Збереження закладок

Не завжди достатньо занести до папки визначений документ. Наприклад, документ великий, а Вас цікавить у ньому тільки фрагмент, тому звичайне збереження цього документа в папці не завжди буває зручним. Для цього в системі передбачена можливість збереження в папці також і закладок в документах (посилань на визначені Вами місця в тексті документа).

Давайте розглянемо, як це робиться.

Виведіть текст документа на Робочий Стіл. Перейдіть на необхідний Вам фрагмент тексту і створіть закладку.

Створену закладку можна занести до папки. Для цього натисніть один раз лівою кнопкою миші на назві потрібної папки (вона стане активною — буде зображена білими літерами на синьому фоні), потім підведіть курсор до закладки і натисніть на праву кнопку миші. У контекстному меню режиму перегляду документа виберіть команду “ Занести закладку до папки ”. Тепер для швидкого знаходження необхідного Вам фрагмента досить розкрити Вашу папку і двічі натиснути лівою кнопкою миші на закладці. Як тільки Ви занесете до папки другу закладку, то назва першої закладки змінеться на Закладки: 2. Тут число 2 — це кількість збережених закладок у папці. Подвійне натискання лівою кнопкою миші на цьому елементі папки призводить до появи переліку закладок.

Якщо Ви змінюєте назву закладки в папці, то вона автоматично змінюється й у документі.

Коли Ви заносите закладку до папки, то система не дублює її, а тільки запам’ятовує посилання. Тому Ви можете при необхідності змінити назву закладки, не шукаючи її спеціально в документі. Для цього зафіксуйте курсор на назві закладки, викличте Контекстне Меню і виберіть команду “ Змінити назву ”. При цьому зміниться і назва закладки в документі. Інший спосіб зміни назви закладки в документі описаний вище.

5. Збереження шаблона запиту в папці

Як тільки Ви занесете до папки другий шаблон запиту на пошук, то назва першого шаблона зміниться на Запити: 2. Тут число 2 — це кількість збережених запитів у папці. Подвійне натискання на цьому елементі лівої кнопки миші призведе до появи переліку збережених шаблонів запитів.

6. Створення посилань на файли, які розташовані на диску комп’ютера окремо від системи ЛІГА: ЗАКОН

Якщо у Вас є документи, які зберігаються в окремій директорії на диску комп’ютера, і Вам було б зручно їх швидко отримувати на екрані комп’ютера при роботі у системі ЛІГА: ЗАКОН, тоді Вам стане у пригоді можливість зберігання посилань на необхідні документи у папках користувача. Для цього Вам потрібно у другомі вікні операційної системи Windows завантажити Провідник (Windows Explorer). Вікно Провідника повинно бути не на весь екран, а таке, щоб на екрані комп’ютера Ви одночасно бачили ще й ліву панель Робочого вікна системи ЛІГА: ЗАКОН із папками користувача. Потім у Провіднику знайдіть потрібний файл на диску комп’ютера. Підведіть до нього курсор миші, натисніть її ліву кнопку і, невідпускаючи кнопки, почніть вести курсор миші до тієї папки користувача, в яку Ви бажаєте зберегти посилання на обраний файл. Коли курсор миші стане на рядку з назвою необхідної папки, відпустіть її ліву кнопку. У поточній папці з’явиться рядок з посиланням на файл у вигляді маршруту (в кінці — ім’я файлу). В подальшому Ви зможете просто підводити курсор миші до рядка з посиланням, і при подвійному натисканні на ліву кнопку миші система буде викликати ту програму, яка вміє відкривати та читати вказаний файл. Майте на увазі, якщо Ви вилучете чи пересунете на диску комп’ютера файл, на який є посилання з системи ЛІГА: ЗАКОН, то після цього посилання не буде діяти. Система недійсні посилання не відслідковує, вони залишаються у папках до тих пір, поки Ви самі ці елементи папок не вилучете.

Система не завантужує файли до своїх баз, вона просто створює посилання до них. Тому файли завжди будуть відкриватися тільки тією програмою, в якій вони були створені чи яка іх вміє читати, тобто як це визначенно у операційній системі Windows. Файли можуть бути будь-яких форматів, навіть це можуть бути виконуючі модулі інших програм.

Пошук усередині папок

Пошук усередині папок передбачає можливість пошуку по всіх елементах дерева папок, включаючи назви самих папок. Пошук проводиться по дереву папок усередину, починаючи від даної гілки.

Зафіксуйте курсор на тій гілці папок, з якої Ви хочете почати пошук. Натисніть праву кнопку миші і виберіть у Контекстному Меню команду “ Пошук ”. Перед Вами з’явиться діалогове вікно “Пошук у папках”.

У полі “Приклад” задайте слово, яке Ви хочете знайти, і натисніть кнопку “ Шукати ”.

Ви можете обмежити пошук, відключивши опції “ Пошук за назвами папок ” або “ Пошук за назвами елементів ”.

Як тільки система знаходить перший елемент папки (або папку), яка містить слово, задане в пошуку, то вона зупиняється на знайденому елементі.

Якщо Ви хочете продовжити пошук далі, то в Контекстному Меню виберіть команду “ Повторний пошук ”. При цьому курсор повинен бути обов’язково зафіксований на тій папці, від якої необхідно робити пошук.

Порівняння переліків у папках

При укладанні добірок документів за певними тематиками не завжди буває досить простого занесення до папки визначеного переліку. Часто буває необхідно об’єднати результати декількох процедур пошуку в один перелік або, навпаки, виявити однакові документи в різних переліках.

Система дає Вам можливість об’єднати два переліки або отримати їх перетин.

Об’єднання переліків — у результаті цієї операції два різних переліки об’єднуються в загальний перелік, причому якщо в них були однакові документи (дублі), то в загальному переліку залишиться тільки один варіант документа.

Перетинання переліків — можливість із двох переліків сформувати третій, що містить у собі ті документи, які одночасно є в обох переліках.

Щоб об’єднати або одержати перетин переліків, необхідно:
1. розмістити обидва переліки в папці (можна в різні папки);
2. поставити курсор на рядку з першим переліком і в контекстному меню (правою кнопкою миші) вибрати команду “ Позначити елемент ”;
3. переставити курсор на рядок, який відповідає другому переліку, і в контекстному меню вибрати одну з команд: “ Об’єднання переліків ” або “ Перетин переліків ”, — у залежності від того, що Вам треба отримати.

Перелік-об’єднання (або Перелік-перетин) з’явиться в тій папці, де знаходиться другий перелік.

Відновлення папок

Після індексації бази зв’язки в папках порушуються. Для їх відновлення необхідно здійснити переіндексацію папок. Для цього в Основному Меню системи є команда “Сервіс\Індексація папок”.

Якщо папки перестають працювати коректно, то необхідно зробити переіндексацію папок.

Для збереження даних у папках можна створювати резервні копії папок, що дасть можливість у подальшому відновити з резервних копій папок. Резервні копії рекомендуємо зберігати на дискетах.

«Типова архітектура персонального комп’ютера»

ПК – персональний комп’ютер.

Основні види ПК: настільні (desktop), портативні (notebook), кишенькові (palmtop).

Користувач – особа, яка користується ПК: учень, учитель, домогосподарка, менеджер, фахівець, директор компанії тощо.

Програма – послідовність команд, призначена для розв’язування деякої задачі.

Дані – відомості, які опрацьовують за допомогою комп’ютера і програм.

Результати – різновид даних, що стосується мети роботи програми й користувача.

Системний блок – корпус, куди вміщено материнську плату, дисководи, блок живлення, відео-, звуко-, мережевий адаптери, оперативну пам'ять.

Материнська плата – набір мікросхем, що з’єднані магістраллю.

Магістраль – сукупність струмопровідних доріжок, які нанесені фабрично на материнську плату, і роз’ємів, до яких приєднують внутрішні модулі і зовнішні пристрої ПК.

Пристрої введення даних: клавіатура, миша, сканер, чутливий до дотику екран (тачскрін), дисководи (рушії дисків).

Різновиди мишей: механічні, оптичні, лазерні, бездротові.

Пристрої зберігання та опрацювання даних: процесор, оперативна пам'ять, постійна пам'ять, відеопам'ять, різні диски та флеш-пристрої, жорсткий диск (вінчестер).

Процесор – енергозалежний внутрішній пристрій, призначений для перетворення даних і подання команд іншим пристроям.

Внутрішня пам'ять: оперативна, відеопам'ять, постійна.

Зовнішня пам'ять: магнітні дискети (використовуються все рідше), вінчестер, оптичні диски, флеш-пам'ять.

Оперативна пам'ять (англ. RAM) – енергозалежна пам'ять великої ємності для читання і записування даних з прямим доступом до них. Призначена для тимчасового зберігання даних (доки ввімкнений комп’ютер).

Відеопам'ять – зберігає дані для зображення їх на екрані.

Постійна пам'ять (англ. ROM, реалізована в мікросхемі BIOS) – фабрично наповнена енергонезалежна пам'ять малої ємності тільки для читання даних і програм, що тестують ПК.

Пристрої виведення даних: монітор, принтер, дисководи.

Види моніторів: давні з електронно-променевою трубкою, сучасні цифрові з плоскими рідкокристалічними чи плазмовими екранами.

Види принтерів: матричні, струменеві (фотопринтери), лазерні.

Мультимедійне обладнання: інтерактивна дошка, звукові колонки, навушники з мікрофоном, веб-камера, skype-телефон, шолом, окуляри тощо.

Магістрально-модульний принцип будови й роботи ПК – ПК складається з модулів, які з’єднані між собою магістраллю.

Архітектура комп’ютера – сукупність пристроїв комп’ютера із зазначенням зв’язків між ними і принципів функціонування.

Тема «Типовий системний блок ПК»

АТХ - стандарт виготовлення корпусу.

Сокет, слот, порт, гніздо – засоби для з’єднання (інша назва інтерфейс) магістралі з модулями ПК.

Інтерфейс – засіб взаємодії (засіб з’єднання) модулів.

Карта розширення – мікросхема, що є посередником між зовнішнім пристроєм і магістраллю.

Відеокарта – спеціалізований мікропроцесор і носій відеопам’яті ємністю 32-1024 Мбайт.

Звукова карта – мікросхема для роботи акустичної системи.

Інші карти: TV-тюнер, модем для локальної мережі, модем для інтернету.

Головні виробники процесорів: компанії Intel і AMD.

Процесори Intel: Celeron, Atom, Pentium, Core Due, Core 2 Due, Core 2 Quad njoj/

Характеристики процесорів: кількість ядер, тактова частота, розрядність регістрів, система команд.

Характеристики вінчестера: ємність, швидкість обертання, час доступу до даних.

Дві технології виготовлення і приєднання вінчестерів: PATA і SATA.

Типи оптичних дисків: CD (CD-R, CD-RW), DVD, Blu-ray тощо.

Енергонезалежні(постійні) види пам’яті: магнітні диски, оптичні диски, флеш-катри, власна постійна пам'ять ПК.

Енергонезалежні (оперативні) види пам’яті: оперативна пам'ять, відеопам’ять, кеш-пам'ять.

Кеш-пам'ять – різновид оперативної пам’яті, перший рівень якої міститься в корпусі процесора, другий – якомога ближче до процесора; сюди поміщаються з головної оперативної пам’яті очікувані процесором команди і дані.

Вінчестер – сукупність магнітних дисків великої ємності, жорстко закріплених на стрижні, який обертається в герметично закритому корпусі; між поверхнями дисків рухаються головки, які зчитують чи записують дані.

Оптичний диск – тонкий пластиковий три- чи пятидюймовий круг, на який записують чи з якого зчитують дані з допомогою генерованого лазером інфрачервоного (DVD) чи синього променя (Blu ray)/

Флеш-пам'ять – зовнішній запам’ятовувальний пристрій на транзисторах, що можуть затримувати електричний заряд; пристрій багаторазового використання, кількість циклів записування даних – до 10000.

Комунальні пристрої: магістраль, шлейфи, кабелі, USB-інтерфейс, мережна карта, модем.

USB – універсальний послідовний порт для приєднання зовнішніх пристроїв.

Будова комп’ютера

Основні складові частини комп'ютера знаходяться в системному блоці, який, власне, і є комп'ютером. Всі інші (зовнішні) пристрою (монітор, клавіатура, миша, принтер, сканер тощо.) - це лише доповнення до нього. Фактично, без будь-якого з них комп'ютер буде працювати і зможе виконувати свої основні функції. Без клавіатури, мишки і монітора у користувача просто не буде можливості керувати системою, без принтера - надрукувати результати роботи, без аудіоколонок - прослухати звукову інформацію і т.д. Але основні можливості комп'ютера визначаються все ж " начинкою" системного блоку. Якщо комп'ютер " не тягне" яку-небудь програму або гру, заміною монітора або інших зовнішніх пристроїв проблему не вирішиш. У таких випадках допомагає тільки заміна відеокарти, процесора або ж деяких інших " внутрішніх" елементів.

Між можливостями і вартістю складових частин комп'ютера існує пряма залежність. Тому щоб не витрачати зайвих коштів, до підбору конфігурації ПК потрібно підходити з розумом. Насамперед, потрібно чітко визначитися із завданнями, для вирішення яких купується комп'ютер. Він повинен справлятися з ними з невеликим запасом. Купувати потужну машину " на перспективу" особливого сенсу немає, оскільки зайвий запас потужності (яка все одно буде простоювати) може додати до 100 % до загальної вартості комп'ютера. А враховуючи високі темпи розвитку цієї галузі, через 1–1, 5 року вартість комп'ютера напевно істотно впаде (можливо, навіть у рази).

Якщо ви вже визначилися з функціональним призначенням майбутнього комп'ютера, можна приступати до пошуку машини з відповідною конфігурацією. Не слід повністю покладатися в цьому питанні на думку консультантів комп'ютерних магазинів. Вони зацікавлені зовсім не в економії ваших грошей. Краще порадитися зі знайомими, які розуміються на комп'ютерній техніці, або розібратися у всьому самостійно.

Комп'ютер можна придбати у зібраному вигляді, або ж поагрегатно з подальшою його самостійної зборкою. Останній варіант досить привабливий у плані підбору максимально відповідної конфігурації та економії коштів. Повірте, зібрати комп'ютер не складніше, ніж дитячий конструктор. Потрібно просто володіти певним, відносно невеликим обсягом знань. Матеріали даного сайту вам в цьому допоможуть.

Кожен з пристроїв, що входять до складу комп'ютера, має свої характеристики, якими визначаються можливості системи. Всі ці елементи мають стандартні розміри, всередині корпусу кріпляться в спеціально відведені місця і з'єднуються між собою стандартними роз'ємами. Але при цьому, кожен елемент обов'язково потрібно підбирати з урахуванням характеристик інших пристроїв системи, щоб вони не обмежували або навіть не конфліктували один з одним. Немає сенсу ставити потужну відеокарту в систему з дуже слабким процесором, який не дасть можливість повністю використовувати її потенціал. Відомі випадки, коли деякі відеокарти на одних материнських платах не працюють, і без будь-яких проблем функціонують на інших. Наприклад, відеокарти GeForce 8800, 9800 конфліктували з материнськими платами на деяких старих чіпсетах VIA. Такі випадки швидше виняток з правил, але все ж таки іноді мають місце.

Тому якщо ви твердо вирішили самостійно зібрати комп'ютер або ж замінити окремі його складові частини на більш потужні, перед придбанням переконайтеся в їх сумісності та відповідності іншим елементам системи.

Основні складові частини комп'ютера:

Материнська (головна) плата (англ. - motherboard, MB, розм. - мамка, мати) - це основна плата, до якої приєднуються всі частини комп'ютера (процесор, відеокарта, ОЗУ і ін.), встановлюється в системному блоці. Головне завдання материнської плати – об’єднати і забезпечити спільну роботу всіх інших елементів.

1. Центральний процесор (ЦП, розм. - проц, камінь і т.д.) - мабуть, найважливіша частина комп'ютера, що здійснює обробку всієї інформації, встановлюється на материнську плату в спеціальний роз'єм (сокет). Саме продуктивністю процесора в першу чергу визначаються можливості комп'ютера.

2. Модулі ОЗП (оперативного запам'ятовуючого пристрою) - являє собою невелику плату з розміщеними на ній мікросхемами. У них тимчасово зберігається інформація, необхідна процесору в певний момент часу. Швидкість доступу до оперативної пам’яті досить велика. Процесор оперує такими даними, отримуючи до них майже миттєвий доступ. На материнську плату одночасно може встановлюватися кілька модулів ОЗП з метою збільшення загального обсягу оперативної пам'яті.

3. Запам'ятовуючий пристрій (жорсткий диск, SSD) - частина комп'ютера, в якій зберігається вся інформація. На відміну від оперативної пам'яті, дані на жорсткому диску зберігаються постійно, не зникають після вимикання комп'ютера або відключення вінчестера від материнської плати і живлення (дані можуть видалятися або змінюватися користувачем). У порівнянні з ОЗП, швидкість доступу до даних на жорсткому диску в сотні разів нижча. Жорсткий диск підключається до материнської плати.

4. Відеокарта (графічний процесор(GPU) - частина комп'ютера, що здійснює обробку графічної інформації, установлюється в спеціальний роз’єм материнської плати. На деяких материнських платах є вмонтовані (інтегровані) графічні процесори. У порівнянні з відеокартами, продуктивність цих процесорів значно нижча, але їх можливостей цілком достатньо для вирішення нескладних завдань (робота з текстом, перегляд сторінок Інтернету, більшості форматів відео і т.д.). Відеокарту в таких випадках можна не купувати. Материнська плата з інтегрованим графічним процесором є розумним рішенням для офісних комп'ютерів.

5. Блок живлення - обов'язковий елемент будь-якого комп'ютера, що забезпечує електроенергією всі складові частини комп'ютера.

6. Приводи для оптичних і інших носіїв. Ці пристрої потрібні для зчитування та запису CD, DVD дисків, 3, 5 дюймових дискет і ін. носіїв. Цей елемент вже не є обов'язковою частиною комп'ютера.

7. Корпус системного блоку - здавалося б, дуже простий елемент, але насправді від його якості, розмірів і внутрішньої структури багато в чому залежить охолодження, а відтак і термін служби складових частин комп'ютера.

8. Системи охолодження - різного роду пристрої, що забезпечують ефективне розсіювання тепла і запобігають перегріванню окремих елементів комп'ютера. Охолодження найбільше потребують центральний процесор, відеокарта, жорсткі диски великих розмірів, схеми чіпсета материнської плати.

9. Миша і клавіатура - основні, звичні всім пристрою керування комп'ютером.

10. Монітор - невід'ємний елемент комп'ютера, в графічному наочному вигляді відображає інформацію про операції, що здійснюються комп'ютером. Комп'ютер зможе працювати і без монітора, але керувати ним буде неможливо.

11. Мережеві карти, модеми - пристрої, що забезпечують з'єднання та " спілкування" комп'ютерів між собою. Без них комп'ютерних мереж взагалі не існувало б (у тому числі і Інтернету).

12. Принтери - пристрої для виведення інформації з комп'ютера в друкованому вигляді. Сучасні принтери дозволяють друкувати не лише текст, але й досить якісні фотографії. При цьому, друк можна робити не тільки на звичайному папері, але і фотопапері, конвертах, поверхні оптичних носіїв і т.д.

13. Інші пристрої - до комп'ютера можна під'єднуватися багато інших пристроїв з метою вирішення широкого спектру задач (аудіосистема, вебкамера, мікрофон, TV-тюнер і ін.). Ці пристрої не є обов'язковими елементами.