Склад суддівської колегії.

Волейбол; 1. Головний суддя.

2. Головний секретар.

3. Заступник головного судді з медичної частини.

4. Суддя – секретар.

5. Суддя – інформатор.

6. Суддя – оператор табло.

8. Комендант змагань.

Головний суддя зобов’язаний: - контролювати підготовку місць змагань; - розподілити обов’язки між суддями; - затверджувати календар ігор; - керувати роботою суддівського апарату і вирішувати всі

питання, що пов’язані з ходом змагань; - забезпечувати учасників, глядачів, представників преси, радіо і телебачення інформацією про хід змагань та їх результативиконує його обов’язки.

Головний секретар

Головному секретарю необхідно: - перевіряти заявки; - складати розклад ігор і після затвердження його головним суддею доводити до відома команд; - вести протоколи засідань суддівської колегії; - оформляти розпорядження і рішення головної суддівської колегії; - приймати заявки, протести і доповідати про них

головному судді; - відповідати за своєчасне оформлення протоколів і всієї

технічної документації; - готувати звіт про змагання.

Суддя-секретар

На суддю-секретаря покладено такі обов’язки: - правильне внесення в протокол гри відповідних записів(прізвищ гравців, спортивні звання, ігрові номери); - ведення протоколу під час гри; - заключне оформлення протоколу в кінці матчу (йогоповинні підписати судді та представники команд).

Суддя-інформатор

В обов’язки судді-інформатора входить інформуваннягравців та глядачів про хід змагань, про основні положення змагання. Він знайомить глядачів з командами, гравцями, тренерами і суддями, оголошує заміни гравців.Суддя-інформатор також оголошує рахунок, якщо немає табло.

Суддя-оператор табло

Суддя-оператор табло відповідає за чітку, правильну і своєчасну інформацію, яка висвічується на табло.

Заступник головного судді з медичної частини Лікар змагань входить до складу суддівської колегії на

правах заступника головного судді: - стежить за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог при

проведенні змагань; - надає медичну допомогу учасникам при травмах, захворюваннях і робить висновки про можливість продовжувати змагання; - після закінчення змагань подає звіт про лікарсько-санітарне забезпечення змагань в організацію, яка проводитьзмагання.

Комендант змагань

Відповідає за: - своєчасну підготовку оформлення місця змагань; - порядок під час проведення змагань; - наявність необхідного інвентаря, приміщень для учасників і суддівської колегії; - радіофікацію місць змагань відповідно до вказівок головного судді.

12. Аналіз і методика початкового навчання груповій тактичній взаємодії “Хрест”. (волейбол)

Тактика – это совокупность средств и приемов, умелая и разумная организация действий необходимых для достижения поставленных целей, в нашем случае победы над соперником. Тактика в волейболе – организация спортивной борьбы с помощью определенных индивидуальных, групповых и командных действий. При этом все действия игроков делятся на две основные категории: тактические действия в защите и в нападении.

«Крест». Первый вариант. Игрок зоны 1 выходит к сетке. Его партнер, находящийся в зоне 3, разбегается и имитирует удар с короткой передачи. Нападающий зоны 2 перемещается в зону 3 и завершает комбинацию. Для успешной организации атаки прием подачи обеспечивают игроки зон 5 и 6.

Второй вариант. Игрок зоны 3 выходит за спину разводящему и имитирует атаку, а волейболист зоны 2 перемещается в зону 3 и производит удар.

4. То же, что и в ситуации 3, но игроки зон. Крест: выход к сетке игроков первой и второй очереди атаки характерен наличием пересечения пути перемещения этих игроков. Комбинация построена на обыгрывании блока соперника по разнице времени атаки игроков первой и второй очереди.3 и 2 имитируют комбинацию «Крест», а мяч для удара адресуется волейболисту зоны 4.

Структура уроку спортивних ігор. План-конспект уроку.

Підготовча частина уроку триває 10-12 хвилин. Вирішує такі завдання: початкова організація учнів, ознайомлення з задачами уроку, психологічний настрій на роботу, поступова функціональна підготовка організму до навантажень, утворення відповідного емоційного стану. Основна частина уроку триває 25-30 хвилин. ЇЇ завдання – дати учням знання, вміння, навички з фізичної культури за шкільною програмою і сприяти розвитку рухових якостей; сформувати уміння застосовувати набуті знання і уміння в повсякденному житті. При цьому застосовують вправи з усіх розділів програми: спочатку іде вивчення нових вправ, а потім повторення і закріплення техніки вивчених раніше вправ. Учням дають 3-4 вправи, з яких 1-2 рухливі ігри, що проводяться наприкінці основної частини. Розвиток рухових якостей таких як сила і витривалість планується проводити в кінці. Перевірка знань, вмінь і навичок учнів відбувається також в основній частині уроку. У заключній частині уроку, яка триває 3-5 хвилин, поступово зменшується фізичне навантаження і організм дітей приводиться у відносно спокійний стан. Підводяться підсумки уроку, даються домашні завдання.Засобами заключної частини уроку є ходьба з різними положеннями рук, повільний біг, танцювальні кроки, вправи на увагу, спокійні ігри, ритмічні глибокі дихальні вправи.Урок будується з врахуванням багатьох об’єктивних факторів: впливу фізичних вправ на організм; закономірностей процесу фізичного розвитку людини, логіки розгортання навчально-пізнавальної діяльності, залежністю між технікою виконуваних рухів і характером прояву рухових якостей, а також часу, місцевих умов проведення занять та інше.

План-конспект уроку. Конспект повинен складатися з: 1.Тема уроку.2.Завдання уроку.3.Мета уроку.4.місце проведення.5.Інвентар та обладнання.

14. Аналіз техніки та методика початкового навчання кидку у кошик однією рукою зверху, в стрибку. (баскетбол)

Кидок однією рукою зверху в стрибку (кидок в стрибку) (мал. 15). У сучасному баскетболі цей кидок є основним, особливо в чоловічих командах, і виконується з різних дистанцій. Є декілька різновидів даного кидка. Вибирають їх залежно від дистанцій і особливостей протидії захисника. Велике значення має швидкість виконання кидка, або, як кажуть, його швидкострільність, яку можна збільшити, скоротивши час на підготовчі рухи, а також їх раціоналізація. Кидок здійснюють з місця і після руху (бігу, ведення) з виконанням зупинки. При кидка після бігу або ведення ноги перед поштовхом ставлять на майданчик спереду тулуба одночасно або виконуючи стопорячі кроки послідовно один за одним. В момент, коли плечі опиняються над опорою, починають розгинання ніг для стрибка і рух рук з м'ячем вгору, після чого рука, що виконує кидок, спрямована вгору і трохи вперед, завершує його енергійним, але плавним рухом кисті та пальців. М'ячу надасться зворотнє обертання. Руку, яка не приймає участі в кидку, гравець відриває від м'яча в момент початку руху кисті руки, що виконує кидок. Найчастіше м'яч випускається із рук в момент «зависання» гравця в повітрі.Цей кидок часто використовують центрові гравці для атаки кільця з близьких і середніх дистанцій при активній протидії захисника. Гравець стоїть боком або спиною до щита. Роблячи крок у бік від суперника, повертає тулуб в напрямку щита і одночасно відводить руку з м'ячем всторону-вниз, кисть зігнута, м'яч підтримується другою рукою. Потім, розгинаючи опорнуногу, гравець продовжує поворот тулуба до корзини і рух прямої руки вгору до вертикального положення, в якому і випускає м'яч спрямованим рухом кисті. Цей кидок виконується також в русі з двома кроками. Перевага його в тому, що м'яч випускають із рук в найбільш високій точці. Але при щільній опіці і під страховці деякі центрові вважають недоцільним робити рукою з м'ячем повну дугу. Вони виносять м'яч двома руками в сторону-вгору від захисника, а потім однією рукою проводять лише завершуючу частину дуги, тобто кидають м'яч «півкрюком». Вправи для навчання. 1. Гравці шикуються в колони обличчям до щита. М'ячі у тих, що стоять спереду. За сигналом вони виконують кидки способом, зазначеним викладачем, підбирають м'ячі, передають їх гравцям, що стоять за ними, а самі стають в кінець своїх колон. Наступні гравці виконують те ж і т. д. Вправу можна проводити у формі гри. Перемагає колона (команда), яка скоріше заб'є 10 м'ячів.

2. Гравці шикуються в колону біля середньої лінії обличчям до ближчого кільця. М'яч у того, хто стоїть спереду. Виконується ведення до кільця з наступним кидком після двох кроків: відібраний м'яч передасться наступному, а виконавший вправу стає у кінець колони.

15. Аналіз техніки та методика початкового навчання прямому нападаючому удару зверху. (волейбол) Прямий нападаючий удар може здійснюватися по ходу розбігу із перекладом. У першому випадку напрямок траєкторії польоту м'яча після удару якб збігається з напрямком розбігу. У другому за допомогою своєрідних рухівтулуба і вдаряє руки м'яч посилається вправо або вліво по відношенню донапрямку розбігу волейболіста.У техніці прямого нападаючого удару по ходу розбігу важливимє напригіваніем в останньому кроці розбігу, коли ліва нога волейболіста, незначно зігнута в колінному суглобі, ставиться на поверхню майданчика зп'яти. Така постановка стопи сприяє стопорящее рухові, якийнеобхідно для перекладу горизонтальної швидкості розбігу у вертикальну привідштовхуванні. Максимально збільшуючи швидкість при напригіваніем, гравець згинаннямніг в колінних і кульшових суглобах опускає ОЦТ вниз, при цьому праванога, зігнута в колінному суглобі, виноситься вперед і ставитьс... я поряд з лівою.Руки для майбутнього махового руху вперед-вгору відводяться назад-вниз.Фаза відштовхування від опори починається з махових рухів рукще до активного розгинання ніг у момент приставки правої стопи до лівої. Прицьому ОЦТ внаслідок збільшення кута згинання ніг в колінних і кульшовихсуглобах продовжує зміщуватися вниз і виявляється винесеним за опору.Зниження ОЦТ вниз і зміщення його за опору дозволяютьзначно збільшити його шлях під час долає роботи м'язів ніг, щосприяє досягненню більшої величини вертикальної швидкості руху тіла взаключній мікрофазе відштовхування.Активне розгинання ніг в тазостегнових і колінних суглобах, а також енергійне згинання стопи здійснюється за рахунок вибухової роботи м'язівцих ланок н завершується пружним відштовхуванням стоп від поверхні майданчика [15].На початку безопорной фази тулуб і ноги гравця випрямлені, ліва рука після махового руху припиняє зсув вперед-вгору, а права, суглобах.

16. Система розыгрыша — это порядок проведения соревнований. Она может быть круговая, с выбыванием и смешанная. При выборе системы розыгрыша учитываются стоящие перед соревнованием задачи, вероятные сроки проведения, уровень спортивной подготовленности участников, территориальные условия, наличие спортивных баз и материальные затраты.

В соревнованиях по круговой системе все участники встречаются друг с другом. В ряде командных видов спортивных игр (хоккей, хоккей с мячом, хоккей на траве, футбол, баскетбол) проводятся две встречи — на своем поле и на поле противника. Результаты всех встреч оцениваются в очках, а участник или команда, набравшие большую сумму очков, считаются победителями.

Когда в соревнованиях принимает участие большое число участников или команд, а время их проведения ограничено, календарь встреч по круговой системе несколько изменяется. Всех участников предварительно делят на подгруппы, в которых они встречаются также по круговой системе, и определяют место каждого участника. Занявшие первые места в подгруппах встречаются между собой в борьбе за 1-е место, вторые — за 3-е место, третьи—за 5-е и т. д.

Порядок встреч участников при круговой системе розыгрыша определяется по специальным таблицам очередности, которые приводятся в правилах и Положении о соревнованиях по данному виду спорта.

Система с выбыванием заключается в том, что команда или участник, проигравший встречу, выбывает из дальнейшего участия в соревнованиях. В результате к концу соревнований остается только одна команда или участник, не имеющий поражений, который и объявляется победителем. Такую систему розыгрыша называют еще кубковой или олимпийской. Положительные стороны этой системы — возможность проведения соревнований в короткие сроки при большом количестве участников. Команды или спортсмены встречаются в соревнованиях после жеребьевки — определения встречающихся пар. По системе с выбыванием проводятся крупнейшие соревнования по боксу, включая и мировые чемпионаты, и олимпийские турниры. Смешанная система предполагает проведение части соревнований по системе с выбыванием и части соревнований — по круговой системе. Именно по такой смешанной системе проводятся соревнования по фехтованию, разыгрывались и первенства мира по футболу. В шахматных и шашечных соревнованиях применяется и так называемая швейцарская система розыгрыша, при которой число участников не ограничивается и проводится 7—12 туров. Начиная со второго тура жеребьевка производится по группам, составленным из участников, имеющих одинаковое количество очков. Победитель определяется по наибольшему количеству набранных очков.

17. Аналіз і методика початкового навчання системи нападу “швидкий прорив” (2х1) або (2х2). (баскетбол)

Быстрый прорыв – это один из самых важных моментов атаки в баскетболе. Есть несколько моментов, после которых эффективнее всего применить тактику быстрого нападения:

Соперник потерял мяч. Если ваш противник потерял мяч, то это приводит к тому, что ему нужно быстро переключиться из нападения в защиту. Обычно это сделать быстро тяжело, поэтому это требует определенного времени, которое вы можете использовать для быстрого прорыва.

Вам удалось совершить подбор. В этом случае лучше отдать мяч сразу после подбора товарищу по команде, который сможет провести тактику быстрой атаки. Рассчитывая, что прорыв уже остановлен, обороняющиеся часто ослабляют внимание к происходящему на площадке. Пользуясь этим, нападающий 1, сопровождавший первую линию нападения, внезапно прорывается вперед и вблизи от щита получает передачу (например, от игрока 2). Прорыв рекомендуется проводить по дальней от мяча стороне. Нападение 2x1. 1-й пример (рис. 67). № 2 передает мяч № 1 и выбегает под щит с правой стороны. Если противник пойдет на № 2 то № 1 может подвести ближе и сделать бросок. Если же, как показано на рисунке, защитник пойдет на игрока с мячом, то делается передача под щит № 2, который и заканчивает комбинацию броском. Приведенные комбинации могут иметь успех лишь в том случае, если они проводятся в быстром темпе.

18. Аналіз техніки та методика початкового навчання одиночному блокуванню. (волейбол)

Блокування - один з ефективних захисних прийомів. Блокування перегороджує шлях м'ячу в безпосередній близькості від сітки.

Цей прийом складається з переміщення, стрибка, винесення і постановки рук над сіткою, приземлення. Переміщення виконуються різними способами вздовж сітки, погляд спрямований на м'яч і гравця супротивника. Визначивши місце стрибка, блокуючий займає вихідне положення, в якому ноги зігнуті, руки зігнуті в ліктях, долоні на рівні пояса (або біля грудей), тулуб злегка нахилений (рис. 31). Стрибок виконується різким випрямленням ніг і махом зігнутих рук. Руки переносяться вгору між тулубом і сіткою і піднімається над сіткою. Відстань між долонями повинно бути менше діаметра м'яча, щоб він не вискочив між ними. Передпліччя ставляться як можна ближче до сітки, щоб м'яч не пройшов між сіткою і руками. Блокуючий дивиться на нападаючого гравця, щоб визначити напрям удару. Після блокування гравець повинен приземляться на зігнуті ноги і бути готовим знову до блокування, самостраховці, переміщенню, виконання передач. д сіткою, приземлення.Підвідні вправи1. Імітація блокування біля низької сітки.2. Гравці стають парами з різних боків сітки: один імітує нападальний удар, другий — бло-кування.