Поняття, предмет, метод конституційного права України.

Конституційне право України є провідною галуззю національного права і являє собою систему правових норм, які закріплюють та регулюють основи конституційного ладу, правовий статус особи, державний і територіальний устрій, систему, порядок формування і принципи організації та діяльності органів Української держави.

конституційне право України – це провідна галузь права, яка становить сукупність правових норм, що закріплюють і регулюють основу соціально-економічної структури суспільства, його політичну систему, правовий статус особи з метою забезпечення умов для здійснення державної влади в країні.

В літературі давно дискутується питання: якій назві - " конституційне" чи " державне" право - надати перевагу. В багатьох країнах набув поширення термін " конституційне право". Це стосується насамперед країн, де склалася англосаксонська і романська правові системи, що уособлюють конституційний устрій, найбільш характерними рисами якого є громадянське суспільство і правова держава.

Термін " державне право" є більш ширшим від терміна " конституційне право" і включає адміністративне, фінансове та процесуальне право.

Предметом конституційного права є особливе коло суспільних відносин, що мають важливе значення для суспільства, держави і особи. Ці відносини стосуються всіх найважливіших сфер суспіль­ного життя: економіки, політики, ідеології, соціальних відносин.

Основним предметом правового регулювання конституційного права України є суспільні відносини, які виникають і діють в процесі здійснення влади народом України.

Ці відносини поділ на чотири групи (блоки):

1. Відносини, що визначають характер зв'язків між державою і конкретною особою.

- відносини, що стосуються правового статусу людини і громадянина (громадянство, основні права, свободи та обов'язки особи, ступінь їх гарантованості з боку держави);

- найважливіші економічні відносини (реґламентація існуючих форм власності та механізмів її захисту);

2. Відносини, які складають основоположні засади народовладдя, народний суверенітет.

- відносини, що складаються в процесі реалізації права народу України на самовизначення і пов'язані з державно-територіальним устроєм України;

3. Відносини, які розкривають побудову, устрій держави як організації влади народу і для народу.

- відносини політичного характеру (наприклад, форма правління, форма державного устрою)

- відносини щодо організації та діяльності державного апарату України;

- відносини, які визначають діяльність органів місцевого самоврядування.

4. Відносини, які визначають основоположні засади функціонування держави (гуманізм, демократизм, розподіл влади).

Метод правового регулювання конституційного права - система прийомів і способів, за допомогою яких норми галузі права впливають на конкретні суспільні відносини, впорядковують їх щодо цілей і завдань правового регулювання.

Загальні:

-дозвіл - визначає міру можливої правової поведінки суб'єктів конституційного права (право на освіту, відпочинок, Кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ВРУ може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань)

- заборона - передбачає юридичне обмеження правосуб'єктності учасників конституційно-правових відносин (порушення недоторканності, цензура заборонена; заборона проведення всеукраїнського референдуму з питань податків, бюджету та амністії)

- позитивного зобов'язання - спонукальний характер конституційних приписів щодо суб'єктів (поважати держ. символи, сплата податків; Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки").

Спеціальні ( властиві виключно або переважно саме цій галузі права):

- конституційного установлення - полягає в нормативному установленні, визначенні основ суспільного і державного ладу, безпосередньої демократії, правового статусу людини, організації та функціонування органів державної влади, загальних засад місцевого самоврядування. (" Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава").

- загального нормування - для закріплення правового статусу особи.