Поняття, предмет ,метод та функції сімейного права.

СП складає підгалузь ЦП, хоча в системі ЦП воно характеризується певною уособленістю, що обумовлюється особливостями відносин які регулюються нормами СП та своєрідністю засобів їх правового регулювання.

Предмет сімейного права – особисті немайнові та майнові відносини, що виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, прийняття дитини в сімю для виховання та з інших підстав які не заборонені законом і таких що не суперечать моральним засадам суспільства і базуються на рівності та майнової самостійності їх учасників

1.Відносини які виникають у зв’язку із шлюбом.

2. Особисті та майнові відносини між членами сімї.

3. Особисті та майнові відносини між іншими родичами.

4. Особисті та майнові відносини які виникають у зв’язку з влаштуванням дітей, позбавлених батьківського піклування.

Сім'я – складний комплекс природно-біологічних, матеріальних, духовно-психологічних зв'язків, більшість з яких підлягає моральному регулюванню з боку суспільства а не правовій регламентації взагалі.

Метод СП- це сукупність засобів, прийомів, способів за допомогою яких здійснюється юридичний вплив на вольову поведінку учасників сімейних правовідносин.

Виділяють такі методи сімейного права:
— диспозитивний метод, базується на координації цілей та інтересів учасників учасників суспільних відносин, коли вони самі вільно приймають рішення щодо участі в цих відносинах.
— імперативний метод, базується на субординації. Для нього характерно обмеження ініціативи суб’єктів правовідносин щодо зміни положень юридичних приписів. Наприклад, законодавством встановлений шлюбний вік і учасники сімейних відносин повинні дотримуватися вимог закону щодо укладення шлюбу з певного віку.

Чинники що обумовлюють суть методу СП: 1. Юридична рівність учасників сімейних правовідносин; 2.Самостійний майновий статус їх учасників; 3. Диспозитивний характер сімейних правових відносин; 4. Специфіка розгляду конфліктів у сімейній сфері (ст.7СК)

Функції сімейного права – спрямування правового впливу, який виражає роль права в організації сімейних відносин. Виділяють наступні функції сімейного права:
— регулятивна (регулювання сімейних відносин відповідно до чинного законодавства);
— охоронна (захист і охорона прав та законних інтересів учасників сімейних відносин);
— виховна (у сімейно-правових нормах міститься модель поведінки, що підтримується державою, а також несприятливі правові наслідки виконання дій та вчинків, що порушують права, свободи та законні інтереси інших громадян).

Система сімейного права складається з:
загальної частини (предмет, метод, принципи, функції сімейного права; здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов'язків; захист сімейних прав та інтересів);
спеціальної частини (шлюб; права та обов'язки подружжя; права та обов'язки матері, батька та дитини; влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування).

78. Основні принципи сімейного права.

Принципи сімейного права – це основні засади, керівні ідеї, відповідно з якими здійснюється сімейно-правове регулювання суспільних відносин. Провідні засади, як правило, знаходять своє безпосередньо закріплення у відповідних сімейно-правових нормах. З урахуванням цього основними засадами (принципами) сімейного права є:

1. Державна охорона сім’ї материнства, батьківства. Держава здійснює стосовно сім’ї державну політику, яка є складовою соціальної політики. Мета –забезпечення сприятливих умов для всебічного розвитку сім’ї та її членів, реалізація сім’єю своїх функцій і поліпшення її життєвого рівня, підвищення ролі сім’ї в суспільстві.

2. Принцип рівності учасників сімейних відносин. Вказаний принцип базується на положеннях ст.21 Конституції України та частин 5, 6 ст.7 СК України. Учасники сімейних відносин не можуть мати обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, стати, політичних, релігійних та інших переконань. Жінка та чолові мають рівні права й обов’язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім’ї.

3. Принцип недопустимості державного або будь-якого іншого втручання в сімейне життя. Вказаний принцип закріплений в ст. 32 Конституції України, ст.301 ЦК України, ч.5 ст.5, ч.4 ст.7 СК України. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх часників, права на особисту свободу та недопустимість свавільного втручання у сімейне життя.

4. Пріоритет сімейного виховання дитини. Саме у сім’ї дитина починає формуватися як особистість, набуває навичок соціального спілкування, визначається як особа, яка має певні культурні, мовні, релігійні переконання, які виділять її серед інших людей і перетворюють на особистість.

5. Регулювання сімейних відносин за домовленістю між їх учасниками. Подружжя можуть укладати шлюбний договір, договори щодо умов та порядку надання утримання, визначення місця проживання дитини та інші.

6. Пріоритет захисту прав та інтересі дітей та непрацездатних членів сім’ї. Захист інтересі дітей здійснюється батьками, іншими родичами – бабою, дідом, сестрою, братом, вітчимом, мачухою, іншими особами – опікунами, піклувальниками. Сімейний кодекс передбачає приоритетний захист непрацездатних членів сім’ї і містить спеціальні юридичні механізми, які дозволяють це зробити певним чином (ч.1 ст.202 СК, ст.172 СК та інші).

Система сімейного права складається з 2 частин:

- загальної; - особливої.

Загальна частина містить норми, які розповсюджуються на всі сімейно-правові відносини. До них відносяться: - норми про регулювання сімейних відносин, законодавство, мету і завдання, принципи, суб’єкти сімейних правовідносин та інше.

Особлива частина являє собою сукупність інститутів, кожен з яких регулює визначений різновид сімейних відносин: порядок укладення та розірвання шлюбу, майнові та особисті немайнові відносини подружжя, визначення походження дітей, усиновлення, опіка та піклування, патронат та інші. Система сімейного права є специфічною, тому що складається з інститутів, яких немає в інших галузях права.