Реформування системи освіти. Сучасні нормативні документи, що визнають зміст загальної освіти.

Подивимось на теорію та практику виховання в освітньому просторі України крізь призму сучасного процесу реформування освіти, який є неоднозначним і нерівномірним, певним чином типізувавши й класифікувавши з процесами, що відбуваються в усіх посткомуністичних країнах. Його можна поділити на чотири категорії, що відповідають чотирьом рівням: корекційні, модернізуючі, структурні та системні реформи.

Корекційне реформування (на рівні навчальних закладів) відбувається в усьому освітньому просторі України, коли в організацію і зміст виховання вносяться різні зміни, уточнення, модифікації, корекції.

Модернізуючі реформи (на рівні освітнього простору) полягають у виробленні й застосуванні нових програм, підручників, курсів дидактики, нового забезпечення в застосуванні нових методів виховання.

Структурні реформи (на рівні Міністерства освіти) — це зміни в термінах навчання і виховання, створення нових закладів, еволюція, якісні зміни, взаємозв'язок і взаємоузгодженість між різними рівнями й різними типами освіти і виховання, між різними дипломами.

Системне реформування (на рівні держави) — це справжня зміна освітньо-виховної парадигми, яка докорінним чином змінює не лише систему виховання як культурно-духовний феномен суспільства, а й ставить нову мету, завдання, кінцеві цілі виховання у взаємозв'язку й взаємозалежності з функціонуванням соціальної системи, її правового забезпечення, перегляду й визначення нової ролі держави у вихованні, у справжній децентралізації, в організації виховної системи згідно з новими принципами функціонування економіки, встановленням контролю за якістю й ефективністю діяльності системи, її відповідальністю перед суспільством, громадськістю.

Зміст освіти визначають такі нормативні документи, як навчальний план, навчальна програма, підручник і навчальний посібник.

ЗО відображено в таких держ. документах: навчальні плани; навчальні програми; підручники.

Система освіти в Україні традиційно була централізованою. Сучасне її реформування вимагає перегляду підходів до визначення освітніх стандартів.

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ- звід норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової та повної загальної середньої освіти, а також гарантії держави щодо її здобуття. Містить:

1)базовий навчальний план середньої школи;

2)освітні стандарти галузей знань (навчальних предметів);

3) державні вимоги до рівня засвоєння змісту середньої освіти за ступенями навчання (початкова, основна і старша школа).

НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН - державний документ, що визначає структуру навчального року, перелік навчальних предметів, їх розподіл за роками навчання, тижневу кількість годин, відведених на кожний навчальний предмет. В навчальних планах виділяється два компоненти: державний і шкільний.

На основі одного з типових навчальних планів загальноосвітній навчальний заклад складає робочий навчальний план на поточний рік. Це крок до реальної демократизації освіти.

Навчальна програма - державний документ, що визначає зміст, порядок і послідовність вивчення по темах певного навчального предмета.

Програма будується двома способами - лінійним (передбачає вивчення предмета з поступовим ускладненнямя завдань на базі раніше вивченого та концентричним (передбачає засвоєння і повторення матеріалу на вищому теоретичному рівні).

ВИМОГИ ДО НАВЧАЛЬНИХ ПРОГРАМ.

1. Мати високий науковий рівень.2. Забезпечувати міжпредметні зв'язки, 3. Втілювати виховну спрямованість курсу.4. Відповідати віковим особливостям.5. Реалізовувати ідею взаємозв’язку теорії з практикою

НАВЧАЛЬНИЙ ПІДРУЧНИК - це книга, в якій з певних методологічних позицій викладаються основи наукових знань з певного предмета відповідно до програми і вимог методики. Функції підручника - освітня; - розвиваюча; - виховна;

ВИМОГИ ДО ПІДРУЧНИКА1. Педагогічні 2. Методичні 3. Поліграфічні