Дайте характеристику філософії Просвітництва

За часом доба Просвітництва — це середина XVII — XVIII ст. Ідеї Просвітництва проростають спочатку в Англії, потім у Франції, пізніше — в Німеччині, Італії та в інших країнах Європи. Її мислителі прагнули усунути недоліки існуючого суспільства. Особливо гостро вони критикували феодальний лад, його культуру, рішуче виступали проти кріпосництва, вірили в розум і високе покликання людини.

Особливого розвитку ідеї Просвітництва набирають у творчості англійських його представників – Джона Локка, Джона Толланда, шотландської школи – Томаса Ріда, Адама Сміта, Девіда Юма. У Франції ідеї Просвітництва розвивали Ф. Вольтер, Ж.-Ж. Руссо, Д. Дідро, П. Гольбах, Ж. Ламетрі, а В Німеччині – Г. Лесінг, І.Гердер і молодший І.Кант.

Основні риси Доби Просвітництва:

- Перехід до розробки в якості основної проблеми – гносеологічної;

- Антропоцентризм – людина вперше розглядається як колективно-соціальна істота.

- Антиклерикалізм - суспільно-політичний рух, скерований на ослаблення політичного впливу духовенства, яке намагається використовувати релігійність світського громадянства та авторитет церкви для своїх конфесійно-політичних та партійно-станових інтересів.

- Матеріалізм

- Механіцизм

Відмінною рисою Просвітництва є антропоцентризм. Мислителі-просвітники головну роль звертали на людське суспільство, біди та страждання людей. У зв’язку з цим основний акцент вони роблять на розум., шляхи й засоби приведення сусп.. у відповідність з вимогами розуму, насамперед такими як справедливість, рівність, свобода, братерство тощо.

Філософія Просвітництва, поставивши акцент на розум, успадкувала багато від раціоналізму, однак значно почерпнула також із ідей емпіризму. На відміну від раціоналістів, наприклад, Декарта, розум у просвітників не пасивне вмістилище вічних ідей спільних для людини і Бога, а є активним знаряддям перетворення життя. Це зумовлено загальним прагненням просвітників до змін, реформ суспільства і вірою в те, що, спираючись на науку, можна встановити нові розумні закони й перебудувати світ на краще.

З емпіризму, зокрема у Локка, філософія просвітництва взяла те, що необхідною передумовою розуму є опора на факти, чуттєві дані. Виходячи з цього положення просвітники таврували раціоналізм як метафізику, філософію, що не сприрається на відомості про реальний світ.. Просвітники погано бачили різницю між філософією й наукою, й ставили до філософії такі ж вимоги, як до науки. В цьому відношенні вони були передвісниками позитивізму.

Розвивались 2 методи наукового пізнання:

- Емпірико-індуктивний – дає можливість отримати знання на основі існуючих

- Теоретико-дедуктивний – на основі теоретичних знань формуються практичні