Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Страхування морських суден.






На стр-ня приймається корпус судна із машинами, устаткуванням, такелажем, фрахт і інші витрати, пов’язані з експлуатацією судна.

Обсяг відповідальності включає: Відповідальність за загибель і пошкодження(повна відповідальність).Без відповідальність за пошкодження, крім випадків крушіння.Без відповідальності за часткову аварію.З відповідальністю за повну загибель, включаючи витрати по спасінню. Найнижчі страх.премії.

Жоден варіант стр-ня не покриває збитки, які дістало судно через: навмисні дії або грубу необережність страхувальника; збитки через відомий страхувальнику стан судна до виходу в рейс; внаслідок зносу, корозії судна, його частин; форс-мажорні обставини.

Договір укладається або на строк (1рік), або на окремий рейс. Відповідальність страховика настає тільки у випадку, якщо збитки спіткали страхувальника у зазначеному районі плавання або у рейсі.

Страх.сума встановлюється за заявою страхувальника, але вона не повинна перевищувати дійсної вартості судна. Якщо страх.сума встановлена нижче дійсної вартості судна, страховик встановлює пропорційну систему забезпечення. Якщо страх.сума вище дійсної вартості судна, то договір є недійсним щодо тієї частини страх.суми, яка перевищує дійсну вартість.

Страх.премія встановлюється при стр-ні суден в середньому на рівні 1-2% від їх вартості. Ставка страх.премії залежить від таких чинників: Від класу реєстра Ллойду.Від розміру судна.Вартість судна.Репутація судновласника.

Кваліфікація та досвід роботи капітана і команди.Порт приписки судна.

Який вантаж перевозиться судном.Район плавання і маршрут судна.Вік судна.

Крім переліченого на ставку премії впливають: варіант стр-ня; кількість суден, заявлених на стр-ня; розмір франшизи (завжди використовується. Її мін розмір 10% від страх. суми). При настанні страх. випадку страхувальник зобов’язаний документально довести, що дійсно трапився страх. випадок, передбачений страх. полісом і надати страховику претензійний документ і розрахунки, необхідні йому для визначення суми страх. відшкодування і реалізації прав суброгації. Спеціаліст – представник страховика – диспашер.

В залежності від ступеня збитків виплата може бути як в повному обсязі, так і в часткова. В повному обсязі страховик сплачує відшкодування в 3 випадках: при повній фактичній загибелі судна; при пропажі судна безвісти (ніяких повідомлень протягом 3-х місяців) при повній конструктивній загибелі судна: коли судно з вантажем знаходиться в районі воєнних дій; коли ремонт судна або його відновлення є економічним недоцільним.

У випадку повної загибелі або пропажі судна до страховика переходить право власності на судно, але страхувальник і сам може заявити страховику про відмову від своїх прав на застраховане судно і отримати повну страх.суму від нього. Така заява називається абандоно

 

70. Страхування вантажів при здійсненні морських перевезень.

Страхування вантажів в морських перевезеннях є дуже поширеним зважаючи на високий рівень ризику в мореплавстві і достатньо тривалий термін перевезення. Як правило в міжнародній практиці не страхуються ризики при перевезенні вантажу, які пов’язані з наступними подіями: (1) війна, громадянська війна чи події, подібні до війни; (2) ризики, що виникають незалежно від стану війни через застосування торпед, бомб чи іншої військової зброї; (3) ядерна енергія і радіоактивність. Окремі ризики при перевезенні вантажу морем можуть біти застраховані за допомогою застережень Ці ризики виключені із загального страхового захисту, оскільки вони вимагаються не кожному страхувальнику. За найбільш загальними умовами страхування вантажів при перевезенні їх морським транспортом страховик відшкодовує: (1) матеріальний збиток, тобто зникнення і ушкодження застрахованого вантажу, у результаті застрахованого ризику (шторм, повінь, пожежа, і т.і); (2) суми загальної аварії. Загальна аварія означає загальну небезпеку для судна і вантажу. Якщо командування судна повідомляє про загальну аварію, то тут повинна бути складена так звана диспаша. У ній вартість, врятованого протиставляється вартості втраченого і збиткам. Наприклад, якщо у власника вантажу вантаж на борті вартістю 50 000 Євро, то при складанні диспаши він повинний оплатити як участь у загальній аварії розраховану ставку участі, наприклад, 15% від вартості вантажу чи 7500 Євро, незважаючи на те, що його вантажам не був нанесений найменший збиток. Загальна аварія на судні може наступити як при внутрішньому, так і при морському транспортуванні; (3) витрати на попередження настання збитку, на зменшення збитку і на відшкодування збитку третіми особами. Збитками, що не можуть бути застраховані навіть при наявності особливої угоди, є наступні: (1) помилки конструкції, виготовлення чи матеріалу застрахованого вантажу (мова йде про комерційні ризики виробника); (2) помилка чи недолік звичайного в торгівлі упакування (збитки не можна застрахувати, оскільки не можна допустити економії витрат на упакування за рахунок страховика вантажів); (3) спосіб навантаження, що має недоліки чи недоцільний, якщо страхувальник здійснює навантаження самостійно. Витрати компанії, яка займається навантаженням власним персоналом для на- вантаження не повинні бути зекономлені за рахунок страхування вантажів; (4) навантаження у відкритий, не покритий відповідним чином залізничний вагон чи інший наземний транспортний засіб, у відкрите судно, на палубу чи навантаження понад норму. Ці ризики страхуються тільки, якщо такого роду дії були початі без згоди та бажання страхувальника; (5) порушення митних чи інших офіційних норм, інструкцій з відвантаження чи розпоряджень транспортної фірми, а також порушення судового рішення чи його примусового виконання; (6) споконвічний неякісний стан вантажів; (7) мороз, спека чи вологість повітря; (8) внутрішнє псування, усадка, усушка, просипання, неповна міра, недовага, шумування і гниття. Згадані під цифрами (7) і (8) збитки багато в чому є інтерпретацією поняття " споконвічний неякісний стан". Вантажі страхуються протягом періоду транспортування, включаючи викликане транспортуванням зберігання максимальною тривалістю 30 днів. Пролонгація терміну може бути надана при наявності додаткових угод. Страховий захист починається, коли вантажі, готові до відправлення, беруться з останнього місця зберігання для навантаження на транспортний засіб, причому застраховане транспортування починається негайно. Страховий захист закінчується після прибуття вантажу в порт призначення і виконання робіт по розвантаженню.

71. Робота аварійного комісару по страхуванню вантажів в морському страхуванні

Призначення аварійного комісара (сюрвейера), як правило, включає роботу з заявленими претензіями морського страхування від імені страховиків при дотриманні нижчевикладених рекомендацій. Після повідомлення про страховий випадок аварійний комісар оглядає об'єкт для з'ясування причин збитку і розрахунку його масштабів. Після проведення огляду судна, залишків вантажу аварійний комісар здійснює наступні дії: - збирає документацію та опитує зацікавлені сторони; - своєчасно звітує страховику про виконану роботу, включаючи проміжну інформацію; - здійснює попередню оцінку відповідальності сторін у відношенні збитку; Аварійний комісар повинен визначити чи має місце відповідальність третьої сторони, розглянути можливість і забезпечити присутність при проведенні актування сюрвейера, який представляє цю сторону. За результатами огляду аварійний комісар повинен визначити попередню причину збитку. У випадку необхідності аварійний комісар повинен переконатися, що об'єкт огляду ізольований і знаходиться під охороною по завершенні експертизи, а також вжити заходи проти можливого збільшення і подальшого поширення збитку. Якщо отримано відповідні інструкції від замовника, аварійний комісар повинен: - розглянути можливості відновлення і ремонту; - вивчити місцевий ринок стосовно вантажу. Визначити ринкову вартість вантажу і ступінь попиту; - вивчити доцільність замовлення і доставки запчастин при їхній відсутності на місці. - організувати тендер товару для одержання максимально вигідних пропозицій щодо його реалізації. Без попередньої згоди страховиків не можна повертати ушкоджений товар для відновлення чи ремонту. Заявник претензії, за участю страхувальника, зобов'язаний, за умовами страхування, зарезервувати права страховиків вантажу на можливий регрес проти винної сторони. Діючи від імені і за дорученням стра- ховиків вантажу, сюрвейер зобов'язаний переконатися, що дійсно почато заходи для ведення регресного позову, з огляду на тимчасові рамки пред'явлення подібних претензій. Кореспонденція, переписування з третьою стороною повинні бути прикладена до звіту сюрвейера в обов'язковому порядку. За підсумками своєї роботи аварійний комісар складає звіт, в якому повинні бути наступні основні дані: 1. Назва та адреса одержувача вантажу. 2. Назва та адреса заявника претензії. 3. Назва та адреса відправника вантажу. 4. Спосіб і метод доставки (назва судна, автотранспорт, № контейнера чи вагона). 5. Назва та адреса перевізника, вид транспорту, що доставив вантаж. 6. Час і місце проведення огляду. 7. Присутні сторони (прізвища, посади, назва організацій, контакти). 8. Обставини доставки 9.Час і місце доставки 10.Опис і стан упакування. 11.Наявність та опис пломб. 12. Умови зберігання вантажу до і під час огляду. 13.Характер і опис ушкоджень. 14.. Масштаб і розмір збитку. 15. Ринкова вартість неушкодженого вантажу. 16. Причина нанесення збитку, повинна ґрунтуватися тільки на реальних фактах. 17.Умови збереження вантажу після огляду, а також міри розпочаті проти можливого збільшення і подальшого поширення збитку. 18.Указати причини затримок при прийнятті вантажу одержувачем чи під час його транспортування. 19.Перспективи ведення регресу проти винної сторони. 20.Прокоментувати вантажні документи та оцінки, що містяться в них. 21.Прокоментувати та додати фотографії. 22.Якщо залучалися - додати коментарі фахівців з даної категорії вантажу. Найбільш повний звіт формується під час його складання, за результатами огляду і переговорів зі сторонами.

 

72. Страхування відповідальності судновласників

Страхування відповідальності судновласників представляє собою різновид страхування, який передбачає створення системи страхового захисту судновласників, осіб які фрахтують кораблі, щодо зобов’язань по відшкодуванню збитків, які спричинені водним транспортом третім особам. Одна з особливостей даного виду страхування в полягає в тому, що воно базується на нормах морського права, яке є однією з найдавніших правових сфер. Правове регулювання відносин морського страхування в Україні регламентується кодексом торгівельного мореплавства.

Згідно з іншими міжнародними нормами і вітчизняним кодексом судновласник несе відповідальність за відшкодування збитків іншим судам і іншим третім особам, у зв’язку з зіткненням судів, здійсненням їх буксирування, забрудненням нафтою з судів, перевезенням шкідливих та небезпечних речовин, іншими випадками. Основним правилом при виникненні морських збитків є те, що перевізник повинен самостійно доводити свою правоту при висуненні до нього звинувачень з боку пасажирів, власників вантажу, інших третіх осіб. Основні особливості договорів страхування відповідальності судновласників полягають в наступному: 1.наявність договору страхування передбачається законодавствами багатьох країн в якості обов’язкових умов, які дають можливість судну знаходитися в їх територіальних водах, або заходити в їх порти. 2.для здійснення даного страхування страховики повинні мати у всіх портах світу широке коло своїх представників здатних оперативно розглянути справи щодо висунення майнових чи інших претензій до страхувальника. 3.умови договорів страхування часто передбачають зобов’язання страховика щодо звільнення заарештованого судна, яке попало під арешт у зв’язку з фінансовими претензіями висунутими до його власників. Тому страховики, які здійснюють морське страхування повинні мати значний рівень фінансової надійності і добру репутацію, для того щоб їх страховий поліс був прийнятий у якості фінансової гарантії. Основними страховиками в страхуванні відповідальності судновласників виступають створені ними самими клуби взаємного страхування. Зараз у всьому світі діє приблизно 70 таких клубів.

Річна страхова премія розраховується шляхом множення річної тарифної ставки на брутто- регістровий тоннаж усіх суден, які заявляються їх власником на страхування. Розрахована страхова премія сплачується у розстрочку (3-4 внески на протязі року). У випадку виведення судна з експлуатації на термін більше 30 днів, страхувальнику повертається до 95% страхових премій проплачених на даний період.

73. Сутність та необхідність авіаційного страхування. Основні ризики, які виникають під час авіаційних перевезень

 

Авіаційне стр-ня – це сук-сть всіх видів с-ня, пов’язаних із забезп-ням стр захисту під час експлуатації повітр суден.

АС як і морське в нас поки погано розвинене, бо раніше Держстрах на внутр лініях не проводив його взагалі. АС є найскладніше і найнебез-ше класом стр-ня. Найкрупніші авіалайнери сучасні коштують 150 млн$ і можуть перевоз до 400 пасажирів. Кожний стр-ий випадок при цьому стр-ні має катастроф характер.

Особливостями авіац стр-ня є:

тут стр-ся надвеликі ризики, а сплата відшк-ня оцін-ся в млн і млрд долл. Це більш масштабние с-ня, ніж інші.

Ризик у авіастр-ні носить катастроф хар-тер

Для стр-ня авіац ризиків стр-ки об’єднуються в Нац страх пули по стр-ню нац авіакомпаній. Це стр-ня провод-ся спеціаліз СК (більша частка ринку АС контр-ся Ллойдом і америк СК).

Це стр-ня баз-ся на застосуванні найширшої сис-ми перестр-ня.

У складі АС відокремл-ся такі ризики: С-ня повітр суден, С-ня відпов-сті перед пасажирами за життя і здоров’я, За втрату, пошкодження багажа пасажирів, С-ня відпов-сті перед 3-ми особами за шкоду їх майну в рез-ті експлуатації повітр суден, С-ня екіпажу, С-ня відпов-сті за вантажів, що перевоз-ся повітр судном, Літаки стр-ся зазвичай за комбінованим полісом, що включає: каско і відпов-сть

Страхув-ми є авіалінії, які укладають договори на дуже великі суми, що колив-ся від 400 млн до 2 млрд долл.

У цьому стр-ні завжди викор-ся безумовна франшиза, за виключенням, коли літак стр-ся від повної загибелі.

Заг фактори, що впливають на стр премію для літаків, які здійсн-ть регулярні рейси:

Склад флоту по к-сті і моделях літаків

Стр сума по кожному літаку

Число пасажиро-місць по кожному літаку

Кваліфікація льотного складу

Річні пок-ки пасажиро-км і тоно-км

Дані щодо к-сті і розмірів збитків внаслідок загибелі літаків за останні роки.

 

74. Класифікація авіаційного страхування за кордоном і в Україні.

Відповідно до вказаних вище авіаційних ризиків існує міжнародна класифікація авіаційного страхування, яка має такий вигляд:

1. Страхування каско повітряних судів (aviation hull insurance);

2.Страхування різних видів авіаційної відповідальності (aviation liability insurance): ­ експлуатантів повітряних суден та інших літальних апаратів перед третіми особами (aircraft operators liability to third parties); ­ перед пасажирами на випадок смерті або тілесних ушкоджень (PLL – passengers legal liability); ­ відповідальності за багаж і ручну поклажу, за вантаж і пошту (liability for baggage, cargo and mail); ­ загальногромадянської відповідальності аеропортів (airport operators liability); ­ відповідальності власників і операторів ангарів (hangar keepers liability); ­ відповідальності організаторів авіаційних виставок та авіашоу (air display organizers liability); ­ відповідальності товаровиробників літальних апаратів та іншої продукції авіаційно-промислового ­ комплексу і пов'язаних з авіацією галузей (manufacturers product liability).

3. Страхування пілотів та екіпажу від нещасних випадків (insurance of pilots, crews and ground staff against personal accident risks);

4. Страхування пілотів від утрати професійної ліцензії (insurance of pilots and other crews against loss of professional license).

В Україні авіаційне страхування є обов’язковим, а його класифікація має дещо інший вигляд:

1.Страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу;

2.Страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам;

3.Страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу;

4.Страхування повітряних суден;

5.Страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт. Як бачимо, більшість позицій повторюється, отже, в принципі Україна дотримується міжнародних вимог щодо проведення авіаційного страхування. Відмінність полягає в тому, що в Україні не страхуються пілоти від утрати професійної ліцензії. Такі види страхування як відповідальність операторів аеропортів, виробників за виготовлені авіаційні апарати страхується в Україні на добровільних засадах.

 

75. Основні умови проведення обов’язкового авіаційного страхування в Україні

Страхові компанії, які отримали дозвіл на проведення авіаційного страхування повинні вступити до Авіаційного страхового бюро України.

Основними його завданнями є: ­ координація діяльності українських страховиків в сфері авіаційного страхування; ­ дослідження та прогнозування українського національного ринку авіаційного страхування; ­ організація співробітництва між усіма учасниками авіаційного ринку; ­ підготовка нормативних актів в сфері авіаційного страхування; ­ аналіз статистичних даних про авіаційні події; ­ співробітництво з міжнародними організаціями в сфері авіаційного страхування; ­ розробка методичного забезпечення страхування авіаційних ризиків; ­ робота щодо підвищення кваліфікації страховиків, що здійснюють авіаційне страхування; ­ інформування зацікавлених осіб щодо стану авіаційного страхування в Україні. Страхувальниками можуть бути українські експлуатанти повітряних суден, повітряні перевізники, які мають право здійснювати пасажирські та вантажні перевезення, особи, які мають право власності на повітряне судно, та особи, які є замовниками авіаційних робіт. Правила проведення обов’язкового авіаційного страхування поширюються на іноземних експлуатантів повітряних суден під час виконання ними польотів у повітряному просторі України в частині відповідальності за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу та третім особам. Факт укладення договору страхування посвідчується страховим полісом. У страховому полісі, який належить до бортової документації повітряного судна, обов'язково зазначаються: номер/серія та дата видачі; підстава видачі; найменування страховика; найменування страхувальника; найменування додатково застрахованих осіб/повітряних перевізників (у разі потреби); тип повітряного судна, його державний та реєстраційний знаки; перелік страхових ризиків; страхова сума; географічні межі польотів; термін дії договору; види польотів; найменування перестраховика (за вимогою страхувальника); особливі умови страхування; винятки/застереження. У разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний протягом двох робочих днів після повідомлення його про настання страхового випадку письмово повідомити про такий випадок страховика. Розслідування страхового випадку може проводитися страховиком або уповноваженою ним особою, які мають право доступу до об'єкта та необхідні матеріали офіційного розслідування авіаційної події, в тому числі до його закінчення комісією, відповідно до вимог законодавства. Термін розслідування страховиком страхового випадку не повинен перевищувати 30 діб після отримання заяви страхувальника про страхове відшкодування. Якщо обставини розслідування потребують надання додаткової інформації державними органами та іншими підприємствами, установами, організаціями, страховик може продовжити термін розслідування ще на 60 діб. Термін обгрунтованого письмового повідомлення про відмову в страховому відшкодуванні - 15 діб після закінчення розслідування страхового випадку. Страховик має право відмовити у страховому відшкодуванні у разі: ­ вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, навмисних дій, спрямованих на настання страхового випадку; ­ надання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; ­ несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних причин або перешкоджання страховикові у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

 

76. Страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу

Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, які виникають унаслідок зобов'язання відшкодовувати у порядку, встановленому законодавством, пасажирам (спадкоємцям), вантажовласникам збитки, заподіяні внаслідок страхового випадку. Відповідальність перед пасажиром вважається застрахованою за наявності у пасажира авіаквитка з моменту його реєстрації та внесення до поіменного списку перевізника до моменту, коли він (пасажир) залишив перон аеропорту під наглядом уповноваженої особи повітряного перевізника. Відповідальність за майнові збитки вважається застрахованою на час офіційного находження багажу, пошти та вантажу на борту повітряного судна та під час завантаження (розвантаження) повітряного судна. Страхувальником є повітряний перевізник, який має право здійснювати пасажирські та вантажні перевезення. Страховими випадками вважаються: ­ подія, внаслідок якої настає відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю пасажирів; ­ подія, внаслідок якої настає відповідальність страхувальника за шкоду (втрату, пошкодження, зіпсуття), заподіяну багажу, поклажі, пошті, вантажу.

Страхова сума, встановлена договором обов'язкового страхування, не повинна бути меншою: ­ за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів: а) під час виконання польотів у межах України - суми, еквівалентної 20 000 доларів США за офіційним обмінним курсом Національного банку, за кожне пасажирське крісло і відповідно до кількості пасажирських крісел, передбаченої сертифікатом експлуатанта повітряного судна. Страховик сплачує страхове відшкодування кожному пасажиру або його спадкоємцю; б) під час виконання міжнародних польотів - у межах, передбачених міжнародними угодами або законодавством країни (у тому числі для військових та пов'язаних з ними ризиків), на території якої здійснюються пасажирські перевезення, відповідно до уніфікованих умов об'єднання лондонських страховиків або інших умов, що застосовуються у міжнародній практиці; ­ за втрату або шкоду, заподіяну багажу, пошті або вантажу, - суми, еквівалентної 20 доларам США за офіційним обмінним курсом Національного банку, за кожен кілограм ваги; ­ за речі (поклажу), що знаходяться у пасажира, - суми, еквівалентної 400 доларів США за офіційним обмінним курсом Національного банку. Для отримання страхового відшкодування страхувальник зобов'язаний надати страховику оригінали або нотаріально засвідчені копії документів, передбачених договором обов'язкового страхування, а саме: ­ заяву про страхове відшкодування; ­ страховий поліс (сертифікат); ­ розрахунковий документ, що підтверджує внесення страхових платежів; ­ заяви пасажирів або Їх спадкоємців, власників вантажу; ­ документи, які підтверджують розмір збитків (висновки експертів, рішення судових органів, якщо страховий випадок був винесений на їх розгляд); ­ корінці авіаквитків та багажних квитанцій пасажирів повітряного судна; ­ свідоцтво про смерть та документи про правонаступництво для спадкоємців (у разі загибелі чи смерті пасажира); ­ акти про пошкодження/втрату багажу; ­ документи на перевезення вантажів та пошти; ­ акти про пошкодження/втрату вантажу; ­ документи реєстрації події з повітряним судном. Розмір максимального страхового тарифу на один рік не повинен перевищувати двох відсотків страхових сум, визначених договором обов'язкового страхування.

 

 

77. Страхування повітряних суден

Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням повітряним судном. Страхувальником є юридична чи фізична особа - власник повітряного судна або його експлуатант, який експлуатує це повітряне судно на законних підставах. Страхова сума, встановлена договором обов'язкового страхування, не повинна бути меншою, ніж балансова вартість повітряного судна. На повітряне судно, що підлягає обов'язковому страхуванню, повинні бути в наявності: ­ посвідчення про державну реєстрацію цивільного повітряного судна; ­ документи, що підтверджують право власності на повітряне судно або його оренди. Страховим випадком є повна загибель повітряного судна, а також пошкодження окремих його частин, систем та елементів конструкції. Повною загибеллю повітряного судна вважається: ­ повна втрата повітряним судном здатності виконувати політ у зв'язку з руйнуванням основних елементів несучих конструкцій (планера) або у разі, коли компетентною комісією встановлено, що ремонт цього повітряного судна технічно неможливий чи економічно недоцільний; ­ втрата повітряного судна у зв'язку з вимушеною посадкою на місцевість, яка непридатна для зльоту повітряного судна, або економічною недоцільністю його евакуації. Зникнення повітряного судна безвісти, коли повітряне судно, яке виконувало плановий політ у період дії договору обов'язкового страхування, не прибуло до пункту призначення і заходи щодо його розшуку протягом 60 діб не дали наслідків, або коли його розшук офіційно припинено до закінчення зазначеного терміну, також вважається повною загибеллю повітряного судна. Страхувальники мають право під час укладання договорів обов'язкового страхування призначати громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхового відшкодування. Якщо повітряне судно є власністю кількох осіб, кожна особа отримує страхове відшкодування пропорційно її частці у праві власності на повітряне судно. Для отримання страхового відшкодування страхувальник зобов'язаний надати страховику оригінали або нотаріально засвідчені копії документів, передбачених договором обов'язкового страхування, а саме: ­ заяву про страхове відшкодування; ­ страховий поліс (сертифікат); ­ розрахунковий документ, що підтверджує внесення страхових платежів; ­ сертифікат льотної придатності; ­ технічний акт огляду повітряного судна після його пошкодження та документи, які обгрунтовують суми витрат на ремонт повітряного судна, а у разі загибелі - акт списання повітряного судна; ­ документи, які засвідчують право власності страхувальника на повітряне судно або встановлюють межі його відповідальності перед власником у разі загибелі або пошкодження повітряного судна; ­ документи реєстрації події з повітряним судном. Якщо заподіяну шкоду компенсовано іншими особами, страховик сплачує тільки різницю між сумою, що підлягає відшкодуванню за договором обов'язкового страхування, і сумою, що компенсована іншими особами. Про таку компенсацію страхувальник зобов'язаний повідомити страховика. Розміри максимальних страхових тарифів на один рік для повітряних суден з максимальною злітною масою до 15 000 кілограмів не повинні перевищувати восьми відсотків, від 15 001 кілограма і більше - шести відсотків, для вертольотів - десяти відсотків страхової суми, визначеної договором обов'язкового страхування. У разі коли договором обов'язкового страхування передбачено страхування двох чи більше повітряних суден, вимоги цього розділу застосовуються окремо для кожного повітряного судна.

 

 

78. Страхування ризиків космічних об’єктів

Космічне страхування є ще більш новою страховою галуззю ніж авіаційне. Перший договір космічного страхування був укладений в 1965 році і передбачав відповідальність перед третьою особою. Основними особливостями космічного страхування є те, що: - об’єктом його є високотехнологічна, наукоємна продукція, для оцінки страхових ризиків і страхових внесків за якою відсутні загальновизнані методи; - одиничне або малосерійне виробництво виробів ракетно-космічної техніки, яке призводить до того, що кожний наступний об’єкт страхування підвергається ряду модифікацій, що потребує збору нових даних; - внаслідок незначної кількості об’єктів і значних страхових сум за ними, здійснення космічного страхування потребує об’єднання зусиль багатьох компаній одночасно; - як правило, страховий випадок в космічному страхуванні відбувається внаслідок помилкових проектно-конструкторських рішень.

В міжнародній практиці укладення угод по космічному страхуванню розрізняють три його напрямки: - особисте страхування; - майнове страхування; - страхування відповідальності. В страхуванні космічних об’єктів окремо виділяють три стадії. На кожну стадію може здійснюватися укладення окремого договору або може мати місце комбінований договір. Найнижчий страхових тариф застосовується до стадії, яка передує польоту (0, 5-2% від страхової суми). Найбільш небезпечною вважається стадія запуску. В залежності від виду космічного об’єкту, ступеню його попередньої апробації і кон’юнктури ринку космічного страхування розмір страхового тарифу може коливатися в межах від 9 до 25%. Такий значний страховий тариф пов’язаний з тим. Що у випадку настання страхового випадку страховик повинен компенсувати: вартість самого космічного апарату, а також вартість підготовки до нового запуску. Стадія польоту вважається менш небезпечною, тому страховий тариф тут коливається в межах 3 – 10% в залежності від ступеню апробації космічного об’єкту і терміну польоту. Страхування життя і здоров’я астронавтів є обов’язковим елементом виконання польотів космічних апаратів. За американськими правилами страхова сума на одного астронавта складає 1 млн. Доларів, а страховий платіж 1000 доларів. Страхові компанії, які займаються даним видом страхування зобов’язані мати в своєму розпорядженні відповідних фахівців, які спеціалізуються на проведенні технічних експертиз.

Важливим при укладенні договору космічного страхування є включення до нього умов за якими визначатиметься зобов’язання включення представників страховика до комісії по розслідуванню аварій космічних об’єктів. Згідно з міжнародними угодами країна, яка проводить запуски космічних об’єктів, повинна впровадити обов’язкове страхування за шкоду, що може бути нанесена, життю, здоров’ю, майну третіх осіб, або зовнішньому середовищу. Згідно з українським законом “Про страхування” до обов’язкових видів космічного страхування належать наступні: ­ страхування об'єктів космічної діяльності, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України; ­ страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяльності; ­ страхування об'єктів космічної діяльності, які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі; ­ страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі. Відповідне нормативне забезпечення для впровадження даних видів страхування поки, що не розроблено

79. Страхові платежі, термін дії договору страхування тварин, пільги при страхуванні

Страхування тварин є досить небезпечним ризиком, адже кожний вид тварин потребує різного обсягу страхової відповідальності. Ці та інші фактори зумовлюють використання різних тарифних ставок, розмір яких може становити 1—10 % від страхової суми. Водночас страхування великої рогатої худоби здійснюється за граничними розмірами страхових тарифів — від 2 до 5 % від страхової суми; страхування коней — відповідно від 3 до 7 %.

Особливість страхування тварин, яка відрізняє цей вид страхування від інших, пов'язана зі строками відповідальності страховика. Так, відповідальність страховика з виплати страхового відшкодування при загибелі тварин від хвороби настає через кілька (наприклад, 10) днів з моменту початку дії договору, тобто після сплати страхового платежу. Таке відстрочення дає змогу уникнути виплат за тварин, які при укладанні договору були хворі і не повинні були прийматися на страхування. Проте це обмеження стосується лише нових та додаткових договорів. Якщо чинний договір поновлено на черговий строк, страховик без будь-якої перерви несе страхову відповідальність. За випадки загибелі або вимушеного забою тварин унаслідок нещасних випадків, стихійного лиха та дії третіх осіб відповідальність страховика починається та припиняється згідно з умовами страхування будівель. При настанні страхового випадку на страхувальника покладаються певні обов'язки, а саме: • вжити заходів щодо зменшення збитків, завданих унаслідок настання страхового випадку; • у добовий термін заявити про загибель тварини спеціалісту ветеринарної служби; • у разі викрадення тварини, знищення або травмування внаслідок навмисних неправомірних дій третьої особи зробити в добовий термін заяву до органів міліції;» письмово в добовий термін заявити про будь-який страховий випадок страховикові. Страховик після отримання заяви страхувальника про страховий випадок обов'язково складає страховий акт у визначений умовами страхування термін (1—3 дні) у присутності страхувальника або повнолітнього члена його сім'ї та двох свідків. В акті зазначаються вид та вік загиблої тварини, її масть та прикмети, коли загинула тварина, коли і кому про це заявлено, причини та обставини, що призвели до її загибелі, а також визначається сума збитку й страхового відшкодування. Сума збитку визначається: ­ у разі загибелі або викрадення тварини — у розмірі ринкової вартості тварини, що склалася в даному регіоні; ­ при вимушеному забої: а) щодо великої рогатої худоби, коней, свиней, овець, кіз — у розмірі різниці між ринковою вартістю тварини та вартістю придатного до вживання в їжу м'яса; б) пушних звірів — у розмірі різниці між ринковою вартістю та вартістю шкурки і придатного до вживання в їжу м'яса. В обох випадках вартість зазначеного м'яса встановлюється на підставі документа організації, котрій продано м'ясо. Якщо спеціалістом ветеринарної служби м'ясо визнане повністю непридатним до їжі, сума збитку визначається так, як за загиблу тварину; у разі лікування тварини від хвороби або травми – у розмірі вартості лікування, що засвідчена в довідці спеціаліста ветеринарної служби. Крім того, для розрахунку суми страхового відшкодування необхідно знати, скільки тварин було у страхувальника при укладення страхового договору та у разі настання страхового випадку. Акт про загибель та довідка компетентних органів, що підтверджує страховий випадок, є головними документами на підставі яких страхувальник отримує страхове відшкодування.

 

80. Страхування відповідальності власників зброї

Розглянемо умови страхування відповідальності власників зброї за завдання шкоди третім особам це страхування прийнято і діє як обов’язкове. Щоб зареєструвати збройний засіб необхідно до органів внутрішніх справ надати довідку про сплату страхового платежу. Страхувальниками є громадяни України, які володіють, зберігають або використовують: ­бойову нарізну вогнепальну зброю армійських зразків або зброю, виготовлену за спеціальним замовленням; ­вихолощену та навчальну зброю; ­несучасну стрілецьку зброю; ­мисливську нарізну вогнепальну зброю; ­мисливську гладкоствольну вогнепальну зброю; ­ спортивну вогнепальну зброю; ­ холодну зброю, ­пневматичну зброю. Страховиками є юридичні особи - резиденти України, які одержали в установленому порядку ліцензію на проведення страхування відповідальності власників чи користувачів зброї. Третіми особами є фізичні та юридичні особи, яким заподіяна шкода внаслідок володіння, зберігання чи використання зброї. Розмір шкоди встановлюється та визначається у встановленому законодавством порядку. Сукупність усіх претензій та позовів, пред'явлених третіми особами щодо відшкодування шкоди, спричиненої однією подією, вважаються одним страховим випадком. Страховими ризиками, в результаті яких настає цивільно-правова відповідальність страхувальника, є смерть, інвалідність чи втрата працездатності фізичної особи, а також пошкодження (знищення) майна фізичної та юридичної особи внаслідок володіння, зберігання чи використання зброї. Страхова сума встановлюється: у разі відшкодування спадкоємцям особи, яка загинула(померла) внаслідок страхового випадку - 11000 гривень; у разі призначення потерпілій третій особі І, II або III групи інвалідності - відповідно 8250, 5500, 2750 гривень; за кожний день непрацездатності потерпілої третьої особи - 20 гривень, але не більш як 2500 гривень; У разі часткового пошкодження майна Страховий тариф установлюється у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян терміном на один рік незалежно від виду та кількості зброї в одного громадянина. У разі


відсутності договору страхування реєстрація, перереєстрація, видача дозволу на право зберігання, носіння відомчої зброї під час виконання службових обов'язків, закріплення зброї не проводиться. Договір страхування може бути укладений на термін від одного до десяти років. Юридичні особи можуть на законних підставах передавати громадянам зброю на зберігання та використання, крім випадків, тільки в разі наявності у цих громадян договорів страхування. Допускається укладення таких договорів і сплата страхових платежів юридичною особою - власником зброї із зазначенням у кожному договорі прізвища того, хто буде зберігати або використовувати зброю. У разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний у триденний термін після отримання інформації про страховий випадок повідомити про це страховика. Для отримання страхового відшкодування страховику подаються такі усі необхідні документи. Рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті страховик повинен прийняти протягом 15 днів від дати отримання всіх необхідних документів. Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі: навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямованих на настання страхового випадку.



 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.