Складні випадки керування у ділових паперах

Керування – один із способів поєднання слів, при якому слово вимагає конкретної відмінкової форми іншого слова, тобто керує формою іншого слова: оплачувати проїзд, платити за проїзд.

Досить часто в ділових паперах трапляється неточність та двозначність формулювань, безпредметні й не дуже грамотні розмірковування, нечіткість у висловленні думки.

Щоб уникнути таких помилок слід звернути увагу на сполучуваність слів у тексті документа.

При дієсловах, які вимагають неоднакових відмінків від іменників, не вживається спільний додаток: Ми повинні прагнути до вдосконалення і повного опанування методів. Треба опанувати – методами, але вдосконалення – методів; Для організації роботи замало самого інформування, повідомлення фактів. Повідомляти – факти, інформувати – про факти. Спільний додаток неможливий.

У стійких словосполученнях не замінюються окремі слова і не вводяться нові. Від цього словосполучення руйнується, а текст стає неграмотним: кожного взяло за самолюбство ( перероблено вислів узяло за живе), для відома і для діла ( перероблено до відома), для розуму і душі ( перероблено до душі).

Близькозначні слова (синоніми) можуть вимагати після себе неоднакових відмінків: повідомити директору ( кому? ) – інформувати директора ( кого? ); опанувати (що?) мову – оволодіти ( чим? ) мовою; властивий ( кому? ) – характерний ( для кого? ); сповнений ( чого? ) – наповнений ( чим? ); оснований ( на чому? ) – заснований ( ким? ); торкатися ( чого? ) – доторкатися ( до чого? ).

Наприклад: нехай ці знання будуть властиві й характерні нам (властиві нам, але характерні для нас).

Добираючи українські відповідники до російських, слід розрізняти мовні засоби: благодарить ( кого? ) – дякувати ( кому? ); причинять (что?) – завдавати ( чого? ); нуждаться ( в чем? ) – потребувати ( чого? ); подражать ( кому? ) – наслідувати ( кого? ).

Напиклад: Голова подякував його (йому) за успіхи в роботі.

Використання прийменників у російській і українській мовах неоднакове. Тому, слід звернути увагу на вживання прийменників, що їх вимагають дієслова: подготовиться (к чему?) – підготуватися ( до чого? ); стремится ( к чему? ) – прагнути ( до чого? ); предупреждать ( о чем? ) – попереджувати про ( що? ); думать о ( чем? ) – думати про ( що? ); случилось по вине – трапилось через провину.

В українській мові розрізняють такі види керування:

1. Дієслівне – коли дієслово вимагає від іменника певного відмінка: вжити ( чого? ) заходів, запобігати ( чому? ) аваріям, заперечувати ( що? ) факти, повідомляти ( чим? ) телефоном, ігнорувати ( що? ) пропозицію, зазнати ( чого? ) поразки, наголошувати ( на чому? ) на головному, заслуговувати ( на що? ) на увагу, досягти ( чого? ) згоди.

2. Іменне – іменники, утворені від дієслів вимагають певних відмінків: попередження ( чого? ) незаконних дій, завідувач ( чого? ) відділу, завідуючий ( чим? ) відділом, забезпечення ( чим? ) літературою, опанування ( чого? ) курсу, оволодіння ( чим? ) мовою, освоєння ( чого? ) комп'ютера, запобігання ( чому? ) злочинним заходам.

Існують інші види іменного керування: пам'ятник ( кому? ) Шевченкові, магазин Михайла Вороніна.

3. Прикметникове – коли прикметники керують формою іншого слова: характерний ( для кого?, чого? ) для директора, притаманний ( кому, чому? ) директору, властивий ( кому? ) менеджеру, хворий ( на що? ) на грип, багатий ( на що?) на ідеї.

2.4 Треба надавати перевагу активним конструкціям над пасивними або ж використовувати безособову конструкцію з дієслівними формами на -но, -то. У таких текстах ідеться про наслідки якихось заходів чи подій у момент мовлення Щодо використання активних і пасивних синтаксичних структур, то поширена така думка: пасивний стан вживають тоді, якщо факт здійснення дії має більше значення, ніж вказівка на особу, то вчинила дію (Оплата гарантується), активний - коли важливою є вказівка на особу і треба конкретизувати думку.

Синтаксис ділової документації характеризується наявністю узвичаєно вживаних інфінітивних конструкцій (затвердити, зобов'язати, відзначити, попередити та ін.).

Віддієслівні іменники Практика діловодства свідчить, що віддієслівні іменники є необхідним і ви­правданим мовним засобом ділового стилю і що заміна всіх віддієслівних іменників дієслівними формами не­можлива.

Деякі властивості віддієслівних іменників роб­лять їх необхідними для ділового стилю, закріплюють їх за офіційним діловим писемним спілкуванням. На­самперед цьому сприяє здатність віддієслівного імен­ника називатине конкретну дію, а загальне уявлення, поняття про неї, пор.:

давати вказівки — вказувати,

провести операцію — оперувати,

зробити огляд — оглянути та ін.

Як бачимо, тут відбувається певна смислова дифе­ренціація: дієслово називає дію вужчу, конкретнішу (шукати); це саме висловлення «розщеплене» на допо­міжне дієслово і віддієслівний іменник, —дію широку, узагальнену (вести пошук).