Зона широколистих лісів

Зона широколистих лісів розташована у західній частині нашої держави, займаючи простір між мішаними лісами на півночі та гірською країною Українських Карпат на півдні. У довготному плані вона простягається від західного кордону держави до приблизно східної межі Хмельницької області. Зона займає площу близько 53 тис. км2, або близько 9 % від території України. Протяжність широколистих лісів з півночі на південь до 280 км, а із заходу на схід - до 300 км.

Основна частина зони широколистих лісів розташована у межах Волино-Подільської плити. На сході вона частково заходить у межі Українського кристалічного щита, а на заході охоплює увесь невеликий простір, зайнятий Західно-Європейською платформою у межах України. Серед макроформ рельєфу широколисті ліси займають території Волинської та Хотинської височин, Малого Полісся та більшу частину території Подільської височини. Домінуючі висоти горбистої або пологохвилястої поверхні знаходять між ізогіпсами 200-500 м над рівнем моря.

У геоморфологічному відношенні переважають денудаційно-акумулятивні форми рельєфу водно-ерозійного походження. Однією з особливостей природних умов зони широколистих лісів є розвинуті тут унікальні поверхневі й підземні карстові утворення. Найбільшими і найвідомішими з них є печери, які розташовані у Тернопільській області. Серед них - Кришталева, Озерна, Оптимістична, Млинки, Вертеба та ін.

Клімат широколистих лісів помірно-континентальний. Переважають тут західні і північно-західні вітри. Влітку вони зменшують спеку, а взимку - холод. Середня температура січня становить від -4 °С на заході до -5, 5 °С на сході, а липня - відповідно +17 °С та +18, 5 °С. Кількість опадів становить 550- 700 мм, а випаровуваність - 600- 700 мм, зволоженість території достатня.

У зоні густа сітка річок. Вони належать до системи Дністра, Західного Бугу, Прип’яті та Південного Бугу. Вони мають мішане живлення і найповноводніші навесні та в червні. Долини деяких з них тут глибоко врізані, каньйоноподібні.

Домінуючим типом ґрунтів у межах зони широколистих лісів є передусім сірі лісові ґрунти, а також опідзолені чорноземи.

У межах цієї зони поширені грабові, дубово-грабові, дубові та дубово-соснові ліси, які займають близько 14 % території. Плоскі вододільні поверхні у минулому були вкриті лучними степами зі злаковою рослинністю, різнотрав’ям, бобовими, які на сьогодні майже не збереглися. Адже тепер понад 75 % площі займають тут сільськогосподарські угіддя.

У лісах зони широколистих лісів живуть козулі, зайці, лисиці, лосі, кабани, вовки, білки, борсуки, зрідка трапляються рисі; серед птахів — тетеруки, глухарі, білі сови, журавлі, лелеки; серед комах - шовкопряди, ковалики, бджоли, жуки, олені.

У межах Західноукраїнського краю зони широколистих лісів виділяють шість фізико-географічних областей: Волинську височину; Мале Полісся, Розтоцько-Опільську, Західноподільську височину, Середньоподільську височину та Прут-Дністровську височину. Основним типом ландшафтів тут є широколистолісові лесові височинні хвилясті та терасні, а також розчленовані височинні лесові. Специфічними є товарові горбисті, а також поліські моренно- зандрові та долинні ландшафти у межах Малого Полісся.

Широке використання земельних, лісових, водних, мінерально-сировинних, біологічних та рекреаційних ресурсів у межах широколистих лісів спричинили погіршення геоекологічної ситуації. Для збереження довкілля тут здійснюється ціла низка природоохоронних заходів. Цій меті слугують і природно-заповідні об’єкти, серед яких найбільше значення мають: заповідники Розточчя та Медобори, національний природний парк Подільські Товтри та ін.