Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Антикорозійний захист обладнання та будівельних конструкцій.
|
|
Застосування корозійностійких металів в антикорозійному захисті.
Нержавіючі сталі інертні до більшості харчових продуктів, мають високу міцність і зносостійкість. Тому в харчовому машинобудуванні застосовують нержавіючі сталі мартенситного, мартенситно-феритного, аустенітно-феритного складу. Високою стійкістю проти корозії й абразивному зносу при впливі кислих середовищ володіє устаткування цукрового заводу, виготовлене з нержавіючої сталі 3CR12. Також використовують сталь 0Х20АГ2Н5, 12Х18Н10Т, сталь Ст 3.
Нержавіючі сталі і деякі кольорові метали володіють високою корозійною стійкістю в умовах контакту з харчовими продуктами, однак значна вартість і дефіцитність не дозволяють застосовувати їх у широких масштабах. Більш економічні вуглецеві сталі плаковані тонколистовими легованими сталями, а також металеві покриття. Перспективним є дифузійне насичення сталей титаном. Титанування з порошкових сумішей дозволяє одержувати на сталях щільні титановмісні шари, стійкі в агресивному середовищі [30].
Основними причинами, які викликають інтенсивне корозійно-абразивний знос металу технологічного обладнання цукрових заводів є агресивна дія корозійно-активних середовищ з їх постійною зміною фізико-хімічних властивостей; порушення технологічних режимів; невідповідність корозійної стійкості застосованих сталей або полімерних матеріалів умовам роботи; помилки, які часто допускаються при розробці технологічного обладнання без урахування впливу середовища на корозійно-ерозійне руйнування металу; відсутність, неправильний вибір або виконання захисних противокорозійних засобів; поганий догляд за обладнанням при експлуатації [31, 32].
Перегородки, лотки, сита піддаються переважно абразивному зносу, а корпус – виразковій корозії.
У випадку коли метал корпусу апарату в місцях установки приводу та кріплення колеса руйнувався із-за появи мікровиразок та розвитку їх в корозійно-втомлювані тріщини [33].
7.1. Вибір протикорозійного покриття обладнання.
При виборі протикорозійного покриття обладнання необхідно враховувати наступні фактори: умови експлуатації, степінь агресивної дії робочих середовищ, природу металу, яке захищають [34].
Найбільш ефективним засобом боротьби з корозією в цукровій промисловості є застосування захисних полімерних покриттів.
Полімерні покриття, які застосовуються для захисту машин і агрегатів, повинні мати високу адгезію до металу чи бетону, безпористість, еластичність, механічну міцність, теплостійкість, інертність до технологічних середовищ.
До контакту з харчовими середовищам допускаються полімери, які не змінюють зовнішній вигляд продукту, його колір, прозорість, консистенцію, не виділяють токсичних речовин, не взаємодіють з окремими складовими частинами продукту.
На ділянці жомосушильного відділення, де технологічний процес пов’язаний з температурою і підвищеною вологістю, є мікроорганізми. Ступінь аерації середовища визначає кількісне співвідношення аеробних і анаеробних мікроорганізмів, які відрізняються тим, що перші поглинають вільний кисень і виділяють вуглекислоту, другі – без кисню розщеплюють цукрозу на спирт і вуглекислоту. До мікроорганізмів, що розщеплюють велику кількість цукрози відносять лейконосток, стеаротернофілус та ін., які виділяють органічні кислоти (молочну) і гази.
Одночасно із розщеплення цукрози мікроорганізми виділяють кислоту, гази, слиз, піну і як наслідок, збільшують швидкість корозії металу, а самі продукти корозії стимулюють мікробіологічні процеси [16].
Фунгіцидні покриття – надійний засіб проти цвілі і грибків. Покриття стійке при мийці в гарячій воді і до механічного впливу щіток [35].
Встановлені переваги композиційних біоцид них сполук. Нові покриття містять у 2 рази менше біоцидів і забезпечують їх рівномірне вилуговування [36].
Для захисту жомосушильного відділення використовують:
- фторопластові покриття (лаки ЛФЕ-23 Х, ЛФЕ-42 Х);
- сополімеровінілхлоридні (лак ХС-76 по грунту ХС-04; емаль ХС-558; емалі ХС-720, ХС-791, ХС-769, комплексне покриття на основі ґрунту ХС-159, емалі ХС-759, лака ХС-724);
- поліуретанові (емаль УР-41);
- епоксидні (наповнені і ненаповнені смоли ЕД-16, ЕД-20, композиція ЕП-711);
- кремнійорганічні (лак КО-919, КО-08, КО-55, емалі КО-198, КО-42).
- Спеціальні покриття (фунгіцидні покриття: біоцидні сполуки БП-30, БПО-104, БПО-154.)
Істотним критерієм при виборі полімерних покриттів є їх технологічність. Віддається перевага покриттям, що не тільки мають високі фізико-механічні і протикорозійні властивості, але і не вимагають термообробки при підвищених температурах, висококваліфікованої праці при нанесенні покриттів, зупинки безперервно діючих технологічних цехів [30].
Велика частина промислових споруд підприємств харчової промисловості, окрім поступових руйнувань від атмосферних впливів, піддається також впливу газів та рідких агресивних середовищ, які є на виробництвах. Ці впливи можуть бути настільки значними, що відсутність спеціальних методів захисту будівельних конструкцій призводить до їх швидкого руйнуванню.
Основна задача, яка стоїть перед протикорозійною технікою, збільшити надійність обладнання, яке захищається, будівельних конструкцій і споруд. Вона повинна вирішуватись за рахунок широкого застосування високоякісних матеріалів, і в першу чергу епоксидних смол, склопластиків, полімерних матеріалів та нових герметиків.
Всі роботи при будівництві нових, розширення, реконструкції і технічних переоснащень діючих підприємств, будинків і споруд, при встановленні антикорозійних покриттів металічних, бетонних, залізобетонних та цегляних будівельних конструкцій, а також при нанесенні покриттів для захисту від корозії, яка з’являється під впливом агресивних середовищ промислових підприємств і грунтових вод, повинні виконуватись згідно вимогам будівельних норм та правил по «Захисту будівельних конструкцій і споруд від корозії» (СНиП 3.04.03-85). Ці норми та правила встановлюють загальні технічні вимоги до проведення робіт в умовах будівельної площадки розповсюджується на технологічне обладнання [37].
Антикорозійному захисту підлягають наступні будівельні конструкції виробничих споруд: підлога, фундаменти під споруди і обладнання; несущі конструкції залізобетонних і металічних; огороджуючі конструкції з цегли, керамзітобетона та інших матеріалів.
Для забезпечення якісного антикорозійного захисту будівельних конструкцій необхідно враховувати наступні основні положення.
Підлога є одним з важливіших елементів будівель та споруд з агресивними середовищами. Висока хімічна стійкість і не проникливість підлоги є гарантією довговічності перекриттів, колон, стін, підземних конструкцій. Хімічностійка підлога у виробництвах з агресивними середовищами складаються з вирівнюючого цементно-пісчаного шару (стяжки), укладуємого на бетонну основу або залізобетонне перекриття, гідроізоляції, прослойки з хімічностійкої замазки і покриття. В останньому випадку, як правило, передбачається шпаклювання швів хімічностійкими замазками.
Основу підлоги виконують міцну, на ній недопустимо утворення тріщин в результаті деформацій, тому при спорудженні підлоги на насипних ґрунтах не залежно від величин навантажень передбачають армірування бетонної основи підлоги.
7.2. Антикорозійний захист від впливу рідких середовищ.
Найбільш ефективною мірою відносного захисту бетонних і залізобетонних конструкцій від агресивного впливу рідких середовищ, є встановлення гідроізоляції.
Гідроізоляційні матеріали можна умовно розділити на 2 групи: традиційні (що клеяться і обмазочні – на основі полімерів, полімерних смол та ін.) і матеріали проникливої дії (на основі мінеральної сировини).
Як показує досвід застосування традиційних матеріалів, при всіх їх позитивних якостях вони мають один важливий недолік. Створюючи щільну, міцну захисну плівку, ці матеріали працюють окремо від матеріалу самої конструкції, яка захищається, в силу несумісності їх деформаційних властивостей. В процесі експлуатації це призводить до їх відшарування від поверхні, яка захищається, з наступною втратою своїх захисних функцій. При роботі з такими матеріалами з’являються важливі технологічні проблеми – необхідність попередньої сушки поверхні, відповідне дотримання технологічних параметрів, складність роботи в конструкції, де в період проведення робот є відкриті течі та ін.
Більш перспективними в цьому напрямку - матеріали проникаючої дії, застосування яких в значній мірі підвищує експлуатаційні характеристики бетону.
Розроблені на основі мінеральної сировини суміші “Гідротекс” володіють одночасно властивостями як традиційних, так и проникаючих захисних матеріалів. Принцип дії полягає в проникненні під впливом осмотичного тиску хімічно- активних речовин в капілярно-пористу структуру бетону, де, взаємодіючи з складовими цементного каменю, вони утворюють нерозчинні нитковидні кристали, які заповнюють мікротріщини, пори и капіляри бетону. Пори і кристали ущільнюють структуру бетону, тим самим, перекриваючи доступ води, але не повітрю. Глибина проникнення в бетон може досягати 100 мм [38].
|
|