Терапія та дегельмінтизація.

Терапія гельмінтозів — це комплекс заходів, спрямованих на ліквідацію хвороби та спричинених нею патологічних процесів, іноді — вторинних явищ або ускладнень (анемія, запалення, серцево-судинна недостатність, імуносу-пресивний стан). У зв'язку з цим крім етіотропних лікарських засобів (анти-гельмінтики) доцільно застосовувати мінеральні (зокрема, залізовмісні), ан­тимікробні, імуностимулювальні, вітамінні препарати, препарати, що стиму­люють роботу серцево-судинної системи. Так, при гемонхозі овець спостеріга­ється значна втрата крові й порушення обміну речовин, внаслідок чого вини­кають анемія та гіповітамінози. Тому перед дегельмінтизацією для усунення анемії та гіповітамінозів вівцям рекомендується давати залізовмісні препа-рати й полівітаміни. Диктіокаульоз жуйних тварин нерідко супроводжується ускладненням вторинною інфекцією. В цьому разі дегельмінтизація й одно­часне застосування антибіотиків сприяє швидшому одужанню тварин.

Дегельмінтизація — знищення збудників гельмінтозів різними засоба­ми й методами.

Розрізняють вимушену, лікувальну, профілактичну й діагностичну деге­льмінтизації. Залежно від стадії розвитку паразитичних червів дегельмінти­зація може бути преімагінальною та постімагінальною.

Вимушену дегельмінтизацію проводять у будь-яку пору року при виник­ненні клінічних ознак хвороби.

Лікувальна дегельмінтизація може бути преімагінальною і постімагіна­льною. Преімагінальна дегельмінтизація запобігає розвитку патологічного процесу в організмі заражених тварин і забезпечує профілактику поширення інвазії. При цьому застосовують лікарські засоби, які згубно діють на преіма-гінальні стадії розвитку паразитичних червів (фенбендазол, тіабендазол, тет рамізол — проти личинок та преімагінальних стадій стронгілят). Постімагі-нальна дегельмінтизація спрямована на знищення статевозрілих збудників, які встигли спричинити в організмі тварин значні патологічні зміни. Слід також зазначити, що при цьому відбувається обсіменіння зовнішнього сере­довища яйцями й личинками гельмінтів. Тому під час проведення постімагі-нальної дегельмінтизації потрібно здійснювати ветеринарно-санітарні заходи зі знезараження гною. На сьогодні синтезовано антигельмінтики, які згубно діють не лише на статевозрілі та личинкові стадії розвитку паразитичних че­рвів, а й на їхні яйця (флюбендазол, празиквантел).

Профілактична дегельмінтизація ґрунтується на застосуванні препаратів через певні проміжки часу, або регулярно, з метою запобігання виникненню хвороби.

Діагностична дегельмінтизація ставить за мету встановлення діагнозу на підставі визначення паразитичних червів, що виділяються з організму хворої тварини після застосування антигельмінтиків.

Патогенетична терапія. Лікарські заходи, спрямовані на ліквідацію або послаблення патогенетичних механізмів, називають патогенетичною тера­пією. Гельмінти, що локалізуються в різних органах і тканинах організмів тварин, спричинюють дистрофічні, атрофічні, імунологічні зміни, а також дис­бактеріоз. При ураженні паразитичними червами кишок, печінки, підшлунко­вої залози виникають гастроентерити. У тварин з'являються гіповітамінози, причиною яких є порушення всмоктувальної функції травного каналу. Тому дегельмінтизація тварин має підкріплюватися додатковою симптоматичною та патогенетичною терапією. Так, при монієзіозі ягнят поряд із застосуванням ан­тигельмінтиків потрібно використовувати антибіотики (гентаміцин, канамі-цин, препарати неоміцинової групи), вітаміни В_1; Ві2, пробіотики нормальної мікрофлори, а також ферменти, що поліпшують травлення. При токсокарозі м'ясоїдних тварин необхідна детоксикаційна терапія шляхом введення 5%-го розчину глюкози, вітамінів групи В, аскорбінової кислоти. Важливу роль для швидкого одужання хворих тварин відіграє дієтична годівля.