Білет № 5

1. Типи підрядного зв’язку у структурі простого речення: узгодження (повне й неповне; формально-граматичне, смислове, асоціативне); кореляція (повна й неповна); керування (сильне, напівсальне, слабке); прилягання (власне прилягання і відмінкове прилягання).

Внутрішня структура простого українського речення являє собою досить складне утворення, що на формально-граматичному рівні формується відповідними синтаксичними зв’язками.

Узгодження - це такий тип підрядного зв'язку, за якого залежне слово уподібнюється граматичним формам головного слова. У словосполученнях життєрадісна дітвора, наш дім, п ятий день, написаний лист залежні слова - прикметник, займенник, порядковий числівник і дієприкметник -узгоджуються в роді, числі, відмінку з головним словом - іменником. Зміна форми головного слова потребує відповідної зміни залежного слова: життєрадісній дітворі, в нашому домі, п 'ятого дня, написаного листа. Залежно від того, повністю чи частково узгоджується залежне слово з головним, розрізняють узгодження повне й неповне. За повного узгодження всі форми залежного слова відповідають формам пояснюваного слова: далеке минуле (узгодження в роді, відмінку й числі), яскраві квіти (узгодження у відмінку і числі); замерзлі ріки (узгодження в числі). За неповного узгодження залежне слово уподібнюється головному тільки у формах відмінка і числа (місто Київ) або тільки відмінка (місто Суми).

Керування - це такий тип підрядного зв'язку, за якого головне слово вимагає від залежного певної відмінкової форми: переборювати втому, переборення втоми, купувати квіти, приходити до рідних, радісно дітям, розмовляти з вихователем. Керування може бути безпосереднім (безприйменниковим) і опосередкованим (прийменниковим): цінити доброту, хазяїн зеті, співати пісню і передаю через знайомого, жити для народу, розповідати з натхненням. Розрізняють сильне і слабке керування. За сильного керування семантико-граматичні особливості головного слова вимагають обов'язкової появи залежного слова: зустрів товариша, копав криницю, виконав завдання, написав на папері. За слабкого керування семантико-граматичні особливості головного слова не потребують обов'язкової появи залежного слова: цей зв'язок можливий, але не обов'язковий. Прилягання - це такий тип підрядного зв'язку, за якого залежне слово є невідмінюваним (незмінним), а головне може бути як відмінюваною частиною мови, так і невідмінюваною. Підпорядковане слово визначає свою залежність від головного тільки за змістом та інтонаційно, для їх зв'язку не використовуються ні флексії, ні службові слова: читати вголос, розповідав хвилюючись, готовий працювати, дуже жаль, старанно вчитися. Кореляція (Зажуривсь москаль-каліка: Де йому подітись? (Т.Шевченко); А по краю-небокраю сходять ранки (П.Усенко)); в) кореляцію (То хліб, що матінка-гуцулка з долівки вчила піднімати... (Д.Павличко)). Наявність узгоджуваних (Моя мати завжди шанувала своє рідне село (А.Малишко)), корелятивних (Непереможним є народ- борець, що шанує своє минуле (А.Яна)) або прилеглих (В думках Марко вже виводив сюди сіячів (М.Стельмах)) компонентів у внутрішньореченнєвій структурі сигналізує про її поліпредикатність (його семантичну неелементарність). Водночас виокремлення одного з елементів, які пов’язані синтаксичними формами узгодження, кореляції, прилягання ні в якому разі не сигналізує про розрив єдиної реченнєвої структури, оскільки часто інформація, уміщена в них, постає як щось додаткове, характеризуючись відтінком су провідності, уточнення тощо.

1. Новаторський характер роману Ю. Яновського «Чотири шаблі»: тематика, проблематика, особливості жанру.

Тема твору: національно-визвольний рух на Україні та його трагічні результати. Твір також новаторський на рівні форми: роман у новелах Ю.Яновський започатковує таке явище як роман у новелах. Він збагачує роман рисами властивими новелі (сконденсованість і лаконізм - скупе письмо). Роман складається з 7-ми частин-новел, при цьому кожна новела є самодостатньою. Яновський у цьому творі змішує прозу із віршами, а також із піснями. Кожна новела має обов'язків пісенний зачин, перед кожною новелою цитується пісня. Пісня звучить як авторське тлумачення, авторський роздум, певний настрій. Темою роману стала громадянська війна. Герої «Чотирьох шабель» - це відродженні в нових умовах лицарі козацького роду гострими шаблями виписували героїку нашої історії, здобувши ту святу волю й правду, котра триста років була під владою в нашого північного завойовника. Друзі Шахай, Остюк, Галай, Марченко взялися створити бойові загони, навіть цілу армію, щоб захистили революцію, тому що Україна перетворилася на один із найзапекліших плацдармів громадянської війни. Проблематика твору полягає у загальнолюдському жаданні волі, про українську нескореність. Особливості сюжету «Чотирьох шабель» полягають у пісенній структурі. Таку форму обрав письменник тому, що пісня - один із найлаконічніших художніх жанрів. Все те, що було поза пісенним, тобто являло собою будні революції у творі свідомо опущено, завдяки чому досягнуто стислості поетичності в художньому осмисленні теми. Герої роману різні, але об'єднані спільною метою в своєму бажанні врятувати країну.

1. Методика вивчення фольклорних творів.

Вивчення фольклорних творів на уроках української літератури в середній школі показує, що для ефективного осмислення фольклору будь-якого народу потрібне цілеспрямоване наукове дослідження. Усна народна творчість супроводжує дітей з раннього віку у вигляді казок, лічилок, примовок, дразнілок і т.д. Починаючи з п'ятого класу, вони знайомляться з малими формами фольклору: прислів'ями, приказками, загадками. Звернення до малих форм фольклору сприяє міцнішому і свідомішому засвоєнню матеріалу на уроках і в позакласній роботі, допомагає зрозуміти національну своєрідність кожної літератури. Програмою по літературі в 5 класі середньої школи відводиться обмежена кількість годинника (1-2) на вивчення малих форм фольклору, що не сприяє глибокому, осмисленому вивченню даної проблеми, якого вона, поза сумнівом, гідна [13, с.25].
П'ятий клас – особливий етап в розвитку літературної освіти школярів. Звернення до творів усної народної творчості обумовлене потребою в самоствердженні, високою сприйнятливістю молодшими підлітками народної творчості, близькістю фольклору як усного слова до активної мови школяра. Необхідно мати з причини особливості вивчення української літератури в середній школі, пов'язані з такими чинниками, як мовний, історико-етнографічний, національно-естетичний, індивідуально-психологічний. Враховуючи той факт, що українські діти достатньо володіють російською мовою, дієвим стимулом в засвоєнні учбового матеріалу є звернення і до російської літератури. Зіставлення двох національних літератур розвиває мислення, уява, мова, сприяє активізації пізнавальної діяльності. Крім того, не обкреслений круг тим, пропонованих для вивчення прислів'їв, приказок і загадок. Програми V-VII класів побудовані за концентричним принципом і на хронологічній основі: від фольклору і літератури минулого – до сучасності.
У V-VI класах учні не просто знаходять в тексті порівняння, метафори, епітети, а вчаться визначати їх призначення, вчаться " малювати" словами ті або інші картини, опановувати поняттям жанру, визначати значення окремих слів і виразів, розуміти значення композиції і складових її компонентів. З цікавістю відносяться п'ятикласники до завдань типу: " Що таке вигадка? "; " Чому нам цікаво читати? "; " Пригадай фольклорні жанри, які тобі відомі"; " Склади план казки, підбираючи назву для кожного епізоду"; " Доведи, що це чарівна казка"; " По запропонованому початку продовж казку, постарайся пригадати назву і визначити жанр"; " Прочитай визначення поняття " конфлікт" і постарайся визначити, в чому схожість конфлікту абсолютна у всіх казках". У учбовій хрестоматії для VI класу (автори А.Г. Кутузов та інші) запропонований у вигляді подорожей різноманітний матеріал, зокрема старогрецькі міфи, народна лірична пісня, лірика російських класиків XIX століття, ліроепічні і епічні твори, духовна література, драматичні твори.