № 212 до ст. 108 БКУ, відповідно до розпису Державного бюджету України органами Казначейства України здійснюється перерахування базової дотації та реверсної дотації щодекадно, а освітньої субвенції, субвенції на підготовку робітничих кадрів і медичної субвенції двічі на місяць. У зв’язку з цим до п. 2 Порядку № 1132, ймовірно, скоро будуть унесені відповідні зміни. Облдержадміністрації розподіляють субвенції з державного бюджету обласним бюджетам між міськими міст обласного значення та районними бюджетами пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим таким бюджетам у рішеннях обласних рад про бюджет. Органи Держказначейства перераховують протягом двох операційних днів після подання платіжних документів відповідних фінансових органів субвенції з державного бюджету на рахунки загального та спеціального фондів міських міст обласного значення та районних бюджетів, відкриті в органах Держказначейства, для здійснення передбачених ними видатків.

Суми субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам перераховуються протягом двох операційних днів після подання платіжних документів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів, відкриті в органах Держказначейства. Учасники розрахунків додатково зазначають у графі «призначення платежу» платіжного доручення норму закону про Держбюджет або рішення ради про бюджет на відповідний рік, якими передбачено надання субвенцій. Увага! Субвенція може спрямовуватись лише на оплату поточних видатків установ.

Але освітню субвенцію та субвенцію на підготовку робітничих кадрів можна використовувати на капітальні видатки за умови:

— забезпечення у повному обсязі потреби у поточних видатках на бюджетний період за рахунок зазначених субвенцій;

— відсутності простроченої бюджетної заборгованості за захищеними видатками.

Така можливість передбачена Законом № 212, яким внесено відповідні зміни до ст. 1032 та 1033 БКУ. Не допускається спрямування субвенції на:

— закупівлю товарів, робіт і послуг, які безпосередньо не пов’язані з оплатою поточних видатків та заходів;

— здійснення заходів, видатки на які передбачені за іншими бюджетними програмами;

— здійснення заходів, метою яких є отримання прибутку;

— оплату посередницьких послуг. Також зазначимо, що використання коштів субвенції здійснюється з обов’язковим дотриманням вимог Закону № 1197, постанови № 65 та постанови № 117. Залишки субвенції на кінець бюджетного періоду зберігаються на рахунках відповідних місцевих бюджетів і використовуються у наступному бюджетному періоді для поточного утримання (крім заробітної плати) і оновлення матеріально-технічної бази навчальних закладів та навчальних закладів, які здійснюють підготовку робітничих кадрів, закладів охорони здоров’я та виконання програм у сфері охорони здоров’я відповідно до виду субвенції. Відповідні місцеві ради, об’єднані територіальні громади мають право розподіляти залишки субвенції на кінець бюджетного періоду відповідними рішеннями, а також додатково понад обсяги субвенції планувати та здійснювати з місцевих бюджетів оплату поточних і капітальних видатків, включаючи погашення бюджетних зобов’язань минулих років, узятих на облік в органах Держказначейства. Відображення у первинному та бухгалтерському обліку інформації про отримані (створені) оборотні і необоротні активи, а також відкриття рахунків, реєстрація, облік бюджетних зобов’язань в органах Держказначейства та операції, пов’язані з використанням субвенції, здійснюються в установленому законодавством порядку. Тобто бухгалтерський облік операцій, які здійснені за рахунок коштів субвенції, нічим не відрізняється від обліку операцій, які здійснені за рахунок інших бюджетних коштів. Це ж стосується і подання фінансової звітності, і здійснення контролю за використанням коштів субвенцій. Так, складення та подання фінансової і бюджетної звітності про використання субвенції, а також контроль за її цільовим витрачанням здійснюються в установленому законодавством порядку.

Тепер розглянемо нюанси надходження та витрачання кожного виду субвенцій. Медична субвенція Головним розпорядником цієї субвенції є МОЗ. Згідно з Порядком № 11 розпорядники медичної субвенції за місцевими бюджетами визначаються рішеннями про такі бюджети.

Місцеві держадміністрації, окрім визначних вище заходів, мають здійснювати у разі потреби розподіл цільових видатків на лікування хворих на цукровий та нецукровий діабет, які передбачені в обласних бюджетах, між місцевими бюджетами адміністративно-територіальних одиниць відповідної області. Також звернемо увагу на те, що щодо медичної субвенції п. 5 Порядку № 11 передбачений додатковий розподіл і перерозподіл загальних обсягів субвенції між місцевими бюджетами. Додатковий розподіл і перерозподіл здійснюється Кабміном.

Місцеві ради мають право передавати кошти субвенції у вигляді міжбюджетного трансферту іншим бюджетам для надання медичних послуг за місцем обслуговування населення. Як визначено у ст. 1034 БКУ, видатки місцевих бюджетів, передбачені у п.п. 3 п. 1 ст. 89 та п.п. 3 п. 1 ст. 90 цього Кодексу, проводяться за рахунок медичної субвенції. До таких видатків належать видатки на:

— первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, спеціалізовані медико-санітарні частини, пологові будинки, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, а також дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти, центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги);

— програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров’я і заходи з санітарної освіти);

— консультативну амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні республіканського АР Крим та обласного значення, центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станції екстреної (швидкої) медичної допомоги);

— спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні, центри, диспансери, госпіталі для ветеранів війни, будинки дитини, станції переливання крові);

— санаторно-курортну допомогу (санаторії для хворих на туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації);

— інші державні програми медичної та санітарної допомоги (медико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри медичної статистики, бази спецмедпостачання, центри здоров’я і заходи санітарної освіти, регіональні заходи з реалізації державних програм, інші програми і заходи).

Освітня субвенція Головним розпорядником цієї субвенції є Мін­освіти. Згідно з Порядком № 6 розпорядниками освітньої субвенції за місцевими бюджетами є структурні підрозділи з питань освіти і науки, які визначаються рішенням відповідної місцевої ради про такий бюджет, згідно із законодавством. Розподіл і перерозподіл загальних обсягів субвенції між місцевими бюджетами здійснює Кабмін. Субвенція спрямовується на оплату поточних видатків таких типів навчальних закладів:

1) загальноосвітні навчальні заклади усіх ступенів;

2) шкільні відділення навчально-виховних комплексів «дошкільний навчальний заклад — загальноосвітній навчальний заклад», «загальноосвітній навчальний заклад — дошкільний навчальний заклад»;

3) спеціалізовані школи (школи-інтернати), включаючи школи-інтернати з поглибленим вивченням окремих предметів і курсів для поглиб­леної підготовки дітей в галузі науки і мистецтв, фізичної культури і спорту, інших галузях, ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою; ліцеї (ліцеї-інтернати); гімназії (гімназії-інтернати); колегіуми (колегіуми-інтернати);

4) вечірні (змінні) школи;

5) загальноосвітні навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні санаторні школи-інтернати; спеціальні загальноосвітні школи-інтернати; загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки (крім дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей);

6) спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, навчально-реабілітаційні центри.

У разі забезпечення у повному обсязі потреби у поточних видатках на бюджетний період за рахунок зазначеної субвенції та за умови відсутності простроченої бюджетної заборгованості за захищеними видатками зазначених навчальних закладів ця субвенція може спрямовуватися на їх капітальні видатки. Субвенція може спрямовуватися на здійснення заходів з оптимізації мережі зазначених навчальних закладів. До редакції «Бюджетної бухгалтерії» надійшло чимало запитань стосовно можливості забезпечення харчуванням учнів 1 — 4 класів за рахунок освітньої субвенції. Відповідь на це запитання міститься на офіційному сайті Профспілки працівників освіти і науки України. Так, відповідно до ст. 25 Закону № 1060 з урахуванням змін, внесених Законом № 76, організація та відповідальність за харчування у навчальних закладах державної та комунальної форми власності покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, керівників навчальних закладів. До внесення цих змін було передбачено, що організація харчування у навчальних закладах здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань.

Згідно з п. 4 ст. 77 БКУ обласні, міські, районні, селищні, сільські ради при затвердженні відповідних бюджетів враховують у першочерговому порядку потребу в коштах на оплату праці працівників бюджетних установ відповідно до встановлених законодавством України умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати; на проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв’язку, які споживаються бюджетними установами. Згідно з п. 5 ст. 77 БКУ місцеві ради при затвердженні відповідних місцевих бюджетів враховують у повному обсязі цільові кошти, передбачені у складі видатків при визначенні міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами.

Обсяги таких коштів зменшенню не підлягають. Аналогічні завдання передбачені також держадміністраціям у пп. 3 та 4 п. 3 Порядку № 6. За рахунок освітньої субвенції має бути обов’язково забезпечено організацію харчування учнів із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, дітей-інвалідів/інвалідів I — III групи та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону № 1768. Стосовно спрямування частини освітньої субвенції на виконання таких повноважень органів місцевого самоврядування, як забезпечення харчуванням учнів 1 — 4 класів та інших за рахунок видатків з місцевих бюджетів, то це можливо, якщо після врахування в повному обсязі потреби в коштах на оплату праці працівників загальноосвітнього навчального закладу та на проведення розрахунків за комунальні послуги залишився резерв коштів для здійснення видатків, що не могли бути враховані при застосуванні формули. Субвенція на підготовку робітничих кадрів Головним розпорядником цієї субвенції є Міносвіти. Згідно з Порядком № 7 розпорядниками субвенції на підготовку робітничих кадрів за місцевими бюджетами є структурні підрозділи з питань освіти і науки обласних, Київської міської держадміністрацій, які визначаються рішенням відповідної місцевої ради про такий бюджет згідно із законодавством. Розподіл і перерозподіл загальних обсягів субвенції між місцевими бюджетами здійснюється Кабміном.

Ця субвенція із загального фонду державного бюджету спрямовується на оплату поточних видатків професійно-технічних та інших навчальних закладів державної та комунальної власності, які надають послуги з підготовки кваліфікованих робітників на умовах державного замовлення. У разі забезпечення у повному обсязі потреби у поточних видатках на бюджетний період за рахунок зазначеної субвенції та за умови відсутності простроченої бюджетної заборгованості за захищеними видатками зазначених навчальних закладів ця субвенція може спрямовуватися на їх капітальні видатки. Зазначена субвенція може спрямовуватися на реалізацію заходів з оптимізації мережі зазначених навчальних закладів.

63.Проблеми та перспективи розвитку міжбюджетних трансфертів в дохідній частині бюджету на сучасному етапі.

Необхідність застосування міжбюджетних трансфертів випливає з того, що в системі державних фінансів, при цьому розподілі податків і функцій між рівнями держави, виникає вертикальний і горизонтальний дисбаланси, які можуть бути здолані лише переданням коштів від державного бюджету до бюджетів нижчого рівня. Поняття фінансової самостійності регіонів визначається показником власних надходжень до бюджетів територіальних громад, які знаходяться на їх територіях, і можливістю за рахунок цих надходжень здійснювати на місцях політику, спрямовану на соціально-економічне зростання адміністративно-територіальної одиниці. Склад прибутків, які закріплюються за місцевими бюджетами і бюджетами місцевого самоврядування, визначається статтями 64, 66, 69 Бюджетного кодексу України.

Нормативно-правова база міжбюджетних стосунків в Україні упродовж багатьох років випробувала значну трансформацію. Зокрема, 1 липня 2004 року був схвалений Закон України «Про міжбюджетні стосунки між районним бюджетом і бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань». Цим Законом був зроблений важливий крок — законодавчо забезпечена подальша децентралізація бюджетної системи.

З метою подолання недостатності власних коштів місцевих бюджетів для забезпечення повноважень застосовуються методи бюджетного регулювання. Цей механізм дає можливість оперативно реагувати на брак власних коштів і в той же час не позбавляє місцеву владу ініціативи відносно мобілізації надходжень, активізації виробничої ініціативи відносно залучення додаткових джерел надходжень. «Вирівнювання фінансових можливостей місцевих бюджетів, безумовно, є необхідним як для виконання соціальних зобов’язань держави, так і для попередження процесів неефективного міжрегіонального переміщення капіталу, праці, інших чинників виробництва».

Тепер слід зазначити, що бюджетна регуляція є такою, що стосується усієї системи вирівнювання фінансових можливостей місцевих бюджетів: «Фінансове вирівнювання є ширшим поняттям і може здійснюватися не лише в межах бюджету — є ще засоби, які прямують від міжнародних фінансово-кредитних установ на (місцевий) розвиток». Тому реальний стан справ відносно потреб в засобах місцевих громад можна оцінити тільки на основі аналізу усієї сукупності фінансових джерел, які поступають до місцевих бюджетів.

Потреба в додаткових трансфертних платежах об’єктивно зумовлена в бюджетній системі будь-якої країни. Вона залежить від коливань економічної кон’юнктури, принципів побудови бюджетної системи, ієрархії управління й адміністративно-територіального розподілу країни.

Така ситуація викликана дією різних чинників: різним податковим потенціалом, фіскальною нерівністю окремих територіальних одиниць, недоліками визначення бюджетних потреб. Як правило, у стабільній системі ці недоліки можуть автоматично усуватися ініціативністю місцевої влади відносно активізації господарської діяльності і, відповідно, сприяти формуванню інших джерел прибутків. Проте місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в Україні не мають таких прав.

По-перше, в бюджетній системі України не відбулася справжня децентралізація, яка передбачала б існування автономних прибуткових джерел кожної ланки управління. По-друге, чинне законодавство нормує суб’єктивізм із розподілу міжбюджетних трансфертів, який проявляється в існуванні різних механізмів надання міжбюджетних трансфертів відповідно до різних типів місцевих бюджетів. Прямі стосунки, які допускають тільки двох агентів, — «держава» і «регіон», встановлені між бюджетами держави, з одного боку, та АР Крим, областей, районів, м. Києва, м. Севастополя, міст обласного значення (у частині лише дотацій вирівнювання) — з другого. Зате опосередковані стосунки між бюджетами збережені на лінії «держава — місто районного значення, селище, село та їх об’єднання», розподіл міжбюджетних трансфертів між бюджетами місцевого самоврядування на основі затвердженої формули [6] здійснюється районною адміністрацією, перевіряється обласною адміністрацією і затверджується районною радою. Такий механізм є виправданим, проте усуває органи місцевого самоврядування базового рівня та їх представницькі органи від можливості впливати на рішення відносно об’ємів необхідних трансфертів.

До складу міжбюджетних трансфертів, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, згідно зі статтею 97 Бюджетного кодексу України, відносяться: дотація вирівнювання бюджету окремих територіально-адміністративних одиниць, субвенція на здійснення програм соціального захисту, субвенція на компенсацію втрат прибутків бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень в результаті надання пільг, встановлених державою, субвенція на виконання інвестиційних проектів та інші субвенції.

Бюджетний кодекс не визначає поняття «дотація». З практики дотація є ефективним методом бюджетної регуляції, що визначає річну фіксовану суму коштів, яка виділена з бюджету вищого рівня на безповоротній основі для того, щоб збалансувати бюджет нижчого рівня у випадках перевищення його витрат над прибутками строком на 1 рік.

Система нецільових міжбюджетних трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам прямує на вирівнювання бюджетної забезпеченості бюджетів місцевого самоврядування. У разі, якщо місто або район мають перевищення прибутків над плановими витратами, здійснюється трансферт (виключення) до державного бюджету, об’єм якого визначається за допомогою тієї ж формули, яка застосовується для обраховування міжбюджетних трансфертів.

У державному бюджеті України затверджений об’єм дотацій вирівнювання і субвенцій окремо для кожного місцевого бюджету, а також засобів, які передаються державному бюджету України з місцевих бюджетів, якщо для цього є вагомі причини.

Дотації вирівнювання визначаються як перевищення об’єму витрат над загальним кошиком прибутків місцевого самоврядування.

На дотації вирівнювання в 2012 році з державного бюджету місцевим бюджетам перераховано засобів у сумі 51649, 9 млн. грн., що на 18, 4 відсотка, або на 8020, 0 млн. грн., більше, ніж в 2011 році. На субвенції і додаткові дотації в 2012 році було перераховано 74179, 0 млн. грн., що на 43, 6 відсотка, або на 22539, 7 млн. грн., більше, ніж в 2011 році. Останніми роками всі регіони України отримували дотації, частка яких у доходах місцевих бюджетів становила 46, 3 % у 2008 році і зросла до 48, 8 % у 2010 році, 52, 3 % у 2011 році. У 2012 році очікується 54, 4 %, а за пронозами на 2013 рік — 52 %Тотальна дотаційність місцевих бюджетів України ставить під сумнів ефективність чинної системи фінансового вирівнювання. Відтак можна зробити висновок, що побудована вона за розподільчою схемою, в якій незрозумілими залишаються питання визначення «регіонів-донорів» та «регіонів-реципієнтів».

По суті, держава вилучає значну частку доходів, зібраних у регіонах, а потім частину з них розподіляє між бюджетами. Така система створює значні антистимули для розвитку економіки регіонів і не виконує завдань фінансового вирівнювання.

Кошик прибутків бюджетів місцевого самоврядування — це податки і збори (обов’язкові платежі), які закріплюються Бюджетним кодексом України на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування і враховуються при визначенні об’ємів міжбюджетних трансфертів.

Згідно із Бюджетним кодексом (ст. 98) розподіл об’ємів міжбюджетних трансфертів визначається на основі формули, яка повинна затверджуватися Кабінетом Міністрів України і враховувати такі параметри:

1. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості і коефіцієнти, які коригують, до них.

2. Кількість жителів і кількість споживачів соціальних послуг.

3. Індекс відносної податкоспроможності відповідного міста або району.

4. Прогнозний показник кошику прибутків бюджетів місцевого самоврядування для бюджетів Києва, Севастополя і міст обласного значення.

5. Коефіцієнт вирівнювання (він прийнятий від 0, 6 до 1, 0).

Об’єм кошику прибутків відповідного бюджету визначається з урахуванням індексу податкоспроможності бюджетів міст і районів на основі даних про фактичне виконання відповідного бюджету за три останні бюджетні періоди (роки). Індекс відносної податкоспроможності є коефіцієнтом, який визначає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці порівняно з аналогічним середнім показником по Україні з розрахунку на 1 жителя.

Ці індекси не можуть змінюватися або переглядатися частіше, ніж раз в три роки.

У той же час міжбюджетні трансферти можуть існувати і між місцевими бюджетами. Так, міста Київ, Севастополь, міста обласного підпорядкування і районні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах дотації вирівнювання бюджетам районів в містах, бюджетам сіл, селищ міського типу, містам районного значення, а також кошти, які передаються із цих бюджетів.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим і відповідні Ради можуть передбачати в інших бюджетах такі види міжбюджетних трансфертів:

1. Субвенції на утримання об’єктів загального користування або ліквідацію негативних наслідків діяльності об’єктів загального користування.

2. Субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ міського типу, міст і об’єднань.

3. Субвенції на виконання інвестиційних проектів.

4. Інші субвенції.

Субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад можуть передбачатися у складі їх бюджетів у разі, коли інший орган державної влади може виконати цю функцію ефективніше від них.

Субвенція з державного бюджету на виконання інвестиційних проектів надається бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам для подальшого розподілу цими бюджетами коштів нижчестоячим бюджетам.

Субвенції для виконання інвестиційних проектів надаються органам місцевого самоврядування на умовах конкуренції і передбачають їх фінансову участь в здійсненні програми або проекту.

При наданні цієї субвенції перевагу в її отриманні мають органи місцевого самоврядування, в яких середньорічний об’єм витрат на утримання бюджетних установ за три останні бюджетні періоди був менше об’єму, визначеного відповідно до фінансових нормативів бюджетної забезпеченості. Основні напрями надання субвенції визначає Кабінет Міністрів України, а об’єм субвенцій на наступний бюджетний пе ріод визначається Законом України «Про державний бюджет на відповідний рік».

В Україні, як і в більшості країн світу, бюджетний рік співпадає з календарним. Проте існують і виключення. Так, бюджетний рік в Канаді і Японії починається 1 квітня, в Італії і Норвегії — 1 липня, у Сполучених Штатах Америки — 1 жовтня.

На нашу думку, особливо важливим завданням, яке стоїть на сьогодні перед центральною владою, є проведення реформи місцевого самоврядування. Саме вона повинна забезпечити децентралізацію, делегування повноважень з центру регіонам, закріплення за ними достатньої кількості джерел власних фінансових надходжень, головну частину яких повинна забезпечити оновлена система місцевого самоврядування.

Для формування нових міжбюджетних відносин в Україні необхідно враховувати такі напрями їх вдосконалення.

— чітке розмежування повноважень між центром, регіонами та місцевим самоврядуванням у бюджетній сфері, що сприятиме подальшому розвитку взаємодії різних рівнів бюджету;

— розмежування доходів і видатків між бюджетами має бути здійснене таким чином, щоб забезпечити відповідність між видатками, покладеними на кожний бюджет, і необхідними для їх фінансування прибутковими джерелами;

— збільшення прав і посилення відповідальності регіонів щодо реалізації фінансово-економічної політики, що сприятиме розвитку бюджетної дисципліни та посилить зваженість рішень, які приймаються;

— жорстке регламентування міжбюджетного перерозподілу фінансових ресурсів, особливо щодо вилучення профіцитного результату на користь вищого бюджету. Це сприятиме більш чіткому застосуванню наявних коштів, контролю за витрачанням коштів та ефективним їх використанням;

— нормативно-правове забезпечення організації міжбюджетних відносин, причому незмінним воно має бути хоча б у середньостроковій перспективі (3–5 років), що сприятиме стабільності і прозорості у формуванні бюджетів усіх рівнів






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.