Поширення озер і боліт у межах території України.

Озер тектонічного походження, тобто утворених у тектонічних розломах на зниженнях, на теренах України практично нема. Найпоширенішими в Україні є озерні улоговини, що утворилися під дією річкових вод (стариці, дельтові, заплавні озера). Ці озера зазвичай невеликі і зустрічаються у долинах майже всіх рівнинних річок країни.

Озера морського походження поширені у Причорномор’ї та Приазов’ї. Серед них виокремлюють озера-лагуни та озера-лимани. Озера-лагуни виникають при відокремленні частини морської акваторії піщаними косами чи пересипами. Ці озера переважно мілководні і мають високу солоність води, яка зумовлені інтенсивним випаровуванням. Найбільше серед озер лагунного походження у межах території України - це озеро Сасик у Криму, яке утворилося внаслідок відокремлення піщаною косою частини акваторії Каламітської затоки. Озеро Сасик має площу 71 км2, середню глибину - 0, 7 м, солоність води - від 90 до 160%,

Лимани, як відомо, утворюються внаслідок затоплення пригирлових частин річкових долин морем у результаті опускання території. Найбільш поширені лимани між гирлами Дунаю та Дніпра (Дністровський, Куяльницький,, Хаджибейський лимани, Шагани, Дніпровсько-Бузький). Однак, якщо лиман відокремиться піщаною косою від акваторії моря і стане автономною водоймою із рівнем водного дзеркала, яке безпосередньо не залежить від рівня моря, то його вважають озером-лиманом, або озером лиманного походженні. До цього типу озер належить і найбільше за площею серед сучасних озер України - озеро-лиман Сасик (Кундук). На початку 90-х років XX ст. воно було відокремлено від моря греблею з метою опріснення його вод і використання для зрошення. Площа цього озера-лиману частково антропогенного походження становить 204, 8 км2, довжина - 35 км, ширина від 4, 5-11 км, Середня глибина водойми - 2, 4 м, максимальна - 3, 9 м.

Лиманним за походженням вважають науковці і найбільше на сьогодні за площею природне озеро України - Ялпуг (149 км2). На початку четвертинного періоду воно, очевидно, було пониззям повноводної річки, яка впадала в естуарій давнього Дунаю. У результаті зміни режиму естуарій поступово почав заповнюватися річковими наносами, перетворившись у дельту. Колишній лиман Ялпуг внаслідок цих процесів став значно віддаленим від моря озером.

Тепер потоками у нього поступає частково вода з озера Кугурлуй, а в Кугурлуй вода надходить з Дунаю. Довжина озера Ялпуг - 25 км, ширина - 2-7 км, а найбільша глибина -6 м.

Льодовикові озерні улоговини утворилися на північному заході Поліської низовини (Остров’янське озеро) та в межах найвищих хребтів Українських Карпат, де у четвертинному періоді існували гірські льодовики. На схилах гір гірські льодовики виробили великі котловини округлої форми - кари. У деяких з них залишилися карові озера. Серед них озера Бребенескул, Несамовите, Герешаска, Апшинець та ін.

Карстові озера утворюються у районах поширення легкорозчинних гірських порід. Найбільшою серед озер цього типу є група Шацьких озер, які об’єднують понад 30 природних водойм у межиріччі Бугу та Прип’яті. Серед них озерами карстового походження є Світязь, Пулемецьке, Лука та інші.

Найбільше карстове озеро Світязь, яке має довжину понад 9 км, середню ширину — 3, 5 км, а площу - 27, 5 км2. Максимальна глибина озера -58 м (найбільша серед озер України), а середня -7 м. Невеликі озера карстового походження є і на яйлах Кримських гір.

У басейні Сіверського Дінця внаслідок просідання ґрунту над вимитими солями утворилися озера Ріпне і Сліпне. За походженням їх відносять до просадочних.

Зсувні озера утворюються у результаті виникнення зсувів. Серед них розрізняють завальні (греблеві) озера, які найбільш характерні для Карпат. Виникають вони внаслідок зсуву чи обвалу, що перегороджує шлях водному потоку. Прикладами таких озер є Синевир, Гірське Око. Однак із зсувами у Карпатах пов’язане утворення не тільки завальних озер, а й безпосередньо зсувних. Їх озерні котловини утворюються внаслідок відриву і переміщення самого тіла зсуву вниз по схилу. Стінки відриву зсуву можуть мати форму півкола, утворюючи зниження, яке називають зсувним цирком. У стінці відриву відкриваються водоносні горизонти, які заповнюють зсувний цирк, перетворюючи його на озеро. Саме таким способом сформувалися котловини озера Озірце у Привододільних Горганах, озера Велика Трусця на західному схилі вершини Рівна, озера Лебедин на схилі хребта Покутсько- Буковинських Карпат.

Вулканічного походження озерні улоговини зустрічаються у Закарпатті, на Вигорлат-Гутинському вулканічному пасмі. Вони є бічними кратерами згаслих вулканів.

Болота, як відомо, залежно від умов живлення й характеру рослинності поділяються на низинні, верхові та перехідні. Низинні болота, багаті на мінеральні речовини, розташовані переважно у зниженнях рельєфу в долинах річок, на берегах озер. Живляться вони переважно підземними водами, а також поверхневими. Низинні болота найбільше поширені в Україні у межах Поліської низовини, І особливо багато їх тут на заплавах, старих руслах, прибережній частині озер. Значно менше тут верхових боліт, але деякі з них мають значні розміри. Найбільший за площею серед них болотний масив Кремінне - 35 тис. га.

На Причорноморській низовині також переважають низинні болота, які зосереджені здебільшого у плавнях річок, особливо в Дунайських та Дністровських. Низинні болота зустрічаються на Закарпатській низовині та в окремих долинах карпатських рік.

Перехідні болота, які живляться підземними водами та опадами, утворюються на стадії перетворення низинного болота у верхове. Верхові болота з незначним вмістом мінеральних сполук найчастіше розвиваються на відносно плоских вододілах та піщаних терасах річок в умовах недостатнього живлення, переважно за рахунок атмосферних опадів. Вони характерні для Передкарпаття та відносно плоских поверхонь гірських хребтів Карпат, де часто утворилися у результаті заростання карових озер.